У 95 випадках зі 100 перевіряльники беруть хабар і йдуть, – заступниця міністра економічного розвитку Юлія Клименко

Юлія Клименко розповіла Фокусу про те, як її відомству вдалося спростити життя бізнесу за останній рік, де взяти гроші на зарплати чиновникам і чому керівництво міністерства майже в повному складі подало у відставку

Міністерство економічного розвитку і торгівлі на чолі з Айварасом Абромавичусом стало головним ньюзмейкером останнього місяця. Після того як Абромавичус заявив, що влада саботує реформи в країні, і подав у відставку, його прикладу наслідували й його підопічні. Про своє рішення піти з міністерства та досягнення за рік в інтерв'ю Фокусу розповіла одна з його заступниць — Юлія Клименко.

Хто вона

Заступниця міністра економічного розвитку і торгівлі

Чому вона

Курувала один із найрезультативніших напрямів діяльності Мінекономрозвитку — дерегуляцію та скорочення бюрократичних бар'єрів

Скандал із відставкою Абромавичуса став для вас несподіванкою?

— Усе те, що озвучив міністр під час і після оголошення про відставку, не стало для нас новиною. Градус напруження ріс, і думка про відставку в кожного з нас виникала не раз.

Ви займалися в міністерстві розрекламованою урядом дерегуляцією. Давайте підведемо підсумок, від яких бюрократичних процедур ви позбавили бізнес?

— Дерегуляція в 2015 році мала дві основні складові: перша — зменшення найболючіших регуляторних бар'єрів, друга — створення механізму та методики "розумної гільйотини".

Успіхи першої складової — це і зменшення кількості ліцензій із 56 до 30, і запровадження можливості електронного ліцензування, і скасування обов'язкових сертифікатів за 16 видами продукції, зокрема сертифікації нових автомобілів. Суттєво скоротився строк видачі фітосанітарного сертифіката. Серед найпоказовіших прикладів — скасування карантинного сертифіката на перевезення зерна в Україні. По суті, це був додатковий податок плюс корупційна складова в розмірі $5–10 з кожної тонни зерна. Ліквідація цієї схеми, за нашими підрахунками, вивільнила аграріям близько 2 млрд грн. Або інший приклад — ліквідація компанії "Укрекоресурси", яка збирала податок для утилізації тари, хоча жодної переробки відходів, звісно, ніхто не проводив. Це дозволило залишити бізнесу ще близько мільярда гривень. Особливо зміни відчули аграрії та рітейл. Але є й маса інших позитивних прикладів. Наприклад, скасування сертифікації для імпортного алкоголю або спрощення оформлення вантажів у портах.

А для того, щоб запобігти появі додаткових дозволів та інших бар'єрів, ми ухвалили нову методику оцінки їхнього впливу на бізнес і громадян. Вона дає змогу об'єктивно оцінити кожен новий нормативний акт, що видається держапаратом. Крім того, в рамках канадських і європейських донорських проєктів створено потужний аналітично-юридичний офіс кращого регулювання BRDO, який уже систематизував близько 10 тис. нормативних актів. Зараз він робить їхній системний секторальний перегляд за принципом "залишити-змінити-видалити".

Не менше 8 млрд грн корупційного "податку" щороку збирають із бізнесу різні контролюючі органи

Вважається, що на тендерах крадуть 50–150 млрд грн щороку. А скільки корупційного податку збирають на дозвільних процедурах?

— Ми вважали, що близько 8 млрд грн. Але, імовірно, навіть більше. Складно підрахувати, оскільки від держорганів часто неможливо отримати інформацію щодо кількості виданих ліцензій і дозволів.

Абромавичус казав, що дерегуляція дасть бюджету ефект у розмірі 50–60 млрд грн. Звідки ця цифра?

— Це ймовірний ефект від дерегуляції, але ми не відчуємо його одномоментно. Дерегуляція скорочує витрати підприємців, гроші вкладаються в розвиток, бізнес росте і платить більше податків. Такий ланцюжок. Плюс до цього для іноземних інвесторів країна стає привабливішою. А коли йому, щоб здати тару на утилізацію, потрібно отримати 35 документів, то він замислиться, чи варто йти в таку країну.

Можна скоротити кількість різних паперів, але без боротьби з корупцією інвесторів сюди все одно не затягти.

— Звісно. Але ж дерегуляція це і є частина боротьби з корупцією. За її допомогою ми знімаємо корупційні шари. Якщо ви подивитеся на кількість дозвільних документів і процедур в Україні до 1996 року, то вона не була такою величезною. Дещо залишилося від СРСР, дещо встигли вигадати новоявлені українські діячі, але по-справжньому нашарування дозволів почалося після 1996 року. Природно, усе це робилося не для того, щоб убезпечити громадян від поганої продукції. З цією махіною ми й боролися. А якщо сюди додати ще реформу судової та правоохоронної систем, то, звісно, ефект вимірюватиметься не 50 млрд грн, а 500 млрд.

