Депутат-дилетант проти лісівника-професіонала

Нещодавно депутат Луцької міської ради і лідер ГО Волині «Народний контроль» Павло Данильчук опублікував у своєму Фейсбуці матеріал про те, як директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон, не погодивши питання з керівництвом Державного агентства лісових ресурсів України, придбав легковий автомобіль Hyundai Elantra вартістю 503563 тис. грн. та систему відеоспостереження за лісовими масивами, яка коштує 80323 тис. грн.

На придбання автомобіля депутат і «контролер» розмістив в мережі копію відповідного документу, виконану наспіх кимось з недругів Володимира керівника підприємства чи то на ксероксі, чи на сканері, чи відзняту примітивним щільниковим телефоном зразка часів битви під Маренго. Матеріали Фейсбуку підхопили ласі на байки і дешеві сенсації ЗMІ. Автор цих рядків побував в лісовому господарстві селища Маневичі і переконався, що «картина», намальована у Фейсбуці народним контролером чорними фарбами, далека від правди.

Смію повідомити Павлу Данильчуку, що чисті прибутки ДП «Маневицьке лісове господарство» за результатами господарської діяльності за 9 місяців нинішнього року склали 20 млн. грн. Такими показниками не може похвалитись жодне лісове господарство України. /Це правда. На другому місці по галузі – 14,6 млн грн – Тетерівський лісгосп, за 10 млн грн перейшли ще чотири підприємства: по два з Київської та Черкаської областей. Щоправда, у динаміці деяких показників – наприклад, стрімкому зростанні рентабельності в деяких лісгоспах,  треба ще розібратися.  Що стосується Волинської області, то на другому місці Городоцьке ЛГ з прибутком 7,5 млн грн. М.П./ Очевидно, зважаючи на цю цифру, держлісгосп міг собі дозволити придбати автомобіль далеко не представницького, а нижче середнього класу, який прирівнюється до автомобіля марки «Ланос» з робочим об’ємом двигуна 1,6. Тут буде доречним сказати, що легкова транспортна одиниця була придбана за рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства, а також з усного дозволу тодішнього начальника ВОУЛМГ Василя Мазурика, і не за бюджетні кошти, а за кошти господарської діяльності.

В матеріалі депутата на Фейсбуці мають місце й закиди про те, що Володимир Радіон балотувався в депутати Волинської обласної ради, але невдало. З киванням, звичайно, на причетність до однієї з партій. Дослівно приведу філологічні піруети Павла Данильчука: «Ще Радіон В. був на останніх місцевих виборах кандидатом в депутати Волинської обласної ради від БПП, правда не пройшов». Було таке. Справді, «був» і, справді, «не пройшов». Але на цей рахунок зауважу, що кандидат не балотувався в своїх рідних Маневичах, де йому був гарантований успіх, а в іншому окрузі, на території чужих лісових господарств. І навіть при цьому він набрав на 5 відсотків голосів більше, ніж його партія в цілому по області. Володимир Радіон набрав 40 відсотків голосів виборців і став депутатом Маневицької районної ради.

Скажу більше. Після виборів в районі побував всюдисущий народний депутат ВР України, який проливає крокодилячі сльози за долю волинського лісу і бурштину. Він провів «виховну роботу» серед місцевої еліти, суворо її попередивши на предмет того, аби «головою районної ради (!!!) не вибрали Володимира Радіона». Його не вибрали. І, власне, не вибирали, тому що навіть маючи 25 прихильників-депутатів з 32-х, він дав самовідвід, мотивуючи своє рішення тим, що має серйозні плани на перспективу з розвитку ввіреного йому лісового господарства, про що розповіли депутати районної ради.

Щодо сумнозвісної системи лісового відеоспостереження, то вона була придбана у 2011 році тодішнім директором лісгоспу Анатолієм Іщиком і «висіла» на кредиторській заборгованості підприємства (в часи керівництва колишнього директора підприємство не мало грошей навіть на зарплату!). Гасив заборгованість по цій системі, знову ж таки, Володимир Радіон.

