Житомирські торги з реалізації необробленої деревини

Цей матеріал з'явився на сайті Чернігівлісдревпром в оновленому варіанті. Замінюю ним ранішу версію, отриману поштою. М.П.

Торги, що відбулися 24-25 березня 2016 р. у Житомирі, з реалізації необробленої деревини в черговий раз підтвердили, що аукціонна система торгівлі в Україні – це різновид лохотрону, що постійно лихоманить лісовий ринок. Брати в них участь можна, але гарантовано забезпечити своє виробництво сировиною практично неможливо, за рідкісними винятками. Це завжди лотерея або рулетка, що виключає будь-яку плановість. Тільки кабінетні теоретики можуть вважати аукціони прозорими, такими, що надають рівні умови всім покупцям. Але це далеко не так, і будь-який практик це підтвердить.

По-перше, прозора лише та частина деревних ресурсів, яку виставлено на аукціонні торги й зазначено в аукціонних бюлетенях. Але це лише верхівка лісового айсберга, більша ж частина лісових ресурсів прихована в темряві. З 2007 р., тобто з початку переходу на аукціонну систему торгівлі, лісове відомство припинило публікацію інформації про заготівлю деревини за породами й сортиментами на наступний рік, як загальну по галузі, так і по регіонах. А ж саме в Держлісагентстві визначаються плани рубок на наступний рік. Якби ці плани було опубліковано як статистичні дані, то будь-який учасник ринку та контролюючі органи легко могли б ознайомитися з обсягами ресурсів деревини, що заготовляються, і порівняти їх з обсягами деревини, виставленими на аукціонні торги, і визначити реальний ступінь прозорості лісового ринку сировини. Тим більше що наказ № 42 ДК ЛГУ від 19.02.2007 декларує, що на аукціонні торги виставляється 100% квартальної заготівлі деревини. Але декларувати і реально виконувати — це дві різні речі. Реально на торги від самого їх початку виставлялося 25-30% лісових ресурсів, решта йшла на експорт і нібито внутрішню переробку. В останні роки Київська, Рівненська та Чернігівська області вдвічі збільшили обсяги ресурсів, що виставляються. Це не означає, що ці області вдвічі збільшили обсяги заготівлі деревини, просто вони підвищили відсоток ресурсів, що виставляються на торги. А от Житомирська область ніколи не збільшувала обсяги деревини, що реалізується. Маючи найбільший ресурс із заготівлі деревини в Україні, Житомирська область виставляє на торги деревини значно менше, ніж її сусіди: Київська, Рівненська чи Чернігівська області. Якщо взяти публічно доступні дані щодо ресурсів заготівлі деревини по Житомирській області за 2009 р., то хвойного пиловника разом зі стройлісом (придатного й для розпилювання) виходить 494 тис. м3 на рік, або 123,5 тис. м3 на квартал, тобто на аукціонні торги виставляється майже втричі менше, ніж заготовляється. Виникає природне запитання, а куди ж ідуть ще 70% ресурсів, що заготовляються? Тим більше що в Житомирській області не тільки найбільший ресурс заготівлі деревини, а й найбільша кількість деревообробних підприємств.

Звісно, ці дані приблизні. Реально ж Житомирська область з 2009 р. заготовляє деревини значно більше. Але запам'ятаймо хоча б ці 33%.

По-друге, забезпечення рівних умов для всіх покупців деревини – це така сама фікція, як і прозорість реалізації деревини, що заготовляється. Спочатку задуманий формат аукціонних торгів передбачав участь у торгах лише власників деревообробних підприємств. Але відсутність належного контролю та гласності щодо результатів торгів і виконання своїх зобов'язань перетворила аукціони на прохідний двір, де збираються всі охочі придбати деревину незалежно від наявності в них виробничих потужностей. Можна й не мати жодних потужностей, достатньо лише надати до біржового комітету довідку за власним підписом і печаткою. По суті це профанація системи лісових аукціонів. Аукціонні торги — це єдиноборство покупців. Будь-яке єдиноборство з метою забезпечення рівних умов передбачає поділ учасників єдиноборства за ваговими категоріями. Якщо власників плитних матеріалів виокремлено в таку «вагову категорію» у вигляді виняткової можливості участі в спецаукціонах, то решта деревообробників незалежно від виробничих потужностей своїх підприємств позбавлена такої можливості й бере участь у загальних аукціонах на рівних умовах з усіма іншими учасниками. При цьому одні з них можуть закупити виставлений на продаж ресурс повністю або більшу його частину, а іншим потрібні лише невеликі обсяги, третім же деревина потрібна лише для подальшого перепродажу.

