Микола Тимошенко: «Мене червоними прапорцями, як на полюванні, обкласти не вдасться!»

Керівник держави, на відміну від поета, не може послатися на те, що «нам не дано передбачити, як слово наше відгукнеться». Здавалося б, незручна ситуація, сумно знайома за «реорганізацією» ДАІ президентом, уже не повториться. Проте нещодавно під гарячу руку першої особи країни потрапила ще одна галузь — лісова. Незграбний коментар радника президента став причиною розпорядження, що облетіло ЗМІ: заради порятунку природи заборонити рубати деревину в українських лісах…

Нещодавно на посаду голови Комітету лісового господарства України призначено нову людину — Миколу ТИМОШЕНКА. Природно, перше запитання журналіста тижневика «Дзеркало тижня» було пов'язане з цією подією.

— Миколо Михайловичу, як працює галузь, у якої під забороною опинився один з основних боків її діяльності?

— Давайте передусім уточнимо обставини навколо цієї події. Президента, який пролітав на вертольоті над Чернівецькою областю під час нещодавньої повені, неприємно вразила кількість пилорам, які він побачив зверху. Подекуди вони стояли буквально з двох боків біля шести рядів корівників, а поруч були терикони тирси. У цей час хтось із радників сказав, що це лісники рубають ліс і через це повені набувають катастрофічних масштабів. Радник не знав, що на пилорамах біля населених пунктів пиляють деревину, яка росте поряд у лісах, що віддані в користування лісогосподарським структурам комунальної форми власності. Лісгоспи до цього не мають жодного стосунку. Шкода, що президентові не підказали: межа відповідальності в Чернівецькій області Держкомлісу — лише 60 відсотків від загальної площі лісу, а 40 відсотків належить лісам Міністерства охорони навколишнього природного середовища, природно-заповідним паркам, лісам агроформувань, навіть лісам МОН і Міноборони.

— А яка все-таки роль рубок лісів у природних катаклізмах?

— Щоб дати чесну відповідь на це запитання, вчені Національного лісотехнічного університету України та Українського НДІ гірського лісівництва опублікували науково-експертний висновок про те, що така масштабна повінь сталася внаслідок дії комплексу природних і антропогенних чинників. Передусім до цього призвела надзвичайна кількість опадів, з яких лише 15—20 відсотків були здатні втримати лісові насадження, а основну їх кількість сформував паводковий потік, який призвів до катастрофічного затоплення передгірної та рівнинної частини Передкарпаття.

— Не так давно міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук заявив, що повінь спричинена рубкою лісів. Хто не правий: вчені чи міністр?

— Ліс — стрижень екосистеми. Він справді відіграє найважливішу водорегулювальну функцію. Але вчені підрахували, що якби ліс навіть на сто відсотків вкривав Карпати, він і тоді б не втримав потоки води, що літа цього року линули з неба. Буковий ліс в умовах надзвичайної вологості ґрунту може затримати 40 мм опадів, що більше за місячну норму. Але в ці дні випало 315 мм! Стався потужний природний катаклізм. Ніхто чомусь не сказав про те, що в Карпатах постраждали якраз ті райони, в яких… найбільша лісистість, що сягає 64 відсотків.

Тим не менш цього місяця Кабміном будуть ухвалені нові правила лісокористування в Карпатах. Ми скоротимо апетити охочих рубати ліс. Потрібно, щоб при цьому не постраждала галузь. Ми дамо чіткий сигнал занепокоєному суспільству, що висновки зроблено і переходимо до розумнішого господарювання.

Внесено істотні зміни до правил трелювальних робіт. Заборонено рубки в букових лісах з першого травня по перше жовтня — на період активної вегетації. Передбачається впровадження машин і технологій, що не травмують дерева, які підростають. Ми прагнемо критично подивитися на себе й перейти до ощадливішого та щадливішого ведення господарства.

— Отже, попри те що президент ухвалив, може, емоційне рішення, галузі воно пішло на користь?

