Три підходи в бізнесі, яких потрібно терміново позбутися

Стаття вкрай актуальна для лісового менеджменту, тому розміщую її на першій сторінці. М.П.

Від радянських ідей і практик ведення справ потрібно відмовитися — у XXI столітті їм не місце. Альтернативу можна почерпнути зовсім поряд — в Європейському союзі, до якого ми так прагнемо. Ось «фірмові» українські моделі поведінки, які заважають розвиватися бізнесу.

 Юлія Бистрова, доктор психологічних наук, професор Університету інформатики та прикладних мистецтв, Лодзь, Польща

Ситуацію, в яку потрапила Україна, можна описати кумедною метафорою. Уявіть, що вітер зірвав плівку з теплиці. І всі, хто були всередині, опинилися рівними з мешканцями навколишнього світу. Коли мине перший шок і з’ясується, що умови змінилися назавжди, доведеться вмикати механізми акліматизації. Психологічно такі струси не минають безболісно. Зате нагородою тим, хто вистояв, буде інший рівень життєздатності та свободи.

Які ж традиційні українські риси потрібно викорінити з бізнесу?

Головне — встрягти, а там побачимо   /Саме так у нас готують лісові реформи М.П./ 
 

У чому проблема?

У цей підхід вкладається десяток українських проблем. Ми починаємо справу без чіткої мети. Не бачимо перспектив. Не прораховуємо наперед наслідків слів і дій. Займаємося справами, які здаються нам прибутковими, не маючи до них здібностей і інтересу. Запросто можемо передумати щось робити після першої осічки. Не виконуємо обіцянок, відмовляємося від зобов’язань, підводимо партнерів. Прагнемо отримати надприбуток у короткі терміни, не дбаючи про репутацію та стратегію розвитку.

Що робити?

В Європі вам не пробачать нічого з вищеперерахованого. Втративши одного разу репутацію, ви роками її відновлюватимете. Щось приховати навряд чи вдасться.

Не варто одразу влаштовувати революцію та глобальну перебудову вже налагодженого бізнесу, натомість попрацюйте з європейськими фондами й програмами. Україна вже може розраховувати на отримання грантових коштів для МСБ із великих європейських програм, або такі можливості ось-ось з’являться. Це «Горизонт — 2020», COSME, «Креативна Європа», транскордонні програми. У них кілька переваг. По-перше, ви отримуєте безповоротне фінансування під написаний вами проєкт. А разом із ним і шанс на побудову конкурентоспроможного на європейському ринку бізнесу паралельно з наявним. По-друге, правила реалізації проєкту та звітності з нього виключають неточності й зловживання. Тому такий проєкт — відмінний «тренажер» для новачка на європейському ринку під наглядом досвідчених менторів. У рамках співпраці з європейськими експертами та партнерами команда отримає важливі для бізнесу навички: гнучке мислення та необхідність вчасно змінюватися.

Зійде для сільської місцевості   /Типове виправдання власної убогості керівників різного рівня М.П./ 
 

У чому проблема?

Українці звикли до провінційного «і так зійде». З одного боку, ця позиція обґрунтовувалася раціональними доводами — небагатій людині складно купити дорогу продукцію. Отже, робимо дешевше, простіше, хитріше та винахідливіше, аж до пальмової олії та її аналогів у всіх сферах. Паралельно «домовляючись» із контролюючими органами й торгівлею. З другого боку, у пострадянській Україні відсутня культура якісної роботи. Це вам не Західна Європа з її протестантською етикою та постулатом «роби, як для Бога».
Європейці оптимізували витрати виробництва завдяки впровадженню інновацій без втрати якості, а ми обрали «унікальний шлях». Але не врахували того, що в «світку схем і домовленостей» розвиток підміняється деградацією. Момент, коли нам потрібно конкурувати нарівні з тими, хто розвивався, поки ми деградували, настав, як завжди, раптово.

Що робити?

Щоб «запозичити» європейське ставлення до якості, не потрібно вигадувати щось нове. Європейська система стандартизації, системи менеджменту ISO 9001, ISO 13485, ISO 22000, системи виробничого контролю — вони чіткі й обґрунтовані. Залишається лише вивчити, впровадити в компаніях і підтримувати в актуальному стані.

Упровадження систем менеджменту не завжди означає, що вам доведеться купити нову технологічну лінію й замінити весь персонал. Буває, оптимізації процесів за європейськими стандартами достатньо для вибухового зростання ефективності.

Я начальник — ти дурень   /Цей принцип у СИСТЕМІ з роками тільки зміцнюється: звідси маса помилок і корупція/ 
 

У чому проблема?

В Україні досі домінує адміністративно-командна система управління. Який відсоток українців, повністю задоволених своєю роботою? А скільки управлінців задоволені роботою команди? Найчастіше колектив — це збіговисько нещасливих людей, які ходять на роботу тільки заради грошей, рахуючи дні до вихідних. І управлінців, виснажених необхідністю контролювати всі процеси 24 години на добу. А це означає, що ми не використовуємо головний ресурс — людський потенціал. Тим небезпечніші такі тенденції в сучасному світі, де швидкість руху інформації зростає з кожним днем. Навіть найгеніальніший менеджер уже не здатний керувати колективом у «ручному режимі», стежити за всім, що відбувається в компанії та в зовнішньому середовищі.

Що робити?

Проблеми управлінської культури потрібно вирішувати насамперед — це не потребує величезних витрат, а сумарний ефект від вмикання всіх мотивацій команди серйозний.

Європейські управлінські практики базуються на м’яких технологіях і більше нагадують продюсування колективу як команди зірок. Люди в таких командах посідають позиції, які відповідають їхньому психологічному типу й дають змогу максимально використовувати та розвивати таланти. Такі професіонали взаємно доповнюють одне одного, залишаючись лідерами своїх напрямів. Найвища цінність — повага. Тут складно зустріти керівника із завищеною самооцінкою та манерами азійського сатрапа. Усі зусилля спрямовані на пошук і утримання в компанії талантів — головного ресурсу розвитку. Такий підхід дає змогу створити команду, здатну працювати разом довгі роки, без криз, скандалів, катастрофічних помилок, з максимальною користю для спільної справи. Знижується конфліктність, підвищується ініціативність, креативність. Зростає швидкість вирішення проблем і продуктивність роботи загалом. Підвищується якість комунікації в колективі та з клієнтами. Долаються емоційне вигорання та часта зміна співробітників. Якщо команда працює, наче єдина система, менеджер присвячує роботі з нею кілька годин на день. Команда генерує ідеї для подальшого розвитку справи й успішно їх втілює.

Світогляд, який складався роками, одразу не зміниться. Не потрібно ставити завдання «завтра вранці прокинутися іншою людиною». Є менш травматичний спосіб м’яко перейти в іншу систему цінностей: слід почати діяти в рамках традицій і норм, прийнятих у цій системі. Повне розуміння їхньої результативності прийде з першими успіхами. А постійна робота закріпить ваші досягнення.