Чим закінчиться бурштинова лихоманка

Дуже пізнавальна стаття. Рекомендую. М.П.

Силові операції проти нелегальних видобувачів посилили напруженість на Волині, а зміни в законодавстві, що готуються, лише замаскують проблему

Щоб подивитися на правильний досвід бурштинового бізнесу, далеко їхати не треба. У сусідній Польщі сонячним каменем займаються 4 тис. фірм, у цій індустрії працюють десятки тисяч людей, а бурштинова біржа в Гданську принесла країні за останні три роки близько $1 млрд. У цій сумі чималу частину становив дохід від реалізації української сировини.

Водночас Україна стала своєрідною кунсткамерою неправильного досвіду бурштинового бізнесу. На своїх держпідприємствах із видобутку бурштину вона примудряється заробляти не доходи, а багатомільйонні збитки. Зате процвітає нелегальний видобуток, який годує не лише самих старателів, а й бандитів, чиновників і міліціонерів, що опікуються. Хабарі в структурі МВС за ротацію до багатих на бурштин північних районів Волині та Рівненщини, за словами людей, що знаються, сягали $15 тис. за найнижче місце помічника дільничного в цьому регіоні. Експорт нелегально здобутого каменю, зрозуміло, теж нелегальний. За можливість вивезення його за кордон дань отримують співробітники митниці та СБУ.

Багато старателів починали з того, що добували сонячний камінь у своєму дворі або в лісі неподалік уручну, лопатами. Але зараз значна частина видобутку ведеться вже не так кустарним способом, а за допомогою мотопомп: вода подається в свердловину й вимиває звідти ґрунт разом із бурштином. Одна помпа забезпечує заробітком артіль із п'яти-семи осіб. Найуспішніші видобувачі заводять власну справу, придбавають обладнання й наймають бригади працівників. Проїхавшись селищами Західного Полісся, можна побачити чимало вже збудованих і тих, що будуються, сучасних дорогих будинків, обгороджених високими парканами. Зате тисячі гектарів лісів перетворилися на місячний ландшафт. Як, до речі, і місцеві дороги.

Минулого року в центральної влади взагалі не доходили руки до всіх цих проблем, і лише в останні місяці помітні якісь спроби взяти ситуацію під контроль. Проте силові операції проти нелегальних видобувачів лише посилили напруженість у регіоні, а зміни в законодавстві, що готуються, будуть не більш ніж паліативними заходами. Стратегічної програми розвитку бурштинової галузі досі немає, хоча Україна могла б заробляти на своїх родовищах сонячного каменю сотні мільйонів доларів щорічно.

Як розв'язати бурштиновий безлад за місяць

Нинішня роль правоохоронної та митної систем
у нелегальному видобутку бурштину така, що без її демонтажу жодна реформа галузі не буде успішною

Фото: xexe.clubФото: xexe.club

Нелегали та "партнери партнерів"

У вересні завдяки рідкісній для України знахідці непідкупного судді без родичів СБУ вдалося довести й припинити процес умисного доведення до банкрутства ДП "Укрбурштин" Держгеослужби Мінекоресурсів. Усі борги цього держпідприємства отримала за поступкою векселів створена за місяць до суду офшорка Thamesvest Ltd., засновники якої не розголошуються до завершення розслідування. Упродовж понад 10 років процедури санації ДП його борги для продажу в офшор накопичували пов'язана із санаторами дніпропетровська "Грейн Сервіс", а також ТОВ "УМБ Фінанс" і "Газ-Волинь", які преса пов'язує з народним депутатом VII скликання Володимиром Продивусом і колишнім зятем екс-президента Віктора Ющенка Олексієм Хахлєвим. Головним активом ДП є спецдозвіл на розроблення в 2014-2019 рр. родовища бурштиноносних руд Олексіївка, більш відомого як урочище Гальбин, ліцензійною площею понад 1 тис. га. Родовище перебуває в стадії дослідно-промислового розроблення, його запаси геологами до кінця не вивчені.

Якби не успішний судовий захист активів ДП, права на ці "до кінця не вивчені" запаси мали б за порівняно скромну суму відійти до комітету кредиторів. Хоча в епіцентрі розслідування опинилися не ті, хто цілеспрямовано доводив підприємство до банкрутства 10 років, а колишній співробітник СБУ Олег Ярошик, якого було призначено директором "Укрбурштину" у 2014 р. На початку вересня СБУ та МВС виявили автомобіль із нібито відвантаженими з ДП 2,5 т бурштину біля ТОВ "Інжбудкомплект", засновником якого є директор ДП. Ця фірма спеціалізується на продажу водяних насосів, що використовуються під час розроблення бурштинової руди малими підприємствами та кооперативами артільників.