— Саме так. Крім того, поки що немає рішення про повну заборону рубок. Я спробую переконати президента, що цей крок не зрозуміють гуцули, які заборону рубати ліс сприймуть так, як якби селянинові-степовику заборонили збирати пшеницю. Тим паче що в деяких районах Карпат саме ліс дає основні надходження до місцевого бюджету.

— Але скорочення рубок призведе до скорочення надходжень, як ви це компенсуватимете?

— Вихід один — треба краще організувати справу. При скороченні рубок можна навіть збільшити доходи. Наш резерв — глибша переробка деревини. Крім того, треба скоротити штати. І не за рахунок механізаторів, лісників, лісокультурниць, трелювальників, а тих, хто в конторах не знає, чим себе зайняти.

І ще. Торік держава вперше виділила кошти на будівництво лісових доріг. Це шлях до створення інфраструктури, що дає змогу підвищити ефективність галузі. Ми говоримо про наш шлях до Європи. Створення інфраструктури і є реальний крок на Захід. Якщо ми зробимо все, як треба, то карпатські лісівники однозначно матимуть добрі прибутки. Досі ми 20 відсотків кругляка продавали за кордон. Це ж Гваделупа, а не Європа. Потрібно налагодити переробку деревини на місці, щоб не бути сировинним придатком у всьому.

Ми збудуємо в Карпатах дороги. Інфраструктура в лісах — питання номер один. Тож галузь нічого не втратить, просто почне краще й більше працювати.

Потрібно змінювати й ставлення суспільства до нашої роботи. Тут багато невикористаних можливостей. Я порадив колегам говорити не «рубка», а «заготівля стиглого лісу». Потрібно знайти способи змінити нашу взаємодію із суспільством, щоб воно ставилося до нас не як до хижаків, а як до людей, які займаються збереженням лісу. При цьому я вважаю, що потрібно використовувати навіть нетрадиційні шляхи збільшення лісових насаджень. Чому б нам не передати акт на право виростити ліс на трьох-чотирьох гектарах ерозованих земель професіоналу-приватнику? Причому йому потрібно перші 15 років навіть платити за цю роботу. І це має робити держава.

Потрібно звернути увагу на те, щоб відомчі, корпоративні інтереси не стали вищими за державні. Зараз понад 50 тисяч га лісів Карпатського регіону перебуває на землях запасу сільських рад. Але голови сільських рад, як удільні князі, хочуть мати свій ресурс у лісі. Це потрібно ламати. Наприклад, у нас у лісах запас — 235 кубічних метрів на га, а в лісах іншого підпорядкування — 125 куб. м на га. Думаю, це показує, що всі ліси потрібно об'єднати під началом професіоналів Держкомлісгоспу.

— Зараз дедалі більше лісів стають заповідними. Чи не прийдемо ми до того, що невдовзі всі ліси стануть заповідними?

— У мене принцип: не нашкодь. Тому з усіх питань раджуся з професіоналами, які знають більше за мене. З приводу вашого запитання вони кажуть таке: ми вже маємо 14,3 відсотка заповідних лісів. Це більше, ніж в усіх країнах Європи. Але перевірка фактів незаконних рубок у Карпатах показала — у заповідних лісах дерев рубають… більше, ніж у наших лісах, які мають суто господарське значення. Це парадокс, що ліс надійніше зберігається в лісгоспах.

— Нам не раз доводилося чути добрі, слушні слова й від ваших попередників по кабінету. Проте таблички на ньому змінюються так часто, що важко перевірити, чи хотів його господар зробити те, що обіцяв. Вам вдасться реалізувати все те, що намітили?

— Ну, це один Бог знає. Однак, зважаючи на професіоналізм і відданість справі працівників лісової галузі, сподіваюся, вдасться.

— Миколо Михайловичу, ви перший комуніст за час незалежності на такій високій посаді у виконавчій владі. Ви готові до того, що увага суспільства до вас буде найпильнішою?

— Ми хочемо показати — в партії є кадри, ефективні менеджери, які можуть бути корисними країні. Я керував різними господарствами вже близько 25 років. Мій принцип — залишати підприємство в стані кращому, ніж я його прийняв. Я не боюся пильної уваги й відкритий для критики.