Але ще раз повернемось до того злощасного легкового автомобіля. Я передаю читачу інформацію, отриману з джерел Державного агентства лісових ресурсів України. З приходом на посаду в.о. начальника ВОУЛМГ Олександра Кватирка останній підписав Володимиру Радіону листа-дозвіл на його придбання і передав його київським чиновникам на погодження. Та за кілька днів він різко поміняв своє рішення і відізвав листа без усякої на це мотивації. Мова йде про елементарну людську порядність керівника, державного службовця чи, вірніше, про її цілковиту відсутність.

Щодо «закупок» і «мільйонів» підприємства, які так любить рахувати Данильчук в чужій кишені (касі), то тут теж «контролер» прямо таки опростоволосився. З приходом Володимира Радіона на посаду директора йому довго доводилось виводити знищене підприємство з тіньових схем, а в його автомобільному підрозділі він застав два вантажних автомобілі без двигунів і непрацюючий трактор-бульдозер. Вони стояли під парканом і нагадували підбиті німецькі «Тигри» після бою на Курській дузі. Сьогодні в лісгоспі нараховується до тридцяти одиниць лісової техніки. Саме на її закупівлю пішли ці мільйони, які так хвилюють народного контролера-дилетанта області. На цю техніку і обладнання для деревообробки підприємство володіє усіма наявними дозволами Держлісагентства. А ще ці «мільйони» були використані на створення 250 робочих місць для таких хронічних безробітних, як Павло Данильчук.

А тепер - щодо «придбання техніки у фіктивних фірм». ТзОВ «Арзу» (на той час – діюча фірма), у 2014-му році боргувала підприємству 500 тисяч гривень. Не маючи змоги повернути борги, вона в рахунок них передала держлісгоспу техніку, на що були надані дозволи Державного агентства лісових ресурсів України. На даний час ТзОВ «Арзу» боргує підприємству 90 тисяч гривень, на відсудження яких в Маневицькому районному суді лежить позовна заява держлісгоспу.

І останнє. Повідомлю Павлу, що впродовж 2014-2015 років ДП «Маневицьке лісове господарство» на потреби АТО передало товарів, автомобіль і перерахувало грошей на суму близько 1 млн. грн. і, за що колективу був подарований Прапор України з 50-тю підписами бійців. На жаль, на прапорі немає підпису Павла Данильчука, який відсиджувався в тилах. Якісь невеселі думки навіює оця уся «фейсбуччина» типу: «…встала в одінадцать, попісяла, погладіла сабачку…». В деяких матеріалах про ДП «Маневицьке лісове господарство» і його керівника, які друкуються в місцевих ЗМІ, є спроба дискредитувати і підприємство, і його директора. І лише тому, що цю посаду вже давно чекає «своя» людина, яка буде іграшкою в руках тих, хто націлився грабувати державу і багатіти за рахунок бурштину. Це – один з головних «елементів» лісової політики міністра АПК України Олексія Павленка і його наймита Олександра Ковальчука. Що з цього вийде, не берусь судити, але правда рано чи пізно торжествує. Такий закон суспільства. Що примусило мене дати в ЗМІ цей, не вельми приємний для мого опонента текст? Не варто виходити в Фейсбук з тим, чого досконало не знаєш. Я заглянув в досьє головного народного контролера області на громадських засадах - просто так, аби відкинути усякі сумніви щодо правильності вибору заголовку публікації. Не помилився. Спеціальність, здобута в тодішньому Волинському Національному університеті ім. Лесі Українки - політолог. Це зношена куфайка, перелицьована з радянського «наукового комунізму». Я веду до того, що з таким записом в дипломі в графі анкетних даних «спеціальність» можна ставити прочерк (без освіти). Зважаючи на брак якісної освіти, я порадив би Павлу ретельно працювати над собою і уважніше вивчати проблеми, перш ніж виносити їх в соціальні мережі на загальнонародний суд. Вчити людей ненависті один до одного надто небезпечно. Це дискредитація політичного опонента з допомогою заборонених прийомів. Існує межа, за якою будь-який політичний капітал не працює.