Багато рішень із дерегуляції вам доводилося погоджувати з іншими відомствами. Де чинили найбільший опір?

— Не можу сказати, що хтось конкретний регулярно ставив палиці в колеса. Якщо судити об'єктивно, то простіше було працювати з Мінінфраструктури та Мінагро. Там були люди, які поставили перед собою цілі й виконували їх. Але, наприклад, у Мінприроди вже давно не можуть призначити главу, і ніхто не розуміє, як формувати політику. Міністр охорони здоров'я написав заяву про відставку, і пів року активної роботи там теж ніхто не веде. Тобто ті відомства, які перебували в очікуванні політичних змін, було найважче розворушити. Але активного опору нам ніхто не чинив. Просто все йшло дуже повільно. У середньому процедура погодження рішень у Кабміні становить близько п'яти місяців.

Коли в грудні 2014 року Абромавичус вступив на посаду міністра, то сказав, що протягом року моніторитиме діяльність контролюючих органів, щоб зрозуміти, хто взагалі потрібен із них, а хто ні. І які ж висновки зробили в міністерстві?

— Ще у вересні 2014 року було ухвалено постанову Кабміну про оптимізацію держорганів. Деякі мали злитися, деякі — скоротити чисельність співробітників, деякі — ліквідуватися. Процес пішов, багато відомств дійсно почистили. Але потім почався саботаж, і ми застрягли на етапі імплементації. Вийшло так, що якийсь керівник відомства попросту не хотів реорганізації та передачі повноважень іншому органу. Подекуди інспектори йшли на лікарняний на 4 місяці, а потім поновлювалися через суд. Ми, наприклад, скоротили в міністерстві 50% співробітників. Але в нас на це пішло 8 місяців боротьби в повному сенсі цього слова.

У Грузії діяли рішучіше. Була пожежна інспекція, ухвалили рішення про ліквідацію — і до побачення.

— За українським законодавством навіть ліквідація не означає, що працівника звільнено наступного дня. На практиці це виглядає так: ви попереджаєте людей за два місяці, він спочатку йде на лікарняний, а потім іде до суду. Тому швидко не виходить. З пожежною інспекцією потрібно зробити точно так само, як із поліцією, — перезавантажити відомство. Скоротити кількість людей, навчити й узяти на роботу нових. І так по всіх контролюючих органах. Сьогодні ефективність їхніх перевірок 5%. Тобто лише в 5 випадках зі 100 накладаються штрафи або вживаються превентивні заходи. В решті 95 просто беруть хабар і йдуть.

Для цього вони мають отримувати гідну зарплату. Звідки візьмуться гроші в бюджеті?

— Природно, цю роботу потрібно добре оплачувати. Не повинні перевіряльники отримувати по дві тисячі гривень. З іншого боку, знайти гроші в бюджеті зараз складно. Потрібно скорочувати працівників. У нас у міністерстві було 1500 осіб. Багато хто просто носив папірці з одного поверху на інший. Коли ми скоротили половину малоефективних співробітників, то вивільнили кошти й у 2–3 рази збільшили зарплати іншим працівникам. Цього року ми вийшли на середню зарплату в 10 тис. грн по міністерству. Це, звісно, менше за ринковий рівень, але вже дає змогу залучати тямущих молодих людей, яких можна навчити й за рік-два отримати хороший кадровий резерв. До того ж треба розуміти, що на держслужбі люди завжди заробляють менше, ніж у приватному секторі. Але в неї є свої переваги — стабільність, офіційна зарплата, велика оплачувана відпустка.

"Ефективність перевірок контролюючих органів становить 5%. Лише в п'яти випадках зі 100 накладаються штрафи або вживаються превентивні заходи. В решті 95 просто беруть хабар і йдуть"

Юлія Клименко, про необхідність оптимізації держорганів

З огляду на те, що звільняти людей — справа не швидка, зрушень у якості перевірок можна чекати довго.

— Ми це питання збиралися піднімати на Кабміні Адже можна знайти на ці цілі й недержавні гроші. Тобто створити донорський фонд, про який уже багато говорилося. Але навіть без нього спробували спростити життя бізнесу цього року, затвердивши План комплексних перевірок. Усі дані від контролюючих органів ми об'єднали в таблицю, де можна побачити, скільки планових перевірок цього року очікується на тому чи іншому підприємстві. Якщо таких перевірок було дві і більше, ми об'єднували їх в одну комплексну. Тепер у кожного підприємця з'явився інструмент боротьби з передчасними плановими перевірками. Для цього на сайті Мінекономрозвитку є розділ "Комплексні перевірки суб'єктів господарювання".