Коли мені запропонували посаду голови Держкомлісгоспу, для мене це було як сніг на голову. Коли йшов на співбесіду до Кабміну, на 80 відсотків був упевнений, що скажу «ні». Але те, що мені запропонувало керівництво Кабміну, збіглося зі стрижнем мого життя, моєї партії: для мене ліс, надра й земля — священні речі. Це державні монополії, вони стосуються інтересів мільйонів людей. Я погодився, щоб показати суспільству з перших кроків — лісники дбайливі господарі в лісі, і їх насамперед хвилює вирощування, догляд за лісом та його збереження.

Хочу зазначити: галузь досить часто піддається наїздам. Мабуть, комусь вона здається дуже привабливою. На жаль, вона представлена не міністерством. Лісову галузь взагалі збиралися зробити мало не департаментом у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.

— Це сумно. Передати міністерству вашу галузь можна лише з однією метою — щоб розтягти взагалі.

— Поки що до цього не дійшло, але якщо передадуть, галузь точно знищать.

— А скільки вам коштувала ця посада?

— Не повірите — не заплатив за крісло жодного цента. До речі, перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, представляючи мене на колегії Держкомлісгоспу, сказав, що за цю посаду довгий час йшла жорстока боротьба й пропонувалися величезні гроші...

— Ви не заплатили, але між партіями були домовленості?

— Я цього не заперечую. Як не заперечую й того, що є багато схем у лісовому господарстві, на яких заробляють гроші. Нам треба сформувати прозорий і всім зрозумілий ринок деревини. Деревина від усіх підприємств без винятку має продаватися лише через біржові торги. І це буде основною мірою чесності як лісника, так і переробника. Одні все виставили на ринок, а інші чесно купили.

Більше не платитимуть за призначення на окремі посади в галузі значні суми. Головним критерієм буде лише професіоналізм. Мені щойно дзвонили з приводу того, що звільнив директора в Ялтинському заповіднику й призначив іншого. Люди на посадах ще не зрозуміли, що мене ніякі високі державні діячі не змусять змінити рішення.

— Невже на лісі можна заробити мільйонні суми?

— Не на лісі заробляють великі гроші, а на землі, яка в лісі чи біля лісу. Особливо поруч із мегацентрами, де ціна сягає 40 тис. дол. за сотку. Одним розчерком пера я можу збагатитися. Але я прийшов сюди не для цього. Я не багатий, і цього не соромлюся, бо я самодостатня людина, хоча не маю ні СП, ні ПП, ні кіоска, ні чогось ще. Я сказав на представленні, що за якою б квотою сюди не прийшов, не обслуговуватиму матеріально жодну партію, у тому числі й свою рідну. Тимошенка червоними прапорцями, як на полюванні, ніхто тут не обставить. І галузь не здам. Коли працювати стане нестерпно, напишу заяву й піду. Для мене це питання принципове, і всі це відчують.

— Вас, напевно, не раз закликали віддати ліси в приватні руки. Яку відповідь ви даєте на такі заклики?

— Важливо зрозуміти, що ліс до віку стиглості росте сто й більше років, і тоді стане зрозумілою відповідь. Який бізнесмен вкладе у відродження лісів бодай копійку? Очевидно, що це під силу лише державі. До речі, в усьому світі 84 відсотки лісу перебуває в державній власності, бо загальноприйнято — лише вона може забезпечити їх відтворення. А в нас простежується навіть на офіційному рівні дуже небезпечна тенденція — часто лунають пропозиції щодо приватизації лісу. Є такі рішення районних сесій і навіть звернення від їхнього імені до Верховної Ради, до Кабміну щодо перетворення системи лісового господарства в Україні, про вилучення лісових господарств із держкористування та передачу їх у приватне володіння. Я категорично заперечуватиму проти цього!

