ПУТІН І ПУТІНІЗМ. ХРОНІКА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОДІЯНЬ Матеріали незалежного розслідування

Пам’яті Бориса Нємцова. Розслідування підготовлено екологічними експертами з Росії, Німеччини, Ізраїлю, Білорусі та України

Передмова

Осип Мандельштам писав: «Влада огидна, як руки цирюльника». Влада президента Путіна не лише огидна, а й непридатна. І справа тут не лише в шантажі світової спільноти ядерною зброєю, у розв’язуванні війн сусідніх державам, у відтворенні системи стеження й репресій проти громадян власної країни. Його влада непридатна ще й тому, що вона антиекологічна, грубо порушує права людини й природи та веде до знищення живого. Путін, який приносить дику природу й життя людей у жертву своєму безумству, — це зло в чистому вигляді, зло без ретуші, зло явне й абсолютне.

Путін – це людина з архаїчною, збоченою, протиправною, корупційною свідомістю. Його ідеологія – ультраконсервативна, агресивно-нетерпима, ізоляціоністська, ортодоксальна. Він витканий з атмосфери підлості, ненависті, лицемірства, брехні й страху, шулерства, блефу та шахрайства.

Він створив заповідник сталінізму. Прийшовши до влади, він отримав доступ до матеріальних благ, недоступних більше нікому. І за це особливе життя йому нічого не шкода. Путін опинився в Росії поза законом, поза контролем і собі на умі. Путін надбудував над владою поверх, де перебуває сам.
Путінізм — це сучасна модифікація сталінізму, замішана на фатальній суміші СРСР, сицилійської мафії та царської імперії.

Путін, дід якого готував Сталіну їжу на його дачі ( Райтшустер Б, 2015, Путінократия. Людина влади та ії система, Х,, Віват, 352 с.), реанімував Сталіна й повернув його. Разом із ним у російське суспільство повернулися віроломство, підлість, жорстокість, зрада — базові цінності путінізму. Людина з “шармом засушеної акули” перетворила Росію на країну з найбільшою соціальною несправедливістю. 110 російських олігархів володіють 35 % державної власності, щільність мільярдерів у Росії в 15 разів більша, ніж у середньому у світі, за свободою слова Росія з 167 країн стоїть на 138 місці, між Іраном і Філіппінами ( Райтшустер Б, 2015, Путінократия. Людина влади та ії система, Х,, Віват, 352 с.).
Як усі диктатори – Путін патологічний противник свободи. Для нього вільна людина, вільні держави чи вільна дика природа, що живуть за своїми законами, – вороги. Вони осоружні його єству. Тому він їх знищує або бере в рабство. Путін хоче показати, що йому підвладні не лише люди, а й дика природа.

Саме це, на ментальному рівні, є першопричиною його екологічних, та й інших злодіянь. Путін фундаментально існує в стані війни з будь-якими несхожими на нього суб’єктами та явищами. Можливо, це найголовніша догма путінської ідеології про необхідну манеру стосунків з “іншими”. На практиці це означає, що “інше” слід придушувати , засуджувати до довічної каторги або знищувати.

Ідеологія Путіна — це ідеологія несвободи. Несвобода потрібна йому для розпалювання страху й ненависті, що живить, зміцнює і тримає його владу. Багато хто в Росії, та й за її околицями, нудьгує за “сильною рукою”. У “сильної руки” не буває помилок і перегинів, у неї немає інших цінностей, окрім “наведення порядку” ціною життя й свободи інших.

Путін практично з успіхом утілив у життя видатні романи-антиутопії — ”Ми” Євгена Замятіна,

“О дивний новий світ” Олдоса Гакслі, “1984″ Джорджа Орвелла. Він позбавив свободи людину, а тепер позбавляє свободи дику природу. А інакше бути не могло. Путін вийшов із надр КДБ, він плоть від плоті цієї злодійської сталінської організації, що перетворює всіх на рабів.
Без сумніву, не лише один Путін винен у варварському знищенні дикої природи Росії, пограбуванні природних багатств країни, збільшенні смертності й зменшенні тривалості життя росіян. Винні олігархи, міністри, партійні лідери, місцева влада. Проте не вони, а саме Путін уже 15 років уособлює вищу владу в Росії, саме він підписує антиекологічні закони, без його схвалення не відбувається жодне велике екологічне правопорушення і тому саме він несе персональну відповідальність за численні злодіяння в галузі охорони природи. У сучасній Росії немає закону й права, є лише слова Президента, які він міняє, як шкарпетки вранці.

Хоча, разом із тим, викриваючи Путіна як Президента Росії, ми викриваємо і “колективного” Путіна, тобто всю нинішню владу в Росії, і путінізм як її ідеологію.

Проте винними у злодіяннях мають бути визнані не лише ті, хто їх учинив, а й ті, хто їх виправдовує.
Влада Путіна тримається на чотирьох «китах» – страху, злобі, брехні й пасивності мас.

Брехня – важлива складова путінського режиму. Народжена вона чудово організованою та масованою пропагандою, інформаційною агресією, створеною за нацистським лекалом. Недарма Путін назвав Геббельса «талановитою людиною». Цією брехнею Путін і його епігони інфікували велику кількість людей.

Щоб протистояти кремлівській брехні, потрібні аналітичні матеріали, що розслідують дії Путіна та наслідки його вчинків. Одним із перших до цієї ідеї підійшов Борис Нємцов. Підготовлені й опубліковані ним доповіді багатьох змусили по-іншому поглянути на владу Путіна та її наслідки.

На жаль, на екологічні наслідки злодіянь Путіна рідко хто звертав і звертає увагу нині в самій Росії та за кордоном. Винятком може бути блискуча аналітична доповідь про екологічні злодіяння путінського режиму під час будівництва об’єктів для Сочинської олімпіади в заповідних місцях Кавказьких гір, підготовлена Екологічною вахтою з Північного Кавказу, а також аналітичні матеріали з деяких екологічних проблем, підготовлені російською партією «Яблуко».

Наша доповідь – скромний внесок у цей короткий список.
Люди мають зрозуміти, що шлях, яким веде Путін Росію, – це шлях самогубців. Час Путіна – це час самовбивства.

На жаль, сучасне російське суспільство, та й багато хто в Україні, де бездумно копіюються деякі путінські кроки в галузі екології, явно не уявляють собі реальної небезпеки путінського режиму. Тому потрібно за будь-якого приводу говорити правду. Розвінчаний Путін – це удар по всій антиекологічній і нелюдській системі та путінізму як непридатній ідеології всесвітньої держиморди.

Частина перша “Путін організував репресії проти екологічних організацій Росії та інших країн”.

І в політиці, і в економіці основні завдання Росії — будівництво вільного, демократичного суспільства

В.Путін, Президент РФ

Путін особисто організував репресії проти екологічних організацій Росії. Вагома частина російського громадянського суспільства – екологічні організації – становили серйозну загрозу своєю критикою для путінського антиекологічного режиму та путінської вертикалі влади. Більше того, у Путіна був ще й особистий рахунок до російських екологів. Ще на початку 2000-х років, коли ще не зміцнілий Путін щойно прийшов до влади в Росії, російські екологічні організації піддали гострій критиці його дії зі знищення Держкомлісгоспу Росії та Мінприроди Росії. Як злісна й злопам’ятна людина, Путін цього не забув і за першої ж нагоди, коли вже зміцнів, почав мстити російським екологам. Недарма багато хто вважає, що надзвичайна злопам’ятність – одна з головних рис його характеру.

У 2012 р. , з особистої ініціативи Путіна, в Адміністрації президента Путіна розробляється сумнозвісний законопроект “про іноземних агентів”, який слухняна Держдума Росії ухвалила в 2012 р. , а Путін його підписав. Цим законом у Росії були законодавчо узаконені репресії проти громадських організацій. Каральні органи викривали їх у “політичній “діяльності або в отриманні закордонних грантів і заносили до списку “іноземних агентів”. Але цього Путіну виявилося мало. З червня 2015 р. почав діяти закон про “небажані” організації. Паралельно по всій країні почалося масове шельмування громадських екологічних, а також правозахисних та інших організацій. До цього долучалися стурбовані “православні” громадяни, прокремлівські та жовті ЗМІ, прокремлівські громадські організації. У 2013 р. Путін дав особисте доручення Генпрокуратурі Росії провести “перевірку” всіх громадських організацій Росії на предмет лояльності путінському режиму. До прокуратури було також залучено ФСБ, Слідчий комітет та інші каральні держорганізації, а також місцеві органи влади. Саме вони почали тотальні репресії проти громадських екологічних та інших організацій. На сьогодні неповний список громадських екологічних організацій Росії, які внесли до списку “іноземних агентів” або піддали іншим видам репресій ( штрафи від 300 тис. руб. і більше, судові тяжби тощо), становить понад 20 найменувань.
Путінська влада жорстоко й блискавично розправляється з тими громадськими екологічними організаціями, які мають сміливість опонувати Путіну. Наприклад, громадська екологічна організація “Байкальська екологічна хвиля” організовувала мітинги в Сибіру проти цинічного плану Путіна дозволити забруднювати Байкал. Тому 28 січня 2010 р. співробітники правоохоронних органів заблокували роботу офісу цієї організації, провели обшук ( не маючи санкції, вилучили комп’ютери. 13 квітня 2010 р. співробітники Управління з боротьби з екстремізмом Саратовського ГУВС провели обшуки в офісі Самарського відділення Соціально-екологічного союзу, вилучили документацію та комп’ютер.

18 вересня 2013 р. активісти Грінпіс на судні “Арктік Санрайз” намагалися провести на російській нафтовидобувній платформі мирну акцію протесту проти видобутку нафти в Арктиці й були затримані російськими прикордонниками. Їх звинуватили в піратстві, і Слідчий комітет Росії порушив проти них кримінальну справу. 30 членів екіпажу потрапили до в’язниць і постали перед російським судом. Слідчий комітет пізніше перекваліфікував дії екологів із “піратства ” на “хуліганство” за ч.2 ст.213 КК РФ. Російська влада заарештувала й саме судно “Арктік Санрайз”. 44 екологічні організації СНД, 11 лауреатів Нобелівської премії, музикант Пол Маккартні, 1 млн. жителів різних країн звернулися до Путіна з проханням відпустити активістів Грінпіс . Акції солідарності з Грінпіс пройшли в 30 країнах. Путін виявився непідготовленим до такого потужного міжнародного опору людей доброї волі й злякався. У грудні 2013 р. усі учасники акції Грінпіс були амністовані у зв’язку з 20-річчям Конституції РФ ( Справа Arctic Sunrise, www.ru.wikipedia.org/wiki/Дело_ Arctic _Sunrise ).

Список репресованих екологічних організацій Росії та інших країн

1. Екоцентр “Дронт”, м. Нижній Новгород.

2. Планета надій, м. Озерськ, Челябінська область

3. Байкальська екологічна хвиля, м. Іркутськ.

4.Амурський екологічний клуб

“Улукіткан”, м. Благовєщенськ.

5.Екозахист”, м. Калінінград.

6. Геблерівське екологічне товариство, Республіка Алтай.

7.Асоціація “Партнерство для розвитку”, м. Саратов.

8. Кольський центр охорони дикої природи, м. Апатити.

9. МГО “Кольський екологічний центр, м. Апатити.

10. Амурська екологічна організація АмурСОЕС.

11.Сибірський екологічний центр, м. Новосибірськ.

12. Фонд “Фенікс”, м. Владивосток.

13. Грінпіс.

14. Фонд і рух “За природу”, м. Челябінськ

15.Навчальний центр екології, м. Самара.

16.Школа екологічної душі “Тенґрі”, Республіка Алтай.

17. Асоціація ОПТ Республіки Алтай.

18. Центр екологічної освіти,

Республіка Саха

19. Зелений дім, м. Хабаровськ.

20.Муравйовський парк сталого розвитку “Журавлина батьківщина”, Амур.

21. Беллона-Мурманськ, м. Мурманськ.

22. Північна природоохоронна коаліція ( СПОК), Республіка Карелія.

23. Центр незалежних досліджень Республіки Алтай.

24. У Криму, після окупації Криму Росією, ті кримські екологічні організації, які не волали “кримнаш”, були відлучені місцевою владою від доступу до ЗМІ

Частина друга ” Організація репресій проти екологів Росії та інших країн”.

Ну що тут іще можна сказати? Ідіть до мене, бандерлоги! Я Кіплінга з дитинства люблю

В.Путін, президент РФ

Аналіз історії розвитку громадського екологічного (природоохоронного) руху Росії та Радянського Союзу свідчить, що до приходу Путіна до влади екологів ( природоохоронців) у Росії саджали до в’язниць лише за Сталіна. Микола Другий, Ленін, Хрущов, Брежнєв, Горбачов, Єльцин екологів до в’язниць не саджали. За Миколи Другого до в’язниць і на каторгу засилали політичних, за Брежнєва й Хрущова до психушок і на зони потрапляли правозахисники. Лише за Сталіна терор було оголошено також і проти природоохоронців. У результаті в 1930-1940-х роках у Росії та Україні було репресовано кожного другого природоохоронця ( В.Є.Борейко, 2001, Словник діячів охорони природи, К., КЕКЦ, 524 с.)

Прийшовши до влади, Путін відновив сталінський підхід до екологів. Він оголосив їм холодну громадянську війну. Щодо них, як і щодо інших критично налаштованих до влади представників громадських організацій, було організовано пропаганду , спрямовану на демонізацію й дискредитацію екологів, на створення образу ворога, “п’ятої колони”, людей, які працюють за гроші й за вказівкою Заходу, людей, чия діяльність спрямована на розвал держави російської. Як приклад можна навести популярний телесеріал “Бандитський Петербург”, у якому “продажні ” екологи за гроші пікетують одного з позитивних героїв. У 2014 р. у Москві на багатьох вулицях з’явилися величезні плакати з підписом ” Марш зрадників”, де поруч із зображенням Бикова, Макаревича, Нємцова та інших опозиціонерів путінському режиму було зображення й московської екологині Євгенії Чирикової.

Проте самої лживої пропаганди Путіну здалося замало. Для боротьби з екологічними та іншими громадськими організаціями за його ініціативою було підготовлено закон про екстремізм, що створив правову базу й механізм організації масових репресій. У зв’язку з тим, що термін “екстремізм” у законі не було чітко прописано, потрапити до кримінально караних “екстремістів” і отримати термін тепер можуть будь-які громадяни Росії, які самостійно мислять і критично висловлюються проти Путіна та інших представників влади. Цей закон було ухвалено в липні 2002 р. і підписано Путіним. Саме цей закон розкрутив маховик репресій. Як характерний приклад можна навести майкопського еколога Валерія Бриніха, якого було звинувачено спецслужбами в екстремізмі за статтю, у якій він критикував місцеву владу за порушення екологічного законодавства на свинофермі. У місті Анкарську Саратовської області до списків “екстремістів” було записано місцеву жительку, яка виступала проти закриття інфекційної лікарні ( О.Верховський, Якщо систематично застосовувати антиекстремістські закони, то сядуть усі, 2015, Нова газета, № 74). Часом юридичне обґрунтування репресій проти екологів доходить у Росії до ідіотизму. Екологічного активіста Євгена Вітишка засудили за напис на паркані дачі губернатора Краснодарського краю Ткачова за ст. 167 КК РФ ( псування майна). Сочинську журналістку Анну Грицевич влітку 2015 р. заарештували на три доби за висвітлення ситуації зі сміттєзвалищем у селі Черешня. У ЗМІ неодноразово порушувалося питання про необхідність доопрацювання закону про екстремізм, який грубо порушує права росіян, про це також просили Путіна як гаранта Конституції різні представники громадських організацій, відомі особи. Путін виявився глухим до думки громадськості, навпаки, у травні 2015 р. він підписав закон про посилення покарання за закликів до так званого “екстремізму” у ЗМІ, тепер за ці дії загрожує штраф у 1 млн. рублів. За Путіна в Росії відновилося придушення інакомислення, стеження, розправи над невинними.

