У Копильському лісгоспі розвивають новий вид полювання

Коли різко пішов на спад видобуток кабана, деякі з мисливців пророкували мало не повну відмову багатьох зі своїх однодумців від спільного захоплення. Вельми песимістично були налаштовані й орендарі мисливських угідь. І ті й інші не вірили, що існує якась альтернатива наймасовішому полюванню, і навіть не намагалися її шукати. Разом із тим життя показало, що безвихідних ситуацій не буває. З’явилися ентузіасти, які сміливо взялися за організацію та пропаганду багатьох інших полювань, як добре відомих, але таких, що занепали, так і зовсім нових для нашої країни. Одне з останніх — полювання на вольєрного фазана, і воно, що проводиться в різних варіантах, за азартом і емоційним напруженням мало чим відрізняється від пошуку та добування вільної дичини.

Полювання на фазана з лягавими собаками та спанієлями, що відбулося в мисливських угіддях Копильського лісгоспу, переконливо підтвердило це. І в цьому насамперед заслуга керівництва та колективу лісгоспу, а також мисливців, які також шукають нові шляхи, щоб можна було частіше віддаватися своєму улюбленому заняттю й отримувати відчутний результат від цього. Вони розуміють, що вольєрний фазан — така сама дичина, добути яку не вийде без уміння та досвіду.

Ініціатива

До речі, що стосується підружейних собак, то їм зовсім усе одно, що вольєрний фазан певною мірою екзотичний птах, і вони, на радість своїм господарям, працюють по ньому так само захоплено й гарно, як і по куріпці. А їхні власники отримують унікальну можливість бувати на повноцінному полюванні з пострілами та здобиччю фактично в будь-яку пору року. Адже це полювання, згідно з правилами, «може проводитися цілорічно». Отже, в нашій країні з’являється дедалі більше можливостей для виходу в поле з підружейним собакою, який, на жаль, досі більшу частину року не міг виявляти свої мисливські здібності та накопичувати майстерність. Напевно, саме цей чинник відіграв чималу роль у тому, що білоруські «лягашатники» та «спанієлісти» після довгої зими, нудної для їхніх вихованців, одразу ж підтримали ініціативу Копильського лісгоспу — провести перше, так би мовити, експериментальне полювання на птахів із побудованого тут у 2015 році фазанарію. Забігаючи наперед, можна сказати, що цей захід пройшов на високому організаційному рівні та став справжнім святом для його учасників. А ще він показав великі перспективи. Адже якщо врахувати, що у фазанарії лісгоспу щороку вирощуватиметься до 3 тисяч птахів, то лише сюди мисливці можуть приїжджати мало не щодня.

Головне дійство

Хоча існують різні способи проведення подібних полювань, першого разу організатори вирішили зупинитися на класичному варіанті — з підружейними собаками. Тому кількість учасників обмежили — не більше двох десятків, і мали рацію. Кожній собаці потрібна якась вільна площа для пошуку птахів, а тіснява заважала б їм виявляти свої здібності повною мірою. Збільшувати ж територію для випуску птахів було б недоцільно: і з невеликої ділянки, площею приблизно 15 гектарів, вони під час полювання розліталися в різні боки, нерідко навіть не супроводжувані пострілами. І це з урахуванням того, що в кожному з двох турів по периметру ділянки біля стрілецьких місць стояла половина мисливців. Решта ж слідувала за своїми вихованцями, кожен із яких більш-менш правильним човником прочісував чагарники та некошені трав’янисті зарості.

Слід зазначити, що собакам доводилося нелегко, тим більше після довгих зимових канікул. Їхня увага розсіювалася і від рясноти запахів птахів, і від метушні конкурентів по пошуках.

На кожен тур відводилася одна година часу, якої було цілком достатньо, хоча явно не всіх птахів знаходили й піднімали собаки. Схоже, фазани, дещо приголомшені несподіваною свободою, воліли таїтися до останнього. Щоправда, нерідко вони, стривожені собакою чи людиною, тікали далеко, але так і не здіймалися на крило. Нерідко траплялося, що фазан летів на бриючому польоті, і тоді по ньому не стріляли з міркувань безпеки.

До слова, відкриваючи полювання та проводячи інструктаж про заходи безпеки, директор Копильського лісгоспу Сергій Ульдинович особливу увагу приділив неухильному дотриманню дисципліни під час здійснення подібного колективного заходу, пов’язаного з використанням зброї.

У перерві

З урахуванням двох турів годинна перерва була необхідна вже тому, що за цей час на мисливську ділянку випустили другу партію птахів, у тій самій кількості, що й першу, — 40 півнів. До речі, у другому турі мисливці добули більше трофеїв, бо під постріли, звісно ж, траплялися й птахи, не підняті першого разу.

Не потрібно багато часу, щоб попити чаю та гарячої юшки, підкріпитися кашею з солдатської кухні та млинцями (як-не-як Масниця), але нудьгувати, очікуючи чергового сигналу до полювання, учасникам не довелося. Заступник директора лісгоспу з ідеологічної роботи Тетяна Коноплянник запросила їх продемонструвати свої господарські навички, необхідні кожному, хто частенько проводить дні в похідних умовах.

Непросто загнати цвях із трьох ударів у товсту колоду, ще важче розпиляти її дворучною пилкою, а потім розколоти на четвертинки. Та й багаття не завжди розгорається з першого сірника. Але з усіма цими завданнями швидко впоралися всі мисливці, розділені на три команди, хоча хтось зробив це швидше за інших.

