Білорусь після Чорнобиля: жити чи боятися?

Країна, де чорнобильська катастрофа призвела до особливо тяжких наслідків, півтора десятиліття виконує вказівку президента Лукашенка відроджувати забруднені радіацією райони. Чи безпечне таке відродження для білорусів і сусідів, які споживають білоруську продукцію? На фото: У зоні забруднення від 15 до 40 Кі/км2, за приблизними даними, живуть близько 1800 осіб

Традиційно відвідуючи постраждалі від Чорнобиля регіони в день аварії на ЧАЕС, білоруський президент цього року вирушив до Єльська — райцентру в Гомельській області, повідомляє Російська служба Бі-бі-сі.

«За п'ятирічку, що почалася, за всіх проблем і складнощів ми остаточно розв'яжемо всі питання, пов'язані з півднем нашої країни, щоб ці землі забули трагедію, що сталася», — пообіцяв Олександр Лукашенко.

«Можна відверто й прямо сказати: ми вчинили правильно, розпочавши реабілітацію цих земель, — заявив білоруський президент. — Сьогодні в Єльському районі майже не залишилося земель, які треба повертати до життя. Уже неугіддя розорюють».

У зоні забруднення від 15 до 40 Кі/км2, за приблизними даними, живуть близько 1800 осіб

За кілька днів до цього, 22 квітня, ми з оператором Кирилом Третьяковим приїхали до сусіднього містечка Брагін.

Райцентрівське начальство було терміново відкликано до Єльська — готуватися до приїзду президента.

А поля й тут в окрузі розорювали. Зелені сходи на багатьох нивах намагався змести різкий вітер, піднімаючи до горизонту хмари пилу, що перекривали видимість на шосе.

«Лімузини» біля заповідника

Племінна ферма «Кірово» в Брагінському районі — в офіційно «чистій» зоні. До ЧАЕС по прямій тут кілометрів 20, за близьким лісом — заборонений для входу й в'їзду Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник. На його території площею понад дві тисячі кв. км (охоплює частини Хойницького, Брагінського та Наровлянського районів Гомельської області) міститься близько третини цезію-137, понад 70% стронцію-90 і 97% ізотопів плутонію, що випали на територію Білорусі.

Ферма «Кірово» в Брагінському районі — в офіційно «чистій» зоні. До ЧАЕС по прямій тут кілометрів 20

У заповіднику працюють учені й сувора Адміністрація зон відселення та відчуження. Будь-яка господарська діяльність на території заповідника заборонена через радіаційне забруднення.

На фермі «Кірово» поруч — понад півтори тисячі голів худоби.

«Зовсім до заповідника не зайти? Не можна?» — питаю на фермі, милуючись рудими мордочками бичків завізної, не місцевої породи. Їх тут звуть «лімузинами», пояснюючи, що порода — французька, та сама, що дає делікатесну «мармурову» яловичину.

«Ну як не можна? Ходять. І худоба там, у заповіднику, пасеться», — відповідає мені працівниця ферми. І тут же виправляється під суворим поглядом чиновника з районної адміністрації, який супроводжує нашу знімальну групу: «Не в заповіднику, біля заповідника пасеться».

Стада з дорослими биками-коровами десь і зараз на випасі…

Нам пояснюють, що і корми, які надходять на ферму, і тварини, що утримуються тут, і бики, що відправляються на забій, обов'язково й неодноразово проходять перевірку, і випадки забруднення продукції радіонуклідами зараз вкрай рідкісні.

А я згадую, як багато покупців у столичних магазинах цураються м'яса й ковбас, випущених у «чорнобильських» регіонах, хоча ціни на такі, як правило, нижчі. І намагаюся зрозуміти, як ця небезпечна радіація не долітає сюди з ближнього (кілометра два, найбільше) лісу ні порошинкою, ні травинкою, ні з водою? І як розбираються бики-корови, де ступати й що жувати на межі з небезпечною зоною?

«Бомба» у пляшці з молоком

Колеги з агентства Ассошіейтед прес, які засумнівалися в чистоті молока, надоєного на фермі біля такої самої межі зони радіологічного заповідника в сусідньому Хойницькому районі, звинувачуються білоруськими чиновниками в брехні та провокації.

Подаровану біля заповідника пляшку з молоком журналісти віднесли на перевірку до Мінського центру гігієни, епідеміології та громадського здоров'я. Під час перевірки молока, як повідомляється в матеріалі Ассошіейтед прес, експерти виявили десятикратне перевищення вмісту нуклідів стронцію-90.