Незадовго до гальмування умисного банкрутства "Укрбурштину" було виявлено порушення в ще одному державному активі - рівненському ДП "Бурштин України", яке підпорядковане Мінекоресурсів і підвідомчій міністерству ГАК "Українські поліметали" (перебуває в процесі банкрутства з 2005 р.). "Бурштин України" поряд із видобутком спеціалізується також на обробленні бурштину. Його головним майданчиком є ділянка Пугач, що належить до 500-гектарного Клесівського родовища. Ділянка має площу 170 га з фактично оформленим на ДП земельним відводом лише 11 га. На решті 159 га працювали офіційні "партнери" із земельними відводами сільрад і дозволами "Рівнелісу", а також нелегали ("партнери партнерів"). В основі порушень була схема поступки зобов'язань Держгеонадр із фінансування дослідно-промислового розроблення на 2012-2017 рр. порівняно невеликої Бережанської гірничорудної ділянки Володимирецького району Рівненщини. У 2014 р. замість пошуку державних асигнувань головне геологічне відомство уклало договори на дослідно-промислове розроблення з компаніями "Чабель Гранд Кар'єр" і "Гранд Ресурс Полісся", які контролюються родичами колишнього керівника Держгеонадр Дмитра Кащука. Під час поступки зобов'язань саме підприємство "Бурштин України" виділяло на власний видобуток один екскаватор і п'ятьох робітників за персоналу понад 120 осіб. У неправомірних рішеннях щодо відводу та кваліфікації земель запідозрили "свободівців" Андрія Мохника, який у 2014 р. очолював Мінекоресурсів, і главу МінАПК Ігоря Швайку, який нібито віддавав неправомірні вказівки підзвітним його відомству Держкомлісгоспу України та управлінню "Рівнеліс".

Політичне забарвлення боротьби за доступ до бурштиноносних площ було розігріте в 2013-2014 рр. під час невдалої спроби розширення кола учасників легального видобутку за рахунок приходу нових інвесторів, які пов'язувалися з іменами Артема Пшонки та Олександра Януковича. Тоді інвесторами (які не встигли до революції остаточно оформити нові ліцензії на бурштинові родовища) виступали чотири компанії, зареєстровані за однією київською адресою, - ТОВ "Грімальді" кіпрської фірми Kelmos Ltd, Перша інвестиційна гірнича компанія, "Гірінвестком" і "Ред.Мет". Усі вони належали китайській фірмі Sanford Developmant Ltd. HonKong, а в 2015 р. змінили власника - ним стала компанія Asia Pacific Amber Trading Data Systems на чолі з громадянином КНР Жоу Хао. Конкуренцію групі ліцензіатів-невдах становили українські приватні фірми "Укрбурштин-2", "Захід-Геологія", "Бурштин Полісся" та "Елеон". Усі перелічені інвестори не встигли у 2014-2015 рр. легалізувати свій промисел через придбання ліцензії на розроблення бурштиноносних площ і, за деякими оцінками, могли продовжити нелегальний видобуток і скуповування каменів.

Компанія отримує право легально добувати бурштин на невеликій ліцензійній ділянці, а на сотнях гектарів трудяться "партнери". Потім "брудний" камінь прогоняється 

за звітністю видобутку на ліцензійній ділянці й іде вже як "чистий". Чому цієї схеми не бачать або вдають, що не бачать, МВС разом з іншими правоохоронними органами - питання риторичне

Отже, в умовно легальному секторі видобутку працюють усього п'ять компаній. Окрім двох згаданих держпідприємств, третім є ДП "Українська геологічна компанія" з ліцензією на ділянку Каноничі зі строком дії 2009-2019 рр. Четвертий виробник бурштину - київське ТОВ "Центр "Сонячне Ремесло" Володимира Подоляна. У 2010 р. Подолян розпорядженням тодішнього глави Мінекоресурсів Едуарда Ставицького був призначений на посаду директора ДП "Бурштин України", але невдовзі звільнився. Його компанії належить ділянка Володимирець-Східний площею 98 га з правами розроблення в 2008-2028 рр. З цієї ліцензійної площі компанія до нинішнього року оперувала лише 15 га. На решті 83 га, імовірно, працювали "партнери". Останній, п'ятий учасник - уже згадуване ТОВ "Ред.Мет" з ліцензією на ділянки Вирківська (700 га) і Золота (6 тис. га) строком на 2013-2016 рр. За багато років діяльності ця фірма не може отримати від місцевої влади та "Рівнелісу" зміни цільового призначення більшості виділених земель, і багато хто припускає, що в підсумку ці гігантські площі знову-таки розробляє не ліцензіат, а "партнери".

Тобто ТОВ "Ред.Мет" де-факто має статус "частково легалізованої" компанії. Де-юре сенсу в цьому виразі не більше, ніж у "трішки вагітна". Зате дає можливість прогонювати "брудний" камінь за звітністю видобутку на ліцензійній ділянці, і він іде вже як "чистий". Чому цієї схеми не бачать або вдають, що не бачать, МВС разом з іншими правоохоронними органами - питання риторичне.

Митниця дає добро

Розуміючи, що географічний ареал видобутку бурштину в Україні в перспективі неминуче розширюватиметься і проблем із нелегальним видобутком побільшає, українська влада з середини липня відкликала всі погодження на розвідку та видобуток бурштину та ліцензії, видані видобувачам у 2015 р., а також призупинила видачу нових. Мораторій триватиме щонайменше до кінця осені, коли Верховна Рада розгляне ініційовані Президентом законопроекти й легалізує нові правила роботи (докладніше див. текст "Як Порошенко реформуватиме
бурштиновий хаос").