Якщо перевіряльники прийдуть не в той день, який зазначено в графіку, то їх можна просто не пустити. Ми знаємо вже кілька випадків, коли наш графік допоміг бізнесу відстояти свої інтереси. Крім того, бізнес суттєво економить час і ресурси, які йому доводилося витрачати на перевірки. Як правило, кожна інспекція вимагає схожий набір документів, до того ж часто одні перевіряльники вимагають папери від інших перевіряльників. Тепер вони приходять в один час і можуть самостійно обмінюватися потрібними документами, не залучаючи до цього процесу працівників підприємства.

Ви відповідаєте за впровадження європейської програми COSME в Україні. Що вона може дати українському бізнесу?

— Це загальноєвропейська програма з бюджетом у 2,3 млрд до 2020 року. Вона створювалася для інтернаціоналізації європейських компаній, щоб вони могли виходити на інші ринки, знаходити там нових партнерів. Але європейці потім вирішили, що інші країни теж можуть приєднуватися до неї. Особливо ті, які обрали європейський вектор розвитку. Цю можливість надали й Україні.

COSME включає кілька опцій. Передусім це база європейської мережі підприємств (EEN), що складається з 2 500 000 компаній, які активно шукають партнерів на зовнішніх ринках. Для українського бізнесу це спрощена можливість знайти в Європі партнера з точки зору імпорту-експорту, технологій, інновацій. Тобто ви, наприклад, залишаєте в базі даних заявку на пошук партнера з розвитку ринку літієвих батарей. І до вас через якийсь час надходить пропозиція від компаній, які реально зацікавлені в цьому. І в нас уже є успішні кейси. Наприклад, українська компанія Master Milk підписала договір про співпрацю з грецькою Fresh Snack і змогла розробити інноваційне обладнання для випікання круасанів, повністю автоматизувавши виробництво.

"Якщо перевіряльники прийдуть не в той день, який зазначено в графіку, то їх можна просто не пустити"

Плюс до цього в COSME є різні грантові програми. Можна, наприклад, пройти стажування в одній із європейських компаній, подивитися, як улаштована їхня робота зсередини. Є грантові програми на дослідження. Тендери проводять європейці, тому сфабриковані результати виключені. Щоправда, наш бізнес поки не дуже активно використовує ці можливості. Наприклад, доступ до програми EEN є з 2015 року, але скористалися ним не більше 30 українських компаній. Багато хто просто не знає про неї. До того ж величезна проблема — незнання англійської мови. Більшість представників малого й середнього бізнесу в нас не англомовні.

Які бюрократичні бар'єри ви збиралися прибрати цього року?

— Ми бачили для себе чотири головні напрями роботи. Перший — подальше спрощення життя аграріям, які зараз одні з небагатьох приносять стабільну валютну виручку країні. Другий — привести до тями всі контролюючі органи. Адже бізнесу всі ці перевірки заважають набагато більше за ліцензії. Ліцензію отримуєш на кілька років або безстроково, а контролери можуть приходити щомісяця. При цьому постійно загрожують оштрафувати чи закрити підприємство. Ми запропонували законопроєкт, який чітко регламентує дії перевіряльників і обмежує час їхнього перебування на підприємстві. Щоб пожежному інспекторові випадково не знадобилися статутні документи і він тижнями на підприємстві не сидів.

Наступний пріоритет — імпортно-експортні операції. Ми збиралися максимально спростити всі процедури, пов'язані зі вступом ЗВТ з ЄС. Щоб експортери везли нашу продукцію, не замислюючись про сертифікацію, екологів і фітосанітарів. Окремо велика робота планувалася з підключення до мереж і будівництва.

Ви також обіцяли значно скоротити кількість адміністративних послуг та електронізувати їх. Про які послуги йшлося?

— У нас фактично в Україні близько 160 тис. різних видів і підвидів адміністративних послуг. Вони просто називаються по-різному й надаються різними органами. Але коли ми вичленили "дублювання", то вийшли на цифру 3000. Це теж невиправдано багато. Насправді кількість послуг не перевищує 600, з яких найбільш запитаних близько 50–80. Оскільки Мінекономіки формує політику адміністративних послуг у країні та володіє реєстром цих послуг, ми вирішили самостійно привести реєстр у нормальний вигляд.