Путін повернув спосіб мислення КДБ. Нетерпимість стала в Росії державною доктриною. Тому “критику влади вважають критикою країни , а критиків – ворогами народу”, – вважає соціолог московського “Левада-Центру” Л.Сєдов ( Райтшустер Б, 2015, Путінократия. Людина влади та ії система, Х,, Віват, 352 с.).

Проте Путіну не вдалося залякати репресіями екологічні організації Росії. Багато з них самовіддано продовжують захищати екологічні права росіян і права природи.

Репресії проти російських і зарубіжних екологічних активістів 2009-2015 рр .

Вбиті

Михайло БЕКЕТОВ помер від наслідків жорстокого побиття. Хімки (Московська область). 2013. Журналіст – еколог.
Встановлено, що організували напади представники місцевої адміністрації. Вбивць засуджено.
Ігор САПАТОВ застрелений у лісі біля Казані (Татарстан). 2013. Боровся із забудовою особливо охоронюваних природних територій на берегах Волги та Ками. Вбивцю не знайдено.
Микола ПОДОЛЬСЬКИЙ і Сергій МАЛАШЕНКО застрелені в Терському районі (Мурманська область). 2013. Громадські екологічні інспектори. Вбивця застрелився.
Ірина ЗЕЛЕНІНА з дочкою звірячо зарізана в місті Відному
(Московської область). 2014. Захищала міські ліси.
Земфіра ГАЛЛЯМОВА задушена собачим нашийником в Уфі (Башкирія). 2014.
Керівниця громадського притулку для тварин «Доброта». Вбивць не знайдено.

Зазнали нападів і наруги

Людмила ГАРІФУЛІНА , муніципальна депутатка,
дивом вижила після двох нападів і поранень. Ногінський район (Московська область). 2013. Виступала проти забудови зелених зон. Встановлено, що організували напади представники місцевої адміністрації. Ніхто не покараний.
Неллі РУДЧЕНКО поліція змусила стояти на морозі без теплого одягу, поки проводився обшук у її домі
(Воронезька область). 2013. Одна з організаторок руху на захист Хопра. За наругу ніхто не поніс відповідальності.
Олександр СЕНОТРУСОВ жорстоко побитий
у Лебяжому (Ленінградська область) 2013. Захищав природний заказник від забудови. Нападників не знайдено.
Степан ЧОРНОГУБОВ побитий співробітниками поліції в цивільному в Первоуральську (Свердловська область) 2013. Оприлюднив докази забруднення річки місцевим підприємством.
Нападників не покарано.
Ігор ЖИТЕНЄВ жорстоко побитий охоронцями Уральської гірничо-металургійної компанії (УГМК)
Воронезька область. 2013. Один з організаторів виступів жителів Воронезької області проти видобутку нікелю на території чорноземних земель. Ніхто не покараний.
Олексій ПАРФЬОНОВ, активіст захисту Хімкинського лісу, побитий у 2009 р.
Віталій КАПИЦЕВ, активіст захисту Хімкинського лісу, побитий у 2009 р.
Костянтин ФЕТІСОВ, активіст захисту Хімкинського лісу, побитий у 2010 р.

Перебувають ув’язненні

Максим ПЕТЛІН засуджений на три роки за помилковим звинуваченням Єкатеринбург (Свердловська область) 2013. Боровся проти забудови міських парків.
Євген ВІТИШКО засуджений на три роки умовно в 2012 р. за напис «Саня – злодій» на паркані дачі Краснодарського губернатора у справі, у 2014 умовний термін змінено на реальний.
Сергій ЛОШКАРЬОВ із червня 2014 перебуває ув’язненні за помилковим звинуваченням (Новочеркаськ). Захисник міського гаю.
Михайло БЕЗИМЕНСЬКИЙ та Ігор ЖИТЕНЄВ близько року перебувають ув’язненні за сфабрикованим звинуваченням у вимаганні (Воронезька область). Активісти руху на захист Хопра.
Михайло БОЯРИЩЕВ активіст антинікелевого руху, засуджений на 2,5 року (Воронезька область). 2015. Нібито за підпал бурових установок.
Євген КУРАКІН активіст екологічного та правозахисного руху в місті Реутов (Московська область) 2014 -2015. У СІЗО за сфабрикованим звинуваченням у вимаганні.

Засуджені до умовних покарань

(з відстроченням виконання вироку)
Микола КУЗНЄЦОВ засуджений до двох років умовно, з іспитовим терміном три роки та за підписки про невиїзд, Ступіно (Московська область). 2013. Ініціатор кампанії протесту проти будівництва вантажного аеропорту в межах міста.
Сурен ГАЗАРЯН – засуджений до трьох років умовно, з іспитовим терміном, порушено другу справу за «погрозу вбивством» охоронцеві палацу Путіна. 2012. Змушений виїхати з Росії. Оголошений у міжнародний розшук московським бюро Інтерполу.
Олександр ДОВИДЕНКО мисливствознавець-єгер, засуджений на три роки умовно (Московська область) 2013.
Намагався затримати високопоставлених браконьєрів.

Адміністративні арешти, обшуки, переслідування, затримання

Тетяна ПАВЛОВА заарештована й оштрафована (Московська область) 2013. Організаторка кампанії на захист міського лісу.
Іван КАРПЕНКО заарештований за акцію на підтримку ГРІНПІС (Краснодарський край). 2013.
Олексій МАНДРИГЕЛЯ, Ганна МИХАЙЛОВА, Валентина БОРИСОВА, Тетяна БОРИСОВА заарештовані перед початком екологічної акції. Сел. Джубга (Краснодарський край). Хотіли провести екологічну акцію біля незаконного паркану в громадському лісі.
Ігор ХАРЧЕНКО заарештований під час поліцейської провокації перед Олімпіадою в Сочі. 2014 р. (змушений залишити Росію).
Андрій РУДОМАХА, еколог. 2012 – 2014рр. Обвинувачувався в образі судді.
Тетяна ТРИБРАТ, керівниця дитячої екологічної організації «АКВА» 2013. потрапила до кампанії «зачищення» перед проведенням Олімпіади в Сочі, обшуки. Була змушена тимчасово виїхати.
Володимир КІМАЄВ журналіст . 2013. Потрапив до кампанії «зачищення» перед проведенням Олімпіади в Сочі (під приводом підозри в причетності до «вибухів газопроводів»), обшуки. У 2015 р. знову був затриманий поліцією.
Костянтин РУБАХІН координатор руху «На захист Хопра» (Воронезька область). 2014. Під загрозою кримінального переслідування за помилковим звинуваченням змушений залишити Росію.
Загід ЗАЛЯЄВ організатор боротьби з незаконними піщаними кар’єрами на території міста Хімки (Московська область) 2015. Сфабриковано справу про наклеп на посадових осіб адміністрації міста.
Валерій БРИНІХ екологічний активіст у Майкопі (Республіка Адигея). 2014. Порушено кримінальну справу про екстремізм за критику екологічних порушень на свинофермі.
Ганна ГРИЦЕВИЧ, кореспондентка “Кавказького вузла”, була затримана поліцією в 2015 р. під час підготовки екологічних матеріалів.

Євгенія ЧИРИКОВА, лідерка руху на захист Хімкинського лісу, зазнавала неодноразових затримань поліцією, а також цькування в російському Інтернеті , на плакатах , які розвішували в Москві, змушена переїхати до Естонії.

Альберт ГАРАПОВ, голова Антиядерного товариства Татарстану, у 2015 р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за участь в антиядерних мітингах.
Анатолій КУЗНЄЦОВ, активіст антиядерного руху Татарстану, у 2015 р. були спроби з боку правоохоронних органів притягнути його за участь в антиядерних мітингах до адміністративної відповідальності.
Марина РИХВАНОВА, лідерка Байкальської екологічної хвилі”, у 2010р. зазнала переслідувань за організацію мітингів на захист Байкалу.
Ігор ОГОРОДНІКОВ, лідер Байкальської екологічної хвилі”, у 2010р. зазнавав переслідувань за організацію мітингів на захист Байкалу
Сергій Кечімов, екоактивіст, який намагався врятувати священне озеро Імлор від знищення Сургутнафтогазом. Зазнав арешту, йому загрожує 2 роки позбавлення волі (http://ura.ru/news/1052211947).

Активісти Грінпіс, затримані російською владою в 2013 р. у Печорському морі 27 вересня 2013 р. Ленінський районний суд Мурманська ухвалив рішення про обрання 22 затриманим активістам Грінпіс запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ще для восьми осіб на 72 години продовжили термін затримання.

Пітер Віллкокс — капітан
Пол Рузіцкі — перший помічник капітана
Александр Паул — боцман
Александра Гейзел Гарріс — офіцер зв’язку
Філіп Болл
Кірон Браєн — волонтер-відеооператор
Йєн Роджерс — другий механік
Девід Гауссманн — електрик
Джонатан Бічемп — механік
Колін Кейт Расселл — радіооператор
Томаш Дземянчук
Марко Вебер
Крістіан Д’Алессандро — матрос
Гіжем Акхан — помічник кока
Франческо Пізану — матрос
Каміла Спеціале
Мігель Ернан Перес Орсі — другий помічник капітана
Анна Єнсен — третій помічник капітана
Роман Долгов
Андрій Аллахвердов — прессекретар російського відділення «Greenpeace»
Катерина Заспа — лікарка
Денис Синяков — фотограф

2013 р. вересня Ленінський районний суд ухвалив рішення про обрання решті восьми затриманим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дмитро Літвінов — прессекретар «Greenpeace»
Фаїза Оулахсен — прессекретарка
Сіні Саарела
Френк Г’ютсон
Ентоні Перрете
Маннес Убелс — старший механік
Ана Паула Мацієль — палубний матрос
Руслан Якушев — кок
2–3 жовтня

2013 р. усім заарештованим було висунуто офіційні звинувачення в піратстві ( Справа Arctic Sunrise, www.ru.wikipedia.org/wiki/Дело_ Arctic _Sunrise ).

Частина третя.

Знищення дикої природи Росії. Путін прирік на загибель російський ліс «Ухвалення Лісового кодексу створює умови для поліпшення інвестиційних проектів».

В. Путін, Президент РФ

Ліс завжди був одним із найвідоміших і найціннісніших багатств Росії. Для його охорони ще Петром I було створено державну систему охорони лісів, яка практично не змінювалася близько 300 років, за всіх без винятку політичних режимів Росії. Одним із найтяжчих екологічних злодіянь Путіна є руйнування російської державної охорони лісів, що призвело до катастрофічних екологічних наслідків для російського лісу, російського народу й Росії загалом.

17 травня 2000 р. Путін підписав Указ Президента РФ № 867 «Про структуру федеральних органів виконавчої влади», чим було знищено Федеральну службу лісового господарства Росії.

4 грудня 2006 р. було введено в дію новий Лісовий кодекс (№ 200-ФЗ ), підписаний Путіним, який майже повністю зруйнував наявну раніше систему державного управління лісами, але не створив основи для формування нової.

У 2009р., не без участі Путіна, Медведєв підписав поправки до Лісового кодексу, що дозволяють вирубку дерев, занесених до Червоної книги Росії, для цілей будівництва олімпійських об’єктів. Цього ж року Медведєв дозволив переводити землі лісового фонду з лісопарками до земель інших категорій.

За новим Лісовим кодексом ліс перестав бути екосистемою, він перетворився на рухоме майно. Новий Лісовий кодекс фактично скасував державну лісову охорону – лісників.

З 200 тис. лісників у 2006 р. на 2010 р. залишилося менше 50 тис. осіб.

Лісовий кодекс також розвалив державну систему авіаційної охорони лісів і гасіння лісових пожеж. А адже ще в 1990-х роках до 85 % лісових пожеж виявлялося за допомогою пожежної авіації, а 45 % лісових пожеж гасилося з її використанням. Після 2006 р. фінансування лісового господарства в Росії скоротилося вдвічі. У розрахунку на гектар Росія в 2009 р. витратила вдвічі менше коштів, ніж Казахстан, і в 13 разів менше, ніж Білорусь. На гасіння лісових пожеж (у перерахунку на гектар) Росія стала витрачати в 50 разів менше коштів, ніж Канада, і в 100 разів менше, ніж США.

У результаті справжнього головотяпства з боку Путіна та його наближених близько 150 тис. лісників та інших працівників лісового господарства залишилися без роботи (Політика деекологізації в Росії і завдання партії «Яблуко», 2011, вид. друге, доповнене, М., РОДП «Яблуко», 292 с.).

Проте катастрофічні наслідки путінського головотяпства в галузі лісової справи Росія сповна пізнала в 2010 р, коли по всій країні прокотилися масові лісові пожежі. Збиток від лісових пожеж цього року в десятки разів перевищив економію, отриману від їх скорочення (Політика деекологізації в Росії і завдання партії «Яблуко», 2011, вид. друге, доповнене, М., РОДП «Яблуко», 292 с.). Пожежі в 2010 р. зачепили 60 заповідників і національних парків, згоріло 2700 пожежних машин. Лише 2 серпня 2010 р. московські аеропорти «Домодєдово» і «Внуково» не могли прийняти понад 40 літаків через задимлення повітря. Потоки гарячого повітря потрапили в стратосферу Землі, що буває лише під час виверження великих вулканів. В атмосферу було викинуто від 30 до 100 млн. тонн СО2.

Водночас у сусідній Білорусі, де систему лісової державної охорони не було знищено, пожежі гасилися одразу й практично жодної шкоди не завдавали. Така сама ситуація була в Татарстані, де лісову службу не було розформовано.

У 2010 р. у Росії через лісові пожежі згоріли 147 селищ, 2,54 тис. житлових будинків, загинуло 62 людини, вогнем знищено 12 млн. га лісів. Усього виникло в 2010 р. 30376 пожеж. Влітку за добу виникало в Росії до 400 пожеж. Як вважають фахівці, головною причиною пожеж є ліквідація Федеральної служби лісового господарства Росії та Державного комітету з охорони навколишнього середовища (Політика деекологізації в Росії і завдання партії «Яблуко», 2011, вид. друге, доповнене, М., РОДП «Яблуко», 292 с.). Висновок громадської комісії з розслідування причин і наслідків природних пожеж у Росії в 2010 р. , www.yabloko.ru/mneniga_i_publiratsii/2010/09/14

Екологічні втрати Росії від пожеж лише в 2010 р. становили 1 % ВВП, вартість загиблої деревини дорівнює 10 трлн. руб (375 млрд. дол.), вартість загиблого майна становила 200 млр. руб. За експертними оцінками, загальний викид вуглекислоти від пожеж у 2010 р. становив до 400 млн. тонн (еквівалент 18 % річних антропогенних викидів парникових газів у Росії). Під впливом гару від пожеж перебувало 40 млн. осіб.