З іншого боку, нова "бурштинова" політика держави не може спиратися лише на галузеву реформу. Ринок бурштину нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку митної та правоохоронної систем, а також регулюючих відомств, починаючи з біржової системи й Пробірної палати і закінчуючи колекційно-виставковими та музейними підприємствами. Без розвитку цієї інфраструктури навіть найвивіреніші й найпродуманіші галузеві реформи не дадуть результату. Не менш важливим пріоритетом має стати глобальне чищення системи правоохоронних органів. Якщо система замість знищення нелегального видобутку його кришує, у нормальній країні це має закінчуватися знищенням системи, а не видобутку.

Також видається необхідним підвищити статус Митної служби, що втратила самостійність у 2010-2012 рр. задля розквіту корупційного режиму Януковича. Сьогодні в іноземних нелегальних міжнародних торговців, які масштабно орудують в Україні й забезпечують понад половину обігів Гданської бурштинової біржі, є потужний бонус - статус митниці зведено мало не до рівня одного з департаментів ДФС. Це дає значний простір для маневрів. До слова, у державах Євросоюзу, до стандартів якого ми так прагнемо, митники мають набагато вищий правоохоронний статус.

Під час розвитку інфраструктури українського "бурштинового Клондайку" Митна служба має отримати право розслідування порушень на зовнішніх і внутрішніх торговельних ринках. Інакше майбутній неминучий розвиток видобутку бурштину просто збільшить і без того гігантський рівень корупції в цій сфері, а політичні катаклізми обласного рівня стануть регулярною прозою життя. За ідеєю, лише після названих підготовчих кроків або щонайменше в комплексі з ними центральній владі було б розумно приступати до вибору моделі "бурштинових" реформ.

Скільки бурштину в Україні

Фото: blog.zp-zem.org

Обсяг реалізації легального сектору видобутку бурштину в Україні у 2014 р. становив 4,5 т. При цьому, за оцінками українських геологів, нелегальний видобуток становив щонайменше 80 т, а за оцінками іноземної преси - 300 т. Останній показник виведено з урахуванням обсягів імпорту українського бурштину, а також з урахуванням того факту, що вітчизняними геологами підтверджено запаси лише кількох родовищ бурштину з понад 60 відкритих.

Офіційна причина такої "недорозвідки" звучить класично: нібито в держави "не вистачає грошей". Насправді відсутність чіткої програми розвитку галузі призвела до того, що північний захід нашої країни періодично накривається хвилями "бурштинової лихоманки", активність якої легко відстежується за ажіотажем з акціями обленерго та зростанням продажів насосів, мотопомп і складнішого обладнання кар'єрного видобутку. Останню хвилю ми спостерігаємо сьогодні. Вона стартувала торік, коли у відкритий доступ потрапило геологічне дослідження Карловича-Прокопця, що стало дуже популярним серед артільників. Воно дало допитливим дослідникам доступ до координат і характеристик 48 українських родовищ бурштину.

Ще однією причиною лихоманки стало відкриття Барашівської бурштиноносної площі в Житомирській області. Це родовище з перспективними запасами в 640 тис. т може стати найбільшим у світі після остаточного дорозвідування. Ще 10 років тому статистика Мінекоресурсів і Держгеослужби оцінювала всі запаси країни менш ніж у 100 тис. т, які концентрувалися в трьох зонах Волині та Полісся. На час цих оцінок рівень детального дослідження перспективних запасів становив лише 10-20%. Для порівняння: підтверджені польські запаси становлять понад 700 тис. т за розташування на глибинах від 60 до 130 м, російські - близько 160 тис. т за глибини залягання від 10 м на всесвітньо відомому родовищі Палмікент (воно розробляється понад 120 років) до 60 м на копальні Піонерська, що містить 60% усіх російських запасів. Між тим ця статистика не заважає РФ багато років вести потужну піар-кампанію про те, що "поклади бурштину в Калінінградській області становлять щонайменше 90% від світових".

----------

Як Порошенко реформуватиме бурштиновий хаос

До кінця року парламент може встигнути ухвалити два закони, які легалізують старательський видобуток бурштину та інших багатств - від вугілля до цирконієвих руд. Ця реформа потрібна Президентові головним чином у політичних цілях

Минулих років було чимало спроб узаконити нелегальний видобуток корисних копалин місцевими жителями. Але такі ініціативи незмінно глушилися тими, хто кришував незаконний бізнес. Можна згадати вето, яке наклав Віктор Янукович на закон "Про бурштин", ухвалений Верховною Радою у вересні 2010 р. Саме тоді на бурштиновий бізнес поклав око його син Олександр Янукович.