"Електронізація послуг — це предмет великої кількості спекуляцій"

Оскільки ми вручну прибираємо "сміття" з цього реєстру, то це забирає більше часу, ніж хотілося б. Крім цього, ми чітко визначили процедуру надання адмінпослуг. Наприклад, прописали, що якщо держорган вимагає для отримання вами якоїсь виписки додаткові довідки, він може робити це лише за відсутності можливості самостійно знайти цю інформацію. Тобто якщо в чиновника є доступ до якогось реєстру, то він, а не ви має зробити цю роботу.

Електронізація послуг — це предмет великої кількості спекуляцій. Основна проблема — шалена кількість неіснуючих послуг. І бездумна електронізація всіх цих послуг — це фактична легалізація корупції. Лише після того як у нас буде прозорий і чіткий реєстр реальних послуг і чітка процедура їх надання, можна буде говорити про ефективну електронізацію.

Що заважає вам уже зараз переводити популярні адмінпослуги для громадян в електронну форму?

— Коли йдеться про найпопулярніші послуги, то це означає, що велика кількість громадян користуватиметься порталом. Тому портал має бути здатним забезпечити не лише великий наплив користувачів, а й 100-відсотковий захист персональних даних кожної людини. Для українців думка про те, що персональні дані необхідно захищати, досить нова, тому багатьом здається, що електронізація — це просто створення сайту.

Сьогодні в нас є єдиний портал адміністративних послуг poslugy.gov.ua, але для того, щоб він запрацював на повну силу, нам не вистачало фінансування. На 2016 рік у нас є мінімально необхідна сума, щоб забезпечити посилення порталу та створення зручного й безпечного "персонального кабінету". Держава зобов'язана захищати персональні дані громадян, і це накладає величезну відповідальність за забезпечення безпеки цих даних.

На сайті poslugy.gov.ua є вся інформація про надавані адмінпослуги, є стандартні форми заявок на їх отримання. Але поки ми електронізували лише те, що могли: це кілька послуг від Мінекономіки та Державної архітектурної інспекції (вони стосуються лише юрособ). Цього року ми хотіли електронізувати 20 наймасовіших адмінпослуг.

Кількість центрів із надання адміністративних послуг (ЦНАП) теж зростатиме?

— Торік разом із Мінрегіоном віддали на місця максимальну кількість послуг, які можна було децентралізувати. Але є, звісно, органи, які не хочуть ділитися своєю монополією на видачу документів. Наприклад, Державна міграційна служба вважає, що лише вона може видавати паспорти. Хоча якщо в центрів буде потрібне обладнання для видачі паспортів, то чому б і цю послугу не віддати їм.

Поява нових ЦНАП йтиме паралельно з процесом децентралізації влади. Наприклад, торік в Україні утворилося 160 нових громад. Тобто відбувається укрупнення громад. Зараз у нас 12 тис. адміністративних одиниць, а планується скоротити їхню кількість до 850. На базі цих громад і з'являтимуться нові центри адміністративних послуг. Європейці виділили 90 млн євро на децентралізацію. Частина цих грошей якраз піде на будівництво ЦНАП. Сьогодні в нас 662 таких центри, а на отримані гроші збудують ще близько 600.

Ваше рішення про відхід із міністерства остаточне, чи за певних умов ви готові залишитися?

— Почнімо з того, що нашу відставку ще ніхто не прийняв. Рішення остаточне, але я не можу з упевненістю сказати, коли саме воно втілиться в життя. Наша відставка — не інструмент для торгів, ми не беремо участі в цих іграх.

Зараз ми чітко бачимо, як саботуються реформи. Узяти, наприклад, рейтинг Світового банку Doing Business, до якого входять топ-50 країн за легкістю ведення бізнесу. Ми б хотіли посісти в ньому гідне місце, але це не може статися саме собою. Ми розробили Дорожню карту з 43 кроків і підготували величезну кількість законопроєктів. Так ось, для топ-50 нам потрібно до кінця травня пройти 23 кроки. Чи можливо це, коли ВР працює чотири дні на місяць і половину засідання витрачає на обговорення державної символіки?

Тому умови для того, щоб ми залишилися працювати, дуже прості — над реформами в країні мають працювати всі. Сьогодні це звучить як ідеалістична фантазія.

Ви не боїтеся, що всі досягнення нинішньої команди Мінекономрозвитку поховає наступне його керівництво?

— Боюся. Але "відмотати" все назад не так-то й просто, потрібно дуже сильно постаратися. І я не думаю, що у тих, хто прийде після нас, буде така мета. Крім того, наш відхід із міністерства не означає, що ми перестанемо жити в Україні й стежити за тим, що відбувається. Ми станемо частиною громадянського суспільства, яке не мовчатиме. Стежитимемо за тим, щоб нашу роботу не звели нанівець.

Фото: Олександр Чекмьоньов