Зараз ми організовуємо конкурс лісничих на приз Героя Соціалістичної Праці лісничого Михайла Присяжного, під керівництвом якого на Нижньодніпровських пісках Херсонщини створено понад три тисячі га лісових культур, приживлюваність яких склала 90 відсотків. Премія буде розміром 10 тисяч гривень. Крім того, передбачено ще три номінації. Це буде серйозною мотивацією для поліпшення роботи кожного з наших 1500 лісників. Вона підніме престиж професії людини, яка власними руками висаджує ліс.

Мені дуже приємно зазначити й те, що я прийшов у галузь керовану, з прекрасними традиціями. Її люди дбайливо зберегли, попри всі труднощі останнього часу. На жаль, вона вимагає ще й героїзму. Цього року в спеку в нас сталося три тисячі пожеж. Працівники лісової охорони самовіддано й професійно їх гасили. Це небезпечна професія — один мільйон кубів деревини забирає одне людське життя. Так не повинно бути!

Хочу широко запровадити змагання в нашій галузі. Воно має охопити всіх, починаючи зі студентів, які навчаються в наших навчальних закладах (щоб краще засвоювали знання!), до лісників. Не можна стояти на місці. Люди мають бути в русі, мають прагнути вперед.

— Які заходи ви передбачаєте, щоб елементарно не крали ліс?

— Було б дивно, якби в нашій державі, де крадуть усе, не крали ліс. Невже можна підтягти якусь напругу до дерев? Не буду захищати честь мундира, але відповім критикам: у нас крадуть не більше, ніж у правоохоронних органах чи в медицині.

Тим не менш вжито заходів, щоб зменшити це зло. Вже є постанова Кабміну, щоб утричі збільшити адміністративні штрафи. Звісно, до кожної сосенки я не приставлю міліціонера, але є надійніші методи. Потрібно провести сертифікацію лісів, щоб ми знали, скільки дає кожна лісосіка. Слід використовувати європейський досвід для мінімізації самовільних рубок.

На нарадах в областях я звертаюся до керівників і прошу їх не приховувати правди від народу — частіше говорити з людьми про наші проблеми. У галузі проблем більше, ніж успіхів. Усі мають знати, що обігових коштів у нас не вистачає, що є труднощі з ринками збуту в Європі, оскільки скрізь пройшли буреломи, пошкоджено багато дерев, деревину викинуто на ринки…

У РНБО й у Кабміні я сказав, що ліс має бути в єдиних руках. Лише тоді Держкомлісгосп зможе відповідати за стан справ у лісовій галузі. Зробити це, навіть після відповідної постанови Кабінету міністрів, складно. Приклад: коли Єханурів був прем'єром, він обіцяв передати ліси більшості інших лісокористувачів до Держкомлісгоспу, але коли став міністром оборони, корпоративний інтерес у нього став переважати над національним. І він уже вважає, що власний ліс… потрібен Міністерству оборони. Це приклад того, як змінюється точка зору від місця сидіння.

І все-таки ліси потрібно передати в підпорядкування професіоналів, оскільки лише тут здійснюється наукове супроводження лісового господарства, тут є кадри, які можуть нести відповідальність. Вважаю, що держава має бути не сторожем чужого лісу, а сильним і активним оператором на ринку.

Ліс споріднений із сільським господарством: зібрав урожай — готуйся до нового посіву. Ми ставимо планку на наступний рік — засадити 30 тисяч нових гектарів. Уперше за останні роки встановлюється така цифра. Я хотів би наголосити, що за радянських часів були періоди, коли в Україні садили й по 200—250 тисяч гектарів лісу на рік! На жаль, за роки незалежності планка не піднімалася вище 20 тисяч, хоча господарювання в лісах вели активно. Щоб виконати ці плани, на базі Львівського лісового обласного управління організовується потужний центр із вирощування насіння, у Херсоні вирощуватимуться породи, районовані для лісостепу та степу, а на Волині розмістимо ще один центр вирощування саджанців для лісу. Ми маємо залучити до цієї справи все суспільство: працівники лісу мають відвідати школи, інститути, дитячі садки й змалечку переконати людей узяти участь у садінні лісу.

Автор: Наталія ІВАНЕНКО

Дзеркало тижня, № 35 (714) 20 — 26 вересня 2008
http://www.zn.ua/3000/3320/64112/