Віктор ТРЕПАК: «Я передав до НАБУ докази тотальної корумпованості влади»

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте, але нічого не доведено» — саме так можна визначити стан справ, пов'язаних із викриттям верхівки Партії регіонів, яка створила й накинула на країну мережу політичної корупції, в якій заплуталися не лише колишні, а й багато нинішніх «комах». Здавалося б — усі сліди затоптані, кінці у воду кинуті, зняття загроз оплачено. Але ні. Великі афери залишають масштабні сліди.

У листопаді минулого року ZN.UA опублікувало доволі резонансне інтерв'ю з першим заступником голови — начальником Головного управління «К» СБУ генералом Віктором Трепаком. Приводом стала подача ним рапорту президентові про звільнення з посади у зв'язку з неможливістю виконувати «визначені законом завдання з протидії корупції та організованій злочинності через перебування на посаді генерального прокурора України Шокіна В.М.». Він наважився на такий крок, коли зрозумів, що в його конфлікті з генпрокурором у справі «діамантових прокурорів» президент однозначно став на бік Шокіна — свого давнього й близького приятеля. По суті, це означало, що жодної реальної протидії корупції в Україні не буде — для цього немає політичної волі.

Лише через пів року президент задовольнив рапорт В.Трепака й видав указ про його звільнення з посади першого заступника голови СБУ — начальника головку «К». Примітно, що це було зроблено 14 квітня ц.р., саме того дня, коли парламент призначав новий склад уряду, і увага суспільства була прикута до цієї події. Збіг був не випадковим, а з метою знизити суспільний резонанс такого звільнення.

Увесь період із моменту подання рапорту й до моменту звільнення В.Трепак фактично був відсторонений від службових справ, а керівництво головком «К» перейшло до П.Демчини, якого називають «наглядачем» у СБУ від І.Кононенка. За нашою інформацією, В.Трепакові пропонували різні керівні посади в СБУ, але він відмовився.

У четвер Віктор Трепак прийшов до редакції ZN.UA й сказав, що хоче поділитися надзвичайно серйозними матеріалами, які висвітлюють політичну корупцію в державі. У «Дзеркала тижня. Україна» є підтвердження, що в п'ятницю, 27 травня, генерал СБУ передав усі наявні в нього матеріали до НАБУ.

— Вікторе Миколайовичу, давайте спочатку з'ясуємо ваш статус після звільнення з посади першого заступника голови СБУ. Ви зараз обіймаєте якусь посаду в СБУ? — Після президентського указу про моє звільнення із зазначеної посади я перебуваю в розпорядженні голови СБУ. Зараз мною подано рапорт про звільнення з органів СБУ.

А до вас я прийшов як громадянин, до якого потрапили матеріали, що вказують на вчинення особливо тяжких корупційних злочинів посадовими особами найвищого рівня, і які я передаю до компетентного державного органу — Національного антикорупційного бюро України. Вважаю, що ця інформація є суспільно важливою, і громадяни повинні про неї знати.

Проте одразу зазначу, що в інтересах майбутнього слідства не назву жодного прізвища, жодного конкретного факту, про які йдеться в цих матеріалах. Але навіть того, що скажу, буде достатньо, щоб скласти чітке уявлення про масштабність і небезпеку злочинної діяльності, про яку йдеться в цих матеріалах. Конкретика з'явиться в процесі реалізації цих матеріалів НАБУ. Після пережитого за останні три-чотири роки українське суспільство чимось здивувати практично неможливо. Але тим, що воно дізнається з цих матеріалів про свою владу, воно буде надзвичайно вражене.

