Біля ведмежої годівниці

Продовжуємо спостерігати за життям лісових мешканців через об'єктив естонських веб-камер. На фото: Увімкнено режим високої чутливості камери

Це камера контрастів: то нудьга зелена (нічого не відбувається), то очей не відірвати. Я кілька років заглядав на цей сайт, але ведмедів ніколи не бачив. Але з цієї весни все сильно змінилося. Насамперед назва: замість «Ліс в Алатагузе» камера стала називатися «Камера ведмедів». Ведмедики зрозуміли, що тепер сюди треба заходити частіше — і в світлий, і в темний час доби. Сама камера має відмінну чутливість: усе чудово видно в напівмороці, і навіть у повній темряві дещо можна розібрати, тільки картинка стає чорно-білою.

А якщо серйозно, клишоногі почастішали сюди з простої причини: для них організували дві точки підгодівлі. Одна — на передньому плані праворуч, а інша — метрів за двадцять, лівіше й далі. А ось чим підгодовують — незрозуміло, припускаю, що комбікормами. Щоб продукт не розкрадала всяка голодна дрібнота, організатори знайшли дуже оригінальний спосіб: накривають корм важким листом ДСП, відкинути який під силу лише ведмедю. Решта можуть зібрати тільки те, що визирає з-під листа.

Відвідує годівниці кілька ведмедів. Одного разу в кадрі було одразу троє! Деякі уживаються мирно — можливо, це близька рідня, інші тікають від більших, бояться їх — імовірно, це молодь і дорослі самці. Того, хто приходить найчастіше, я вже знаю «в обличчя» і навіть дав йому ім'я — Жовтоголовий. Його легко відрізнити від інших за кольором голови, та й за м'яким, поступливим характером — такий собі добряк!

Спільна риса в «естонців», і, мабуть, не лише в них — це лінощі. «Я ж не кінь, щоб їсти стоячи», — мабуть, думає клишоногий, і обов'язково ляже поруч із кормом. При цьому морда в нього така умиротворена, що так і хочеться погладити. Не віриться, що він може когось убити, розірвати й з'їсти.

Двоє друзів

Дивує швидкість їх переміщення. Вони рідко ходять повільно, перевальцем, набагато частіше швидким кроком, ніби дуже поспішають. Навіть від годівниці до годівниці. Буває, що без видимих причин рвонуть із переляку в кущі — видно, з нервами і в них не все гаразд. Іноді причину втечі вдається розпізнати. Через це стає прикро за могутнього звіра: здебільшого вона буває дрібною, негідною господаря лісу, наприклад, шум від якоїсь дрібниці…

Але не лише ведмедів можна побачити завдяки ведмежій камері, більше того, вони тут явно в меншості. Часті відвідувачі цього куточка — єнотоподібні собаки й кабани. Проте найцікавіше — стосунки між усіма цими звірами. Усі вони добре вивчили характери одне одного й тонко відчувають межу допустимого — що можна і не можна дозволити.

Нещодавно на нашому сайті хтось назвав «єнотовидку» чупакаброю, що мене дуже розвеселило. Тепер із середини зими і я їх так звемо. Чому? Якось на сніжну галявину вийшла копія легендарного образу, створеного телеканалом NG. Це була облисіла з якоїсь причини єнотоподібна собака, і роль чупакабри вона могла б зіграти без гриму. А з російською назвою цьому звірку не пощастило. Повне ім'я надто довге, просто собакою не назвеш її навіть у розмові. Деякі називають єнотом, але й це неправильно. Вони навіть із різних родин — єнотові та псові. І ті, й інші є в Білорусі. Єноти заселили заплаву Прип'яті, а «єнотовидок» можна зустріти по всій країні.

Здебільшого вони й «чергують» на майданчику перед камерою: у червні можна було побачити майже при кожному вмиканні. Найчастіше одну-дві, але бувають і зграйки до п'яти особин. Між собою живуть мирно. Зрідка порикують, полякають одна одну, але до бійок не доходить. Мирно живуть вони і з усіма іншими гостями годівниці. Ворони клюють з однієї купи з ними, іноді й лісові голуби вмощуються поруч.