“У липні 2010 р. смертність у Росії зросла на 8,6% (у січні- червні смертність скорочувалася). У деяких із охоплених пожежами та/або задимленням регіонів смертність у липні 2010 р. (порівняно з липнем 2009 р.) зросла значно більше: у Москві — на 50,7%; в Івановській обл. – на 18,3%; у Московській і Тульській обл. – на 17,3%; у Республіці Татарстан – на 16,6%; у Рязанській обл. – на 13,5%; в Ульяновській обл. — на 13%; у Тамбовській обл. – на 11,1%; у Липецькій обл. — на 9%; у Республіці Мордовія – на 6,8%.

Збільшилася звертаність щодо серцево-судинних захворювань і бронхіальної астми, а також загальна й дитяча госпіталізація (у Москві – на 10 і 17%). У Москві додаткова щоденна смертність від аномально високої температури й задимлення сягала 320-340 осіб. У серпні 2010 р. померло на 40 тис. росіян більше, ніж у серпні 2009 р. Найбільше зростання смертності виявлено в Центральному та Приволзькому округах. У Москві серпнева смертність була на 9 тис. осіб вищою за торішню» (Політика деекологізації в Росії і завдання партії «Яблуко», 2011, вид. друге, доповнене, М., РОДП «Яблуко», 292 с.).

Лісові пожежі загрожували ядерним центрам у Сарові, Снєжинській і Нововоронезькій АЕС.

Цих чинників було цілком достатньо для того, щоб організувати в Росії громадський суд над Путіним (до того ж ще на той час такого, що не володів абсолютною владою). Проте ні політичні партії – опоненти Путіна, ні громадські екологічні організації, ні російське суспільство загалом не скористалися слушним моментом для того, щоб притягнути Путіна до відповідальності за екологічні злодіяння щодо російського лісу. Лише деякі екологічні організації звернулися до Медведєва та Путіна з проханням вжити термінових заходів щодо поліпшення боротьби з лісовими пожежами та захисту російського лісу, що, як завжди, було проігноровано Медведєвим і Путіним.

Масові лісові пожежі в Росії в 2010 р. налякали Президента Росії Медведєва, і 30 липня 2010 р. він фактично відновив лісову службу Росії, створивши самостійну службу – Федеральне агентство лісового господарства Росії. Проте людина, яка зруйнувала цю службу 10 років тому, залишилася сидіти в кріслі прем’єр-міністра Росії. В іншій країні керівник, який допустив таку екологічну трагедію, подав би у відставку. Але не Путін. З нього як з гуся вода. Зруйнувавши лісову службу Росії, Путін завдав шкоди своїй країні в особливо великому розмірі й за законом мав би опинитися за ґратами. Проте цього не сталося. Поки що.

Путін звик командувати, не відповідаючи за результати, судити інших, не помічаючи власних помилок.

Безкарність розв’язала Путіну руки й надихнула на вчинення нових екологічних злодіянь – знищення унікальних природних об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на Кавказі заради будівництва своїх палаців і олімпійського селища, а в недалекому майбутньому – на розв’язання неоголошеної війни із сусідніми державами.

Частина четверта.

Знищення дикої природи Росії. Палаци Путіна.

Вважається, що найбільше у світі резиденцій має північнокорейський диктатор – 20. Президенти європейських країн мають по 1-3 резиденції. Президент США – 2 резиденції. Проте Путін перещеголяв усіх, за різними джерелами у нього від 26 до 37 офіційних і неофіційних резиденцій, наявних, тих, що будуються і планованих. Деякі йому дісталися від радянської влади та Єльцина, інші були збудовані за його особистим розпорядженням. На їх будівництво або реконструкцію пішло понад 164 млрд. рублів ( Збиток РФ від 26 резиденцій В.Путіна http://serg-karpov.livejournal.com/13725.html)

Резиденції Путіна

1.«Горки-9″ (Одинцовський р-н Підмосков’я)

2.«Бочаров Струмок» (Сочі)

3.«Довгі Броди — Валдай» (Новгородська обл.)

4.«Ново-Огарьово» (Підмосков’я)

5.«Рив’єра» (Сочі)

6.Костянтинівський палац (Стрільна, під Санкт-Петербургом)

7.«Шуйська Чупа» (Карелія)

8.«Волзький Утес» (на Куйбишевському водосховищі)

9.«Тантал» (на Волзі, за 40 км від Саратова)

10.«Ангарські хутори» (Іркутська обл.)

11.«Малий Исток» (під Єкатеринбургом)

12.«Будинок Севастьянова» (Єкатеринбург)

13.«Сосни» (Красноярський край)

14.«Майн Дорф» (замок на Рубльовському шосе, Підмосков’я)

15.«Русь» (Тверська обл., на території мисливського господарства «Завидово»)

16.У місті Піонерський (Калінінградська обл.)

17.На острові Руський (Примор’я)

18.«Місячна Галявина» (гірськолижний комплекс в Адигеї)

19.«Барвиха» (держдача на Рубльовському шосе в Підмосков’ї)

20.«Будиночок високого гостя» (під Парижем)

21.АБЦ (секретний об’єкт ФСБ, Москва)

22.«Дача доктора Вінтера» (Сортавала, Карелія)

23.«Алтайське подвір’я» (готельний комплекс, Алтай, будується для потреб «Газпрому»)

24.Запланований об’єкт на півострові Гамова (Примор’я)

25.Палац в районі села Прасковеївка та селища Дивноморське (Чорноморське узбережжя, в районі Геленджика).

26-28. Три об’єкти в Кремлі.

29. Резиденція на десантному круїзному вертолітоносці типу «Містраль» (планується).

30. Резиденція «Бурштин» у Калінінградській області.

31. Резиденція «Міловка» на р. Волга біля м. Плесо.

32. Гостьова резиденція (К-4) у Санкт-Петербурзі.

33. Резиденція на о. Валаам.

34. Резиденція № 2 «Діброва-2» (мисливський будиночок) у Кримському заповіднику, Крим.

35. Резиденція № 1 “Гліцинія”, Лівадія в Криму.

36. Резиденція «Шатер» біля Масандрівського палацу, Крим.

37. Резиденція № 5 і № 7 у сел. Гаспра, Крим. ( Збиток РФ від 26 резиденцій В.Путіна http://serg-karpov.livejournal.com/13725.html)

Особливо цинічним є те, що під час будівництва нових палаців Путіна відбувається варварське знищення червонокнижних рослин і ділянок дикої природи Росії, що є грубейшим порушенням російського природоохоронного законодавства.

1. Резиденція Путіна на півострові Гамова, Примор’я, Хасанський район (будівництво планується).

Акваторія, що прилягає до півострова, належить до Далекосхідного морського заповідника. У разі будівництва резиденції в акваторію заходитимуть судна, що заборонено законом «Про особливо охоронювані природні території» (Президенту збудують резиденцію на березі Тихого океану http://www.vedomosti.ru/politics/articles/2010/02/19/prezidentu-postroya...)

2. «Алтайське подвір’я» (Алтай, палац споруджується в гирлі річки Урсул, при впадінні її в річку Катунь). Витрати на будівництво – 3,5 млрд. руб. Під час будівництва дороги до об’єкта «Алтайське подвір’я» вибухами й технікою знищені великі ділянки гір і зруйновано 23 стародавні поховання – скіфські та гунно-сарматські, крім цього частково зруйновано 16 історичних поховань. Вибухами зруйновані дикі гори й первозданні алтайські долини, знищено священне джерело – аржан, знищено 2 священні дерева на перевалах, під загрозою перебуває одна зі святинь алтайців – гора Енс-Межелік (Блогери сфотографували алтайський «палац Путіна» http://ru-compromat.livejournal.com/466874.html)

3. Чорноморське «Палаццо Путіна» або «палац Кабаєвої “в Сочинському національному парку. У Краснодарському краї, біля Геленджика, у Дивноморській сільській окрузі біля с. Прасковеївка споруджено розкішний палац, що має шикарні банкетні зали, їдальні, спальні, лазні, тенісні корти, баскетбольні майданчики, 3 вертолітні майданчики й 90 м тунель у горі, що веде до моря. Вважається, що цей палац Путін збудував для своєї коханки, депутатки Держдуми Росії, олімпійської чемпіонки А. Кабаєвої та їхніх спільних дітей. Палац обійшовся в 1,5 млрд. руб. Під час будівництва палацу були знищені тисячі піцундських сосон і ялівців, занесених до Червоної книги Росії . Враження від відвідування “дачі Путіна” в Геленджику http://narodinteres.ru/nature-and-man/dachaputina.html ).

Один із очевидців пише – “Скажіть, в якій іще країні всупереч закону можна ось так просто відгородити 7 км узбережжя Чорного моря, заборонивши прохід, поставити бетонний паркан углиб моря на 15 метрів, поставити відеокамери, озброєних співробітників ФСО, вишку з прикордонниками. Таке саме свавілля з резиденцією патріарха в с. Дивногорське”.

4. Резиденція Путіна «Будинок прийому офіційних гостей «Ачипсе». Споруджений у Краснодарському краї, Адлерський район, с. Есто-Садок, територія Сочинського національного парку. У 2009 р. територією Кавказького заповідника до резиденції була споруджена дорога, знищені унікальні гірські ліси.

5. Гірська резиденція Путіна «Місячна галявина» в Кавказькому заповіднику. Резиденцію «Місячна галявина» почали будувати в 2002 р. на замовлення Управління справами Президента Росії. Ставши Президентом Росії, Путін захотів кататися на лижах осторонь сторонніх поглядів. На його замовлення було знайдено відповідну ділянку в 200 га в Кавказькому заповіднику на горі Фішт, яку невдовзі було виключено зі складу заповідника. Потім промислове підприємство «Роснафта» змусили фінансувати будівництво особистого гірського палацу Путіна. З самого початку «Місячну галявину» зводили за допомогою вертольотів.

У 2007 р. до неї стали прокладати асфальтову дорогу з боку села Чернігівське Апшеронського району. Дорога будувалася незаконно, оскільки проходила через об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Західний Кавказ»., пам’ятку природи «Верхів’я річки Пшеха і Пшехашха» та Кавказький заповідник. Тут варварськи рубався ліс під дорогу. До 2008 р. ЮНЕСКО вдалося заблокувати будівництво дороги, але на той час уже було збудовано 40 км дороги. Потім, коли Путін утретє став Президентом, будівництво дороги було продовжено.

До 2007 р., коли резиденція була практично закінчена, до неї стали тягнути гірськолижні траси. Зокрема, була незаконно прорубана просіка для канатної дороги від входу в резиденцію до підйомника. Було порушено кримінальну справу № 5070431 за фактом незаконної рубки, яка невдовзі щезла.

Техніку возили на «Місячну галявину» вертольотами. 4 вересня 2003 р. вертоліт врізався в гору Фішт. Загинуло 9 осіб. 26 вересня 2010 р. вертоліт упав прямо біля резиденції. Загинуло 2 особи.

Будівництво «Місячної галявини» було незаконним, оскільки її проект не проходив державної екологічної експертизи.

У лютому 2013 р. було розпочато будівництво першої ділянки дороги до путінської резиденції «Місячна галявина» завдовжки 20 км і вартістю 1,2 млрд. руб. Під час будівництва дороги довелося вирубати значну частину внесеного до Червоної книги Росії самшитового лісу, а також завалити річку Шаху будівельним сміттям. (Еколог: У Сочі почалася вирубка заповідника заради дороги до “резиденції Путіна” Докладніше: http://www.rosbalt.ru/federal/2013/02/26/1098905.html).

Збиток лише від знищення червонокнижних рослин, що ростуть за місцем проходження дороги, становив 229 млн. руб. Загальне будівництво резиденції «Місячна галявина» разом з дорогами може становити близько 8 млрд. руб. (Товаришу Путін, ви великий учений… Як будують курорт “Місячна Галявина” в Кавказькому заповіднику http://gazaryan-suren.livejournal.com/41495.html, На Кавказі знайдено зимовий палац Путіна, http://e-rentier.ru.startstroi.ru/index.php?name=News&op=printe&id=2294).

Очевидець пише – ” У горах це будівництво ведеться вертольотом (!!!). Мішки з цементом, дошки, труби, вода та ін. та ін. – усе завозиться вертольотом. Кожні 10-12 хвилин над територією Кавказького заповідника пролітає вертоліт (що також заборонено законом!). Якщо вантаж починає сильно теліпатися, льотчики змушені скидати його, щоб запобігти аварії вертольота. У результаті вниз (прямо в заповідник) летять мішки з цементом і все, що завгодно, аж до сантехніки”.

6. Ймовірний новий палац Путіна в Кримському заповіднику

У зв’язку з окупацією Росією Криму Путін отримав у своє володіння Кримський заповідник. Цікаво, що інші кримські заповідники, всупереч російському законодавству, залишилися у віданні місцевої влади, а Кримський заповідник у червні 2014 р. було передано у відання Управління справами адміністрації Президента РФ (Розпорядження Ради Міністрів Республіки Крим від 04.06.2014 р. № 464-р ). Є відомості, що вже розробляється грандіозний план побудови для Путіна «Кримського палацу» на території Кримського заповідника. До речі, Путін добре знайомий із Кримським заповідником. У вересні 2003 р. він уже браконьєрив там із Кучмою на великому полюванні (В.Є. Борейко, 2005, «Царські полювання»: від Мономаха до Путіна і Кучми, К., КЕКЦ, 80 с.).

7. Резиденція в Ново-Огарьово, Підмосков’я

Восени 2014 р. ліс, що знаходиться біля цієї путінської резиденції, було знищено. За однією версією – для будівництва нової дороги до путінського палацу. За другою – звичайний страх Путіна за своє життя. Очевидно , передбачалося, що в дрімучому лісі ховатимуться “вбивці-бандерівці” , “піндоси” та інші, хто бажає розібратися з президентом.

(Путін знищив гектари лісу навколо резиденції в Підмосков’ї http://atmwood.com.ua/2014/11/10/putin-unichtozhil-gektary-lesa-vokrug-r...).

Російські екологи, ЗМІ, міжнародні організації, ЮНЕСКО неодноразово інформували Путіна про масові порушення екологічного законодавства та варварське знищення дикої природи Кавказу під час будівництва його палаців. Проте він не зупинив злочинне будівництво.

Влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно. Путін перетворився на сакрально непогрішну постать і повністю відокремився від суспільства, став поза законом. Навіщо Путіну стільки палаців? Адже він усе одно не забере їх із собою на той світ.

Слід додати, що так само цинічно й варварськи до знищення дикої природи Росії під час спорудження своїх палаців ставляться й вірні путінські апологети – прем’єр-міністр Медведєв і Патріарх Кирил.

Так, під час спорудження палацу Медведєва в заказнику «Великий Утріш» знищено величезну кількість червонокнижних дерев. Це було унікальне місце, без доріг, що дивом збереглося з радянських часів . Його облюбували для будівництва резиденції. На громадські слухання щодо будівництва екологів не пустили, а охоронець ударив ногою в пах Світлану Панькову, кандидатку біологічних наук, яка була заявлена на цих слуханнях як доповідачка. Тепер це заповідник, у центрі якого будується резиденція.

Частина п’ята. Знищення дикої природи Росії. Путінська Олімпіада

«Якщо прийдуть і почнуть, трясучи Конституцією, кричати про те, що не можна рубати ялинки й сосни, нам простіше буде змінити Конституцію».

Леонід Тягачов, президент Олімпійського комітету Росії з 2001 до 2010 року.