Заступник головлікаря Мінського центру гігієни, епідеміології та громадського здоров'я Петро Амвросьєв заявив у пресі, що доставлене журналістами молоко перевірялося лише на вміст цезію-137 і відповідає нормі. Вимірювання стронцію-90 не проводилося через недостатній обсяг доставленого молока: на аналіз принесли близько півтора літра, а для дослідження треба не менше трьох.

Керівництво молочної компанії, куди надходить молоко з «призаповідної» ферми, уже заявило, що «повернень [виробнику] молока за перевищенням радіонуклідів останніми роками не було», а перевірки продукції, що надходить, проводяться «з періодичністю, встановленою схемами виробничо-лабораторного контролю».

За умови анонімності, утім, фахівці, знайомі із системою контролю, пояснюють недержавним ЗМІ, що періодичність ретельних перевірок обмежена дорожнечею аналізів, і невеликі молокозаводи не мають на це коштів. Вміст америцію — токсичного ізотопа, який зараз активно утворюється при розпаді плутонію-241, у продуктах харчування взагалі складно проконтролювати без специфічних детекторів.

«Бомба на молоці» обіцяє журналістам скандал, що вкотре підтверджує: сумніватися в офіційних даних у Білорусі — чревато…

Де знайти експерта?

«Навіть якщо молоко за нормами є чистим, але містить певну кількість радіонуклідів, це погано. У моєму розумінні норма — це нуль. У продуктах харчування взагалі не повинно бути радіонуклідів», — заявляє доктор медичних наук, професор Юрій Бандажевський, керівник київського координаційного аналітичного центру «Екологія і здоров'я».

Учений Юрій Бандажевський, ексректор медичного університету в білоруському Гомелі, був звинувачений в отриманні хабаря й засуджений на 8 років позбавлення волі — якраз у той період, коли 1999 року на Захід потрапили його дослідження про вплив на організм людини малих доз радіації.

Бандажевський виявив, що через продукти харчування чорнобильська радіація поширилася по всій Білорусі, а проникнення в організм людини так званих «малих доз» радіації провокує виникнення генетичних дефектів.

«У Білорусі негативний вплив на здоров'я населення аварії на ЧАЕС не обговорюється. В Україні влада не допомагає, але не заважає проводити дослідження. І проблема не замовчується», — стверджує вчений, який залишив Білорусь після звільнення з в'язниці 2005 року й нині працює в Києві.

Його колишні білоруські однодумці, затяті критики державної програми відродження постраждалих від Чорнобиля земель — академік Іван Нікітченко, професор Василь Нестеренко, професор Геннадій Грушовий, які об'їздили уражені радіацією райони, — уже пішли з життя.

«У Білорусі інформація про стан корінного населення постраждалих регіонів для дослідників (незалежних. — Бі-бі-сі) недоступна», — констатував Бандажевський днями в інтерв'ю «Білоруським новинам».

Площа-меморіал, присвячена похованим після аварії на ЧАЕС селам Брагінського району

Активісти білоруських екологічних організацій, правозахисники й опозиціонери нарікають на те саме: громадянам пропонують задовольнятися офіційними даними і в оцінці стану здоров'я населення, і в ступені небезпеки-безпеки вироблюваної в країні продукції.

Білоруські вчені й чиновники, які реалізують держпрограму відродження чорнобильських земель, повторюють: сучасні технології виробництва продовольства й рівень контролю не дають приводів для серйозного занепокоєння.

Один із головних аргументів — продукція з білоруських чорнобильських регіонів приймається і в Росії, і в країнах ЄС.

«Молоко з нашого району переробляється в Хойниках, «Поліські сири» йдуть до ЄС, а там знаєте, який контроль? Якби вони були погані чи заражені, хіба б їх брали?» — міркує біля межі Поліського радіологічного заповідника Ігор Самбук, начальник відділу Брагінського райвиконкому.

Тричі мертвий, але живий

Райцентр Брагін, від якого до Чорнобильської атомної по прямій півсотні кілометрів, підлягав відселенню тричі. На картах військових одразу після аварії на ЧАЕС місто було позначено як таке, що підлягає ліквідації, непридатне для життя.

Зараз Брагін у зоні «з правом на відселення» — рівень забруднення містечка радіонуклідом цезій-137 сягає 15 Кі/км2.

