Діловий підхід: УПРАВЛІННЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Дуже гарна публікація. Нашим ЗМІ директори лісгоспів подібні інтерв'ю дають рідко.

Дякую Наталі Целітан, журналістці «Білоруської лісової газети» ( добре знайомої читачам УЛ), яка пише про ліс не лише з любов'ю, а й з глибоким розумінням суті професії лісника. Гарні запитання і гарні відповіді... Є, звісно, ляпи: 6,7 млн це не дохід, а прибуток, та й експорт або не 30%, або не 3 тис. кбм..Але це дрібниці...А от заголовок , на мій погляд,  надміру оптимістичний. У того, що Наталя називає «УПРАВЛІННЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ», є своя виворітна сторона, яка відкинула країну на останнє місце в Європі за ВВП на душу населення, піднесла її в рейтингу за рівнем корупції та перетворила її на найбільшого експортера деревної сировини в Європі... Остання відповідь шановного Володимира Олексійовича багато про що говорить із того, що за радянських часів називали «впевненістю в завтрашньому дні»... Десь у Херсоні чи Миколаєві сказали б ясніше..У них там, окрім  «бонсай», практично нічого не росте, і про 600 доларів вони лише мріють, причому на рік....хоча...погони в усіх однакові...  М.П.

До Костопільського лісгоспу Рівненської області України делегація білоруських лісівників під'їхала вже в сутінках. Проте неозброєним оком було видно, яку увагу тут приділяють упорядкуванню та вирощуванню декоративно-посадкового матеріалу — розсадник площею 30 гектарів, сучасні теплиці. Не дивно, що на рік від продажу лише декоративних рослин у лісгоспі заробляють близько 40 тис. доларів. Але що найцікавіше, наголошував не раз в.о. директора лісгоспу Володимир Кислюк, його підприємство повністю перейшло на послуги із заготівлі деревини, рубок догляду, лісокультурного виробництва, лісовідновлення і на 50 % — із вивезення деревини. Що це дало костопільським лісівникам і як господарюють тут у нових реаліях — в інтерв'ю з Володимиром Олексійовичем.

В.о. директора Костопільського лісгоспу Володимир КИСЛЮК. фото

— У Костопільському лісгоспі ліси займають 38 тис. гектарів. В основному переважає сосна — приблизно 60 %, 10—15 % займає дуб, решта — м'яколистяні породи: вільха та береза. У структурі сім лісництв. Загальна чисельність працівників — 230 осіб. Раніше було більше, поки ми не перейшли на послуги й не зосередилися на лісовій охороні. Є робочий гараж (на 7 пожежних машин) і нижній склад. На рік заготовляємо приблизно 60 тис. кубометрів на головному користуванні й 40—50 тис. з рубок догляду.

— Володимире Олексійовичу, як ви дійшли до того, що практично повністю перейшли на роботу на послугах?

— Я працюю директором четвертий рік. За цей час ми повністю перейшли на послуги із заготівлі деревини, рубок догляду, лісокультурного виробництва, лісовідновлення й наполовину з вивезення деревини. Цим у нас тепер займаються підприємці. Такий крок дав змогу розрахуватися з усіма боргами, які дісталися мені разом з підприємством, і вийти на нормальний рівень і навіть у плюс: у березні, наприклад, середній рівень зарплати на підприємстві становитиме 10 тис. гривень. Люди задоволені. До слова, лісничий у нас заробляє 15 тис. гривень (600 доларів).

— Підприємців не доводиться шукати?

— Цей ринок ми створили самі, хоча було непросто. Більшість підприємців — наші колишні працівники, бригадири лісозаготівельних бригад. За два місяці до перетворення ми їх попередили: ідете вчитися, отримуєте ліцензію й стаєте підприємцями. І за один день скоротили всіх. Але надали їм і підтримку.

— Яким чином?

— По-перше, вони пройшли в центрі зайнятості навчання й отримали не лише ліцензію на підприємницьку діяльність, а й на право займатися небезпечними видами робіт (охорона праці). По-друге, всю техніку ми їм передали в оренду, при цьому орендну плату включили в кубометр заготівлі. Було складно, навіть брали кредити тоді, адже скоротили понад сотню людей в один день і мали виплатити кожному двомісячну зарплату. Так, не всі підприємці вижили, але більшість працює й зараз уже купує техніку за свої кошти. Скажу більше, ми відходимо й від нижнього складу. У нас сортиментна заготівля, тому продаємо на проміжних складах, де є чим вантажити. Було бажання купити ще кілька візків, але я вирішив дати підприємцям гроші наперед на візки, які впродовж року вони відпрацюють.