Екоактивісту Євгену Вітишку за анонсування блискучої аналітичної доповіді «Сочі-2014: десять років без права на закон. Як будували «найкращий світ», із викриттям екологічних злочинів путінського режиму під час будівництва об’єктів Сочинської олімпіади було змінено запобіжний захід з умовного терміну на 3 роки колонії. Цей документ коштував Євгенові волі.

8 жовтня 2004 року офіційно почалося знищення дикої природи Кавказу заради хворобливих амбіцій Путіна та його оточення.

«Високим, а точніше буде сказати, найвищим «дахом» для олімпійського беззаконня в Сочі став особисто президент Росії Володимир Путін. Олімпійські ігри 2014 року можна без перебільшення назвати «путініадою», оскільки реалізація цього вкрай витратного й руйнівного в екологічному відношенні проекту без його особистого протекціонізму була б неможливою. Заради амбіцій і примх однієї людини, яка вирішила таким шляхом увійти в історію, були «кинуті в топку» унікальна природа Західного Кавказу, сотні мільярдів бюджетних коштів, інтереси сотень тисяч постраждалих від Олімпіади жителів Сочі, російське природоохоронне законодавство, яке також зазнало руйнівного «олімпійського зачищення». Немає сумнівів, що таке «входження в історію» стане для Путіна славою Герострата. Те, що було задумано як «тріумф», обернулося безпрецедентним розгулом корупції, свавілля й правового нігілізму: виявилося, що за бажання під будь-який мегапроект можна «підправити» будь-який федеральний закон – у цьому сенсі Сочинська олімпіада створила вкрай небезпечний для нашої країни прецедент», – вважають автори доповіді («Сочі-2014» в інтернеті (ewnc.org/files/sochi/Doklad-Sochi_2014_EWNC.pdf).

Для організації будівництва біля Сочинського національного парку вивели із заповідної зони хребет Аїбга, урочище Грушова галявина, Турячі гори, хребет Псехако. Так, у Краснополянському лісництві із заповідної зони була виключена величезна територія площею 23 квартали і 3 квартали частково. Грушовий хребет, де вирішили будувати олімпійське селище, повністю перебував у заповідній зоні Сочинського національного парку. Цікаво, що державна екологічна експертиза федеральної цільової програми з будівництва в районі Сочі спортивних об’єктів була проведена за кілька місяців після затвердження програми урядом. І , по суті, була звичайною формальністю.

Паралельно, під виглядом будівництва олімпійських об’єктів, на території Сочинського національного парку, Сочинського заказника й охоронної зони Кавказького заповідника, на величезній площі понад 943 га, стали споруджуватися замасковані елітні готельні комплекси.

Імеретинська низовина була унікальною природною ділянкою, єдиною в Росії. Тут була велика кількість рідкісних рослин і птахів (22 види з Червоної книги Росії). В Імеретинській низовині передбачалося створити орнітологічний заказник.

Замість цього весь природний об’єкт було зруйновано під час олімпійського будівництва. У квітні 2013 р. тут було знищено й невелику пам’ятку природи, що охороняла рідкісну рослинність.

За даними екологів, загальна площа ділянок Кавказького заповідника, Сочинського національного парку та об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Заповідний Кавказ», що зазнали олімпійського будівництва, становила близько 60 кв. кілометрів. Для рідкісних високогірних рослин, які постраждали внаслідок олімпійської будови, попри обіцянки влади, жодних компенсаційних заходів не проводили. Дані про обсяги рубок гірських лісів владою не опубліковані. До друку просочилися лише окремі відомості про варварське знищення ділянок дикої заповідної природи Кавказу. Так, у 2011 р. Росприроднагляд провів перевірку будівництва олімпійських об’єктів і встановив, що підрядники «Роза хутір» незаконно знищили червонокнижні рослини на площі 20 га.

Будівництво гірськолижних комплексів у районі Красної Поляни призвело до руйнування міграційних шляхів великих ссавців, будівництво по хребту Псехако призвело до знищення зимових станцій ведмедів і копитних. У результаті вже в 2013 р. ведмеді з цих місць повністю зникли.

Загалом унаслідок олімпійського будівництва на території Сочинського національного парку та Імеретинської низовини було знищено близько 4 тис. га дикої природи.

Будівництво суміщеної дороги Адлер-Красна Поляна проводилося без державної екологічної експертизи, що було порушенням закону, а також масовою вирубкою червонокнижних дерев і загибеллю 194 га дикої природи.

У 2007-2010 р. із річки Мзимта для будівництва цієї дороги було забрано 1,5 млн. тонн гравію. Усе це призвело до масових паводків. Через будівництво вода в річці забруднена – за концентрацією фенолу в 60 разів, за миш’яком у 3 рази, за нафтопродуктами – 135 разів. Неодноразово річка вкривалася шаром піни. У районі будівництва утворилися численні сміттєзвалища. У результаті в цих місцях риба в річці зникла.

До 2013 р. забруднення повітря в районі олімпійських об’єктів завислими речовинами зросло в 3 рази.

Будівництво негативно вплинуло на чисельність кавказького благородного оленя. На території «Роза хутір» повністю зникла популяція малоазійського тритона, популяція західнокавказької ящірки перебуває в критичному стані. У районі будівництва трамплінів повністю зникли амфібії та рептилії.

Вирубка лісів під будівельні об’єкти та знищення русел призвела до забруднення гірських річок Ачипсе, Лаура й Мзимта та загибелі всієї риби в районі будівництва, а також до розвитку зсувних явищ у районі будівництва олімпійських об’єктів. Уже в 2012 р. було зафіксовано 18 зсувів, а в 2013 – уже 45 зсувів.

У липні 2015 р. в районі Сочі сталася широкомасштабна повінь. Подібні повені, до вирубки лісів під олімпійські об’єкти, тут ніколи не траплялися.

Сумна історія з будівництвом олімпійських об’єктів у районі Сочі показала ще одну небезпечну рису путінського режиму: заради досягнення сьогочасних цілей Путін готовий крутити російським екологічним (і не лише екологічним) законодавством як циган сонцем. Екологічні закони за вказівкою Путіна «підганялися» під олімпійське будівництво.

Під прикриттям цієї «національної» примхи Путіна до законів було внесено численні правки, що дозволили практично будь-яке будівництво в національному парку.

Путінську олімпіаду 2014 р. нерідко порівнюють із мюнхенською олімпіадою 1936 р., помпезно проведеною Гітлером. В обох випадках ці масштабні спортивні події дали зрозуміти тиранам, що їхня влада абсолютна, і вони можуть творити зі своїми країнами все, що захочуть. Саме після олімпіад обидва диктатори вже були морально готові розпочати війну («Сочі-2014» (ewnc.org/files/sochi/Doklad-Sochi_2014_EWNC.pdf).

Частина шоста. Руйнування Путіним екологічного законодавства Росії

Відповідно до статті 42 Конституції Російської Федерації кожен громадянин Росії має право на сприятливе навколишнє середовище, а також на достовірну інформацію про його стан і на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок екологічного правопорушення. Президент Росії, згідно з Конституцією, є гарантом дотримання прав російських громадян, зокрема й екологічних. Виходячи з цього, він має сприяти ухваленню законів, що захищають екологічні права росіян, і не підписувати ті закони, які ці права ущемляють. Насправді Путін чинить із точністю навпаки, грубо порушуючи Конституцію та екологічні права громадян Росії, що є одним з головних екологічних злодіянь Путіна.

За 15 років перебування при владі Путін підписав загалом близько 30 антиекологічних законів і розпоряджень уряду.

Ось деякі з них:

1. Уже на четвертий день свого перебування при владі, ще будучи в.о. Президента Росії, Путін завотував Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження», ухвалений Державною Думою Росії 1 грудня 1999 р. Попри масове звернення до Путіна російських громадських зоозахисних і екологічних організацій, відомих людей Росії (А. Макаревич та ін.), Путін не став підтримувати закон щодо боротьби з жорстокістю до тварин. 21 березня 2008 р. проект Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» було остаточно знято з розгляду Державною Думою Росії. І це дуже показово. Апологетика жорстокості до людей, природи стала візитівкою путінського режиму.

2. У 2000 р. Путін підписав Указ Президента РФ № 867 «Про структуру федеральних органів виконавчої влади», відповідно до якого були ліквідовані Федеральна служба лісового господарства і Держкомекології РФ. По суті, прийшовши до влади, Путін одним махом знищив практично всі природоохоронні органи Росії, чим грубо порушив екологічні права росіян на сприятливе навколишнє середовище. Завдяки Путіну вести державний природоохоронний контроль у Росії виявилося нікому. Усе це позначилося на зростанні отруйних викидів у повітря, водойми, збільшенні випадків браконьєрства, масових порубок лісів, знищенні червонокнижних тварин і рослин, незаконній забудові заповідників і заповідних зон, у десятки разів збільшилася кількість лісових пожеж. Цього ж року курс «Екологія» було вилучено з переліку обов’язкових у середній школі.

3. У 2001 р. Путін підписав поправки до закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про використання атомної енергії», що дозволяють ввозити до Росії ядерні відходи. Цього ж року законом про затвердження федерального бюджету, підписаним Путіним, скасували Федеральний екологічний фонд (В. Ларін, Р. Мнацаканян, І. Честін, Є. Шварц, 20032, Охорона природи Росії: від Горбачова до Путіна, М., КМК, 416 с.). Через 13 років «позитивний» досвід Росії із закриття державного екологічного фонду повторила Україна.

4. У 2004 р. Путін скасував спеціально уповноважений федеральний орган Росії з охорони атмосферного повітря, тим самим у черговий раз грубо порушив конституційне право росіян на сприятливе навколишнє середовище.

5. У 2005 р. Путін підписав Указ про новий етап антиекологічного будівництва на річці Ангарі Богучанської ГЕС.

6. У 2006 р. Путін підписав Закон № 232-ФЗ «Про внесення змін до Містобудівного кодексу Російської Федерації та деяких інших законодавчих актів Російської Федерації».

Цим законом Путін усунув державну екологічну експертизу практично на всі об’єкти будівництва, чим було грубо порушено екологічні права громадян. Через п’ять років цей «позитивний» досвід з усунення державної експертизи було успішно застосовано в Україні Януковичем.

7. У 2007 р., попри масові протести російської громадськості, Путін дозволив ввезення до Росії радіоактивних відходів і матеріалів з інших держав з метою зберігання або захоронення.

8. У 2007 р. Путін підписав «Олімпійський» закон, яким позбавив громадян Росії права участі в ухваленні рішень про розміщення олімпійських об’єктів, установивши, що планування територій затверджується без проведення публічних слухань, тобто негласно. «Олімпійський» закон дозволяв будівельникам розпочинати «підготовку» до будівництва, включно з вирубкою лісів у горах, без позитивного висновку державної екологічної експертизи.

9. У 2007 р. Путін підписав Закон про бюджет на 2008-2010 рр., яким витрати на охорону природи було скорочено вчетверо.

10. У 2008 р. Путін підписав рішення уряду РФ про Генеральну схему розміщення об’єктів електроенергетики до 2020 р., якою заплановано будівництво низки антиекологічних проектів, зокрема Евенкійської та Нижньокурейської ГЕС.

11. У листопаді 2009 р. Путін підписав розпорядження уряду РФ № 1642 про переведення земель Хімкинського лісопарку до земель транспорту й промисловості, тим самим знищивши Хімкинський ліс.

12. У 2010 р. Путін підписав постанову уряду РФ про дозвіл Байкальському ЦПК забруднювати озеро Байкал.

13. У 2012 р. Путін підписав розпорядження уряду РФ, що дозволяло знищувати пляжі міста-курорту Анапа для видобутку піску.

14. У 2013 р. Путін підписав Закон «Про внесення змін до Федерального закону «Про особливо охоронювані природні території» та окремі законодавчі акти Російської Федерації № 406-ФЗ. Цим законом Путін завдав серйозного удару по заповідниках Росії. Путін дозволяв переводити заповідники в національні парки, виключив положення про те, що заповідники є природоохоронними, науково-дослідними та еколого-просвітницькими установами, які мають на меті збереження й вивчення природного ходу природних процесів і явищ, генетичного фонду рослинного й тваринного світу, окремих видів і угруповань рослин і тварин, типових і унікальних екологічних систем. Слідуючи логіці закону, виключення цієї норми є послідовним кроком з видалення із законодавства щодо заповідної справи повноцінної згадки про призначення заповідників як територій повного невтручання в дику природу заповідника (В.Є. Борейко, В.А. Бриних, І.Ю. Парникоза, 2015, Заповідність (пасивна охорона природи). Теорія і практика, К., КЕКЦ, 112 с.

15. Кричущим прикладом діяльності Путіна з «ламання » екологічних законів Росії є «олімпійська» кампанія Путіна. І хоча в цей час Президентом Росії був Медведєв, а Путін обіймав посаду прем’єр- міністра Росії, все одно всі проекти законів надходили на підпис Медведєву з візою Путіна як керівника російського уряду.

Будучи головним лобістом проведення зимової олімпіади в Сочі-2014, Путін зіткнувся з тим, що багато природознищувальних робіт у районі Сочі проводити не можна, оскільки їх проведення забороняють російські закони. Проте Путін ухвалив рішення не дотримуватися законів, а «підім’яти» їх під «будову століття», видаливши всі необхідні норми законів.

Під час підготовки до Олімпіади-2014 двічі, у 2006 і 2011 рр., було змінено федеральний закон “Про особливо охоронювані природні території”, у результаті чого стало можливим не лише будувати в рекреаційних зонах національних парків спортивні об’єкти й об’єкти інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури, а й розміщувати об’єкти туристської індустрії та об’єкти, “необхідні для функціонування розташованих у їхніх межах населених пунктів”, незалежно від зонування території національних парків.

На практиці це обернулося будівництвом на території Сочинського національного парку численних палаців, під виглядом готелів для Олімпіади, а також наступом курортного бізнесу на інші національні парки країни. За рішенням уряду РФ функціональне зонування національних парків, яке обмежує можливості будівництва на їхній території, тепер не є об’єктом екологічної експертизи. Під час підготовки до Олімпіади-2014 зонування Сочинського національного парку змінювалося двічі, у результаті чого багато олімпійських об’єктів розміщені на колишніх заповідних територіях. Ухвалені у 2009 році поправки до Лісового кодексу, що дозволяють вирубку дерев, внесених до Червоної книги РФ для цілей будівництва олімпійських об’єктів, перебувають у кричущій суперечності з чинним законом “Про охорону навколишнього середовища”. (О. Кузнєцов, 2013, «Зимова Росія»: не будівництво, а наруга, www.svoboda.org/contact/article/25163016html

Частина сьома. Росія в імлі. Антиекологія Путіна.

Завдяки Путіну та його команді Росія швидко перетворюється на зону екологічної катастрофи.

Лише в 2013 р. стаціонарними джерелами й автотранспортом було викинуто 32 млн. тонн забруднювальних атмосферу речовин. У 2013 р. відходи становили 5,2 млрд. тонн.

Зараз неблагополучні території займають 14 % території Росії, понад 67 млн. осіб проживає в умовах, що перевищують ГДК із забруднення повітря, 27 млн. осіб – в умовах п’ятикратного перевищення ГДК, 12 млн. осіб – 10-кратного перевищення ГДК. 53 % міського населення Росії проживають у містах із «високим» та «дуже високим» рівнем забруднення атмосфери (123 міста). У Москві додаткова смертність від забруднення повітря становить близько 5 тис. осіб на рік.