Я — не політик і не переслідую мету зробити якусь сенсаційну заяву. Для мене важливий результат. У цьому разі він можливий лише за проведення серйозного розслідування. Але привернення уваги суспільства до факту наявності таких матеріалів вважаю не лише виправданим, а й вкрай необхідним. З огляду на нинішню політизацію правоохоронних органів оприлюднення інформації про такі матеріали є ледь не єдиною гарантією того, що вони будуть реалізовані згідно із законом. Інакше з ними можуть зробити що завгодно: застосувати вибірковий підхід до їхньої правової оцінки; банально продати тим, про кого в них ідеться; використати як компромат чи предмет політичного торгу. Тому розгляд цих матеріалів необхідно поставити під громадський контроль.

— У такому разі бодай у загальних рисах опишіть, що це за матеріали й про що вони свідчать.

— Це — великий масив документів, що підтверджують тотальну корумпованість влади. Значна частина цих матеріалів — «амбарна книга» корупційних виплат, що систематично здійснювалися за рахунок «общака», «чорної каси» Партії регіонів. Уперше в полі зору правоохоронних органів опиняється масив матеріалів, що стосуються не одного чи кількох злочинів, а системної багаторічної корупційної діяльності організованої структури, яка діяла на базі відомої політичної партії та ставила за мету незаконне захоплення влади та її протиправне використання. А головне — досягла цієї мети! Ідеться про корупційну діяльність найнебезпечнішого виду — політичну корупцію із сотнями (підкреслюю — сотнями!) суб'єктів, у т.ч. з десятками посадових осіб найвищого рівня. Причому в більшості випадків матеріали містять предметну інформацію про те, ким, коли та який злочин було вчинено. До того ж, що взагалі унікально, вони дозволяють цілісно бачити загальну картину злочинної діяльності — з її організаторами, виконавцями, посередниками, засобами здійснення, результатами.

Матеріали розкривають процес загнивання влади, вказуючи, що як засіб приходу до влади (це стосується насамперед найвищого рівня) використовувався підкуп, характерною рисою перебування при владі була продажність, метою владарювання — протиправне збагачення. Вони доводять, що основою й метою сучасної вітчизняної політики є гроші. Ці документи взагалі ставлять під сумнів легітимність формування та функціонування вітчизняної влади в той період, який вони охоплюють. Формально все виглядало демократично та конституційно: проходили вибори, певних осіб оголошували обраними депутатами чи президентом, у парламенті створювалися фракції й коаліції, проходили голосування, уряд ухвалював рішення, президент робив кадрові призначення… Це оформлялося відповідними постановами, законами, указами, розпорядженнями. А по суті багато чого робилося на злочинній основі: за гроші та заради грошей.

— Коли ви говорите про мету незаконного захоплення влади та досягнення цієї мети, то, судячи з усього, маєте на увазі прихід до влади Віктора Януковича?

— Окрім усього іншого, ці документи докладно розкривають механізм приходу Януковича до влади. На їхній підставі можна довести, що Янукович прийшов до влади незаконно й не був легітимним президентом України. По суті, у 2010 р. повторилася ситуація другого туру президентських виборів 2004 р., коли на підставі сфальсифікованих результатів виборів голова ЦВК Ківалов оголосив Януковича президентом. Просто якщо у 2004 р. ті, хто вів Януковича до влади, діяли грубо та нахабно, то у 2010 р. ставку зробили на витонченіші й приховані методи фальсифікації. Крім того, за документами простежується, що приходові Януковича до влади підіграв чинний на той час гарант.

— Ви говорите про багаторічну діяльність злочинної організації, яка корумпувала державну владу і зрештою сама стала владою. «Багаторічна діяльність» — це скільки?

— Ідеться про доволі тривалий період, що охоплює управління державою кількома президентами, складами уряду та парламенту. Він охоплює низку виборів — президентських, парламентських, місцевих. Матеріали свідчать, що змінювалися президенти, уряди, парламенти, а державна влада по суті залишалася незмінною — наскрізь корумпованою. Незмінними залишалися й основні способи здобуття влади — підкуп, обман, фальсифікації, залякування. Візьмімо для прикладу парламентські вибори 2007-го та 2012 р. Вони проходили за різних президентів і в різній суспільно-політичній ситуації, але за методами проведення мало чим відрізнялися. Хіба що концентрацією корупційних і маніпулятивних засобів. У 2012 р. вони були здебільшого зосереджені в одних руках.

