А.Рожненко:" Голова колгоспу, майстер спорту з водного поло, інструктор бойових мистецтв, агроном-це наші керівники. Їм не до проблем галузі, не до її працівників."

     30 листопада 2015року в м.Києві в Палаці Мистецтв відбулися Всеукраїнські збори голів первинних профспілкових організацій з повісткою дня «Про завдання профспілок щодо захисту соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в умовах реформ і європейської інтеграції України». На заході були присутні близько 800голів первинних профспілкових організацій, керівництво ФПУ, обласних та галузевих профспілок. Також були представники АПУ, Кабінету Міністрів, роботодавців. Пропоную до ознайомлення виступ А.Рожненко.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
   

Надзвичайно приємно бачити в цьому залі саме голів первинних профспілкових організацій. Адже це ми з вами знаходимось безпосередньо в колективах, живемо разом з їх здобутками і проблемами, радощами і смутком, проходимо нелегкі часи інфляції і підвищення цін, готуємо, затверджуємо і контролюємо виконання Колективних договорів.
   

Наше зібрання проходить в дні коли вся країна вшановує жертв трагедії ГОЛОДОМОРУ 1932-1933р., в дні коли виповнюється два роки від початку Революції Гідності. Два роки, коли люди по всій Україні вийшли на захист своїх прав і свобод, два роки коли пролилась перша кров на Майдані, два роки як там стали барикади.

Здавалось би після подій на Майдані в суспільстві наступить взаєморозуміння і повага, підвищиться відповідальність влади за прийняття відповідних рішень, зросте вплив громадськості на прийняття цих рішень, стане прозорою робота керівників всіх рівнів, запрацює економіка, зменшеться рівень безробіття, покращеться соціальний захист населення.

На жаль цього не сталось. Війна,гіперінфляція, ріст цін, безробіття-ось жахливі реалії сьогоденя. Але це не найстрашніше. Саме найстрашніше-КОРУПЦІЯ, що як іржа залізо, роз’їдає наше суспільство. Через неї і війна, і інфляція, і безробіття, і ріст цін і падіння економіки.

Але ми не втратили віру. Підприємство повністю виконує виробничу програму, регулярно сплачуємо податки, вчасно виплачуємо зарплату, за рахунок власної зарплати допомагаємо бійцям на фронті, знаходимо можливість підтримати матеріально ветеранів, пенсіонерів та інших соціально незахищених громадян. На жаль кількість соціально незахищених зростає. Практично паралізований фонд соціального страхування. В цьому році жодної путівки від фонду на оздоровлення працівників і їх дітей(але за власні кошти ми оздоровили 19 діток). Відсутні кошти на поховання, зменшились видатки при народженні дітей.
На все не вистачає коштів, величезна діра в бюджеті. Разом з цим Уряд знаходить можливість на підвищення зарплат працівникам поліції, детективам, іншим категоріям чиновників, ініціює створення фонду для підвищення зарплати держслужбовцям і в той же час готує нові податки для рядових жителів України, щоб закрити ці видатки.

Мені здається справа не в коштах, а в відсутності політичної волі, у відсутності бажання і мужності стати на один рівень з усіма громадянами країни. Заробітна плата чиновників всіх рівнів, в цей тяжкий час, не повинна перевищувати розміру середньої заробітної плати по Україні. І крапка. Може тоді будуть думати про людей, нові робочі місця і зарплату. Не можуть слуги народу отримувати більше ніж сам народ. А от по створенню нових робочих місць потрібно прийняти державну ПРОГРАМУ і забезпечити її виконання. Пора припинити так звану «оптимізацію» чисельності працюючих. Досить.
На жаль не вистачає часу в Уряді на підготовку і підписання Генеральної Угоди. А через це відсутні і Галузеві угоди. І ми зараз змушені користуватись даними нормативними документами, термін дії яких закінчився в 2012році.

Не додає оптимізму і Новий Трудовий кодекс (прийнятий парламентом в першому читанні) як найманим працівникам так і профспілкам. Додаються нові підстави для звільнення працівників, переведення на інші роботи, суміщення(без доплати), зниження прав жінок з дітьми, контроль за роботою працівників з допомогою електроних засобів. Прийнято поправки до про зняття дискримінаційних обмежень на цілий ряд категорій працівників в тому числі і за віком. Але як назвати, як не дискримінацію, податок на пенсії для працюючих пенсіонерів.

Я лісівник і хотілось би зупинитись на проблемах нашої галузі і людей які там працюють.

Останнім часом керівництво галузі очолюють люди, які не є професіоналами лісового господарства. Це квоти відповідних партій. Голова колгоспу, майстер спорту з водного поло, інструктор бойових мистецтв, агроном-це наші керівники. Їм не до проблем галузі, не до її працівників.Чисельність працюючих постійно зменшується. Якщо десять років назад вона складала понад 100тис.працюючих то зараз близько 50тис.чол. Де ці люди сьогодні, де їх сім’ї. Це не цікавить наше керівництво.