За даними ВООЗ від 2004 р. щорічно в Росії від отруєння алкоголем гине 40 тис. осіб, від ДТП – 40 тис. осіб, від наркотиків – 80 тис. осіб, від забруднення пилом – 30 тис. осіб. Із загальної кількості вагітностей у Росії (1,4 млн. на рік) близько 250 тис. спонтанних абортів відбувається з екологічних причин (Олексій Яблоков: «Росії необхідний перехід до екологічно орієнтованого держуправління»

www.bellona.ru/articles_ru/articles_2014/1401364167.14
У Росії практично повсюдно зростає захворюваність, зокрема онкологічна, а тривалість життя в Росії на 10-14 років менша, ніж у Японії, Німеччині, США, на 5 років менша, ніж у Китаї. При цьому щорічно в Росії відбувається близько 500 тис. смертей з екологічних причин (Про сучасну ситуацію в російській екологічній політиці, (www.yabloko.ru/Press/Docs/2008/0229_green.html).

Чисельність осетрових у Волго-Каспійському басейні скоротилася в 8-10 разів, у десятки разів скоротилася й чисельність промислових видів риб в Амурському басейні, а в Єнісеї з 29 видів риб зникли 11 (там само).

У Росії втрачено 41,5 млн. орних і 90 млн. пасовищних угідь. За останні 100 років у Росії не було іншого п’ятирічного періоду, протягом якого не створювалося жодного природного заповідника (2000-2004 рр.). Лише 1 % поверхневих водойм відповідає всім гігієнічним вимогам. У Росії вирубано близько 90% доступних стиглих лісів (Про сучасну ситуацію в російській екологічній політиці, www.yabloko.ru/Press/Docs/2008/0229_green.html).

Щорічно Росія втрачає близько 1 млрд. дол. через нелегальну вирубку лісу, 80 % деревини цінних порід вирубується на Далекому Сході незаконно (А. Литвинова, 2013, Вирубка лісів – одна з екологічних проблем Росії, www.nature-time.ru/2013/12/vyirubka-lesov-ecologicheskaya-problema/).

Захисники Путіна нам заперечать, мовляв, Росія поки що не багата країна, доводиться затягувати паски, і на природоохоронні заходи в казні немає грошей. Проте чому “паски не затягує ” Путін, який за державний рахунок жирує у своїх 37 держрезиденціях? Проте чому на збільшення природоохоронних служб немає грошей, а на зростання чисельності ФСБ такі гроші знаходяться? Проте чому на нові сучасні лікарні коштів немає, а на Сочинську олімпіаду вони знайшлися? Проте чому на будівництво очисних споруд ресурсів не вистачає, а на фінансування прокремлівських “рухів ” “Наші”, “Ті, що йдуть разом “, “Місцеві”, “Хрюші” та інших путінських підтанцьовок ці кошти завжди є? Проте чому на створення нових заповідників і на підтримання там суворого заповідного режиму фінансів немає і не передбачається ( і від заповідників вимагають заробляти гроші шляхом екотуризму), а на війну із сусідніми державами фінанси одразу знайшлися?

Частина восьма. Путін віддає китайцям землі Росії на пограбування й наругу

Ще в 1999р. Путін, будучи прем’єр-міністром, віддав китайцям окремі острови й акваторії прикордонних річок для “спільного” господарювання. Китайці туди приїхали, росіян не пустили свої ж прикордонники. 15 жовтня 2004 року в Пекіні Путін підписав «Додаткову угоду про російсько-китайський державний кордон на його Східній частині», де йшлося про добровільну передачу Китаю, без жодного референдуму, острова Тарабарів, частини Великого Уссурійського острова в Хабаровському краї та острова Великий у Читинській області. ( О.Масюк, 2015, Любити дракона, Нова газета, 6 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69085.html ). Путін із Медведєвим віддали в лютому 2011 р. близько 1 млн. га сибірських і далекосхідних лісів китайським лісозаготівельникам під вирубку. 31 грудня 2014 р. президент Путін підписав указ про створення територій випереджального розвитку (ТОР) (ФЗ №473). А прем’єр Медведєв із гордістю повідомив, що визначено перші три території — в Хабаровському краї та Примор’ї. Дивовижний за «патріотизмом» президентський указ було підписано напередодні Нового року. Фактично в ТОРах обмежується дія російського законодавства, зокрема скасовується місцеве самоврядування. Згідно з підписаним законом, ці території на 70 років (з правом пролонгації) можуть бути здані в оренду китайцям, і їм не потрібен дозвіл на роботу, немає обмежувальних квот для завезення іноземної робочої сили, запроваджується вільна митна зона, допускається вилучення земельних ділянок і розташованих на них об’єктів нерухомого майна в громадян Росії за клопотанням керуючої компанії. Крім того, китайцям дозволяють видобувати й вивозити мінерали, вуглеводні, вирубувати ліс, ловити рибу, відстрілювати тварин у будь-якій кількості та без відшкодування збитків ( О.Масюк, 2015, Любити дракона, Нова газета, 6 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69085.html ). Ці дії керівництва Росії не можна назвати інакше як сатанинськими.
Такий грабунок не може відбуватися в жодній іншій країні, крім найбільш “диких” і відсталих колоній. Крім цього, варварськи винищується й тваринний світ Росії. Як відомо, китайці не виявляють дбайливості про фауну й флору навіть на своїй території. А на чужій і поготів!

“Самі китайці не полюють у Росії на тигра. Навіщо їм це?! Для цього є наші, російські, мисливці. Вони виконають будь-яке замовлення китайських посередників, які давно осіли в Росії за туристичною візою. Потрібен скелет тигра чи шкура — будь ласка. За скелет наш мисливець отримає тисяч 50, а за шкуру — в районі 100 тисяч рублів. При тому що в Китаї кілограм кісток тигра коштує

— 2000 доларів, а шкура — понад 30 тисяч “ ( О.Масюк, 2015, Дай лапу, Нова газета, 26 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69335.html ).
У зведеннях прикордонного управління ФСБ по ДВО регулярно повідомляється про затримання китайських кур’єрів: то з 270 кілограмами губ убитих лосів (вважаються делікатесом), то з 2500 шкурками соболя (одна шкурка в Китаї коштує не менше 350 доларів), то зі 160 кілограмами сушеного трепанга (китайці називають його «морським женьшенем»), то з 50 кілограмами жабиного жиру (нібито зміцнює тілесні сили й допомагає дожити до 100 років; щоб отримати таку кількість жабиного жиру, треба знищити майже 100 тисяч деревних жаб), то з 300 лапами вбитих ведмедів (вважається гастрономічним делікатесом).

( О.Масюк, 2015, Дай лапу, Нова газета, 26 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69335.html ).
“Нещодавно російські прикордонники затримали одного такого шукача женьшеню з Піднебесної. «Навіщо я перетнув кордон? Ну для того, щоб заробити грошей, купити їжі краще. Викопування женьшеню приносить багато грошей. А в Китаї немає женьшеню. Китайці ж друзі з вами, з росіянами, а женьшень — дикорос. Але ми ж друзі з вами, ось і збираємо женьшень у вас», — розповідає затриманий китаєць на ім’я Вей ”

( О.Масюк, 2015, Дай лапу, Нова газета, 26 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69335.html ).
“У Приморському краї офіційне полювання на ведмедя заборонене з 1983 року. Проте вбивство тварин триває. Місцеве населення пояснює це відсутністю роботи, а відповідно й грошей. Тому, мовляв, і змушені працювати на замовлення китайців. М’ясо й шкури китайцям не потрібні, отже, мисливці, вбивши ведмедя, беруть у нього лише те, що зможуть продати китайцям: лапи, жовчний міхур, ніс, іноді скелет. Усе інше кидають у лісі. Лапу ведмедя китайським скупникам мисливці продають доларів за 50. Перекупник зазвичай накопичує партію в 300—500 штук для відправлення до Китаю напередодні китайського Нового року, коли ціни на ведмежий делікатес у китайських ресторанах різко зростають. Ціна однієї приготованої лапи ведмедя — 1000 доларів ”

( О.Масюк, 2015, Дай лапу, Нова газета, 26 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69335.html ).

За такої політики незабаром росіяни отримають замість тайги пустелю. Але російську владу така перспектива ніяк не турбує, тому що все затьмарює сьогочасна вигода.
«Для китайських етнічних утворень характерне прагнення максимально зберегти свою ідентичність і водночас усіма заходами розширити свою присутність у суспільстві, що приймає. Щойно виникнувши, земляцтва одразу ж починають вести боротьбу за життєвий простір. Як показує досвід різних країн світу, метою цих зусиль зрештою є утворення замкнених компактних поселень, чайна-таунів. У них відтворюються традиції, звичаї та порядки їхньої історичної батьківщини, з якою китайці підтримують найтісніші зв’язки.

Багато в поведінці мігрантів залежить від стану моралі суспільства, що приймає. Будучи за своєю природою досить законослухняними, китайці, потрапляючи в російське середовище з його корупцією та «поняттями», починають поводитися відповідним чином. При цьому вони не лише копіюють російські методи ухилення від податків, «а й роблять це набагато успішніше». За таких умов « і рибу можна ловити на чужому боці, і ліс незаконно вивозити через кордон». У Росії китайські мігранти знайшли вельми сприятливий ґрунт для нелегальної діяльності.

До того ж багато хто з них під впливом багаторічної пропаганди переконані в тому, що Росія колись захопила нібито споконвічні китайські землі, які простягалися мало не до Уралу, а тому почуваються господарями, які «беруть своє, а не грабують чуже».

Подібна психологія виправдовує будь-які протиправні дії, зокрема неприкрито варварське поводження з природними багатствами, яке спостерігається нині в Сибіру й на Далекому Сході. У Примор’ї, наприклад, щорічно нелегально вирубується до 1,5 млн кубометрів деревини, що приносить тіньовим структурам не менше 150 млн дол. прибутку – майже половину річного бюджету краю. За оцінками Всесвітнього фонду захисту природи (станом на лютий 2002 р.), такі масштаби вирубки загрожують повним зникненням лісів у найближчий час. Загалом по Далекому Сході нелегальний продаж лісу приносить 450 млн дол. прибутку на рік, причому дві третини цієї суми дістаються іноземним операторам, здебільшого китайського й південнокорейського походження.

Серйозної шкоди завдано в останні роки лісам Іркутської області. Придбаваючи дозвіл нібито на санітарну рубку, лісозаготівельники (як правило, місцеві жителі, яких наймають китайці) надалі діють на власний розсуд, вирубуючи першосортний пиловник і беручи при цьому лише нижню, найціннішу частину стовбура, а решту кидаючи на місці рубки. Заплативши за кубометр лісоматеріалів круглих 40 дол., китайські фірми потім реалізують на міжнародних лісових біржах пиломатеріали вже по 500 дол. за кубометр. Сприяючи цьому грабунку, китайський уряд навіть ухвалив закон, що забороняє придбання в Росії оброблених лісоматеріалів», – пише економіст М.С. Пальников. (М.С. Пальников, 2009, Китайська міграція і майбутнє Росії,

www.zlov.ru/index.php/p=articl&nomer=138articl=613).
“У 1998 році китайський уряд повністю заборонив протягом 20 років комерційну вирубку лісу на своїй території. Ця програма із захисту лісів називається в китайців «Великою зеленою стіною». Уже багато років китайці закуповують лісоматеріали круглі, тобто необроблену деревину, в Малайзії, Габоні, Камеруні, Північній Кореї та в Росії. Росія лідирує в цьому списку.

Причому вважається, що на 80 відсотків російський ліс, який іде до Китаю, — крадений. Чита, Іркутськ — тут перебувають найбільші нелегальні ринки деревини. Придбаваючи дозвіл нібито на санітарну рубку, лісозаготівельники вирубують першосортний пиловник, при цьому беруть лише нижню, найціннішу частину стовбура, а решту кидають на місці рубки.

У низці регіонів Далекого Сходу та Забайкалля у сфері лісозаготівель китайські підприємці вже сьогодні є абсолютними монополістами.

Спільні російсько-китайські підприємства з переробки деревини найчастіше виявляються просто фікцією. Китайський уряд навіть ухвалив закон, що забороняє закупівлю в Росії оброблених лісоматеріалів. Купується лише необроблений ліс. Безперервним потоком завантажені залізничні ешелони з необробленою деревиною рухаються в бік китайського кордону.

Необхідно зазначити, що китайські підприємства, які діють на російській території, дуже часто не дотримуються норм законодавства РФ, а є фактично китайськими колоніями, де діють закони Китайської Народної Республіки

” ( О.Масюк, 2015, Любити дракона, Нова газета, 6 липня, http://www.novayagazeta.ru/politics/69085.html ).
“Дуже показовим у контексті російсько-китайських партнерських економічних відносин став виступ тимчасово виконувача обов’язки губернатора Єврейської автономної області Олександра Левінталя на Петербурзькому економічному форумі: «Я нещодавно призначений губернатором, і до мене кинулися інвестори. Кажуть: «Давайте розвиватимемо сільське господарство». А його, виявляється, практично немає! Тому що вся земля порізана на клаптики, і 80% територій контролюється китайцями — різними способами, законними й незаконними. При цьому 80% землі засівається соєю, яка вбиває землю».

Землю вбиває не лише соя, а й китайські отрутохімікати, які активно використовують китайські сільгоспробітники на орендованій землі.

«Китай — наш найбільший сусід, це велика така, грубо кажучи, жирна свиня, яка розлеглася в нас під черевом Сибіру та Далекого Сходу. І його треба уважно вивчати — які вони собі глобальні стратегічні цілі ставлять. Я анітрохи не вірю в стратегічне партнерство між Росією та Китаєм. Мені здається, це надумана річ. У нас усе це зводиться до декларацій, ось ніби ми проголосили партнерство. Партнерство має виражатися в конкретних справах. У чому Китай нам допоміг? Та ні в чому. Поки що ми для них цікаві як постачальник новітніх розробок у галузі військових технологій і техніки, як джерело сировини. Але мине час, коли звідси все висмоктають, і в цьому плані ми для них будемо нецікаві», — каже історик Борис Ткаченко ( О.Масюк, 2015, Любити дракона, Нова газета, 6 липня,

http://www.novayagazeta.ru/politics/69085.html ).
У Забайкальському краї загальна площа орендованої китайцями землі — 1 844 407 гектарів, тобто майже вся смуга лісів, що прилягають до державного кордону з Китаєм, віддана під вирубку. «Рубки ведуться китайськими громадянами, які попутно знищують ресурси мисливсько-промислових видів тварин і рибні ресурси, причому не лише на вирубуваних ділянках, а й на обширних сумежних територіях», — написано в аналітичній записці з проблеми лісокористування та створення особливо охоронюваних природних територій у прикордонних районах Забайкальського краю, підготовленій співробітниками Забайкальського держуніверситету та державного природного біосферного заповідника «Даурський» ( О.Масюк, 2015, Любити дракона, Нова газета, 6 липня,

http://www.novayagazeta.ru/politics/69085.html ).
Лише в Забайкаллі китайцям у 2015 р.

здали в оренду 115 тис. га сільгоспземель за ціною 5 дол. за 1 га на 49 років, у Хабаровському краї – 10 тис. га земель. У себе в Китаї китайці, під час використання сільгоспземель, не звертають уваги на екологічні стандарти. Ступінь забруднення та стан ґрунту в Китаї тривалий час були державною таємницею. Уже зараз величезні площі сільгоспземель у Китаї забруднені. Лише в 2014 р. уряд Китаю заявив, що понад чверть сільгоспземель у Китаї токсичні (www.lifenews.ru/news/1316562).
Під час вирощування сільгоспродукції китайці застосовують заборонені засоби, такі як ДДТ, а також невідомі добрива. Проте ці факти намагаються не помічати в російському уряді.

