Ласкаво просимо геть. Як Яценюка міняють на Гройсмана

Багатосерійний фільм «Відправити Арсенія Яценюка у відставку, зберегти коаліцію та не допустити дострокових парламентських виборів», здається, підходить до свого щасливого кінця.

Уже завтра 22 березня лідер фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко внесе на розгляд керівників депутатських фракцій колишньої коаліції кандидатуру нового прем’єр-міністра.

Найімовірніше, це буде нинішній спікер парламенту Володимир Гройсман.

На цю компромісну кандидатуру вийшли після майже п’яти тижнів кулуарних переговорів між командами президента та прем’єра у форматі так званої «стратегічної сімки».

Луценко, один з учасників «сімки», визнає — консультації велися і вдень, і вночі. Іноді він приїжджав додому о третій годині ночі.
За інформацією УП, особливо активно переговори тривали минулої п’ятниці, суботи, а також понеділка.

Цікавий нюанс — у п’ятницю 18 березня переговори тривали до і після презентації книги «Четверта республіка» голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна.

Але лише в понеділок увечері 21 березня учасники переговорів нарешті змогли домовитися про відставку Арсенія Яценюка, кандидата на прем’єрство Гройсмана й навіть обговорили кілька прізвищ у складі майбутнього Кабміну.

Втім, не можна виключати, що до середи ситуація може змінитися, а Арсеній Яценюк вкотре передумає йти у відставку.
«Українська правда» з’ясовувала, про що саме домовилися команди прем’єра та президента і хто може працювати в оновленому складі уряду.
 

Наступник

Арсеній Яценюк, високий і худорлявий, у строгому костюмі, спускався довгими широкими сходами готелю Intercontinental до зали, де щохвилини мала початися презентація книги Бориса Ложкіна «Четверта республіка».

З лівого боку від нього йшов Володимир Гройсман, трохи позаду — секретар РНБО Олександр Турчинов.

Нардеп від НФ, близький соратник і друг дитинства Яценюка Андрій Іванчук, який до його появи розмовляв з УП, швидким кроком попрямував до прем’єра, щоб потиснути тому руку.

— То ви йдете чи всі брешуть? — в лоб запитала прем’єра УП.

— Я прийшов. Сюди! — нервово засміявшись, парирував Яценюк.

— Саша, ти йдеш?! — гукнув він Турчинову, який теж вітався з присутніми та поспішив пройти до зали.

Того вечора Яценюк намагався уникати розмов із журналістами, а от Гройсман був у центрі уваги.

 —Добрий вечір, пане майбутній прем’єр-міністре, — чи то жартома, чи то всерйоз звернувся до Гройсмана військовий прокурор Анатолій Матіос.

Спікер зобразив збентеження.

— Я спікер, у нас є чинний прем’єр, — відповів коротко Гройсман.

Але він лукавив.

Ще два тижні тому кандидатура Гройсмана на посаду прем’єр-міністра була менш імовірною, ніж нинішньої міністерки фінансів Наталії Яресько. Проти нього працювало кілька чинників — політична, а не технократична постать, наближений до президента, з цієї причини складніше зібрати голоси, занадто багато .

Але ситуація змінилася. Попри заяви про те, що президент більше схиляється до технократичної Яресько, її кандидатуру однаково не сприймали ні в команді президента, ні в команді прем’єра Яценюка. Останній сподівався, що вона й узагалі відмовиться очолити Кабмін.

— Яресько відразу заявила, що не хоче бачити в уряді умовних Іванова, Петрова, Сидорова, сама формує його склад, а 226 голосів — узагалі не її турбота. Ну і куди це годиться? — каже співрозмовник в оточенні Порошенка.

Яресько справді влаштувала попередній кастинг до свого майбутнього Кабміну й у досить ультимативній формі заявила, з ким вона працювати не хотіла б — так, наприклад, до чорного списку потрапив нинішній міністр енергетики Володимир Демчишин, призначений на посаду за президентською квотою.

 А на Банковій не люблять ультиматумів.

Звідси випливає, що Яресько менш компромісна, контрольована та зрозуміла постать для президента Петра Порошенка. Переговори про Яресько зійшли «нанівець» і після того, як «Самопоміч» відмовилася повертатися до коаліції під будь-якого прем’єра та склад уряду. При цьому заявивши, що може підтримати кандидатуру Яресько, перебуваючи в опозиції.

У команді президента поспішили звинуватити фракцію Садового в зриві технократичної кандидатури.

За бажання в БПП могли б обстоювати Яресько. Так, згідно з Конституцією кандидатуру майбутнього прем’єра вносить президент за поданням фракцій коаліції. Але є рішення Конституційного суду 2010 року, на яке спираються в президентській команді. Згідно з ним, коаліцію можуть формувати й окремі народні депутати.

— Ну добре. Ми продаємо електорату ідею технократичного уряду. Але навіщо ми це продаємо одне одному. У нас за законопроєкти голосують фактично партії, що пройшли до парламенту. І коаліційну угоду писали партії. Не технократи! — каже співрозмовник в оточенні Порошенка, додаючи, що рано чи пізно в парламенту виник би конфлікт із технократичним урядом.
Тому для Порошенка, і для Яценюка набагато зрозуміліша кандидатура Гройсмана.

— Він навіть спробував запропонувати свій склад уряду. Хоче перетягнути якихось своїх вінницьких, виступає проти Ковальчука як першого віцепрем’єра. Але майбутній склад уряду йому вже малюють, — каже співрозмовник в оточенні Порошенка.