Але, незважаючи на всі негаразди, завдяки професійному патріотизму лісівників - галузь успішно працює, забезпечуючи працівників стабільним заробітком та вносячи до бюджетів величезні кошти.

Сьогодні в селі, знищеному «реформаторами» від Мінагрополітики, лісгоспи є останньою надією для селян знайти роботу та можливістю заробити на кусок хліба.
І от зараз нова фішка - реформування лісової галузі. 19.10.2015р. на колегії Мінагрополітики голова Держлісагентства О.Ковальчук заявив, що в галузі розроблена і пройшла громадське обговорення Концепція реформування лісового та мисливського господарства. Але ні нової Концепції ні обговорення не було. Фейк. Навіть на зустрічі з профспілковим активом галузі 30.10.2015р. О.Ковальчук не зміг показати текст цієї Концепції. Це не реформа, це знищення галузі. Галузі в рядах якої знаходиться 50тис.працівників, яка за площею займає близько шостої частини України і є основою екологічного комплексу України.

Створення єдиного всеукраїнського державного підприємства лісового господарства, яке ініціює Держлісагентство передбачає ліквідацію всіх лісгоспів і відмову від державного фінансування. А що далі? Чим замінити це фінансування? Хто автор економічного обґрунтування необхідності проведення реформування і хто буде нести відповідальність за недостовірні розрахунки?

Нам говорять, що нова компанія не буде підлягати приватизації. Хто може це гарантувати? А от лісгоспи, на даний час, захищені від приватизації Законом №847 від 07.07.1999р.

Чомусь всіх цікавлять кубометри зрубаної деревини. А де ліс. Де програма «Ліси України», термін якої завершується в 2015р. Чи буде її продовження? Чи потрібні Уряду ліси? Ліси, які оздоровлюють людей, очищають повітря, регулюють водний баланс, захищають землю від ерозій, ріки від обміління, оберігають урожаї від вітрів і не дозволяють вимітати гумусовий горизонт, є домівкою для диких звірів і птахів і створють робочі місця.

На сьогодні єдино діюча Концепція реформування та розвитку лісового господарства, затверджена розпорядженням КМУ за №208-р від 18.04.2006р., передбачає забезпечення захисного лісорозведення на державному рівні, удосконалення системи лісокористування, покращення наукового та КАДРОВОГО забезпечення. А реалізація цих заходів здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів лісокористувачів.

Все ясно і однозначно.

Але комусь дуже хочеться зацентралізувати весь процес і прибрати все до своїх рук.

І це в той час коли все суспільство виступає за децентралізації влади в Україні. Де логіка? Де при цій централізації будуть працівники галузі, їх робочі місця, права трудових колективів, профспілки, Колективні договори? Яким чином можна буде реагувати на надзвичайні потреби працівників(хвороби, лікуваня, ритуальні послуги і ін.)? На сьогодні наші колективи мають Колдоговори, які їх захищають. Що буде взамін?

Наше підприємство потужне - маємо гарну реалізацію(за 10міс. 48,1млн.грн.), зарплату(середня за 10міс. 7159грн.) своєчасно сплачуємо податки( за 10міс.-21млн.грн.), працюємо прибутково. Всю господарську діяльність ведемо за рахунок власних коштів, не отримуємо від бюджету ні копійки. Але таких підприємств мало. Як без бюджетних коштів будуть обходитись Південь, Схід та і інші ресурснообмежені підприємства?

Як бути з лісовідновленням і лісорозведенням, з охороною і захистом лісу. Мені довелось працювати на Кіровоградщині і Черкащині. Це зовсім інші природні умови і зовсім інші ресурси. Значна частина підприємств Черкащини обійдеться без бюджетного фінансування, Кіровоградщина – ні, Південь і Схід-тим більше.
Своїми безвідповідальними намірами, під палкими гаслами, наше керівництво хоче зробити чорну справу-знищити цілу галузь та залишити без роботи її працівників.

В цих надзвичайно складних умовах ми не опускаємо руки. Ведемо боротьбу за збереження трудових колективів та всієї лісової галузі. І користуючись нагодою прошу Вас підтримати нас у цій роботі. Ліс – не є надбанням Уряду, Президента чи Верховної Ради. Ліс – це згідно Конституції (ст.13)власність всього Українського народу, який і повинен вирішувати його долю.

Я вважаю, що в даних умовах ми повинні бути більш активними, голосніше заявляти про свої права, права трудових колективів і соціального незахищених верств населення, а роль профспілок повинна бути значно вищою.

Профспiлки повинні мати своє лобi в парламентi, а також ПРЕДСТАВНИКА профспілок з вiдповідними повноваженнями. Ми хочемо в Европу. То ж  давйте i дiяти по европейськи. В Європi без профспiлок ні бюджетів, ні фінансових планів, ні трудового Кодексу. Хотілось би щоб  Європа була в Україні.

Разом ми сила i разом ми переможемо.