Партія

” Яблуко” заявила з цього приводу – “Під час здачі в багаторічну оренду обширних сільськогосподарських
територій у Забайкаллі треба пам’ятати, що ніякого процвітання
територій, які раніше використовувалися Китаєм для організації
сільськогосподарського виробництва або лісового господарства в інших
суб’єктах Російської Федерації не відбувалося. Скоріше, навпаки —
через деякий час ці території опинялися спустошеними та
забрудненими небезпечними пестицидами. Неодмінною умовою цієї оренди
має стати всебічний, не лише державний, але й
громадський контроль за дотриманням російського природоохоронного та
природоресурсного законодавства, санітарно-екологічних норм і
правил на орендованих територіях.
Партія ЯБЛУКО неодноразово висловлювала занепокоєння з приводу
російської політики щодо Китаю, і з приводу небезпечних наслідків
діяльності цієї країни в басейні Амура. Ясно, що Китай будує свої
відносини з Росією, перш за все, як з джерелом різноманітної
природної (мінеральної, сільськогосподарської, лісової) сировини для
власного розвитку. Не ясно, чому Росія всіляко підтримує
це викачування природних ресурсів з регіону.
Росія має використовувати свої природні ресурси в першу чергу в
інтересах власних громадян, стимулювати розвиток власної, а
не чужої економіки, робити наголос на залученні таких зарубіжних
інвестицій, які б давали робочі місця громадянам РФ, передові
технології та додаткові кошти у вигляді податкових відрахувань до
місцевих бюджетів ( http://www.yabloko.ru/news/2015/07/22_0).
Проте

це ще не все. Невдовзі іноземні компанії, зокрема китайські , отримають дозвіл розробляти ті великі родовища корисних копалин, які вони відкрили. Видобуток нафти, газу, золота практично не контролюватиметься Росією ( http://delonovosti.ru/editor/3209-inostrannye-kompanii-smogut-samostoyatelno-razrabatyvat-krupnye-mestorozhdeniya-v-rossii.html _. Екологічні наслідки таких угод важко переоцінити.
Подібні угоди, які проводить Путін, загрожують Росії виснаженням сільгоспземель, загибеллю лісів і екологічною катастрофою в Сибіру та на Далекому Сході. Крім цього, вони готують колонізацію з подальшою анексією Сибіру та Далекого Сходу Китаєм і великою війною.

Частина дев’ята. Перетворення Путіним Росії на світове звалище ядерних відходів

Росія – єдина у світі країна, яка приймає ядерні відходи (збіднений уран) з-за кордону в промислових масштабах. До Росії завозять за гроші або виявили зацікавленість завозити ядерні відходи Великобританія, США, Латвія, Голландія, Австралія, Казахстан, Узбекистан, Тайвань, Франція, Сербія, Румунія, Німеччина, Україна, Японія, Індія, Швейцарія, Китай, Південна Корея, Польща, Болгарія, Угорщина, Індія, Індонезія, В’єтнам. Відпрацьоване ядерне паливо – це дуже небезпечний, високорадіоактивний «коктейль» із величезного числа осколкових елементів, різних ізотопів урану, плутонію, а також інших елементів і продуктів їх розпаду.

Небезпечнішою за цей вид радіоактивних відходів є лише атомна бомба. Такі відходи в більшості країн зберігаються в спеціально обладнаних сховищах, спосіб їх захоронення не визначений в жодній із ядерних держав через надзвичайну складність процесу, адже ядерні відходи зберігатимуть рівень випромінювання багато сотень років. Переробка ядерних відходів супроводжується побічним виробництвом гігантської кількості радіоактивних відходів: унаслідок переробки однієї тонни ядерних відходів утворюється понад 100 тонн відходів різного ступеня активності. Озеро Карачай, що перебуває в районі ВО «Маяк», де в Росії переробляли ядерні відходи, оголошено ООН «найбруднішим місцем на планеті» (Ядерні відходи, www.greenatom.narod.ru/anti.html).

На 2006 р. у Росії вже було накопичено близько 20 тис. метричних тонн радіоактивних відходів власного виробництва та 8 тис. тонн іноземного.

Переробка ядерних відходів – процес переведення твердої речовини в рідку, яка через це набагато небезпечніша для довкілля. Хімічні реакції під час переробки відходів відбуваються в кислому середовищі й передбачають використання великої кількості води для промивання речовин, що виділяються. Високоактивні відходи, власне, і становлять ядерне паливо, а низько- та середньоактивні закачуються під російську землю, так відбувається в Томську-7, Красноярську-26, Дімитровграді. Або виливаються у відкриті водойми, наприклад, як на підприємстві “Маяк”. Грошей на забезпечення безпеки виділяється вкрай мало, у кілька разів менше, ніж того вимагає необхідність. На “Маяку” вже сталася серйозна аварія, внаслідок якої утворилася радіоактивно забруднена область, за площею зіставна з територією Франції.

І це при тому, що Росія постраждала й від чорнобильської аварії.

Захисники Путіна люблять говорити про те, що підписуючи антиекологічні закони, Путін, нібито, не був у курсі, що вони антиекологічні. Ця казка про «доброго» царя, якого обманюють злі бояри, живе в Росії вже не одне століття.

Усе це брехня, покликана прикрити відвертого лиходія. Путін чудово знає, що підтримує антинародні, антиекологічні згубні закони.

Характерний приклад – історія ухвалення «атомних» законів, що дозволяють завезення до Росії на зберігання ядерних відходів з інших країн. Це був 2001 рік – у країні ще є парламентська опозиція, вільна преса і потужний екологічний рух.

У самій Державній Думі за них проголосувало лише дві третини депутатів. Фракція «Яблуко» і «Союз правих сил» виступили проти. Кілька десятків академіків РАН, губернатор Кемеровської області Тулєєв, депутати Алтайської крайової ради, Президент Удмуртії Волков, голова Ради Федерації Строєв, керівник партії «Яблуко» Явлінський і багато інших відомих людей Росії виступили проти ухвалення цих законів. Опитування громадської думки показали, що понад 90 % росіян проти перетворення Росії на міжнародне ядерне звалище. Понад 20 регіональних законодавчих зборів і голів суб’єктів Федерації висловилися проти. Екологічні організації Росії відправили Путіну масу листів із проханням не підписувати «атомні» закони, про це активно писала преса.

Путін наплював на думку абсолютної більшості громадян своєї країни й у грудні 2001 р. підписав весь пакет “ядерних” законопроектів (федеральні закони “Про внесення доповнень до статті 50 Закону РРФСР “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про внесення доповнень до Федерального закону “Про використання атомної енергії”, “Про спеціальні екологічні програми реабілітації радіаційно- забруднених ділянок території”, ухвалені Державною Думою Федеральних Зборів РФ 6 червня 2001 року).
Путін не міг не знати, що громадяни Росії проти. «Злі» бояри тут ні до чого. Рішення ухвалив він особисто.

Зараз досвід Росії з перетворення країни на міжнародне ядерне звалище, мабуть, хоче застосувати Україна.

Частина десята. Знищення дикої природи Росії. Хімкинський ліс.
У 2004 році Мінтранс ухвалив рішення про будівництво платної автомагістралі Москва

— Санкт-Петербург. Завдання магістралі — з’єднати міста найкоротшим шляхом. Траса має пройти через Москву вздовж Жовтневої залізниці, потім, перетинаючи МКАД, повернути на північний схід в обхід Хімок, пройти впритул із Шереметьєвом і, розрізавши Хімкинський ліс навпіл, повернутися до Жовтневої залізничної магістралі.
У планах будівельників була вирубка в Хімкинському лісі просіки завдовжки 3 кілометри для проходження дороги та будівництва придорожньої інфраструктури. Ширина просіки під будівництво дороги

мала становити 80-100 метрів. А загальна площа вирубки, за даними ФДУ «Дороги Росії», — 95 га.
Влітку 2006 року, під час сімейної прогулянки Хімкинським лісом, бізнесменка Євгенія Чирикова

виявила нанесені на дерева мітки. Зацікавившись, знайшла в інтернеті постанову губернатора Підмосков’я Бориса Громова про прокладання через ліс нової дороги. Чирикова почала друкувати оголошення й залучати громадськість до проблеми, що дало змогу сформувати коло захисників Хімкинського лісу..

У

листопаді 2009 року прем’єр-міністр уряду РФ

Путін підписав розпорядження № 1642 про переведення земель Хімкинського лісопарку до земель транспорту й промисловості. На практиці це означало підписання “розстрільного списку” ще одній ділянці дикої природи Росії.
4 лютого 2010 року голова правління держкомпанії «Автодор» Сергій Костін повідомив на пресконференції, що всі варіанти будівництва першої ділянки (15—58 кілометри) платної автодороги Москва-Петербург передбачають проходження через територію Хімкинського лісу.

За даними газети «Відомості», до ради директорів компанії-забудовника входить близький друг і колишній тренер із дзюдо голови уряду Путіна Аркадій Ротенберг, цим видання пояснює її серйозний адміністративний ресурс. «Відомості» в номері від 9 грудня 2010 року повідомляють: у Кремлі вирішено продовжувати будівництво за старим маршрутом просіки через ліс (

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D0%B8%D0%BA...).

Серед активних захисників лісу виділяється головний редактор міської газети «Хімкинська правда” Михайло Бекетов. Він одним із перших став висвітлювати в ЗМІ ситуацію, що склалася навколо Хімкинського лісу. Михайло Бекетов відомий критичними статтями про діяльність влади м. Хімки. Після побиття в 2008 році

він став інвалідом, а потім помер.
Січень 2010 року. Хімкинський ліс захищають 40 екологічних організацій Росії. Вони закликають банки не кредитувати проект.
Лютий 2010 року. «Автодор” вирішив, що найекологічніший варіант
— 43-кілометрова дорога в Хімкинському лісі, завширшки 100 метрів. Питання вийшло на екрани телевізорів.
1 березня 2010 року. Рішенням Верховного суду РФ 150 га Хімкинського лісу передають із лісового фонду до фонду транспорту для будівництва автомагістралі. Екологи оскаржують рішення в Страсбурзі .
15 липня 2010 року. Компанія, що веде підготовку до будівництва швидкісної автомагістралі, почала вирубувати дерева в Хімкинському лісі з боку Шереметьєва[ Екологи зупинили вирубку й організували цілодобове чергування в лісі, звівши на місці рубки наметове містечко.
30 липня 2010 року. За підозрою в організації нападу на адміністрацію Хімок заарештовані ліві активісти-антифа Олексій Гаскаров і Максим Солопов (згодом відомі як «Хімкинські заручники»).
2 серпня 2010 року. На узліссі Хімкинського лісу ОМОНом розігнано групу активістів рухів «Яблуко» та «Лівий Фронт», деякі затримані, зокрема й керівник «Яблука» Сергій Мітрохін.
3 серпня 2010 року. Захисники Хімкинського лісу провели акцію біля будівлі Французького культурного центру. Активісти зажадали припинення будівництва траси Москва
— Санкт-Петербург, у якому беруть участь французькі інвестори Vinci.
4 серпня 2010 року. Вчинено напад на офіс компанії Vinci у Санкт-Петербурзі. Кілька активістів увірвалися в бізнес-центр на Невському проспекті, захопили офіс компанії, були затримані міліцією. Цього ж дня біля будівлі Незалежного пресцентру на Пречистенці була затримана для надання свідчень у справі про напад на адміністрацію Хімок лідерка руху на захист Хімкинського лісу Євгенія Чирикова. Після 5-годинного допиту її відпустили.
22 серпня 2010 року. Акція на захист Хімкинського лісу проходить на Пушкінській площі. У ній беруть участь Юрій Шевчук, Катя Гордон, Артемій Троїцький та інші. На площі збирається близько п’яти тисяч осіб.
26 серпня 2010 року Партія «Єдина Росія» звернулася до президента РФ із проханням призупинити прокладання автомобільної траси в Хімкинському лісі.
6 вересня 2010 року Мер Москви Юрій Лужков у своїй статті в «Российской газете» не підтримав перенесення траси й порівняв процеси, що відбуваються, з розпадом СРСР, заявивши, що, як і тоді, відбувається «втрата ефективності держави» та «дискредитація системи держуправління». За його словами, маршрут через Хімкинський ліс «найпросчитаніший, зручний і дешевий», а перенесення траси «змусить заплатити великі неустойки» і «затягне будівництво на роки».
23 вересня 2010 року. Відбувся суд за позовом ТОВ «ВО Теплотехнік» до захисників Хімкинського лісу про відшкодування збитків на суму 8
млн рублів.
Наприкінці вересня 2010
р. рок-музикант-матюкальник Сергій Шнуров випустив кліп, що висміює музикантів — захисників Хімкинського лісу. Герой пісні стверджує, що їхня активність викликана бажанням збільшити продаж квитків на свої концерти.
14 грудня 2010 року. Урядова комісія , яку очолював друг Путіна – віцепрем’єр уряду РФ Сергій Іванов, ухвалила рішення будувати автотрасу Москва-Петербург через Хімкинський ліс за первісним маршрутом (

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D0%B8%D0%BA...).

Захисників Хімкинського лісу піддавали цькуванню “Наші” та інші прокремлівські кишенькові організації.
Протестний табір захисників Хімкинського лісу неодноразово громила поліція, при цьому б’ючи, заарештовуючи й штрафуючи його активістів.
Після остаточного розгрому протестного табору Хімкинський ліс продовжили рубати.
Путін у черговий раз наплював на думку своїх співгромадян і громадських організацій.

Частина одинадцята . Убий їжу

Скільки разів побачиш його,

Стільки разів його й убий.

К.Симонов

Путін відшукав нового “ворога”. Ним виявилася їжа. 29 липня 2015 р. Путін підписав Указ, відповідно до якого свіжі продукти з Європи, що підпадають під ембарго, мають знищуватися на кордоні та в магазинах. Молоко виливатимуть, м’ясо – переробляти на м’ясокісткове борошно для худоби, овочі – закопувати, по сирах – проїжджати бульдозером. Були випущені навіть спеціальні печі для спалювання їжі. Що-небудь цинічніше важко вигадати. Навіщо знищувати свіжі продукти, якщо ними можна було нагодувати ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, багатодітних та інших потребуючих? Сьогодні понад 23 млн. росіян живуть у бідності. Проте Путіну немає до них діла. Заради своїх політичних амбіцій він пішов на одне з найбільших своїх злодіянь. Втім, репетиція цього акту вандалізму вже була – у 2006 р, під час конфлікту з Грузією в Росії, за вказівкою Путіна, вилили в каналізацію 10 тис. літрів грузинської мінеральної води ( Райтшустер Б, 2015, Путінократия. Людина влади та ії система, Х,, Віват, 352 с.).

Відома російська екологиня Євгенія Чирикова пише – ”
Рішення про знищення санкційних продуктів викликає оторопіння і асоціюється з язичницькими жертвопринесеннями, коли ситих тельців спалюють, щоб вмилостивити злого бога. Мимоволі здригаєшся, згадуючи, що наступними за тельцями йшли немовлята…

Для 21 століття ідея знищувати придатні для їжі продукти з політичних мотивів не просто дика й архаїчна, а й у найвищій мірі неетична й варварська.