Хто міг і хотів скористатися правом на відселення, давно виїхав — майже п'ять тисяч осіб переселилися після аварії в чисті місця, і зараз у Брагіні залишилося близько п'яти тисяч жителів у Брагіні.

Заступник головлікаря місцевої поліклініки Вікторія Степанчик стверджує: пацієнтів із захворюваннями, пов'язаними з аварією на ЧАЕС, останніми роками в районі не спостерігається.

Список «чорнобильських» хвороб, затверджений білоруським Міністерством охорони здоров'я, утім, короткий і пов'язаний переважно із захворюваннями щитоподібної залози. Тією чи іншою патологією щитоподібної залози, за офіційними даними, страждає кожен третій білорус, але далеко не всі з цих випадків вважаються зумовленими Чорнобилем.

Смертність від онкологічних захворювань, що вийшла останніми роками, згідно зі статистикою, на друге місце після смертності від хвороб органів кровообігу, офіційно не пов'язується з наслідками Чорнобиля.

Медична статистика по Брагінському району, де зараз живуть 12 тисяч осіб, не відрізняється від статистики інших регіонів південної Гомельської області, каже лікар Вікторія Степанчик. Як ці дані співвідносяться з даними з інших білоруських областей, лікареві не відомо.

Місцевий мешканець Анатолій розповідає мені в магазині Брагіна, що, за його спостереженнями, померли до строку ті, хто виїхав із рідних місць: «Туга за батьківщиною заїла, і не змогли прижитися на новому місці. А ми, як ті колорадські жуки: скільки не труї, не посипай, живі. Так організм пристосувався», — каже він напівжартома.

«Не відлетиш же звідси на Місяць», — зітхає тваринниця Надія, скаржачись, що село поруч із племінною фермою «Кірово» від початку року оголосили «чистим», позбавивши жителів додаткової відпустки, подвійних «декретних» при догляді за немовлятами та безплатних обідів школярам.

Економічна вигода?

Карти забруднення територій радіонуклідами в Білорусі переглядаються кожні п'ять років, і в останнє двадцятиліття не було випадку, щоб якийсь населений пункт оголосили більш забрудненим, ніж він був до цього.

Вигнаний із Білорусі професор Юрій Бандажевський вважає, що білоруська влада щодо постчорнобильських проблем керується принципом економічної вигоди, а не тривогою за здоров'я людей.

«Я вважаю необхідним обговорювати ці питання, використовуючи серйозні аргументи, а щоб їх наводити стосовно Білорусі, потрібні дані досліджень, яких немає. Але вони потрібні, адже існують ситуації, коли необхідно вживати додаткових заходів для створення сприятливих умов життя людей. Інакше вони гинуть», — заявив учений «Білоруським новинам».

І пояснив: «Ті групи населення, які отримали менше радіації, вимиратимуть повільніше, а ті, що зазнали агресивнішого зараження або тривалого впливу малими дозами, швидше. Майбутнього за такого впливу радіації я не бачу, хіба що чисельність населення не розбавлятиметься мігрантами, які зрештою заступлять корінне населення».

35% радіоактивного цезію, що випав у Європі після аварії на ЧАЕС, припало на Білорусь. Сьогодні цезієм-137 забруднено близько 20% території країни — переважно в Гомельській, Могильовській і Брестській областях; стронцієм-90 — близько 10% (Гомельська та Могильовська області); ізотопами трансуранових елементів — до 2% (Гомельська та Могильовська області).

За інформацією Департаменту з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, зараз у зоні радіоактивного забруднення цезієм-137 щільністю від 1 до 15 кюрі на кв. км живуть 1 мільйон 142 тисячі білорусів, у тому числі 260 тисяч дітей, або кожен восьмий білорус.
У зоні забруднення від 15 до 40 Кі/км2, за приблизними даними, живуть близько 1800 осіб.

Повне подолання наслідків Чорнобиля — доля майбутніх поколінь: період напіврозпаду цезію-137 становить 30 років, стронцію-90 — 29 років, америцію-241 — 432 роки, плутонію-239 — 24 тисячі років.

Як повідомив 26 квітня в Єльську президент Олександр Лукашенко, збитки, завдані економіці країни чорнобильською катастрофою, оцінюються приблизно в 235 млрд доларів. На сьогодні витрати Білорусі на подолання наслідків аварії перевищили 22 млрд доларів.

Через забруднення радіонуклідами після чорнобильської аварії 264 тис. га білоруських земель були виключені із сільськогосподарського обігу. За офіційними даними, вдалося реабілітувати близько 15 тис. га земель.