Мисливці судяться з Президентом

Вищий адміністративний суд України 10 червня цього року прийняв до розгляду позов про визнання протиправним та скасування Указу Президента України про створення національного природного парку «Нижньодніпровський». Судове слухання призначено на 30 червня, о 10.30.

Позов подали Голопристанська районна громадська організація мисливців і рибалок, товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Люкс» і три сільради: Геройська, Рибальчанська, Великокардашинська.

Директор Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської облдержадміністрації Юрій Попутько сказав «Вгору», що про цей позов вони офіційно повідомлені, але з доводами позивачів їх не ознайомили. Взагалі, ситуація — цілком абсурдна. Зрозуміло, що «Дельта-Люкс» усупереч інтересам громад, держави продовжує полювати в плавнях, а це вже — незаконно. І тому намагається Указ Президента скасувати. Ну а сільради взагалі не можуть виступати в суді як позивачі. Вони абсолютно ніякого стосунку до парку не мають. Його межі проходять поряд з їхніми територіями, по урізу води. І те, що представники місцевої влади вступили в змову з браконьєрами, — це дуже засмучує, — каже Юрій Попутько.

Згідно з процедурою, відповідачі за позовом — Адміністрація Президента та Міністерство екології. Херсонська обласна держадміністрація готова захищати парк і виступити третьою стороною у справі. Наші чиновники й учені готові і доводити, і обґрунтовувати важливість та необхідність парку. Тим більше, — стільки років працювали над його створенням. Але вище керівництво країни поки що мовчить, і наших фахівців на процес не запрошують.

А що стосується «доводів», то, як пояснила колишня голова, а нині депутатка Геройської сільради Любов Богдан, у них у селі ніхто й не знає суті позову. Лише ходять чутки, що тут замішані інтереси браконьєрів і заготівельників очерету. Раніше вздовж берегів, у дворічної висоти заростях, рясно гніздилися качки, гуси та маса всякого іншого птаства. А тепер очерет підстригають «під їжачок» — не вище 50 см. І птаства не стало.

Кампанія з дискредитації

Про те, як багато означає для Херсонщини (і не лише) створення Національного парку, вже стільки написано й говорено, що не повторюватимусь. Зазначу лише, що парк має ще й міжнародне значення. Ще понад 40 років тому Україна, будучи у складі СРСР, ратифікувала Рамсарську конвенцію про захист водно-болотних угідь. І таким чином узяла на себе зобов’язання захищати, зокрема, пташине населення наших плавнів. Після проголошення незалежності Україна 1996 року підтвердила ЮНЕСКО, що й надалі виконуватиме Рамсарську конвенцію. Проте понад 20 років знадобилося вченим, екологам і громадським діячам, щоб пролобіювати створення на Херсонщині, в дельті Дніпра, Національного парку. Справа зрушила з «мертвої точки» лише 2008 року. Тоді, наприклад, на мапі України з’явився Нижньодністровський національний природний парк — на території Білгород-Дністровського, Біляївського та Овідіопольського районів Одеської області. А в нас процес, на жаль, зрушив і «застопорився». Утім, тепер зрозуміло, чому — наша обласна влада була «зацікавлена» зовсім в іншому. Лише після революції гідності та зміни керівництва пакет документів було остаточно затверджено і його передали до Києва. Проте тепер тяганина почалася в столиці, а тут, на Херсонщині, пішла активна кампанія з дискредитації самої ідеї парку.

Якісь особи підбурювали місцевих жителів, брехливо стверджуючи, що вони після цього не зможуть худобу випасати, гриби збирати й рибу ловити. Людей звозили автобусами на протести. І почалися масові звернення «від громадян» до всіх можливих інстанцій з вимогами відстрочити створення парку, оскільки він може завадити займатися сільським господарством і традиційним промислом. Найабсурдніше, що таке саме питання про відстрочку «протягувалося» депутатами й на сесії облради.

А представник громадської організації «Екологія — Право — Людина» Петро Тестов розповів, що, просуваючи створення парку, зустрічалися з керівництвом Державного агентства лісових ресурсів, Комітету з питань екологічної політики Верховної Ради, Міністерства екології. І там теж говорили «про безліч незручностей, які створить людям поява національного природного парку на територіях, де вони завжди ловили рибу й випасали худобу». А в неофіційних бесідах пояснювали — у Дніпровських плавнях розташовані мисливські господарства, за якими стоять досить впливові люди.