За наявною інформацією, зазначена злочинна організація на хабарі та інший підкуп витратила близько 2 млрд дол. Хабарі в сумі 500 тис. дол. чи мільйон доларів були ледь не нормою. Часто вони сягали 5, 8 і навіть 20 млн дол. Зауважте, готівкою! Переважно це були одноразові «виплати», але мало місце й систематичне отримання хабарів, у деяких випадках воно тривало роками. Те, що проходило банківськими переказами та іншими безготівковими угодами, — окрема тема. —

До вашого застереження про неможливість називати прізвища осіб, що фігурують у матеріалах, можна поставитися із розумінням. Але бодай у загальних рисах їх можна якось позначити, щоб зрозуміти сферу їхньої діяльності, обсяг повноважень тощо?

— Серед фігурантів цих матеріалів — посадові особи найвищого рівня (ті, кого називають керівництвом держави), міністри та керівники відомств, народні депутати, відомі політики, громадські діячі, представники міжнародних організацій, судді, в тому числі вищих судових інстанцій. Одержувачами хабарів були представники багатьох політичних партій — як провладних, так і опозиційних. Про «калібр» посадових осіб нижчого рівня — я навіть не кажу.

Багато хто з них сьогодні обіймає високі державні посади, керує відомствами, впливає на формування та реалізацію державної політики, контролює провідні ЗМІ, веде активну політичну та громадську діяльність, порядкує в економіці держави. Деякі з них пішли на суттєве посадове підвищення.

Процесом корумпування були охоплені всі суспільні сфери, що мали бодай найменше стосунок до здобуття влади та її реалізації. Документи свідчать про участь у становленні режиму Януковича ЦВК, парламенту, судів, насамперед Вищого адміністративного суду та Конституційного суду. Роль цих інституцій в узурпації влади Януковичем була ключовою.

Про це говорили багато хто, це зазначалося в рішеннях парламенту та парламентських комітетів, зокрема в спільному рішенні двох профільних парламентських комітетів (з питань протидії корупції та законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) від 18 грудня 2014 р. А тепер цьому всьому є фактичне підтвердження.

— Ви сказали про ЦВК. У її складі починаючи з 2004 р. перебуває Михайло Охендовський, якого тісно пов'язували з Партією регіонів. Йому приписували кураторство паралельним підрахунком на президентських виборах 2004 р. на користь Януковича. Тодішній секретар РНБО Петро Порошенко навіть заявляв, що «у нього є підозри щодо причетності Охендовського до втручання в роботу сервера ЦВК». Однак тоді за Ющенка Охендовський залишився в ЦВК. За Януковича він очолив цей орган, а Порошенко вже як президент нагородив його орденом Ярослава Мудрого. Він є у ваших списках?

— Ми ж із вами домовилися — жодних прізвищ і конкретних фактів. Усьому свій час. Але я глибоко переконаний, що змінювати склад ЦВК треба вже давно.

— Наскільки можна зрозуміти зі сказаного вами, ці матеріали стосуються здебільшого періоду правління Януковича й не торкаються нинішньої влади. Тобто йдеться про минуле, яке вже змінила Революція гідності й яке «ворушити» потрібно здебільшого заради торжества справедливості — розплати за скоєне представниками колишнього політичного режиму?

— В українській політичній корупції ніщо не виникає «нізвідки» і, на жаль, нікуди не зникає. Ці матеріали сьогодні надактуальні. На них не можна дивитися лише як на підставу для кримінальної відповідальності певних корупціонерів. Їхнє юридичне значення дуже важливе, але не менш важлива й політична відповідальність цих осіб — якомога швидше відсторонення від влади.