Після втечі Януковичів система старательських артілей у Західному Поліссі (Волинська, Рівненська, Житомирська обл.) фактично вийшла з-під контролю місцевих силовиків і губернаторів. Зараз її охороняють сотні "лісових братів", багато з яких побували на війні й повернулися звідти зі зброєю. Вони, як і самі старателі, користуються міцною підтримкою місцевих жителів. Саме тому міліцейські операції проти нелегальних видобувачів не дали бажаного результату, зате всерйоз налаштували проти центральної влади населення краю.

До речі, це дуже добре відчувають обрані тут парламентарі, так само як і голови місцевих райдержадміністрацій. Коли наприкінці липня в Дубровиці на Рівненщині відбулися масові хвилювання через "антибурштинову" операцію правоохоронців, народний депутат від того округу Василь Яницький і голова РДА Сергій Кіркевич відкрито стали на бік старателів, а не міліції. "Ініціативу Президента щодо боротьби з незаконним видобутком бурштину підтримую, але діяти тут потрібно з розумом. Міліціонери 20 років кришували старателів, збирали з них данину, а тепер ті самі люди хочуть закрити незаконний промисел. Насамперед потрібно звільнити всіх місцевих правоохоронців і набрати нових, а вже потім боротися з нелегальним видобутком бурштину", - заявив Кіркевич.

Єдина альтернатива силовим методам розв'язання проблеми - легалізація старателів. Важливий крок у цьому напрямі було зроблено пів року тому - 23 квітня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про видобуток і реалізацію бурштину. Його автори - депутат від Житомирщини, член фракції БПП Борислав Розенблат, до якого приєдналися заступник голови фракції БПП, голова екологічного комітету парламенту Микола Томенко, той самий Василь Яницький і ще четверо депутатів. При цьому Петро Порошенко чітко дав зрозуміти, що цей проект з'явився з його волі. "Я ініціював закон, який має, з одного боку, забезпечити захист екології, інтересів держави, а з іншого - забезпечити інтереси тих, хто там працює. Закон пройшов перше читання, - заявив Президент на пресконференції 5 червня. - Ми можемо перетворити Україну на потужного експортера бурштину. Чекаю найближчим часом від Верховної Ради ухвалення цього закону". 8 жовтня комітет Томенка одноголосно затвердив доопрацьований варіант законопроекту й відправив його на друге читання.

Після втечі Януковичів система старательських артілей у Західному Поліссі фактично вийшла з-під контролю місцевих силовиків. Зараз її охороняють сотні "лісових братів", багато з яких побували на війні й повернулися звідти зі зброєю
На доповнення до цієї ініціативи Розенблат у співавторстві з шістьма депутатами розробив законопроект про старательську діяльність. 17 липня його було провалено парламентом, після чого перероблено за участі Віктора Кривенка із "Самопомочі" та низки інших депутатів. В останньому варіанті, від 21 вересня, проект налічує вже 23 співавтори. Він охоплює не лише бурштиновий бізнес, а й вугільні копанки, дасть змогу легалізувати артільний видобуток розсіяних елементів, піску, глини, ільменітових руд, дорогоцінного й напівдорогоцінного каміння, рутилових і цирконієвих руд, а також артільне розроблення терикоконів, відвалів та інших техногенних родовищ.

Головне завдання всієї цієї реформи суто політичне: залишити не при справах усіх тих, хто кришує нелегальний видобуток, підірвати їхній вплив у відповідних регіонах. Що ж до економічного ефекту, то він на перших порах буде лише опосередкованим, у вигляді збільшення легальної зайнятості. По суті, Україна піде шляхом Мексики, яка близько 30 років тому почала створювати "бурштинові колгоспи" й віддала місцевим громадам усі родовища бурштину на кордоні із сусідньою Гватемалою. Результатом цієї реформи стало повернення Мексики до числа великих світових виробників дешевих сортів бурштину.

Протилежним від Мексики шляхом пішли Домініканська Республіка, Нова Зеландія, Канада. Вони зосередили свою політику на промисловому освоєнні найбагатших родовищ. Звісно, для цього потрібні великі державні або приватні інвестиції. Україна цією проблемою поки що зовсім не займається, і нинішня старательська реформа тут ніяк не допоможе.

Проте перед нами є ще приклад Польщі, де видобуток останніми роками скоротився до 10-12 т, але завдяки розумно збудованій у Гданську інфраструктурі країна заробляє на бурштині щорічно сотні мільйонів євро. Поляки з гордістю називають Гданськ "бурштиновою столицею світу". Українцям, і особливо жителям Полісся, до таких емоцій поки що далеко.