Кому парк — як кістка в горлі

На території наших плавнів облаштувалося 9 мисливських угідь. Острови, тисячі гектарів, віддані їм 2006—2008 року обласною радою в оренду на 49 років. Лише два підприємства сплачують податки, решта — неприбуткові організації. Оренду платять, як каже відомий еколог Володимир Худолій, — по одній гривні на рік за гектар. Але на ці острови «простим смертним» ходу немає, там відпочиває «еліта». І навіть на човні туди не наблизитися, всі протоки перекриті натягнутим дротом із попереджувальною табличкою: «Приватні володіння», скрізь — озброєна охорона. Можна лише за знімками в інтернеті побачити, які там збудовані особняки й котеджі. А основний вид діяльності в цих структур — полювання. Ось тут, власне, і «зарито собаку». Річ у тім, що на території Нацпарку ловити рибу можна, гриби збирати — теж, навіть худобу випасати (за винятком маленького «шматочка» території, 6%, яка перебуває під найсуворішим захистом). А ось полювати — ніде не можна, на всіх 80 тисячах гектарів. Зокрема й на взятих в оренду на 49 років. Звісно, власникам угідь не хотілося втрачати такий «ласий шматочок», і тому почали лякати людей і дискредитувати саму ідею парку.

Екологи, вчені, прихильники якнайшвидшого створення природного парку постійно зустрічалися з місцевими жителями та чиновниками, пояснювали, що всі ті «страшилки» про «заборону на все» — повна нісенітниця. Створення парку — це величезний плюс і для нас усіх, і для держави, яка зобов’язана виконати міжнародні угоди. Мінус — лише мисливцям. Тому що єдиний вид діяльності, який заборонений на території Нацпарку, — полювання. І що людей просто цинічно використовують, щоб зберегти «феодальні вотчини». А спроба відстрочити створення парку — це, по суті, його «вбивство». Адже після реформи, після децентралізації з’являться нові адміністративні одиниці — об’єднані громади. І тоді документи на парк доведеться оформлювати з самого початку, заново затверджувати й погоджувати його межі.

А це — додаткові витрати сил, часу, коштів, що за нинішньої ситуації в Україні зводить усі попередні зусилля до нуля.

Мисливські господарства, які виступали проти створення парку, як уже писала «Вгору», — це ТОВ «Дельта Люкс», Цюрупинське районне товариство мисливців і рибалок «Відродження фауни», підприємство ТОВ НВО «Екофільтр», підприємство «Кінбурнська коса» та кілька районних організацій мисливців і рибалок.

Серед засновників ТОВ «Дельта Люкс»: Віктор Сарапін — директор Херсонської дирекції банку «Райффайзен Банк Аваль», він же депутат Херсонської облради; Андрій Рижилов — депутат Голопристанської райради; Володимир Ляшенко — депутат Херсонської облради.
У засновниках «Відродження фауни»: Віктор Сидоренко — депутат облради; Гурам Апостіліді — голова наглядової ради ПАТ «Цюрупинськавтотранс».

Засновники підприємства «Кінбурнська коса»: ті самі Сарапін і Ляшенко, а також Юрій Ємченко, колишній голова податкової адміністрації Херсонської області, і Микола Ткаченко — колишній депутат Донецької облради, керівник банку «Софіївський», колишній директор Донецької дирекції банку «Райффайзен Банк Аваль».

У ТОВ НВО «Екофільтр» контактною особою значиться Максим Шестопал. Він же є директором компанії «Таврійський край», яка стовідсотково належить компанії «Гаврилівські угіддя» — де господарями є Сарапін і Ляшенко.

«Що охороняєш, те й маєш?»

Пристрасті мисливців довкола заповідника трохи вщухли після того, як торік, 24 листопада, Президент підписав Указ про створення «Нижньодніпровського» і тимчасово виконувачем обов’язків директора Нацпарку було призначено Ігоря Яковлєва. Це призначення викликало крайнє обурення вчених, екологів і громадськості. Адже саме він, будучи 2006—2009 року першим заступником голови облдержадміністрації, депутатом облради й секретарем постійної комісії, у віданні якої перебували питання екології, підписував документи про створення мисливських господарств. Він же — сам співзасновник Товариства мисливців і рибалок «Чинтрель», яке було створене 2007 року і тоді ж отримало в оренду на 49 років 12,5 тис. га мисливських угідь у Генічеському районі. І хоча в.о. директора Ігор Яковлєв категорично заперечував свої давні зв’язки з Сарапіним і Ляшенком і обіцяв докласти максимум зусиль, щоб налагодити захисно-охоронну діяльність, результат, як кажуть, «на обличчі». Тобто — жодного. За пів року не зроблено абсолютно нічого. Судячи з усього, мисливці для того й протягли «свого кандидата», щоб тут, на місці, бойкотувати роботу щодо Нацпарку, щоб він так і був на папері, а не в плавнях.

Що ж, у такому разі, змінилося? Чому раптом, через пів року після підписання Указу, з’являється позов про визнання його протиправним?

З неофіційних джерел нам стало відомо, що днями Ігоря Яковлєва «відкликали» до Києва, призначили заступником міністра екології. І найстрашніше в цій ситуації, що захищати парк у суді будуть представники Адміністрації Президента та... Міністерства екології.