Як я вже сказав, матеріали стосуються злочинної організації, яка масштабно та системно корумпувала владу. Вони проливають світло на весь спектр суспільно-політичних процесів у нашій країні, показують справжнє обличчя багатьох відомих представників так званої політичної еліти. Вони дозволяють краще зрозуміти суть подій, що відбуваються й сьогодні, мотиви ухвалення державних рішень, справжню роль цілого ряду офіційних політиків і «сірих кардиналів». Вони дають чіткі відповіді на питання, які з моменту приходу нової влади у 2014 р. хвилюють українське суспільство та міжнародну спільноту.

Революція гідності не перекреслила минуле. Безперечно, у владі багато що змінилося, причому змінилося суттєвим чином. Водночас багато що залишилося незмінним, причому з того, що мало змінитися обов'язково, і змінитися кардинально. Ідеться не про персоналії — вони змінилися, хоча й не повністю, а про принципи формування владних інституцій, принципи їхньої діяльності, ухвалення рішень, розв'язання кадрових питань. А головне — про чесність, порядність і відповідальність керівництва держави, про переважання в нього суспільного інтересу над своїм приватним. Парадоксом України є те, що її народ двічі (у 2004-му та 2013–2014 рр.) фактично здійснював революцію, але логічно не завершував її й з часом дозволяв владі знову братися за своє.

На сьогоднішній день незруйнованим залишається фундамент корупції, що досягла за часів Януковича свого апогею. Не покарані головні корупціонери. Більше того, багато хто з них глибоко інтегровані в нинішню владу. Значною мірою збережено принципи реалізації влади. Відновлено й запущено в роботу тіньові схеми в економіці, банківській сфері, на митниці. Відновлено інститут «наглядачів». Таким чином, корупційний режим нікуди не зник. Більше того, з кожним днем він дедалі більше відновлюється й утверджується.

З превеликим жалем, Революція гідності не призвела до зміни якості влади. Найбільшим ворогом України залишається її влада. Здебільшого саме цим викликана нинішня кризова ситуація в Україні, а не війною, як це часто пояснюють народові. Саме це створює передумови для можливого політичного реваншу представників режиму Януковича, а отже, і зміни стратегічного курсу розвитку України. І такий реванш, як це випливає з аналізу матеріалів і нинішньої ситуації, цілком можливий.

— Реальність свідчить, що публічне викриття представників режиму Януковича відбувається для відводу очей. А насправді нинішня влада тісно пов'язана з попередньою?

— Такий зв'язок здається очевидним, і розірвати його досі не вдалося. Треба розуміти, що він зумовлений низкою фундаментальних чинників: однаковим підходом до влади як засобу збагачення; спільністю бізнесу багатьох колишніх і нинішніх можновладців, політичними проєктами, в яких вони разом брали участь або навіть засновниками яких були. Нарешті, спільністю «господарів», від яких залежить їхня лінія поведінки. Пам'ятаєте, як у січні-лютому 2014 р. на Банкову на зустріч із Януковичем ходили відомі політичні діячі, нібито представники Майдану? Багато хто тоді висловлював невдоволення з приводу переговорів із диктатором, на яких перемовники від Майдану вітались за руку з Януковичем. Ніби й не було до цього звірячого побиття студентів «Беркутом», силових штурмів Майдану, поливання протестувальників льодяною водою, застосування до них зброї, загиблих і скалічених… Матеріали, які я передаю до НАБУ, дозволяють з іншого боку подивитися на ці зустрічі, у тому числі зрозуміти їхні справжні рушійні сили та «режисерів». А якщо до цього додати інформацію про неофіційні зустрічі з диктатором, то взагалі ще багато що прояснеться.

— Таким зв'язком пояснюється і відсутність значущих результатів у розслідуванні злочинів режиму Януковича. Новий генпрокурор Луценко вже встиг заявити, що зараз у ГПУ немає жодної готової справи проти чиновників Януковича.