Безсумнівно, й ці прості, але захопливі змагання для дорослих, а не лише спільне полювання та спільне захоплення підружейними собаками ще більше згуртували людей, тим більше що деякі з них познайомилися ближче лише тут. Можна сподіватися, це послужить підставою частіше брати участь у поки ще новому для Білорусі полюванні.

Результати

У рівних умовах діяли мисливці протягом двох турів, але, природно, з різними результатами підійшли до фінішу. На те й спортивна складова полювання, щоб хтось опинився попереду. При цьому всі разом вони добули майже половину фазанів, випущених на мисливську ділянку, — 37 півнів. Непоганий показник, за який усіх учасників нагородили пам’ятними медалями.

Мисливську майстерність і за бажання не приховаєш, а якщо ще й пощастить, то будеш вдалим мисливцем, а часом і королем полювання. Цього разу ним став Сергій Агейко, який добув 6 фазанів, витративши лише 9 патронів. Дипломи було вручено й іншим мисливцям, у яких кількість трофеїв не сильно відставала від рекорду.

Організатори вручили дипломи переможцям і в інших номінаціях. Роман Комісаров був «Найшвидшим» — він першим добув фазана, буквально за хвилину після старту. Дмитра Виноградова визнали «Господарем найвитренуванішої собаки», а Іван Шкода отримав диплом «За єднання з природою» — йому пощастило знайти скинутий ріг оленя.

У Копильському лісгоспі розвивають новий вид полювання. фото

Комусь не зовсім пощастило: або фазан не налетів на нього, або дріб облетів птаха. Організатори втішили невдах дипломами в номінації «За гуманне ставлення до фазанів».

Окремої згадки заслуговують діти, які разом із батьками були присутні на мисливському святі й були не лише зацікавленими глядачами, а й устигли зліпити з пластиліну і строкатих фазанів, і собачок, що сподобалися їм. Диплом «Наймолодший учасник» отримали Даша Барталевич і Мілана Миколаєвська.

Церемонія відкриття свята та всі його етапи супроводжувалися звуками мисливських мелодій, які виконували на валторнах місцеві музиканти. Уже лише це створювало атмосферу урочистості та піднімало настрій. Під час викладки дичини й нагородження переможців цьому ж сприяло полум’я «канадських свічок». Показово, що головний лісничий лісгоспу Володимир Василько швидко запалив їх лісовим способом — лише за допомогою смолистих скіпок.

Приклад на майбутнє

Свята завжди змінюються буднями. Те саме відчувають і мисливці, після відкриття сезону починаючи виїжджати просто на полювання. Думаю, що після цього мисливського свята вони стануть активніше полювати на фазанів. Можливий хід розвитку подальших подій озвучив директор лісгоспу:

— Чому б компанії навіть із трьох осіб при одній собаці не влаштовувати для себе полювання, замовивши лише десяток птахів? Це обійдеться недорого, і можна буде не поспішаючи шукати їх день чи два й урешті отримати масу вражень на додачу до багатої здобичі. До того ж гості завжди можуть скористатися для відпочинку мисливською базою лісгоспу.

Варто додати, що мисливці цього дня отримали наочний приклад, як можна приїхати на подібне полювання разом із сім’ями й самостійно влаштувати дорослим і дітям невелике, але таке, що запам’ятовується, свято на природі. Для цього практично нічого не треба, крім фантазії та господарської жилки, яку вони продемонстрували, беручи участь у конкурсі. Будемо сподіватися, що хтось уже починає обдумувати подібні плани.

Хочеться сказати й про альтернативу полюванню на кабана. Приємно принести додому здобич і пригостити близьких та друзів приготованою з неї делікатесною стравою. Думаю, смаження з фазана справить ще більший ефект за столом, ніж відбивні з кабанини. Що стосується вагомості здобичі, то й тут пара вгодованих фазанів може гідно конкурувати зі співмірним із ними шматком м’яса, який мисливець часом привозить із загінного полювання на копитних, та й то не завжди.

P. S. Висловлюючи своє судження про якусь подію, завжди хочеться знати думки тих, хто не лише спостерігав, а й брав у ній участь. Висловлювання про те, що відбувалося, вдалося почути прямо на місці, починаючи від простого слова «сподобалося» до більш розгорнутих зауважень. Говорили, що одразу порадували звуки валторн, приємно торкнулися побутові атрибути місця проведення полювання: ті самі умивальники та біотуалет. Дякували за турботу кашоварам, які хлібосольно частували національними стравами та гарячим чаєм у нежаркий весняний день.

Не можна не навести й відгуки, що з’явилися на форумі білоруського клубу мисливців «Трапны стрэл», члени якого переважно й брали участь у полюванні. Напередодні виникали сумніви, наскільки цікаво й правильно буде проводитися полювання, на що не забарилися з’явитися оптимістичні й потім виправдані прогнози: «Думається мені, що там усе буде організовано на рівні». «Швидше за все, постараються зробити цікаво». Хвилювалися мисливці й щодо дружин і дітей: «Їм буде чим зайнятися?»

І вже наступного дня учасники полювання залишили на форумі перші лаконічні коментарі.

«Організація на рівні, усе було дуже непогано, продумали кожну дрібницю». «Дякую за свято! Усе було на висоті, і всі залишилися з птахом». «Полювання вже минуло, усе було на високому рівні, організатори постаралися. З тих полювань, на яких я був і які проводилися на території Білорусі на фазана, це було одне з кращих». «Фото бачив, краса! З полем усіх! Заздрю білою заздрістю».