Навісне обладнання для викопування великих дерев і кущів. фото

— Яка при цьому вартість послуг?

— Кубометр заготівлі разом з трелюванням у середньому зараз коштує 110 гривень. І ми вже здатні фінансувати підприємців день у день. Наприклад, підприємці в лютому надали послуг лісгоспу приблизно на два мільйони гривень, а станом на початок березня ми їм оплатили за послуги всього місяця 800 тис. Потім у разі потреби зробимо коригування.

— Лісом не розраховуєтеся?

— Лісом не розраховуємося, від цього немає толку. У нас є збут. Костопільський район — це район, де зосереджено найбільшу кількість підприємств із переробки деревини. Так склалося історично. У нас є споживачі й тому є гроші.

— У тому числі й за рахунок зменшення собівартості робіт?

— Так. Дуже багато питань знято: охорона праці, закупівля запчастин і палива, обслуговування техніки. Зараз у нас власної заправки немає, видаємо талони. І я бачу, що це нормально, що цей крок приніс відчутний результат.

— Садите теж на послугах. А хто проводить догляди?

— Усе на послугах. Ми робимо калькуляцію — технологічну карту лісокультурного виробництва. Даємо ще підприємцю на податки. Податки підприємців менші, ніж платить лісгосп, на цьому ми виграємо. Ще «закладаємо», наприклад, якусь суму на зарплати, якусь на розвиток, на запчастини. Рахуємо за нормами, усе це закладаємо. На коефіцієнт 1,1 помножуємо — ось такса підприємця. Розраховуємося своєчасно.

— А на вивезенні деревини?

— Собівартість вивезення гаражем лісгоспу вдвічі дорожча, ніж підприємцем. Чому? Порахуйте витрати на утримання робочих місць: бухгалтерії, завгаража, ремонтної майстерні, механіків, слюсарів, завсекладом, на закупівлю запчастин, палива, витрати на охорону праці. А з огляду на те, що ще пальне вкрадуть і запчастини, від цього ми нікуди не подінемося — такий менталітет наших людей, ми перевели все на послуги. Так ось середня собівартість вивезення гаражем лісгоспу становить 150 гривень, а підприємцем — 75 гривень, що вдвічі дешевше. Реалізація в останні місяці у нас становить 8—9 млн гривень (300 тис. доларів).

Бонсай — вимога ринку. фото

— Ви диктуєте підприємцям ціну послуг?

— Оголошуємо тендер. Ми державне підприємство, яке відмовилося від бюджетних грошей (було 3—4 % бюджетного фінансування, що йшли на утримання музею лісу). Тендер тому можемо й не проводити під відповідальність директора, але я проводжу, щоб ніхто не звинуватив мене в будь-яких змовах.

— Який механізм використовуєте під час продажу продукції?

— Проводяться аукціони, уже ведемо розмови й про електронні аукціони. Лоти формуємо самі. А що стосується реалізації на адресу великих споживачів, то тут уже нам диктують умови.

— Чи працюєте ви з відстрочкою платежу?

— Ми не працюємо з тими споживачами, які не розраховуються з нами. Максимум, що можемо, — дати відстрочку платежу на один-два місяці. Так, поводимося досить вільно, але нам є чим крити: за результатами роботи у 2015 році по Костопільському лісгоспу обсяг реалізації становив 80 млн гривень, а чистого доходу отримано 6,7 млн.

— Який відсоток продукції відправляєте на експорт?

— Близько 30 %. Експортуємо 1,5 тис. куб. пиловника й до 1,5 тис. куб. дров. Дрова на експорт нам вигідніше відправляти за прямими договорами (Румунія) з реєстрацією в Києві, ніж реалізовувати всередині країни на спецаукціонах. До того ж зараз активізувався ринок за дровами твердих порід. Наприклад, в Одесі для переробки на тріску в нас купують дрова твердих порід: граб, дуб, березу, ясен, клен по 900 гривень за кубометр з доставкою в Одесу, при цьому собівартість доставки приблизно 200 гривень. Аукціони допомогли підняти ціну на дрова твердолистяних порід — дрова граба на внутрішньому ринку можна купити мінімум по 525 гривень.