— Ці злочини умовно потрібно поділити на три групи. Першу становлять корупційні злочини, пов'язані з мільярдними розкраданнями з державного бюджету, контрабандою, «віджимом» бізнесу, банківськими аферами, відмиванням брудних коштів, великими хабарями тощо. Вони були спрямовані на збагачення правлячої верхівки. Сьогодні вже можна стверджувати, що розслідування цієї категорії злочинів великою мірою провалено: частина їх юридично «померла», правова перспектива іншої частини — вельми примарна. Останнім часом загалом спостерігається повальне згортання справ про зловживання представників «сім'ї» та близького оточення Януковича. Багато хто вважає, що ці справи просто продали. Такі припущення не позбавлені сенсу, оскільки, з огляду на їхню «жирність», ці справи цілком могли бути предметом бізнес- чи політичних угод.

Друга група — справи про узурпацію влади Януковичем. Наскільки відомо, одну з них уже кілька років розслідує ГПУ, іншою займалася СБУ. В останній справі в якийсь момент була навіть інформація про повідомлення про підозру суддям Конституційного суду. А потім усе стихло. Зараз може виявитися, що справи «поховані». А матеріали, про які ми з вами говоримо, дозволяють надати розслідуванню новий імпульс. НАБУ може взяти ці справи у своє провадження та предметніше зайнятися ними.

Третя група — справи про злочини проти Майдану. Ними з кінця 2014 р. здебільшого займається управління спецрозслідувань ГПУ, яке очолює Сергій Горбатюк. Частину з них уже направлено до суду. С.Горбатюк зі своїм колективом користується підтримкою родичів героїв Небесної Сотні — а це про багато що говорить.

Матеріали, що передаються до НАБУ, дозволяють глибше зрозуміти роль силових структур у становленні та існуванні режиму Януковича. Достатньо сказати, що на підкуп працівників таких структур, у тому числі «Беркуту», задовго до подій 2013—2014 рр. виділялися колосальні кошти. Ці матеріали також можуть знадобитися для розкриття вбивств і з'ясування обставин самогубств (якщо це були самогубства) відомих представників Партії регіонів, що сталися після падіння режиму Януковича.

Якщо ж говорити відверто, то, з превеликим жалем, результати розслідування зазначених справ викликають почуття провини й сорому перед Українським народом.

— Чому, на вашу думку, ці матеріали з'явилися саме зараз? І як вони потрапили до вас, та й, зрештою, чому саме до вас?

— Точну відповідь на ці питання може дати лише той, хто володів цими матеріалами. Причини можуть бути дуже різні, але я не хочу з цього приводу робити жодних припущень. Тому що не це важливо. Важливо, що ці матеріали збереглися й що вони опиняються в розпорядженні компетентних державних органів. Це дозволяє розпочати офіційну перевірку інформації, що в них міститься, проведення розслідування за кожним фактом, у якому вбачаються ознаки злочину, з'ясування всіх обставин, пов'язаних зі зазначеними фактами.

— А ви впевнені, що ці матеріали оригінальні? Чи не виявиться з часом, що вони є якісними копіями або, більше того, спеціально виготовлені для чиєїсь дискредитації?

— У тому, що ці матеріали оригінальні, у мене немає жодних сумнівів. По-перше, на їхній оригінальності наполягає джерело, від якого я отримав ці матеріали. По-друге, ретельний візуальний огляд дозволяє зробити однозначний висновок — це оригінали. По-третє, до такого самого висновку дійшов експерт, якому я дав частину документів на дослідження. По-четверте, це випливає зі змісту самих матеріалів: підробити таку кількість документів різних видів, що стосуються тисяч подій і фактів, — просто нереально. Крім того, «накладаючи» на ці матеріали інформацію, якою володію за родом своєї роботи в СБУ, я бачу, що загалом вона «вкладається» у зміст цих матеріалів.

