Сергій Лещенко: Яценюк – не противага Порошенку, а співучасник змови

У п'ятничному номері англомовної газети Kyiv Post я опублікував статтю під назвою Dividing corruption between themselves ("Розділивши корупцію між собою") Ця стаття є реакцією на інтерв'ю Яценюка німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, де чинний прем'єр звинуватив у відсутності реформ усіх, але тільки не себе.

Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк намагається зберегти "добру міну при поганій грі". Після двох років перебування на посаді він намагається перекласти відповідальність на плечі перших-ліпших.

Саме Арсеній Яценюк як прем'єр-міністр є особою, відповідальною за реформи – як за наповнення команди уряду духом реформ, так і за конкретні кроки зі зміни нашої країни.

Мандат Майдану, який було дано Яценюку в лютому 2014 року, за два роки було бездарно витрачено, а його дружки значно поліпшили своє матеріальне становище.

Велика помилка полягає в тому, що наші європейські й американські друзі спрощують ситуацію, вважаючи, що Яценюк є достатньою противагою для президента Порошенка в стримуванні корупції. У Західній політичній традиції дві великі партії стримують одна одну від зловживань: республіканці й демократи в США, консерватори й лейбористи у Британії, християнські демократи та соціал-демократи в Німеччині.

В Україні Яценюк і Порошенко не є опонентами. Вони по суті представляють одну партію – старих українських політиків з усіма їхніми недоліками, процес становлення яких припав на 1990-2000-ні роки. Замість взаємного контролю, замість конкуренції за успіх реформ Порошенко та Яценюк просто вступили в змову, розподіливши корупційні потоки й поділивши сфери збагачення.

Єдиною ефективною опозицією в Україні є громадянське суспільство, молоді депутати та посадовці уряду, які стали свіжою кров'ю, вливаною в систему після Революції гідності. У цьому сенсі Україна відрізняється від країн Арабської весни, де громадянське суспільство залишилося спостерігачем і не залучилося до процесу політичних перетворень.

У своєму інтерв'ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung Яценюк намагається перекласти відповідальність за корупцію на безхребетного генерального прокурора Віктора Шокіна, який став маріонеткою президента Порошенка. Але лише наївний може вірити, що Яценюк нічого не знав про оборудки свого близького соратника Миколи Мартиненка, який перебуває під слідством у трьох європейських державах – Швейцарії, Чеській Республіці та Україні.

Кримінальні справи, які порушило проти Мартиненка Національне антикорупційне бюро України, стосуються подій 2014-2015 року, коли Яценюк уже працював прем'єр-міністром. Одна зі схем – постачання урану з Казахстану в Україну за посередництва австрійської компанії Steuermann, яка заробляла 35 доларів на кожному кілограмі урану просто за те, що перекладала папери з однієї стопки в іншу.

Як з'ясувалося, директором цієї фірми є 70-річний австрійський пенсіонер із селища Лоретто. Отримані мною документи з Ліхтенштейну виявили кінцевим бенефіціаром цієї фірми кузена бізнес-партнера Мартиненка. Або Яценюк настільки сліпий, що не знав про оборудки в себе під носом, або ж вони проходили під його патронатом, а він є поплічником.

Найближчий соратник Яценюка Андрій Іванчук є бізнес-партнером Ігоря Коломойського, що слугувало причиною блокування невигідного олігархові закону про акціонерні товариства. Головним радником прем'єр-міністра Яценюка з енергетики є Сергій Тітенко – який допоміг народитися енергетичній монополії Ріната Ахметова.

Сам Ахметов проводить таємні зустрічі з Яценюком у котеджному містечку на Київському морі, де мешкає той самий Мартиненко. Ще один результат цієї змови в тому, що для олігарха зберігається занижений тариф на перевезення сировини для його енергетичних і металургійних підприємств державною залізницею.

Звісно, зв'язки Яценюка з корупціонерами й олігархами не є виправданням для аналогічних практик президента Порошенка та його оточення. Проблема в тому, що система стримувань і противаг в Україні не працює, а правоохоронні відомства повністю залучені до процесу досягнення політичних цілей. Тільки Порошенко для цього використовує Шокіна, а Яценюк – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Україна вимагає повного перезавантаження: відходу одіозних міністрів і генпрокурора, позбавлення депутатських мандатів сірих кардиналів на кшталт Ігоря Кононенка та зміни прем'єр-міністра, який втратив підтримку парламенту, суспільства та іноземних інвесторів.

Нинішня коаліція, навіть якщо буде збережена зусиллями популіста Олега Ляшка, приречена на провал. Тому що в її основі лежатимуть не цінності європейської інтеграції, а корупція. Будучи членом парламенту, я бачив, як Ляшко протягом кількох годин змінив свою думку і проголосував за бюджет на 2016 рік. Це коштувало державі 265 мільйонів гривень, виділених для підприємств його однопартійця.

Тому, навіть якщо уряд тимчасово встоїть, ми вже зараз маємо готуватися до "плану Б" – розпуску парламенту. Але прийти до точки перезавантаження ми повинні з новим законом про вибори, де більше не буде мажоритарки та продажу голосів по 200 гривень, де буде заборонена повальна телевізійна реклама і де депутати нового парламенту більше не матимуть недоторканності.

Інтерв'ю Яценюка німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung нагадало мені події в Німеччині 1974 року. Тоді канцлер Німеччини та Нобелівський лауреат Віллі Брандт подав у відставку після того, як з'ясувалося – його помічник Гійом був шпигуном НДР. Місце голови уряду без проведення виборів посів Гельмут Шмідт. Таким чином, Віллі Брандт узяв на себе політичну відповідальність і не став нищити рейтинг соціал-демократичної партії Німеччини, яка під його керівництвом уперше прийшла до влади.

Ця історія може бути гарним прикладом для Яценюка, як важливо вчасно піти, щоб не затягнути надії всієї країни в безодню.