-------------

Топ-10 чиновників, які "борються" з незаконними бурштиновими копальнями

Підвищений інтерес викликають персоналії з управлінських вертикалей МВС і Держлісагентства, які за службовим обов'язком дуже добре обізнані про незаконний видобуток бурштину

На Рівненщині міліцію з жовтня минулого року очолює полковник Сергій Максимов. У 1994-2004 рр. він працював в обласному УБОЗ, потім переїхав до Луцька, де був заступником начальника міського кримінального розшуку, у 2007-му повернувся до Рівного начальником відділу внутрішньої безпеки в обласному управлінні МВС. У 2010 р. Максимов звільнився в запас за вислугою років і чотири роки працював начальником служби безпеки приватної торговельної фірми. З приходом нової влади повернувся до органів. Призначення Максимова лобіював народний депутат, мажоритарник із Рівного Юрій Вознюк. Він же захищав перед пресою свого підопічного, коли прізвище Максимова стало широко відоме після небаченого скандалу: 26 листопада 2014 р. просто з кабінету слідчого слідчого управління зловмисники викрали 130 кг бурштину й $80 тис. Слідчому прокуратура оголосила про підозру в службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки. Зловмисників не знайшли. Максимов жодного дисциплінарного покарання не поніс. А Вознюк в інтерв'ю Рівненському агентству журналістських розслідувань повідомив, що Максимов став "жертвою підстави", мовляв, він вийшов "на таке, за що можна було саджати й саджати до самої верхівки". На думку народного депутата, бурштин було викрадено людьми з органів, але яких саме - уточнювати відмовився.

У Рівненській області найбільший розмах видобуток бурштину має в трьох районах - Сарненському, Володимирецькому та Дубровицькому. Сарненським райвідділом з липня 2014 р. керує підполковник Володимир Міщеня. У відкритих джерелах щодо нього немає осудливої інформації - лише зведення про героїчні затримання й виписування штрафів невдахам-одинакам нелегальним видобувачам. За Володимирецький район відповідає керівник міськвідділу міліції Вараша підполковник Руслан Грицай, призначений у листопаді минулого року. У серпні агентство УНН із посиланням на телеканал "112 Україна" розповіло про те, що з червня Генпрокуратура ігнорує заяву працівника рівненської міліції Юрія Мотузка про те, що "помпи працюють під патронатом начальника Кузнецовського МВ підполковника міліції Грицая Руслана Ярославовича та його заступника Шкодича Павла Олексійовича". Про Дубровицький район ЗМІ багато писали в липні - за мотивами масових зіткнень між міліцією та незаконними видобувачами. Тоді ж начальник Дубровицького райвідділу підполковник Сергій Родзін фігурував у новинах як "той, що їздить на дорогому авто - BMW X5".

На відміну від Максимова, нинішній начальник УМВС у Волинській області Петро Шпига не пересиджував часи Януковича в приватних охоронних фірмах. З червня 2005 р. він обіймав посаду начальника підрозділу з боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, в рідному управлінні, а очолив його 9 квітня 2014 р. 29 вересня Шпига на спеціально скликаній пресконференції спростував інформацію депутата Луцької міськради Павла Данильчука про те, що в Маневицьких лісах унаслідок зіткнення правоохоронців із видобувачами бурштину була стрілянина і є постраждалі. При цьому Петро Шпига, зокрема, заявив: "Нами проводяться паралельно з працівниками СБУ відповідні заходи з установлення організаторів. Ми чітко знаємо, хто до цього причетний". Проте, крім абстрактного "рівненського криміналітету", жодних уточнень зроблено не було.

Володимир Грицайчук сидить у кріслі начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства з липня 2007 р. Обласну "вертикаль лісників", що збереглася й досі, свого часу сформував народний депутат I, IV і VI скликань Микола Шершун. У 1998-2002 рр. він був генеральним директором об'єднання "Рівнеліс", потім зійшовся з Володимиром Литвином, багато років очолював обласну організацію Народної партії, а в 2010-му зміг зацементувати "вертикаль лісників", дев'ять місяців прокерувавши Держкомлісгоспом (сьогодні - Держагентство лісових ресурсів). Після революції активісти з Рівненської Самооборони Майдану намагалися люструвати Грицайчука, звинувачуючи "клан Шершуна-Грицайчука" в "лісовій корупції". Проте жодних кадрових рішень новим керівництвом Держагентства лісових ресурсів ухвалено не було. Керівники районних лісгоспів - також старі кадри. Начальники Сарненського, Клесівського та Дубровицького лісгоспів - відповідно Сергій Беля, Михайло Оніскевич і Анатолій Боровець - ще в 2010 р. обиралися до районних рад від Народної партії. Трохи згодом до команди приєднався начальник Володимирецького лісгоспу Олександр Мисько. І сьогодні вплив у області Шершуна залишається помітним, а одразу шість керівників районних лісгоспів (зокрема Беля й Мисько) балотуються до облради від БПП "Солідарність".

На Волині після революції зі скандалом було звільнено багаторічного начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колисника, відомого в народі як господар волинського "Межигір'я". На його місце прийшов "свободівець" Василь Мазурик, але керував лише рік - у липні написав заяву за власним бажанням. У серпні з Києва спустили тимчасово виконувача обов'язків Олександра Кватирка, людину з обойми Колисника, багато років пропрацювавшого в ДП "Маневицьке лісове господарство". Це рішення викликало різке неприйняття місцевих активістів, зокрема представники громадської ради при облдержадміністрації заявили про його причетність до корупційних схем. Тепер область очікує відкритий конкурс на заміщення вакантної посади.