— У вас широко розвинене розсадникове господарство. Що в цьому напрямі робиться в лісгоспі, чому віддаєте пріоритет?

— Роботи в розсаднику також організовано на послугах, у штаті лише майстер. Щоправда, нещодавно взяли на роботу литовця, дуже талановиту людину, яка володіє японським мистецтвом вирощування карликових дерев із декоративною метою — бонсай, а також обрізуванням і фігурним стрижінням рослин. Бонсай — це вимога ринку: є попит, буде й пропозиція. Ціна такого дерева стартує від ста доларів і може доходити до 10 тис. за штуку, залежно від розміру. Зразки декоративно-посадкового матеріалу (частіше голландські) купуємо в приватників, самі живцюємо й адаптуємо під наші умови. Цього року на продажу посадкового матеріалу плануємо заробити 1 млн гривень (40 тис. доларів). І це буде реалізовано лише всередині країни. Плануємо приділити його вирощуванню пильнішу увагу. Розвиватимемо й вирощування сіянців із ЗКС.

— Проїжджаючи територією Рівненської області, ваші білоруські колеги відзначили велику кількість ділянок із природним поновленням…

— 30 % площ ми залишаємо під природне поновлення, ­спираючись на зарубіжний досвід, і робимо сприяння. У нас є площі, де на одному гектарі налічується 20—25 тис. штук самосіву. Зараз переходимо на вузьколісосічні рубки (аналог наших смугово-поступових).

— Вашим сусідам великих неприємностей завдає видобуток бурштину на територіях лісгоспів. З якими труднощами стикаєтеся ви?

— На території Костопільського лісгоспу ще з 1908 року ведеться видобуток базальту, звісно, розвинене й браконьєрство. Базальт — це пам'ятники, бруківка, стільниці, столи, сувеніри. Люди на цьому заробляють дуже великі гроші й більше ніде не працюють. З ними ми боремося разом із міліцією, щоправда, у нас травматичні пістолети з гумовими кулями проти їхньої нарізної зброї. Слава Богу, що на території немає покладів бурштину, як у деяких колег. Але дуже багато людей їздить на видобуток бурштину в Клесівський, Сарненський райони. Це ті, хто заробляти чесно не хоче.

Ще одне лихо — крадіжка дуба, який іде на шпон. І ціна його на чорному ринку вдвічі дешевша за офіційну. Браконьєри за ніч можуть заробити 10 тис. гривень (середня зарплата по Костополю становить 5 тис. гривень).

— З огляду на середню зарплату по лісгоспу, нестачі кадрів ви не відчуваєте?

— Черга стоїть на роботу в лісгосп. Лісове господарство в Україні не занепало, воно живе. Професія лісівника в нашій країні дає гарантований заробіток, стабільність і пошану. До того ж ми для своїх працівників будуємо житло, якраз скоро здача чергових п'яти квартир.

— Чи є у вас проблеми із залученням до професії випускників шкіл?

— Показово те, що сини наших працівників ідуть у лісове господарство. Торік, наприклад, у Львівському лісотехнічному університеті конкурс становив 4 особи на місце. Єдина умова — діти в нас не мають права працювати під началом своїх батьків на будь-яких посадах, тому часто працюють у сусідніх лісгоспах. Направлення ми даємо і в технікуми, й в інститути. І даємо їх більше, ніж можемо прийняти людей. Деяким оплачуємо навчання, і це не лише діти наших працівників, а й ті діти, батьки яких не в змозі платити за навчання. Зараз, наприклад, у мене чоловік 25 навчається за направленнями.

— Який віковий склад ваших працівників?

— Є люди старші, їх бережемо. Якщо вони на своєму місці, то працюють, скільки хочуть. Водночас беремо й молодих. Я намагаюся брати багато молоді, нехай себе виявляє. Хорошим фахівцям місце завжди знайдеться.

— Як ви бачите розвиток Костопільського лісгоспу в перспективі?

— Складно планувати на перспективу, оскільки з директорами укладають контракт на один рік. На посаду щороку проводиться конкурс. Плюс постійна зміна влади й, як наслідок, відсутність стабільності. Словом, ситуація з кадрових питань не зовсім нормальна, проте навіть у цих умовах лісове господарство Рівненської області розвивається, і загалом ми з оптимізмом дивимося в майбутнє.

(Далі буде.)