Сучасна цивілізована людина відрізняється від нецивілізованої певним культурним кодом, і найважливіша частина цього коду – намагатися завдати природі якомога менше шкоди. Так, людина так влаштована, що не може не споживати, але цивілізована людина намагається звести свій “екологічний слід” до мінімуму. Саме це прагнення зберегти природу визначає рівень просунутості людини, а зовсім не годинник вартістю бюджету 100 російських шкіл.

У нормальних країнах люди давно навчилися розуміти взаємозв’язок між споживанням та екологічними проблемами. Чим більше людство споживає, тим важче нашій планеті справлятися із зростаючими апетитами людей, тим сильніше змінюється клімат, тим більше природних катастроф відбувається.

У Росії за офіційними даними зміна клімату йде

у 2,5 раза швидше, ніж в решті світу. І рішення президента Росії знищувати продукти інакше як злочинним з погляду цивілізованої людини назвати не можна.
Просто подумайте над

цими цифрами :
-

Для того, щоб виростити 1 кг пшениці необхідно 1000 літрів води.
-

Для вирощування 1 кг свинини необхідно 6000 літрів води.
А не далі як сьогодні «Дощ»

повідомив про те, що в Самарі спалили 100 тонн свинини
Це означає, що зовсім безглуздо й намарно лише сьогодні знищено 6 000 000 000 літрів чистої води.

Якщо згадати тривожні новини про

міління Байкалу, а з курсу природознавства ми знаємо, що кругообіг води на планеті закритого типу і жодним чином знищена вода не поповнюється, то стає зрозуміло, що злочинне рішення Путіна знищувати продукти має масштабний характер.
Володимир Володимирович кинув виклик усім цивілізованим людям, які думають про довкілля та про те, яку спадщину вони залишать своїм дітям. Ми спостерігаємо не просто як безумний правитель знищує їжу, а як варварство намагається взяти гору над цивілізацією”

( Знищення їжі (,http://activatica.org/blogs/view/id/1056/title/unichtozhenie-edy ).

Активісти зібрали понад 280 тис. підписів проти путінської витівки. Але 6 серпня 2015 р. по всій Росії почалося знищення їжі.

Їжа – знаряддя розпаду.

Їжа – наш ворог. Їжі не треба.

Д.Биков

У той час, як по всій Росії

за наказом Путіна прокотилася хвиля знищення продуктів харчування, в будинку для людей похилого віку під Володимиром від нестачі їжі одна старенька померла, і ще 18 пенсіонерів доставлені до лікарні з виснаженням( http://bloknot.ru/chp/19-starikov-zamorili-golodom-v-dome-prestarely-h-p...).
29 липня 2015 р. до Росії прийшло Нове Середньовіччя.

PS. Найближчим часом Держдума Росії може ухвалити ще один

сатанинський закон, розроблений у надрах путінської адміністрації. Він стосується обмежень на закупівлю та ввезення до Росії імпортного медичного обладнання й препаратів. . Якщо він пройде, то помиратимуть не лише старі, а й ті, у кого немає доступу до елітних клінік і грошей на лікування за кордоном. Тобто переважна більшість простого населення країни. Може, у цьому глибинна суть подібних ініціатив Путіна ?

Частина

дванадцята . Герої Опору

10 квітня відзначається міжнародний День Руху Опору одному з найкривавіших в історії людства диктаторських режимів – фашистському. Із встановленням у Росії диктаторського режиму Путіна святкування цього Дня набуває особливої актуальності. Попри відновлення в Росії стеження та розправ над інакомислячими, більшість російських екологічних організацій і багато екологів чинили путінізму сильну відсіч, а деякі стали ГЕРОЯМИ нового Опору.
Цих людей рухає моральний обов’язок і усвідомлення

себе як людини. Ці люди заважають Путіну та його опричникам успішно вести Росію до закінчення її історії. Тому цим людям Путін оголосив війну. Їх цькують як “п’яту колону”, їх вносять до списку “закордонних агентів”, їх звинувачують в “екстремізмі”, їх арештовують за те, що вони хочуть захистити природу , людей та їхні права.

Євгенія Чирикова.

Лідерка руху “На захист Хімкинського лісу”. Після підписання в листопаді 2009 року прем’єр-міністром уряду РФ Путіним розпорядження №

1642 про переведення земель Хімкинського лісопарку до земель транспорту й промисловості Чирикова звернулася з відкритим листом і відеозверненням до президента РФ Дмитра Медведєва з вимогою відправити очолюваний Путіним уряд у відставку, визнати недійсним його розпорядження та створити комісію при президентові РФ «для врегулювання суперечностей, пов’язаних з реалізацією проекту траси Москва — Санкт-Петербург і ЦКАД».. 10 березня 2010 року Євгенія Чирикова підписала звернення російської опозиції «Путін має піти», зробивши коментар: «Путін грубо порушив і продовжує порушувати законодавство РФ — 172 ФЗ. Перевів землі Хімкинського лісу до земель транспорту. Разом з друзями вона близько двох років затримувала вирубку Хімкинського лісу. За участь у пікетах і демонстраціях неодноразово затримувалася російською поліцією та штрафувалася.

У липні 2010 р. протестний табір захисників Хімкинського лісу був розгромлений поліцією, багато екологів були заарештовані або дістали каліцтва. У грудні 2010 року після винесення урядовою комісією, яку очолював віцепрем’єр Сергій Іванов, остаточного рішення про те, що швидкісна траса Москва—Санкт-Петербург буде прокладена через Хімкинський ліс, і його підтримки Дмитром Медведєвим Чирикова від імені захисників Хімкинського лісу заявила: «Ми починаємо політичну боротьбу й наполягатимемо на зміні існуючого ладу».
У 2014 р. прокремлівські чорносотенні організації розгорнули

кампанію цькування проти Євгенії Чирикової, погрожуючи їй і її родині фізичною розправою. У Москві в багатьох місцях вивішувалися величезні плакати “Марш зрадників” з її зображенням . У 2015 році разом зі своєю родиною емігрувала до Естонії на постійне місце проживання, причиною стало бажання захистити своїх дітей від можливих репресій з боку держави ( https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0,_%D0%95%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0 ).

Євген Вітишко

У 2013 році в рамках громадського контролю за підготовкою до Олімпійських ігор 2014 року активно брав участь у розв’язанні різних гострих екологічних проблем на території міста-курорту Сочі. Допомагав жителям Лазаревського району в проведенні громадської кампанії проти видобутку гравію компанією «ЗД Будсервіс» у нижній частині долини річки Шахе. У результаті цієї громадської кампанії великомасштабний видобуток гравію на Шахе вдалося зупинити .. Разом з іншими активістами здійснював громадський контроль за будівництвом дороги до путінського курорту «Місячна Галявина» в долині річки Шахе. Виступав із гострою критикою проекту проведення Олімпійських ігор-2014 у місті Сочі, презентував спеціальну Доповідь із цієї теми.
Широку популярність здобули факти арештів і судового переслідування у зв’язку з участю Євгена Вітишка в громадській кампанії проти захоплення ділянки лісового фонду та берегової смуги під літню резиденцію губернатора Кубані Олександра Ткачова в Блакитній бухті, розташованій у Туапсинському районі на Чорноморському узбережжі поблизу селища Джубга. За участь у лютому 2011 року в акції-пікніку на «дачі Ткачова» Євген разом із трьома іншими активістами був затриманий і підданий арешту на 10 діб за звинуваченням у «непокорі законним вимогам співробітників поліції».

13 листопада 2011 року разом із групою громадянських активістів Євген Вітишко взяв участь у громадській інспекції «дачі Ткачова». Під час цієї інспекції на паркан, незаконно встановлений навколо цієї дачі, були нанесені написи «Саня — злодій!», «Ліс — спільний!», «Ткачов іди геть, шахрай і злодій!» тощо. Невдовзі, у грудні 2011 року, щодо Вітишка й ще одного активіста Сурена Газаряна було порушено кримінальну справу про так зване «псування паркану» за статтею 167 Кримінального кодексу РФ. У травні 2012 року в Туапсе почався судовий процес, у якому Газарян і Вітишко виступили як обвинувачені. Попри, на думку деяких правозахисників , очевидну абсурдність звинувачення й широку громадську кампанію на захист Газаряна та Вітишка, 20 червня 2012 року суддя Галина Авджі засудила їх до трьох років умовного ув’язнення з дворічним іспитовим терміном. При цьому вироком на них було накладено режим обмежень, відповідно до яких засуджені протягом іспитового терміну не мають права змінювати місце проживання без повідомлення кримінально-виконавчої інспекції та зобов’язані перебувати за місцем проживання в період з 24 години до 6 години. Союз солідарності з політв’язнями визнав Вітишка й Газаряна «особами, які переслідуються з політичних мотивів»..

У березні 2014 року Вітишка доставили спочатку до СІЗО в місті Тамбові, а звідти до колонії-поселення №2, розташованої в селищі Садовий Тамбовської області. У зв’язку з тим, що він почав у колонії займатися захистом прав ув’язнених, у адміністрації колонії до нього склалося негативне ставлення. З цієї причини в 2014 році з червня по вересень на Вітишка було накладено 7 стягнень і один раз його було поміщено до штрафного ізолятора. У лютому 2015 року після закінчення однієї третини терміну ув’язнення Вітишко подав клопотання про умовно-дострокове звільнення.

15 квітня 2015 року суддя Кірсанівського районного суду Тамбовської області Юрій Лосєв відхилив клопотання. Причинами зокрема було названо те, що Вітишко “недбало поставився до виконання своїх обов’язків із прополювання помідорів” і віддав свою кофту іншому ув’язненому, якому було холодно.

Міжнародні правозахисні та екологічні організації (Amnesty International, FIDH, Bellona) неодноразово зверталися до російської влади з вимогою звільнення Євгена Вітишка. Amnesty International визнала його “в’язнем сумління”. Занепокоєність справою Вітишка висловило також Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Воно зазначило наявність підозри, що переслідування Вітишка пов’язане з його екологічною діяльністю, зокрема з підготовкою ним висновку про шкоду, завдану природному середовищу Північного Кавказу порушеннями під час будівництва спортивних об’єктів до зимової Олімпіади 2014 року.

Російська феміністська панк-група Pussy Riot у своїй пісні «Путін навчить тебе любити Батьківщину», виконаній на Олімпійських іграх у Сочі в лютому 2014, присвятила кілька рядків політв’язню Євгену Вітишку: «У петлі конституція, на зоні Вітишко, стабільність, пайка, паркан, вишка».

14 травня 2015 року близько 150 російських і зарубіжних некомерційних природоохоронних і правозахисних організацій направили до Генеральної прокуратури РФ і Федеральної служби виконання покарань РФ офіційне звернення з вимогами вжити заходів для негайного звільнення Євгена Вітишка та припинення чинення тиску на нього з боку працівників колонії ( https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%BE,_%D0%95%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 ).

Сурен Газарян

Захищаючи права громадян на сприятливе навколишнє середовище, зміг запобігти будівництву олімпійських об’єктів у Сочинському національному парку, доріг до резиденції «Місячна галявина» в Кавказькому заповіднику, фізкультурно-оздоровчого центру Управління справами Президента РФ у заказнику «Великий Утріш», домогтися скасування рішень про будівництво багатьох небезпечних виробництв.

У січні 2009 року Газарян був одним із лідерів блокади незаконного будівництва дороги до проектованої резиденції Управління справами президента РФ у заказнику Великий Утріш. У 2010 році Газарян подав судовий позов, у результаті якого було скасовано наказ про затвердження позитивного висновку державної екологічної експертизи проекту будівництва цієї дороги, що зробило неможливим легальне продовження її будівництва. 12 грудня 2010 року під час мітингу на захист Утріша був затриманий разом з Андрієм Рудомахою та Дмитром Шевченком, під час затримання співробітники міліції застосовували фізичну силу, а лейтенант Кущевський заявив, що Газарян укусив його за руку. Проте перевірка Слідчого комітету не знайшла в діях Газаряна складу злочину, а в 2011 році дії поліцейських під час затримання Газаряна та Шевченка були визнані незаконними рішенням Прикубанського районного суду м. Краснодара. Навесні 2012 року в результаті спільних дій Газаряна й російського Грінпіс прокуратура призупинила конкурс на «підготовку матеріалів комплексного екологічного обстеження з метою ліквідації державного заказника Великий Утріш і зміни меж та площі заказника ‘Абрауський’»..

За участь у лютому 2011 року в акції-пікніку на дачі Ткачова Сурен разом із трьома іншими активістами був затриманий і підданий арешту на 7 діб за звинуваченням у «непокорі законним вимогам співробітників поліції». У 2011 році разом із групою громадянських активістів узяв участь в акції з нанесення написів «Саня — злодій!», «Ліс — спільний!» і т. п. на паркані навколо дачі Ткачова.

Після цього разом з активістом Євгеном Вітишком став одним із головних фігурантів кримінальної справи про паркан «дачі Ткачова». Цю справу було порушено в грудні 2011 року, одним із обвинувачених «у нанесенні „шкоди паркану“ з хуліганських спонукань» став Газарян. У травні 2012 року над Газаряном і Вітишком почався судовий процес. У результаті їх засудили до трьох років умовного ув’язнення з дворічним іспитовим терміном. Союз солідарності з політв’язнями визнав Сурена Газаряна та Євгена Вітишка «особами, які переслідуються з політичних мотивів».

Інша відома екологічна кампанія була пов’язана з путінським Палацом на мисі Ідокопас вартістю понад 1 млрд доларів, який спочатку будувався для Управління справами Президента РФ. За рахунок бюджету до палацу були прокладені дороги, газопровід і ЛЕП, але в 2011 році він був приватизований ТОВ «Індокопас» разом із земельною ділянкою (що за законом зробити на землях курорту Геленджик неможливо). Схему фінансування будівництва палацу шляхом легалізованих відкатів у грудні 2010 розкрив Сергій Колесніков у своєму листі колишньому Президенту Медведєву. Лист залишається без відповіді. Залишаються без відповіді звернення «Грінпісу» з приводу незаконних рубок на території палацу, збиток від яких перевищує 2,7 млрд рублів. У лютому 2011 року біля палацу на мисі Ідокопас Сурена Газаряна разом із Дмитром Шевченком і Катериною Соловйовою спочатку затримали співробітники федеральної служби охорони, а потім пограбували охоронці ПОП «Рубін». Намагаючись притягнути старшого лейтенанта ФСО Росії Альберта Нікітіна до відповідальності за незаконне затримання, Суреном було подано позов до суду. Суд дійшов дуже цікавого висновку — старший лейтенант ФСО Нікітін та інші особи, одягнені у форму цієї служби, насправді були співробітниками ПОП «Рубін», які «у неробочий час були одягнені в камуфляжну форму з різними нашивками, придбану в мережі військторгів». Після цього інциденту «палац» разом з його власником ТОВ «Індокопас» було перепродано якійсь кіпрській компанії, власником якої назвав себе бізнесмен Олександр Пономаренко. Але на думку Сергія Колесникова, реальним власником цього офшору залишається Володимир Путін.
Імовірно, Путін з’являвся в «Палаці» вже після його удаваного продажу: 6 і 7 серпня 2011 року цивільна навігація між селищами Криниця та Прасковеївка була заборонена прикордонною службою ФСБ Росії. Під охороною сторожових катерів і кораблів берегової охорони з Сочі підійшла яхта «Olympia», що належить Путіну. Між палацом і яхтою курсував катер, що привозив і відвозив людей. Історія з купанням Путіна біля «Палацу» в Прасковеївці набула широкого розголосу. Мабуть, це й стало головним аргументом для будівництва нового причалу в захищеному від сторонніх поглядів гирлі Молоканової щілини.