-----------

Як перекупники ошукують наших "бурштинових селян"

Тоді як ринкова вартість інклюзів постійно зростає, українські раритети йдуть за безцінь на чорному ринку

Фото: yaplakal.com

Виокремлюють два основні сегменти світової торгівлі бурштином - великі фрагменти каменів ювелірної якості та камені-інклюзи - що містять викопні рештки живих організмів. Останнім часом ціна на інклюзи стабільно підвищується, камені вагою 10-20 г в Європі коштують близько $20 за грам, камені меншого розміру - близько $4/г. Ціна інклюзів на біржі Санто-Домінго (столиця Домініканської Республіки) коливається в межах $20-25/г залежно від розміру й віку, який для карибських каменів обмежений інтервалом 15-40 млн років. До найдорожчих інклюзів відносять бурштин із кустарних промислів Лівану, який видобувається з пластів віком не менш як 100 млн років. Ціна цих ліванських раритетів обчислюється десятками тисяч доларів за грам, а кількість знахідок налічує одиниці. Також є група інклюзів, які найчастіше йдуть як сировина для наукових досліджень, - раритети давністю близько 50 млн років за ціною від $1 тис./г.

Зазвичай включення знецінюють ювелірний товар, основним показником якого є "чистота" - поєднання прозорості та оптичної стійкості кольорових відтінків каменю в різних ракурсах. Бурштини-інклюзи становлять виняток із цього правила - скам'яніла смола, що містить у собі фрагмент або групу фрагментів органіки (зазвичай комах, рідше скорпіонів, дуже рідко - ящірок і жаб), високо цінується колекціонерами та науковою спільнотою. Лідирує за знахідками великих інклюзів Нова Зеландія. Ця країна майже 100 років тому повністю припинила видобуток класичного бурштину й зосередилася на промисловому пошуку бурштиноносних пластів з максимальним відсотком інклюзів у своїх вугільних розробках. Аналогічним шляхом іде Домініканська Республіка - там забороняють експорт недорогого класичного ювелірного каменю, щоб зберегти його запаси, і стимулюють видобуток найдорожчих сортів бурштину.

Штовхає попит на інклюзи розвиток генетики. Їхній вміст через свою збереженість є цінною науковою сировиною для генетичних лабораторій (на відміну від включень, що трапляються в осадових породах). Фрагменти з бурштину можуть бути вивчені так само докладно, як і сучасні живі організми. Використовуючи мікроскопічні рештки, академічна наука відтворює картину доісторичного світу, а прикладна генетика використовує їх для підвищення ефективності методів вивчення ДНК. За даними з відкритих джерел, завдяки тваринним і рослинним рештам в інклюзах дослідниками було виявлено понад 3 тис. нових видів членистоногих і 200 видів доісторичних рослин.

В Україні, як і в усьому світі, відсоток інклюзів у видобутку бурштину становить близько 9% від загальної маси здобутого каменю. З урахуванням світового річного видобутку близько 650 т, на інклюзи припадає 58,5 т. При цьому до 10% - це згадані раритети, що використовуються як сировина для наукових досліджень, близько 20% каменів - вагою 10-20 г і решта 70% - найменшого розміру. Таким чином, якщо припустити, що всі здобуті камені продаються цивілізовано через біржі за зазначеними вище ринковими цінами, то обсяг річного ринку інклюзів становив би близько $6 млрд. Звісно, чорний ринок і перекупники диктують свої - набагато менші - ціни. Тому можна лише здогадуватися, скільки втрачає Україна з огляду на те, що її частка у світовому видобутку становить близько 45%. Щонайменше це багато сотень мільйонів доларів.

----------

Хто кришує російську бурштинову мафію в Україні

У РФ видобуток бурштину було консолідовано в руках єдиного державного холдингу, що не зменшило масштабів корупції

Фото: mvd.ruФото: mvd.ru

У 2013 р. РФ експортувала 163 т бурштину, більша частина якого пішла на біржу в Гданську, у 2014-му експорт упав до 606 кг. У 2015 р. офіційна російська статистика взагалі не дає жодних даних про те, що в країни є такий вид зовнішньоекономічної діяльності, як експорт необробленого каменю бурштину. Нібито вже рік за кордон вивозяться лише готові ювелірні вироби. А незалежні експерти будують здогади про те, що під ширмою ювелірних компаній працюють звичайні фірми-посередники, які в статусі давальницької сировини нелегально вивозять щонайменше половину здобутого російського бурштину до філій російських компаній у КНР.

Причини цих разючих змін у російській статистиці безпосередньо пов'язані з адміністративною реформою галузі, у ході якої колишнє ФГУП "Калінінградський бурштиновий комбінат" (КБК) у 2013-2014 рр. було передано під зовнішнє управління держкомпанії "Ростех" Сергія Чемезова. Нині відбувається акціонування цього колишнього казенного комбінату з прицілом на участь у майбутній частковій приватизації низки зарубіжних компаній з капіталом російського походження, які мають прописку в КНР.