Правдивість відображених у цих матеріалах подій елементарно встановлюється оперативним і слідчим шляхом — за фактичними обставинами, особами, датами, відповідними рішеннями та документами, зрештою — свідками цих подій. Тим більше що серед цих матеріалів є банківські та інші документи з оригінальними печатками, підписами, іншими реквізитами. Навіть якщо припустити, що ці матеріали є копіями (що я однозначно виключаю), то й тоді вони не втрачають своєї юридичної цінності. Просто детективам із ними буде складніше працювати. Доведеться застосовувати іншу тактику та методи ведення оперативної роботи й слідства. Але я ще раз підкреслюю: я переконався — це однозначно оригінали. Отже, є всі правові підстави відкривати за цими матеріалами кримінальне провадження й проводити серйозне розслідування.

— Якби ці матеріали потрапили до вас раніше — коли ви обіймали посаду першого заступника голови СБУ, як би ви з ними працювали?

— Знаєте, я заглибився в ці матеріали, відчув їхню суть і добре розумію, як і з ким треба працювати за ними — з чого й з кого почати, що й як відпрацьовувати оперативним шляхом, а що — слідчим. Як припинити витік інформації, захиститися від різних впливів і тиску. Адже очевидно, що буде величезна кількість охочих, у тому числі дуже й дуже впливових осіб, отримати доступ до цих матеріалів, викупити їх, перевести хід розслідування в потрібний їм напрямок, реалізувати вигідну частину матеріалів, а невигідну — «поховати». Щоб ефективно займатися розслідуванням цих матеріалів, недостатньо мати належну професійну підготовку. Потрібні мужність, уміння тримати удар і обстоювати позицію. І чесність — тому що спокуси будуть неймовірні. Ця справа дуже небезпечна для тих, хто нею займатиметься. Тому що «ставки» в ній будуть просто колосальні: і політичні, і фінансові, і міжнародні.

— Ви вважаєте, що НАБУ в змозі розслідувати подібну справу? Адже воно перебуває лише на етапі становлення. Чому не ГПУ чи СБУ, можливості яких, з погляду досвіду, методики, професійного рівня, набагато більші?

— Вибирати тут не доводиться. Згідно з КПК, злочини, ознаки яких вбачаються в матеріалах, є підслідними саме НАБУ. Адже йдеться про одержання чи надання неправомірної вигоди (хабара), вчинені посадовими особами, які обіймають особливо відповідальне становище, в особливо великих розмірах. Це — статті 368 і 369 КК України. Розслідування очевидно виведе на інші злочини, також підслідні НАБУ. Крім того, за законом, НАБУ може взяти у своє провадження розслідування практично будь-якого злочину, яким було завдано або могло бути завдано тяжких наслідків державним чи суспільним інтересам. Його завдання — протидія кримінальним корупційним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами та такими, що становлять загрозу національній безпеці. Тобто за всіма юридичними ознаками розслідування справи за цими матеріалами є компетенцією НАБУ.

До того ж на сьогоднішній день серед правоохоронних структур НАБУ користується найбільшою суспільною довірою та найменш політично заангажоване. Для об'єктивного розслідування це — критично важливо.

Водночас розслідування цих матеріалів стане своєрідним тестом для НАБУ: або воно справді буде потужним антикорупційним органом, або ж, як і інші правоохоронні структури, перетвориться на кишеньковий політичний засіб. Багато що залежатиме від особистої позиції керівника НАБУ Артема Ситника. Сподіваюся, він гідно виконає цю місію. При цьому хочу зазначити, що повністю підтримую директора НАБУ в прагненні отримати право на самостійне проведення всіх оперативно-технічних заходів.

— Чи можна припустити, що ці матеріали все ж з'являться в ЗМІ?

— Цього не можна виключати. Якщо є оригінали, то можуть існувати й їхні копії. Хоча, як я вже говорив, на нинішньому етапі їх оприлюднення вкрай небажане. Не можна виключати й існування інших матеріалів про елітну політичну корупцію.

— Коли і за якими ознаками, на вашу думку, можна буде зрозуміти, чи серйозно НАБУ взялося за справу?