На початку серпня 2012 року Сурен Газарян із громадянськими активістами спробували пройти берегом до пірсу, біля якого йде буріння паль для нового причалу. Дорогу їм перегородили охоронці ПОП «Рубін». Охоронцям надійшов наказ стояти стіною й не пропускати їх далі ні на крок. Не бажаючи провокувати агресію, Сурен Газарян з активістами невдовзі пішли, а наступного дня підпливли до плавучого крана.

Так вдалося з’ясувати, що будівництво причалу веде плавучий кран «Олександр Черноусов», що належить, судячи з напису, ФДУП «Спецбуд Росії». За законом «Про внутрішні морські води» проекти будь-яких робіт в акваторії Чорного моря мають проходити державну екологічну експертизу, а також процедуру громадських обговорень. З зрозумілих причин громадських обговорень проекту причалу для яхти Путіна ніхто не проводив, і будівництво ведеться незаконно.

У серпні 2012 року було порушено справу за статтею 119 ч. 1 «Погроза вбивством або заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю». Заяву написали охоронці «Палацу Путіна», які стверджують, що Сурен «погрожував убивством» трьом озброєним охоронцям, а саме кидав у них каміння й погрожував фізичною розправою. З’явилася вона після інспекції, під час якої Газарян виявив незаконне будівництво

— в акваторії Чорного моря біля «Палацу» почали зводити причал для яхт.
16 листопада 2012

р. Сурен був оголошений СК РФ у федеральний розшук.

Наприкінці 2012 року Газарян запросив політичний притулок і емігрував до Естонії (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8F%D0%BD,_%D0%A1%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BD_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 ).
Саме ці люди, а не

Путін із його шпаною, становлять справжню славу й гордість сучасної Росії.

Частина тринадцята. Знищення дикої природи Росії: Путін підписав вирок Байкалу

Байкал у доброму стані.

В. Путін, Президент РФ

Байкал є одним із символів Росії та «хрущовської відлиги». Саме від акцій на захист Байкалу наприкінці 1950-х років веде свій початок сучасний природоохоронний рух Росії (В.Є. Борейко, 2003, Білі плями природоохорони, К., КЕКЦ, 292 с.).

За Горбачова російські екологи спільно з російськими письменниками (серед яких важливу роль відіграв Валентин Распутін) домоглися жорстких заходів охорони щодо цього найбільшого й найглибшого озера у світі.

У Байкалі міститься 20 % світових і 90 % російських запасів прісної питної води. Це 23,6 тис. куб. км води, яку можна пити, ніяк не очищаючи й не збагачуючи. Кращої за байкальську природну воду у світі немає. Байкал – це й місце існування понад однієї тисячі видів організмів, не знайдених більше ніде.

Старий анекдот «Усе для людини, усе для блага людини, і ми навіть знаємо, хто ця людина» матеріалізувався в першій у 2010 році постанові російського уряду від 13 січня № 1 «Про внесення змін до переліку видів діяльності, заборонених у центральній екологічній зоні Байкальської природної території».

У цій постанові, яку підписав прем’єр-міністр Путін, із переліку видів, заборонених у цій зоні, виключалося «Виробництво целюлози, паперу, картону та виробів з них без використання безстічних систем водокористування на виробничі потреби» без будь-яких обмежень за термінами, обсягами або концентраціями речовин. Тобто — давалося «зелене світло» виробництву продукції на Байкальському целюлозно-паперовому комбінаті (БЦПК), контрольний пакет акцій якого належить структурам небезвідомого бізнесмена Олега Дерипаски. Також постанова знімала заборони на зберігання та спалювання відходів усіх класів небезпеки в районі Байкалу.

Це не перший випадок, коли Путін рятує бізнес Дерипаски, — досить згадати гігантські суми, виділені його структурам після початку фінансової кризи, та історію з Пікальовим. Але ця історія — особлива: цього разу ціною порятунку бізнесу наближеного до влади олігарха стає екологічне благополуччя унікального озера Байкал (Б. Вишневський, Л. Зернова, 2010, Путін підписав вирок Байкалу, www.Bellona.ru/articles_ru/articles_2010/baikal_putin).

Тепер на березі Об’єкта Всесвітньої природної спадщини можна не лише варити целюлозу, скидаючи отруту безпосередньо в Байкал, а й звалювати відходи там, де зручніше. Ось ця постанова:

Про внесення змін до переліку видів діяльності, заборонених у центральній екологічній зоні Байкальської природної території

Уряд Російської Федерації постановляє:

Внести до переліку видів діяльності, заборонених у центральній екологічній зоні Байкальської природної території, затвердженого постановою Уряду Російської Федерації від 30 серпня 2001 р. N643 (Збори законодавства Російської Федерації, 2001, N37, ст. 3687; 2009, N21, ст. 2584), такі зміни:

а) абзац дванадцятий виключити;

б) абзац сорок шостий викласти в такій редакції:

«складування, захоронення та знешкодження знову утворюваних відходів I-Vкласу “Небезпеки” за межами спеціально обладнаних місць розміщення відходів, створених на підставі виданих відповідно до законодавства Російської Федерації дозволів»;

в) абзац сорок сьомий після слів «шляхом спалювання» доповнити словами «без очищення викидів до нормативної якості».

Голова Уряду Російської Федерації В. Путін

Дванадцятий абзац, що виявився зайвим, забороняв:

«Виробництво целюлози, паперу, картону та виробів з них без
використання безстічних систем водокористування на виробничі потреби». Це було заборонено. Тепер можна.

Замість заборони «знешкодження відходів виробництва та споживання
шляхом спалювання» маємо заборону «знешкодження відходів виробництва та споживання шляхом спалювання без очищення викидів до нормативної якості». Іншими словами, пали – не хочу.

Замість заборони «складування, захоронення та знешкодження знову утворюваних небезпечних відходів» маємо заборону «складування,захоронення та знешкодження знову утворюваних відходів I-Vкласу небезпеки за межами спеціально обладнаних місць розміщення відходів, створених на підставі виданих відповідно до законодавства Російської Федерації дозволів». Це означає, можна відгородити собі шматочок пляжу на байкальському бережку, наприклад, під невелике радіоактивне звалище. Ну, і попросити в

Путіна дозволу. І якщо ваше прізвище Дерипаска, то дозвіл отримаєте обов’язково.
До речі. Клас небезпеки відходів визначається за ступенем їх впливу на навколишнє природне середовище. Усього класів небезпеки відходів п’ять. Перший клас – найнебезпечніший, це відходи, які незворотно порушують екологічну систему. Період відновлення екосистеми відсутній. Тепер відходи першого класу, які вбивають будь-яку екологічну систему назавжди, можна складувати, захоронювати та переробляти на берегах Байкалу. І не лише поблизу БЦПК, а скрізь. (Дванадцятий абзац Байкалу,

www.magicbaikal.ru/news/10/bcbk180110.html).
Це злодіяння Путіна отримало свою належну оцінку в Росії. За підсумками інтернет-голосування прем’єр Росії

Путін безапеляційно випередив конкурентів у конкурсі «Ворог Байкалу», організованому Грінпісом, і завоював головний приз «Золотий кліщ». На ознаменування цієї чергової путінської антиекологічної перемоги водолази встановили на дні Байкалу біля зливної труби Байкальського целюлозно-паперового комбінату пам’ятний знак. Путін такий “прикол” не пробачить. Миттєво Грінпіс двічі зазнав перевірок фіскальних органів. Знаючи патологічну злопам’ятність Путіна, він знайде причину і таки закриє російський Грінпіс.
Путін із

52 відсотками голосів посів перше місце по праву — саме
він підписав у січні 2010 року постанову № 1, що дозволяє БЦПК відновити забруднення Байкалу. Другий і третій щаблі п’єдесталу посіли люди, які готували Путіну постанову або мали готувати, але не зупинили незаконні дії: на другому місці — Уряд РФ (10%), на третьому — безпосередньо Мін’юст і Мінприроди (8%).
Грінпіс пообіцяв передати всім фіналістам нагороди — почесні грамоти та фотоальбом про красу Байкалу, а також власне знак «Золотого кліща». Орден являє собою коло зі стилізованим зображенням іксодового кліща (Ixodoidea) жовто-золотистого кольору на чорному тлі. «Образ кліща використано не випадково. Позбутися цього паразита можна лише двома способами: або видалити хірургічно, або чекати, поки він насититься до упору й відпаде сам», — сказав керівник Байкальської програми Грінпіс Росії Роман Важенков.

У 2010 році, ще до грінпісівського конкурсу, на сайті іркутського інформаційного центру «Бабр.ru» голосували за те, кого визнати головним ворогом Сибіру. Брали участь

41143 особи. За підсумками головним ворогом Сибіру з 41,5% голосів визнано того самого Путіна. Дерипаска — другий, з 13,8 %, третя — «Єдина Росія». У неї 13,6 % (О. Тарасов, 2011, Золотий кліщ Путіна, www//newsbabr.com/?/DE=97544).
Знову ж таки вельми сумнівний захист Путіна, що він, нібито, підписуючи вирок Байкалу, «нічого не знав». По всій країні на захист Байкалу проходили мітинги протестів, на захист Байкалу висловилися письменник Валентин Распутін, співак Юрій Шевчук, музичний критик Артемій Троїцький, актор Лев Прігунов, політик Володимир Рижков, музичні колективи Бурятії. Путін не міг не чути думку народу. Але знову знехтував його конституційним правом на сприятливе навколишнє середовище. До речі, готуючись до чергової інавгурації, виступаючи на засіданні Російського

географічного товариства, Путін, намагаючись захистити свою зловредну постанову, зганьбився, заявивши, що Іркутськ усе одно скидає в Байкал більше стоків, ніж Байкальськ ( О.Тарасов, 2012, Куди тече Ангара, Нова газета, 2 травня, № 48, http://www.novayagazeta.ru/society/52417.html ) . Але Іркутськ, однак, стоїть на Ангарі, що випливає, всупереч Путіну, з Байкалу і не може забруднювати його своїми стоками. До яких же пір на чолі Росії стоятимуть абсолютно неписьменні особи, не знайомі навіть із географією власної країни?
«Те, що Путін підписав, говорить про те, що для нього Дерипаска та інтереси олігарха набагато важливіші за інтереси захисту природи країни та природи Байкалу», – вважає відомий російський екологіст, член-кореспондент РАН А.В. Яблоков (Н. Кузьмина, 2010, Байкал за здоров’я Дерипаски,

www.mk.ru/politics/articles/2010/01/19/414752-baykal-za-zdorove-deripask...).

Частина чотирнадцята . Знищення дикої природи Росії. Путінський план ГОЕЛРО

Саме «Єдина Росія» володіє

необхідними організаційними,

інтелектуальними та політичними

ресурсами для розв’язання таких

масштабних завдань.

В. Путін, Президент РФ.

Проте одного Байкалу Путіну виявилося замало. Його хвороблива, злоякісна свідомість вимагала нових перемог над природою, що символізують масштабність його, путінської влади. Свою увагу він звернув на сибірські ріки, ще дикі й вільні. Сковувати ріки греблями, брати їх у рабство – улюблене заняття всіх диктаторів ще з часів Сталіна.

У 2005 р. Путін підписує Указ про відновлення будівництва Богучанської ГЕС на річці Ангарі. У 2008 р. він підписує рішення уряду РФ, яким затверджено «Генеральну схему розміщення об’єктів електроенергетики до 2020 р», своєрідний план ГОЕЛРО. Цим планом реанімувалися добре забуті старі радянські антиекологічні проекти – будівництво Нижньо-Курійської ГЕС, а також Евенкійської (Туруханської) ГЕС на Нижній Тунгусці. Завдяки Путіну були реанімовані інші антиекологічні проекти знищення сибірських річок шляхом будівництва Нижньоангарської, Алтайської, Катунської, Мотигінської, Транссибірської та інших

ГЕС.
Найупертіша боротьба розгорнулася проти путінсько-сатанинського плану спорудження Евенкійської ГЕС.

Обидва варіанти будівництва Евенкійської ГЕС передбачають значне вилучення територій – від 168 до 940 тис. га (0,2-1,2% території Евенкії). У зоні затоплення опиниться одразу кілька поселень, зокрема столиця Евенкії – Тура.

Не дивно, що в міру активізації проектних робіт зростає кількість противників будівництва Евенкійської ГЕС. Про своє негативне ставлення вже заявили багато громадських і екологічних рухів: молодіжний громадський рух “За майбутнє Евенкії!”, Всесвітній фонд охорони природи, Грінпіс Росії, Центр охорони дикої природи, Соціально-екологічний союз та Союз охорони птахів Росії. Свою заклопотаність наслідками будівництва висловили депутати парламенту Красноярського краю, які ухвалили відповідне звернення до Міністерства регіонального розвитку. Проти затоплення значної території Евенкії виступили З’їзд корінних нечисленних народів Півночі, Сибіру та Далекого Сходу і Громадська екологічна палата. Різко проти висловилися Уповноважений з прав людини в Красноярському краї Марк Денисов і радник Російської Академії наук, голова фракції “Зелена Росія” в партії “Яблуко” Олексій Яблоков.

Нещодавно, за ініціативою тимчасової комісії Районної Ради депутатів Евенкійського муніципального району, було проведено анкетування жителів Евенкії, під час якого понад 85% жителів сказали, що вони проти будівництва гідроелектростанції.
Така кількість противників проекту не дивує. На думку екологів, повністю передбачити наслідки будівництва неможливо, але його негативний вплив на природу та на людей очевидний. Екологи вважають, що внаслідок будівництва будуть затоплені цінні малопорушені модринові ліси, буде втрачено біологічне різноманіття,

відбудуться докорінні перетворення екосистем, унаслідок розкладання затопленої у водосховищі рослинності та ґрунтового покриву посилиться парниковий ефект, погіршиться якість води у водосховищі та Єнісеї.
Окрім екологічних наслідків, будівництво Евенкійської ГЕС знищить території традиційного природокористування евенків, зруйнує транспортну систему Евенкії, затопить родовища корисних копалин, порушить природні шляхи міграції північних оленів, що призведе до їх масової загибелі. Зрештою, все це може призвести до втрати національної ідентичності евенків – одного з малих народів Росії (Туруханська ГЕС – удар по Евенкії,

www.eco-mir.net/show/41791).
Тепла вода Туруханського водосховища на великій площі призведе до швидкого (по суті лавинного — у геологічних масштабах часу) протаювання вічної мерзлоти та викиду з неї в атмосферу Землі великих обсягів метану й інших газів, а у воду потраплять розморожені розсоли, якими дуже багаті ґрунти русла Нижньої Тунгуски та її приток.

Унікальна цінність Сибіру — саме в наявності її недоторканої дикої, природної природи. І ця цінність збільшуватиметься з часом експоненційно. Сибір — це джерело життя. Тому вона має бути збережена в тому природному вигляді, як вона є, а будь-яка широкомасштабна господарська діяльність на цих територіях має бути заборонена законодавчо. Більше того, держава має виплачувати податок до місцевих бюджетів для підтримки прийнятного рівня життя корінного населення саме тому, що в районі немає широкомасштабного промислового освоєння дикої природи.

Проте Путін, як диктатор, не може стерпіти у своїй країні не лише вільної людини, а й вільної дикої природи. Він зробить усе, щоб перетворити їх на рабів.