Одразу після того, як Володимир Путін вирішив віддати комбінат "на годування" старому другові Чемезову, "Ростех" передав ексклюзивні права управління зовнішньоторговельними операціями КБК фірмі "Ві Холдинг" Віталія Мащицького. Цей старий друг уже Чемезова завершив, за оцінкою Forbes, минулий рік зі станом $650 млн. У неформальному статусі лідера російської "бурштинової мафії" він замінив Віктора Богдана (на прізвисько Балет) з його компанією "Амбер Плюс". Балет після початку путінських реформ у галузі в 2013 р. втік до Польщі, потім навесні 2014 р. був заарештований за поданням російських спецслужб, які надіслали запит на екстрадицію, нині утримується в СІЗО. Російське слідство ставить йому за провину незаконне відшкодування ПДВ на суму 350 млн руб. За версією слідчого управління УМВС по Калінінградській області, у 2007-2012 рр. працювала шахрайська схема: бурштин проходив фіктивне оброблення й постачався за кордон за цінами обробленого бурштину, за що належало повернення ПДВ, але насправді бурштин-сирець одразу доставлявся до Литви, а звідти - до Китаю. Немає жодних гарантій того, що ця схема спокійно не працює й сьогодні, тільки з новим дахом. А Богдан просто став жертвою недружнього поглинання з боку Мащицького (і Чемезова).

Від українських обленерго, які контролюються росіянами Гінером і Бабаковим, залежить незаконне
або напівлегальне підключення до енергоживлення численних приватних гранильних майстерень і водовідкачувальних систем видобутку
Поки Мащицькому до слави Богдана далеко, втім, у нього ще все попереду. Торік "Ві Холдинг" разом з "Ростехом" і банком ВЕБ купили велике родовище платини Дарвіндейл у Республіці Зімбабве. Ще одним активом "Ві Холдингу" в галузі вважається Забайкальське рудоуправління, що видобуває напівдорогоцінний камінь нефрит. Свою кар'єру у великому бізнесі Мащицький почав у 1980-ті роки на посаді голови концерну "Главякутбуд", потім на рубежі століть він продав Хабаровський НПЗ компанії ЮКОС, а на виручені гроші купив дві алюмінієві компанії в КНР і Румунії - Henan Zhongfu Industrial і Alro. Кулуарні зв'язки в політиці йому забезпечувала участь в елітарному мисливському клубі "Пори року", що розташувався в дачному селищі Акулиніно - клоні підмосковного палацового передмістя Рублівки. До числа засновників клубу входять Чемезов і голова "Транснефти" Микола Токарев. Там само багато років володів "дачею" на 7 га екс-президент ВАТ "Російські залізниці" Володимир Якунін.

В Україні найвідоміші інші члени клубу "Пори року" - власник ФК ЦСКА харків'янин Євген Гінер і його бізнес-партнер, віцеспікер Держдуми РФ Олександр Бабаков, компанії яких контролюють щонайменше 60% усіх регіональних енергомереж України. Нарешті, ще одним знаковим членом клубу є голова фірми "Бізнес сфера" Олексій Бесєда, син генерал-полковника Сергія Бесєди, що засвітився в підготовці розстрілу українського Майдану, - керівника Служби оперативної інформації та міжнародних зв'язків ФСБ.

Від українських обленерго, які контролюються так званою "лужніківською" групою офшорних компаній Гінера й Бабакова, залежить одна з найважливіших сфер нелегального видобутку бурштину в Україні - незаконне або напівлегальне підключення до потужностей високовольтного енергоживлення численних приватних гранильних майстерень і водовідкачувальних систем видобутку. Без виділених ліній подачі потужності живлення український бурштиновий артільний промисел був би змушений працювати суто на пересувних дизель-генераторах, що в рази знижує рентабельність через необхідність закупівель, завезення та зберігання палива.

У середині 1990-х українська влада консолідувала активи держави у видобутку бурштину в руках ГАК "Українські поліметали" (УП), офіс якої з 2000-х розташувався в бізнес-центрі "Петровка", що належить Гінеру й Бабакову. У цій будівлі також перебувала штаб-квартира Першого інвестиційного банку, що обслуговував кореспондентський рахунок ГАК УП. Створення цієї фінустанови пов'язувалося з іменами Віктора Ющенка й Бориса Соболєва. Цілком можливо, що в ті часи існувала якась модель об'єднання бурштинових активів УП з російським бурштиновим гігантом КБК. Але все закінчилося тим, що одразу після приходу до влади Ющенка ГАК "Українські поліметали" було оголошено банкрутом. У результаті ініціатива з розвитку бурштинової промисловості нашої країни на довгі роки перейшла від держави до приватного сектору з його напівлегальним і нелегальним видобутком. Чи зможе "Ві Холдинг" як новий торговий агент російського КБК спробувати використати енергозалежність приватного українського бурштинового видобутку від компаній "лужніківської" групи, щоб утягнути цю галузь на російську орбіту розвитку? Імовірність такого розвитку подій не виключена.