— На мою думку, ряд епізодів, інформація про які міститься в цих матеріалах, може бути розслідуваний дуже швидко — за кілька місяців. За багатьма доведеться попрацювати більше. На викриття всього механізму цієї корупційної діяльності можуть піти й роки, тому що нею була охоплена практично вся система влади — і по горизонталі, і по вертикалі.

— Ви стали носієм надзвичайно важливої й водночас надзвичайно небезпечної інформації. Потенційно ви також стали об'єктом різних ризиків. З великою ймовірністю можна припустити, що ви опиняєтеся під пильною увагою своїх колег, які працюють на певних політиків. Не виключено, що вами можуть зацікавитися спецслужби іноземних держав, до стратегічних інтересів яких належить Україна. Насамперед Росії, оскільки ключові фігуранти цих матеріалів політично орієнтовані на неї та є її «ударною силою» в Україні. Вам суто по-людськи не страшно — за себе, рідних? Напевно, можна було знайти безпечніший варіант реалізації цих матеріалів?

— Я вже говорив про небезпеку цієї справи для тих, хто її розслідуватиме. Але ви абсолютно правильно позначили чинники небезпеки для будь-якого носія інформації, що міститься в цих матеріалах. Насправді ризиків ще більше, і я їх усвідомлюю. Більше того, знання системи зв'язків у нинішньому вітчизняному політикумі, реального стану правоохоронної системи дозволяє мені спрогнозувати, звідки, хто й який може завдати удару. Кар'єра для мене вирішального значення не має — я вже зазнав влади, знаю її смак і ціну. Залякування відповідальністю — теж уже проходив після «сутички» з Шокіним у справі «діамантових прокурорів». Я допускаю, що особи, про яких ідеться в матеріалах, а це дуже впливові на сьогодні особи, можуть організувати щодо мене кримінальне переслідування, спробують публічно дискредитувати.

Але я свідомо йду на цей крок, тому що бачу й розумію й інше: велике лихо, яке зараз переживає Україна, продовження розграбування країни, майже відкрите існування злочинних схем, політичні «домовлянки», які зводять нанівець здобутки Майдану. Усе це супроводжується правильною проєвропейською риторикою та гаслами. Але очевидно, що в реальності Україна втрачає майбутнє. Існує небезпека втрати державності й роздирання України на шматки, якщо негайно не почати кардинально виправляти ситуацію у владі. Матеріали, про які ми говоримо, можуть суттєво цьому сприяти. Тому я робитиму все, щоб вони були максимально ефективно реалізовані.

Довідка ZN.UA.

Віктор Миколайович Трепак 16 років працює в системі СБУ: пройшов шлях від оперативного уповноваженого до одного з керівників Служби, практично весь час працюючи за лінією протидії корупції та організованій злочинності. У період керівництва СБУ ставлеником «сім'ї» Якименком зазнавав переслідувань. Після зміни влади у 2014 р. обійняв посаду першого заступника начальника головку «К», кілька місяців провів у зоні АТО. У червні 2015 р. президент Порошенко призначив його першим заступником голови СБУ — начальником головку «К».

У його оперативному активі низка резонансних справ, зокрема судді-«колядника» І.Зварича й цілої «плеяди» інших суддів-хабарників, викриття корупціонерів у системі МВС, СБУ, ДФС, органах виконавчої влади. Осібно стоїть справа «діамантових прокурорів», оперативний супровід якої здійснювали співробітники СБУ під керівництвом В.Трепака. Саме вона стала каменем спотикання в його кар'єрі. Після публічного протистояння з генпрокурором В.Шокіним у цій справі він подав президентові рапорт на звільнення. Хоча, за інформацією ZN.UA, були й інші поважні причини, а саме — конфлікт із Кононенком—Грановським через відмову виконувати їхні специфічні прохання-доручення, небажання забезпечувати дах контрабандним та іншим тіньовим схемам.