Чи відповідатимуть винні за свавілля, за масове браконьєрство в мисливському господарстві ДП «Бирюк»?

З запізненням розміщую це повідомлення ЕкГ «Печеніги», яке вносить нові фарби в і без того «яскраву» картину розгулу браконьєрства в Україні. М.П.

7 лютого стало відомо про знахідку в Дворічанському районі, на території мисливського господарства ДП «Бирюк», останків жертв масових браконьєрських полювань. Того ж дня група, що складалася з представників національного парку «Дворічанський», знімальної групи проекту GreenVideo та ЕкГ «Печеніги», вирушила до місця подій. Його, для приховування слідів своїх злочинів, браконьєри обрали дуже вдало: між полями, за трьома кілометрами від кордону з Росією — шанси виявити останки тварин були вкрай невеликі. Вдалося це зробити лише завдяки інформації, отриманій службою охорони національного парку від місцевих жителів.

Перше враження від побаченого дуже важке. Зграя ворон'я неохоче, з хрипким каркотінням розлітається від купи звалених упереміш фрагментів різних тварин. Погляд фіксує останки того, що раніше було живим. Обгризений кістяк — лисиця, закривавлене копито — козуля, шкіра із залишками черепа — кабан… картину доповнює запах смерті та розкладання. Мимоволі замислишся про абсолютну неосудність того, хто це вчинив. Звісно, залишати таке безкарним абсолютно неправильно, і, нехай це не поверне до життя вже загиблих тварин, але, можливо, вбереже район від подальших дій маніяків з високими покровителями.
Окрім аморальності, цей випадок браконьєрства завдав цілком реальної шкоди державі. Згідно з чинними таксами шкода за незаконно добутого кабана становить 10.000 гривень, за козулю — 8.000. Усього було виявлено останки 23 кабанів, двох козуль і трьох лисиць, відповідно шкода становила 246.000 гривень.

Звісно, першим ділом про виявлений злочин потрібно було повідомити поліцію. Заяву Олега В'яткіна (ЕкГ «Печеніги») про злочин прийняли без проблем, як свідка опитали й Валерія Ловчиновського (GreenVideo).

Поліції належало на місці зробити дуже багато: розібрати й поштучно описати, а потім транспортувати останки на зберігання (як речові докази), а також поспілкуватися для розгляду з представниками ДП «Бирюк» — адже останки перебували в їхніх мисливських угіддях. Загалом її роботу цього дня можна оцінити на тверду «4» (дякуємо всім, хто на наше прохання вимагав об'єктивного розслідування цього факту!). З мінусів — лише періодичні спроби «схалтурити»: наприклад, після чергового дзвінка керівництву слідчий сказав нам, що вони зараз заберуть по одній шкурі кабана та козулі, а все інше залишать. Нам вдалося їх переконати, що кидати речові докази на місці — де завтра їх знищать браконьєри — нерозумно.

Потім намагалися звалити шкури в причіп купою й купою ж їх опечатати — знову довелося волати до голосу розуму, аргументуючи, що в опечатаному фургоні за плюсової температури шкури швидко почнуть псуватися, а перенести їх у холодильник разом із фургоном не вдасться… Але, ще раз зауважимо: загалом цього дня роботу правоохоронців можна назвати хорошою.

Окрім поліції, про інцидент ми повідомили ветеринарну службу та управління лісового й мисливського господарства. Ветеринарний інспектор приїхав досить швидко, відібрав проби на африканську чуму, що лютує зараз, дав свідчення поліції й підтвердив, що знайдені останки справді належать диким тваринам.

Представника лісової галузі чекати довелося довго — як з'ясувалося, районний мисливствознавець хворий, а замінити його нікому, тому на місце прийшов майстер лісу сусіднього обходу — прийшов, і одразу намилився йти! Мовляв, а чого? — на місці я з'явився, знати нічого не знаю, писати акти й протоколи не вмію, та й взагалі, я лісник, а лісу тут немає. Наші спроби донести до представника управління лісомисливського господарства необхідність скласти акт, або якось інакше офіційно зафіксувати те, що сталося, закінчилися тим, що лісник втік!

Представники «Бирюка» так і не з'явилися, а по телефону заявили, що вважають усе це провокацією. 12 лютого директор мисливського господарства С. Лобач розвинув цю думку. В інтерв'ю «Status Quo» (інформаційному ресурсу директора «Турбоатома» та одного із власників «Бирюка» В. Суботіна) він заявив, що «бирюки» «не винні», і розродився невиразними натяками на те, що останки (26 тварин!) їм підкинули, і такими ж невиразними звинуваченнями на адресу національного парку.

На сьогоднішній день нам відомо, що поліція за цим фактом завела кримінальну справу — за частиною першою статті 248 Кримінального кодексу, «Незаконне полювання». Однак упевненості, що вона доведе її до кінця, немає, адже на свавілля, яке чинять браконьєри з «Бирюка», дворічанські поліцейські заплющують очі вже багато років. Наприклад, справи про браконьєрське полювання в Дворічанському нацпарку та побиття начальника його охорони, незаконну рубку лісу працівниками «Бирюка», нічне браконьєрство його єгеря — були «поховані». А 27 лютого минулого року за наклепом «бирюків» місцеві «правоохоронці» взагалі незаконно затримали співробітників парку! Причому без жодних негативних наслідків для себе.
Наразі дивує відсутність реакції з боку Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства — адже за договором між ним і «Бирюком» останній зобов'язаний охороняти мисливські ресурси й припиняти випадки браконьєрства. Цей же випадок говорить як мінімум про те, що охорону мисливських угідь «бирюки» не ведуть узагалі. Відповідно, має бути порушене питання про розірвання договору та повернення мисливських угідь державі.
Наостанок хочеться ще раз сказати спасибі всім, хто бере участь у захисті Дворічанського національного парку від браконьєрів-«бирюків». Виявлене 7 лютого ясно показує, що станеться з національним парком, якщо ми програємо…

P.S.

Спікери:
Андрій Кобилєв — начальник охорони Національного природного парку «Дворічанський»
Андрій Тупіков — заступник директора природного парку «Дворічанський»
Олег В'яткін — член Екологічної групи «Печеніги»
*
____________________

КОНТАКТ:
В'яткін Олег ЕкГ « Печеніги» тел. (066) 804-93-48, trolll_eco@ukr.net

Підготовлено ЕкГ «Печеніги», у разі використання матеріалів бюлетеня просимо посилатися на джерело.