По-третє, аукціони вводилися в дію 2007 р. верхами для забезпечення дії корупційних схем в експортній торгівлі деревиною та можливості маніпулювання лісовими ресурсами у своїх інтересах, хоча, як водиться, під благовидним прикриттям турботи про вітчизняних виробників. З часом і низи освоїли технології маніпуляцій з деревиною для здійснення різних корупційних схем на нижчому рівні. Таким чином, аукціони не виключають, а передбачають корупцію на різних рівнях.

А тепер з урахуванням викладених вище положень проаналізуємо аукціонні торги в Житомирі 24-25 березня 2016 р. На торги зареєструвалися 367 покупців з різних регіонів України. Про виставлені на продаж обсяги та стартові ціни можна судити з наведених нижче таблиць і схем.

Перед початком торгів перед учасниками аукціону виступив директор Всеукраїнської лісової біржі Мицкевич В.В. У своєму виступі він розповів про цілі, завдання та напрями роботи новоствореної біржі. Особливо підкресливши, що аукціонний комітет здійснюватиме контроль за виконанням сторонами своїх зобов'язань за аукціонними договорами та контроль за допуском покупців до участі в торгах. Також він запевнив, що всі зняті лоти будуть виставлені на додаткові торги, які планується провести у квітні 2016 р.

Крок аукціону становив 10 грн. Максимальний поріг підвищення ціни обмежувався 25%. У більшості випадків лоти йшли за цінами на 20-25% вищими за стартові або на +200-270 грн (+8-10 USD), тобто практично за експортними цінами. Таке зростання цін спричинили велика кількість учасників (до 15 покупців на лот) і малий обсяг виставлених на торги ресурсів. Близько 15% лотів із торгів було знято у зв'язку з неможливістю визначити переможця аукціону. Торги проходили в складній психологічній обстановці, починалися об 11.00 і закінчувалися близько 21.00.

Більшість учасників результатами торгів залишилися невдоволені. Наприклад, учасник під ном. 27 заявився на хвойний пиловник в обсязі 4275 м3, а закупив лише 29 м3, тобто менш як 1%. При цьому він торгувався нарівні з іншими учасниками. Багато учасників змогли забезпечити свої підприємства сировиною лише на один місяць роботи. А як працювати ще два місяці, вони поки не уявляють. Єдиною надією залишаються додаткові торги.

А тепер найцікавіше. Сьогоднішній турецький ринок переповнений дешевими українськими пиломатеріалами, які на 30 USD дешевші за офіційно постачані з України пиломатеріали. Більша їх частина надходить із Житомирської області, де парадоксально найвищі ціни реалізації деревини на внутрішньому ринку й найнижчі експортні ціни. Щоб приватним підприємствам постачати за такою ціною пиломатеріали, виготовлені з деревини, придбаної на аукціонах, їм потрібно ще доплачувати покупцям за їх виготовлення та транспортування. Тобто постачання приватниками пиломатеріалів з легально придбаної на аукціонах деревини за цінами нижче 100 USD/м3 на умовах постачання CPT нереальне. Тоді виникає запитання, а куди пішли ще близько 70% круглої деревини, яка не потрапила на аукціонні торги і з якої, судячи з усього, і виготовляють дешеві пиломатеріали? І що це за гра на зниження, яка може паралізувати як внутрішній, так і експортний лісові ринки України?
Раніше корупційні схеми працювали на підвищення, чому зараз за тяжкого економічного становища в лісовому секторі почалася гра на зниження? Де хвалений електронний облік і запобіжна сертифікація походження деревини, за яких цілі каравани суден із лісоматеріалами за демпінговими цінами вільно йдуть за кордон? Чому не виставлена на аукціонні торги деревина використовується неефективно й безконтрольно?