— Гройсман не та людина, яка вичищатиме Кабмін від партійних призначенців, боротиметься з олігархами. Він, скоріше, швидко порозуміється з ними, так само як і з командою НФ у Кабміні, — каже інший співрозмовник із президентської команди.

Ціна відходу

Переговори, які тривали понад п’ять тижнів, ішли не про програму чи якісну зміну складу Кабміну. Це їхніх учасників цікавить набагато менше, ніж, наприклад, зрозуміле політичне майбутнє. Для того ж Арсенія Яценюка.

Зараз прем’єрові підшукують відповідне місце. Кілька співрозмовників УП ще минулого тижня говорили, що Яценюкові пропонували очолити Нацбанк, потім був варіант із головою Конституційного Суду. Але прем’єр, за їхніми твердженнями, бачить себе Генеральним прокурором.

— Намагалися обережно зондувати щодо Нацбанку, але відповіді немає. Думаємо. Тому що він піде, відпочине, а через два місяці розповідатиме, яким був хорошим прем’єром, — каже джерело в АП, додаючи, що йти на вибори в одному з вільних мажоритарних округів і заходити до парламенту Яценюк категорично не хоче. Мовляв, куди йому по мажоритарці, його критикуватимуть виборці.
Під час переговорів команди президента та прем’єра узгоджували ціну відходу. Яценюк хоче крісло спікера для Андрія Парубія, п’ять міністерських портфелів — міністра МВС, яким має залишитися Арсен Аваков, міністра юстиції для Павла Петренка, міністра освіти ймовірно для нардепки Лілії Гриневич, а також міністра екології.

У БПП не дуже хочуть віддавати НФ міністра юстиції. На цій посаді в АП сплять і бачать Олексія Філатова, одного із заступників голови Адміністрації президента. Немає домовленості й щодо міністерства інфраструктури. Мовляв, Яценюкові вистачить і трьох міністерств. Але зараз у БПП готові поступитися.

Проблема може виникнути й із міністерством екології.

На нього нібито претендують фракції РПЛ та «Батьківщина». За інформацією УП, лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко навіть підписалася під проєктом постанови про кандидатуру Володимира Гройсмана, яке Луценко оприлюднить у середу.

Що стосується Ляшка, то його фракція торгується за кілька міністерських портфелів в обмін на повернення до коаліції.
— Я в них нічого не прошу. Це вони в мене через два місяці проситимуть. Тому що я думаю, що через два місяці такими темпами в президента рейтинг буде такий самий, як у Яценюка, — парирує Ляшко, додаючи, що пропонував президентові свою кандидатуру як прем’єр-міністра та можливість самостійно сформувати уряд. Той — відмовив.

Поки учасники переговорів не приступали до серйозного обговорення кандидатур до уряду, є лише деякі начерки.
Наприклад, у майбутньому складі Кабміну може опинитися колишній польський прем’єр-міністр і реформатор Лешек Бальцерович. У якій якості — поки обговорюють. Міністром фінансів може стати колишній міністр економіки Словаччини Іван Миколош.
Але це лише в тому разі, якщо Наталія Яресько відмовиться працювати в новому Кабміні.

До її відходу може призвести призначення нардепки від БПП Ніни Южаніної, близької до Порошенка, на посаду голови Фіскальної служби, щоб «навести порядок в адмініструванні бізнесу». У Яресько з Южаніною старий конфлікт через те, що Южаніна вносила альтернативний законопроєкт про податкову реформу, не узгоджений з МВФ.

За жодних обставин у новому складі Кабміну не працюватиме міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, який давав згоду залишатися на місяць — до розв’язання політичної кризи й уже купив квиток до Каліфорнії, де планує відпочивати місяць.
Його місце може посісти Максим Бурбак, голова фракції НФ і друг Яценюка, який уже очолював Мінтранс у 2014 році, поки в.о. президента був Турчинов.

Не повернеться й міністр економічного розвитку Айварас Абромавічус, який після звільнення кілька тижнів відпочивав у Домінікані. Його місце може посісти заступниця та протеже Ложкіна Юлія Ковалів.

Кандидатуру самого Ложкіна розглядають на посаду першого віцепрем’єра-міністра економіки. Його, а не Ковальчука на цій посаді хотів би бачити Гройсман.

—Борис не дає однозначної відповіді на запитання про роботу в Кабміні, лише усміхається, — каже один із учасників «сімки».
За словами кількох співрозмовників в АП, Ложкін давно не проти піти з посади голови АП.

— Раніше він був містком між президентом та АП. А зараз президент сам по собі, АП сама по собі. Він втомився й просто забив. Одні не працюють, бо не розуміють, що далі, а інші просто втомилися, —каже співрозмовник в оточенні президента.

Проблема лише в гарному відході Ложкіна.

Книга, в якій він пише про те, що не бачить себе в політиці та планує повернутися до інвестицій, була своєрідним натяком. Посада в міністерстві може бути варіантом цього гарного відходу. Якщо Ложкін піде у виконавчу владу, головою АП може стати його перший заступник Віталій Ковальчук.

Але демотивовані не лише в АП.

— Чиновницький люд «ошалівши від насолоди» завмер і... нічого намагається не робити — слухає політиканів-оракулів, гарячково ворожить про свою долю, і забули вони про реальні процеси, — написав у Facebook ще один учасник «сімки», міністр МВС Арсен Аваков.
Демотивовані й депутати від БПП, які не розуміють заради чого і — головне — під кого мають знімати Яценюка.

Але президентові потрібні хоч якісь швидкі рішення. Які, насправді, не вирішують проблему глобально й не прискорять реформи. Це рішення лише на кілька тижнів чи місяців, але не на роки й тимчасове підвішування хаосу, що триває в українській політиці.