Одне одному не заважають

Здавалося б, що один лише запах ведмедя має приводити чупакабру в жах. Але не у випадку з мешканцями цього лісу. Більше того, коли приходив ведмідь, часто з кущів проявлявся сірий привид і приступав до трапези на сусідній годівниці. Мабуть, голосне плямкання старшого товариша викликало апетит і в молодшого. Підбігають «єнотовидки» і до самого ведмедя. Бачив випадок, коли цуцик підійшов (з боку морди!) метра на півтора до Жовтоголового, який лежав і жував корм, і робив спроби щось поцупити. Ведмідь навіть не потурбувався його шугнути: жодного разу не рикнув, не сіпнувся.

Не підходь! Це моя їжа!

Бояться чупакабри лише кабанів. Ті бувають тут часто. Приходять із поросятами. Дуже агресивні: собак не терплять патологічно, ганяються за ними.

…Купа поросят-«смугастиків» бігає від годівниці до годівниці: метушаться, штовхаються, повискують. Жодної обережності, пильності — це не їхня турбота. Щоб стадо вижило, охороною мають займатися фахівці високої кваліфікації — дорослі. Зараз поросят шість, хоча нещодавно було близько десятка. Вони вже великенькі, і скоро смужки зникнуть.

«Смугастики» й охорона

Троє без дорослих пішли до дальньої годівниці. Тільки почали їсти, як поруч із ними в кущах майнуло щось темне. Батьки? І раптом шпана як-а-ак рвоне! Помчали як кулі, пробиваючи невеликі кущі на значній швидкості. Напевно, злякав чужий кабан або навіть ведмідь. Урозтіч кинулася й найближча трійка. І тут до годівниці, вже з протилежного боку, вискочив невдалий мисливець — Жовтоголовий. Зробив коло — хотів поросят перехитрити, але цього разу не вдалося: шістка не перетворилася на п'ятірку. Покрутив головою, роззирнувся і швидким кроком віддалився. У таких кущах і ведмідь легко може сховатися, що казати про поросят!

За даними камери складається враження, що дорослі кабани не бояться навіть ведмедів.

Ось вам наступна звірина історія. На дальній годівниці лежить ведмідь. До нього крізь кущі пробираються великі темні тварини. На вигляд це друзі-ведмеді прийшли допомогти. Але клишоногий чудово зрозумів, хто його відвідав, і вдав, що нічого не відбувається. За кілька метрів від нього вийшли з кущів і зупинилися ті самі постаті. Тут зрозумів і я: два кабани прийшли прогнати ведмедя.

Навіть не міг уявити, що пощастить спостерігати таку сцену. Кабани явно порушували лісову конституцію. Тим більше що це були не величезні ікласті, а поджарі самки — охорона поросят.

Подібний випадок не був єдиним, одне нічне зближення я навіть зняв. Хоча тут агресії з боку хрюшки не було, скоріше навпаки.

Нова спроба прогнати ведмедика від годівниці. Але довелося тікати кабану…

А про таку зустріч біля ведмежої камери я навіть і мріяти не міг! До годівниці підібралися… два озброєні НАТОвські воїни! Військові під'їхали на бронетранспортері Pasi, що зупинився поблизу.

14.05.2015 — 22.02

Тут, в Алатагузе, проходили великі спільні навчання естонських резервістів та їхніх союзників по НАТО під символічною назвою Siil, що по-естонськи означає «їжак». Тварина мирна, нікому не загрожує, але за можливої загрози може себе захистити, настовбурчивши колючки. Дуже гарно.

У навчаннях брали участь 13 000 осіб. Спостерігачі з НАТО вирішили, що навчання пройшли успішно. Ведмеді оцінок поки не дали. =)

Фото зроблено автором