Загалом, запитань багато, а відповідей поки немає. Хоча чому немає. Якщо держоргани не в змозі здійснювати належний контроль за обігом деревини на лісовому ринку, то чому б до цього не залучити громадські організації та асоціації деревообробників, створені в усіх регіонах країни й об'єктивно зацікавлені в стабільності ринку, які в курсі всіх подій лісового ринку.

Якщо лісові аукціони є постійним супутником корупції, то чому б не знайти їм альтернативу у вигляді прямих договорів постійних лісокористувачів зі споживачами їхньої лісопродукції. При цьому вибуває з гри посередник між продавцем і покупцем (носій корупційного ризику), той, хто організовує аукціон і визначає ресурси, що виставляються на аукціон. Такий період уже був. Зараз його можна відродити на якісно новому рівні з урахуванням допущених помилок. Необхідно визначити:
– критерії відбору підприємств для укладення прямих договорів;
– процедуру укладення договору;
– типовий договір купівлі-продажу необробленої деревини;
– контроль за виконанням умов прямого договору;
– штрафні санкції за невиконання умов прямого договору.

Прямі договори мають цілу низку переваг перед аукціонами, головними з яких є гарантія, плановість і стабільність постачань. Невипадково весь світ працює саме за ними. Усі інші форми торгівлі виступають у світі як доповнення, але не як безальтернативна заміна. Затяті противники прямих договорів стверджують, що вони сприяють корупції. Та як сказати. Свого часу вони сприяли лише реальному зростанню цін на лісоматеріали круглі. Більшу ціну завжди давав той, хто реально міг її сплатити. Решті доводилося підтягуватися до нових цін. А от аукціони від самого початку супроводжувалися розкраданнями в особливо великих розмірах під час експорту лісоматеріалів. Хто їх здійснював, той хоче, щоб аукціони існували вічно як ширма для прикриття корупційних схем. І поки що їм це вдається здійснювати. Як оперативне прикриття створюються робочі групи для розроблення нових правил торгівлі деревиною. Але робота цих груп нагадує сизифову працю. Наприкінці минулого року було розроблено новий проєкт Положення про торгівлю необробленою деревиною, але далі розроблення він не пішов. Цього року з'ясовується, що буде нова робоча група, яка має розробити нові правила. А поки живемо за старими, зразка 2007 р., які, до речі, так ніколи й не виконувалися в повному обсязі. Якщо правила створюються лише для того, щоб їх порушувати, то, може, взагалі з ними не варто морочитися й не дурити голови ні собі, ні іншим. У Цивільному кодексі щодо торгівлі все вже давно й добре прописано, чи варто його дублювати й плодити жалюгідні подоби.

Технологія розроблення правил торгівлі необробленою деревиною в Україні
Як альтернативну форму торгівлі деревиною можна й надалі використовувати аукціонні торги, зокрема в електронній формі. Навіщо ламати те, що працює.

До роботи за прямими договорами потрібно залучити регіональні асоціації деревообробників, які мають нести солідарну відповідальність за своїх членів — не використовувати для переробки нелегально заготовлену деревину — в обмін на забезпечення їхніх потреб легально заготовленою деревиною відповідно до укладених прямих договорів.

Асоціації деревообробників можуть ефективно боротися й з перекупниками. Кому як не їм знати, хто є реальним переробником деревини в їхньому регіоні.

Аукціонна сесія з реалізації необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2016 р. завершилася, але сировинних проблем деревообробників не розв'язала, а лише поглибила. “Quo vadis, Domine?” («Куди йдеш, Господи?»)

Валерій Подкоритов