-----------

Як світ боровся з нелегальним бурштином

Світовий досвід дає дуже різні приклади поводження країн зі своїми запасами бурштину та наслідків цих рішень

Польща та М'янма: що буває після розграбування запасів

Фото: pinstopin.com Польща - приклад держави, яка виробила свої найпривабливіші запаси заради видобутку бурштину середньої ціни й у результаті втратила перспективу розвитку видобутку найдорожчих каменів. Видобуток у цій країні досяг рекорду в 1971-1972 рр., коли рівень виходу каменю з промислових розробок дійшов до 150 т на рік. 14 видобувних кооперативів тоді повністю виробили верхній пласт залягання бурштину. У Польщі є ще запаси, але вони потребують складного й дорогого шахтного розроблення. Тому в розвитку бурштинової промисловості розквітнув торговий період. Він ознаменувався становленням бурштинової біржі в Гданську. Окрім торгового, активно розвивався ювелірний сегмент, орієнтований на сировину з України та РФ. Доходи країни на операціях з бурштином у 2012-2014 рр. оцінюються в $1 млрд.

Ще одна країна, яка разом із Польщею пройшла етап вироблення найпривабливіших бурштиноносних полів, - М'янма (колишня Бірма). Колись вона вважалася світовим центром видобутку зі своїми покладами флуоресцентного бурштину-бірміту. До 2000-х рівень видобутку впав до 1 т на рік. На відміну від Польщі, у М'янмі не знайшли торговельної та ювелірної альтернативи видобутку, що падає. Проте ця країна дуже непогано заробляє на інших дорогоцінних каменях, зокрема, тут видобувається близько 90% усіх рубінів у світі.

Мексика: бурштин - двигун туризму

Реформа видобутку бурштину в Мексиці розпочалася наприкінці 1970-х у штаті Чьяпас, розташованому на кордоні з Гватемалою. Були відновлені муніципальні шахти, а місцеві громади отримали право ліцензування гірничих робіт. Такий крок дав змогу Мексиці до початку цього століття запустити давні бурштинові промисли, історія яких налічує понад 3000 років. Чьяпас вважається прабатьківщиною цивілізації майя, основна стаття доходів штату - туризм і народні промисли. Сьогодні туризм і ювелірна промисловість пов'язані в єдиний економічний кластер. На дюжині бурштинових родовищ видобуток ведуть 200 приватних шахт, орендованих у місцевих громад малим бізнесом. Ще близько 50 шахт працюють у сусідніх приморських регіонах. Вважається, що відсоток нелегальних продажів бурштину на експорт у Мексиці дуже високий. Тому показник видобутку 5 т (див. інфографіку "Де у світі видобувають бурштин") явно сильно занижений, але альтернативних даних у відкритих джерелах немає.

"Клуб видобутку дорогого каменю"

Найдорожчий бурштин видобувається в Домініканській Республіці, яка забороняє експорт дешевого каменю та розроблення його покладів. У цій країні з восьми досить великих родовищ активно розробляються лише три. Кожне з тих, що працюють, відрізняється своїм видом всесвітньо відомого карибського флуоресцентного каменю й дуже дорогих каменів-інклюзів.

У Веллінгтоні давно пішли шляхом розвитку дорогого й елітного ландшафтного туризму, і така економічна політика змусила новозеландців мало не першими у світі замислитися про важливість екології та згорнути колись дуже потужний видобуток місцевої різновидності бурштину. Сьогодні видобуток зосереджений у найдорожчому сегменті - дорогих і найстаріших за віком каменів-інклюзів у вугільних покладах для генно-інженерної індустрії.

За більшістю геологічних прогнозів, найближчими роками очікуються відкриття значних родовищ у Канаді, в ареалі бурштиноносного поясу біля Cedar Lake (Кедрове озеро) в провінції Манітоба. Поки ж Канада видобуває до однієї тонни бурштину на рік за попутного шахтного видобутку кам'яного вугілля в Британській Колумбії.

Перспективи Самбії

У боротьбі за стрімко зростаючі ринки КНР та Індії, де споживання багатьох дорогоцінних каменів має майже обов'язковий релігійний, лікувальний або церемоніальний характер, останніми роками російська преса розпочала масовану рекламну кампанію з просування продукції одного з провідних бурштинодобувних регіонів - балтійської Самбії, нині відомої як Калінінградська область РФ. Проте після запровадження санкцій російські приватні компанії та банки, що орудують від імені держави на світовому ринку бурштину, опинилися в скрутному становищі. Цією обставиною повинна скористатися Україна, яка має багатші порівняно з Росією родовища бурштину.

Поки що нинішній статус Самбії формується концепцією влади РФ, що комічно виглядає збоку, яка в упор не бачить інших учасників світового ринку бурштину. Росіяни заперечують, що ювелірного каменю в їхній сировині лише 10%, а решта - технічна продукція для меблевих лаків. Між тим в українському бурштині міститься щонайменше 15-25% ювелірної сировини, і це друга перевага, якою слід розумно скористатися. А саме - якомога швидше провести реформу в галузі, а також навести лад у неефективно працюючих поліцейській і митній системах.