Чому Мінагрополітики поспішно намагається позбутися довірених йому держкомпаній

Відомство наполягає на якнайшвидшій передачі Фонду держмайна близько 460 об'єктів, у тому числі "Укрспирту", ДПЗКУ, "Артемсолі" та інших вельми ласих для інвесторів "лотів". Фото: ukrtime.net

Днями аграрний міністр Олексій Павленко видав сенсацію. Виявляється, його відомство вже давно готове передати Фонду держмайна і навіть наполягає на якнайшвидшій передачі близько 460 державних підприємств, що перебувають в управлінні Мінагрополітики. Серед них, крім малоцікавих для будь-кого переробних регіональних заводів, такі компанії, як ДПЗКУ, що обслуговує китайський контракт і входить до десятки найбільших експортерів зерна, "Укрспирт", приватизації якого вже кілька років поспіль домагаються горілчарі, "Артемсіль" та ін. Більше того, щоб прискорити процес їх приватизації, Павленко готовий виділити ФДМУ 15% штатних чиновників і бюджет на їх утримання. "Наша принципова позиція - міністерство не повинно бути квазі- холдингом, що управляє сотнями держкомпаній. Держава довела свою нездатність бути ефективним власником і менеджером, особливо в аграрному секторі. Зрештою державні компанії, які мають поповнювати бюджет і стимулювати економіку, перетворилися на тіньовий приватний бізнес, джерело збитків і корупції", - вважає Павленко.

До сфери управління Мінагрополітики на сьогодні входить близько 500 підприємств. 40 із них (здебільшого навчальні заклади) зараз перебувають у процесі передачі МОН. Решту відомство готове негайно передати ФДМУ, залишивши у своєму розпорядженні лише поодинокі науково-дослідні установи.

Нагадаємо: не так давно зі списку аграрних підприємств, що не підлягають приватизації, уже було виведено кілька сотень підприємств. Більшість - дрібні регіональні хлібозаводи, коконосушарки тощо. Але серед них є й вельми цінні лоти, зокрема, спиртзаводи, які, за даними міністерства, "перебувають у складній економічній ситуації й не приносять прибутку", хоча звітність "Укрспирту" цьому прямо суперечить.

Втім, поки що процес їх приватизації так і не запущено. Радник міністра агрополітики Олексій Зубрицький вважає, що головна причина - саботаж і бюрократія на місцях. "Близько півсотні підприємств досі чекають рішень ВР або Кабміну. Наприклад, практично знищені підприємства шовківничої галузі", - каже він. За словами чиновника, влада фактично заблокувала й розпаювання земель. "Більше того, Мінфін ініціює законопроєкт, мета якого - скасувати КСП на користь акціонування, щоб поповнити бюджет. Зрозуміло, що послідує хвиля обурення селян", - прогнозує він.

Зрозуміло, що в заявах Павленка більше самопіару, ніж реальних намірів. Почнемо з того, що просто розчерком міністерського пера провідні державні агрохолдинги приватизувати неможливо. Виключити їх зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації, має Верховна Рада. А з цим можуть бути проблеми. Наприклад, торік спроба деяких депутатів включити до такого списку "Укрспирт" викликала справжню бурю в сесійній залі. Та й сам Павленко тоді, пам'ятається, виступав проти приватизації "Укрспирту", стверджуючи, що державі спочатку потрібно вивести його на беззбитковий рівень, а вже потім продати дорожче, а не віддавати потенційним покупцям за копійки.

Чи готовий Фонд держмайна прийняти щедрий дар сільськогосподарського відомства, поки що незрозуміло. Але той факт, що голова ФДМУ також розмірковує над питаннями приватизації аграрних компаній, не підлягає сумніву. Не так давно на сайті відомства з'явився законопроєкт "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо скасування особливостей приватизації майна в АПК). У ньому пропонується проводити приватизацію господарств на загальних підставах, тоді як зараз її регулює окремий закон "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Він, зокрема, передбачає безоплатну передачу 51% акцій підприємств, що приватизуються, товаровиробникам. У пояснювальній записці автори документа аргументують свою пропозицію тим фактом, що в попередні роки передача частини акцій трудовим колективам призводила до того, що їх за безцінь скуповували треті особи, які потім банкрутували й закривали підприємства. Бюджет же при цьому недоотримував колосальні кошти. Крім того, багато чинних держкомпаній на сьогодні не мають постійних товаровиробників, а створення на їхній базі КСП, як це передбачено в чинному законі, неможливе.

Затверджений 2004 року класифікатор організаційно-правових форм господарювання вже не містить такої форми, як колективне сільськогосподарське підприємство, і забороняє реєстрацію подібних об'єктів.

Керівник департаменту АФ "Грамацький і партнери" адвокат Ігор Реутов каже, що з одного боку передбачені для працівників аграрних підприємств пільги справді не сприяють наповненню бюджету від приватизації. "Справді, вельми поширеною була практика, коли отримані безкоштовно акції працівників підприємств АПК скуповувалися за безцінь третіми особами", - визнає він. Але ліквідація пільг може бути сприйнята як соціальна несправедливість щодо працівників, які не зможуть повною мірою брати участь у приватизації, - додає юрист.

Крім того, за його словами, може виникнути питання щодо конституційності законопроєкту. Відповідно до статті 22 Конституції України, при ухваленні нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. А скасування пільг є таким звуженням. До такого висновку Конституційний суд України дійшов ще 2004 року при розгляді справи № 1-27/2004 (справа про припинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), за якою ухвалено рішення № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, що визнало скасування пільг неконституційним.

Тож навіть у разі ухвалення законопроєкту Фонду держмайна його можуть спробувати оскаржити в судовому порядку, а угоди з приватизації об'єктів визнати недійсними. Юрист ЮФ "Астерс" Вольга Шейко вважає, що законодавство має враховувати і профіль аграрних підприємств, що приватизуються, адже, крім рухомого й нерухомого майна, у деяких є ще й інтелектуальна власність. Ідеться, наприклад, про селекційні, дослідні господарства, наукові установи. "Цікаво, як відреагують ті самі селекціонери, які роками виводять нові види рослин, якщо ті потраплять на ділянку сусіда, який зможе просто знищити результати багаторічної роботи колективів учених", - каже Шейко.

Можливо, у цьому й криється секрет поспіху, з яким Мінагрополітики намагається позбутися підопічних компаній. Адже Павленко та його команда запевняють, що докладуть усіх зусиль, щоб приватизація держпідприємств відбувалася з урахуванням інтересу селян. Якщо ж законопроєкт ФДМУ буде ухвалено, аграрії навряд чи отримають свою частку в бізнесі державних господарств.