Проблема доступу до екологічної інформації
Сьогодні в пресі з'явилися дві статті, присвячені одній темі – доступ до екологічної інформації. Мабуть, проблема реально існує. Розміщуємо обидві публікації в одному блоці.
М.П.
Засекречена екологія
Першою зброєю в руках борця за екологічні права є інформація. Право на неї гарантує Основний Закон України. Стаття 34 Конституції проголошує, що «кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір».
Однак ситуація з наданням доступу громадськості до інформації в Україні вельми суперечлива. Проблема полягає у відсутності механізмів прямої дії в більшості нормативно-правових актів, і цілком задовільне за світовими стандартами екологічне законодавство фактично не застосовується для захисту прав громадян.
У Міністерстві охорони навколишнього природного середовища діє своєрідна цензура на доступ до інформації у вигляді грифа «Для службового користування» (ДСК).
Згідно з довідкою громадської організації «Екоправо-Київ», серед різних типів інформації екологічного змісту найнижчий рівень доступу зафіксовано у сфері екологічної звітності промислових підприємств. Керівник «Екоправа-Київ» Борис Васильковський стверджує, що найбільша проблема, з якою стикається громадськість під час надсилання запитів до підприємств-забруднювачів, — відмова на підставі того, що бажана інформація є власністю підприємства або комерційною таємницею.
Дослідження ще однієї незалежної громадської організації «Національний екоцентр України» (НЕЦУ) показало, що в багатьох державних управліннях екології до інформації з грифом ДСК відносять висновки екологічних експертиз.
«В обласних списках засекречуються не «вибрані» висновки державної екологічної експертизи, а буквально всі», — констатує заступник голови НЕЦУ Олексій Василюк.
Однак потрібно пам'ятати, що екологічна інформація — це не лише відомості про стан довкілля, а й дані про «джерела, чинники, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні чинники (шум, вібрація, електромагнітне випромінювання, радіація), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей», а також «екологічні прогнози, плани та програми, заходи, у тому числі адміністративні».
«Практика надання висновкам екологічної експертизи грифа «Для службового користування» суперечить не лише загальним засадам законодавства про охорону навколишнього середовища, окремим його нормам, міжнародним стандартам, а й не відповідає принципам гласності екологічної експертизи та суперечить логіці проведення самої екологічної експертизи. Результатом її має бути висновок, тобто рішення державного органу щодо екологічної допустимості проектної чи поточної діяльності та забезпечення екологічної безпеки», — вважає виконавчий директор благодійного фонду «Екологія—Право—Людина» Сергій Лозан. Така позиція чиновників від екології нагадує саботаж — адже йдеться про пряме порушення як міжнародної конвенції, так і основних демократичних засад у державі.
«Український прорив» у сфері інформації відбувається, коли «таємниця» вибухає буквально, отруюючи населення смертоносними речовинами. Своєрідним символом гласності став «Чорнобиль» — коли приховати інформацію вже не було можливості. Саме ця катастрофа стала одним з вагомих чинників розпаду радянської імперії.
У незалежній Україні тенденція до приховування екологічної інформації посилюється. Це підтверджують і результати моніторингу стану інформаційної відкритості сайтів органів державної влади, проведеного Українським незалежним центром політичних досліджень. Вони показали, що найбільш «закритими» є сайти Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства вугільної промисловості та Міністерства оборони.
2000, №40 (432) 3 - 9 жовтня 2008 р.
http://2000.net.ua/e/59769
“Cер, ви бойовик АльКаїди!” або особливості запитів екологічної інформації
Цей матеріал можна сміливо віднести до серії "І смішно, і грішно". Дійсно, така офіційна відповідь не могла не розсмішити:
Але все ж, це ж яким "сером" треба себе вважати, аби відповідати в офіційному листі, на бланку Мінприроди, в такому тоні?
Детальніше про інцидент можна прочитати в блозі .
Єдине, що ватро додати, так це текст самого звернення, аби мати уявлення про те, що ж викликало такий прояв фантазії та оригінальності у заступника національного парку "Вижницький" пана Коржика:
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ
Дружина охорони природи «Зелене майбутнє» звертається до Ваc згідно з положеннями ст. 34 Конституції України, статей 9, 33, 35, 47 Закону України „Про інформацію", ст. 9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища" (Оргуська конвенція).
Просимо Вас надати матеріали лісовпорядкування на територію Вижницького національного природного парку.
Відповідь просимо надіслати на адресу згідно з чинним закоенодавством: м.Київ-70, а/с 46, 04070, Богомазу М.В.
З повагою,
Командир ДОП «Зелене Майбутнє»
Богомаз Михайло