Кому насправді вигідні високі тарифи та величезні субсидії

Однією з найбільш обговорюваних тем першого півріччя 2016 року є підвищення тарифів на енергоносії. Молоді реформатори зіткнулися з гострою критикою на свою адресу не лише від простого народу, а й від поважних експертів. У суспільстві поширене переконання, що альтернативою зростанню тарифів може стати підвищення енергоефективності: зменшимо тепловитрати — і не потрібно збільшувати тарифи.

Чи так це, спробуємо розібратися, виходячи з наявної статистики щодо паливно-енергетичного балансу в Україні.

1.Ефективність кінцевого споживання енергоресурсів домогосподарствами

Спробуємо визначити, скільки втрачає Україна внаслідок неефективного використання енергоносіїв домогосподарствами з метою обігріву впродовж опалювального сезону порівняно з європейськими країнами. З метою спрощення припустімо, що для обігріву використовуються всі види палива, крім нафтопродуктів та електроенергії. Висунуто гіпотезу, що обсяг їх споживання залежить від кількості населення, площі та кліматичних умов. Тому як показники енергоефективності з метою обігріву пропонується використовувати два показники:

Співвідношення кінцевого споживання енергоресурсів відносно кліматичних умов і відносно чисельності населення країни.

Співвідношення кінцевого споживання енергоресурсів відносно кліматичних умов і відносно житлової площі.

Показником кліматичних умов є градусо-дні обігріву, які відображають рівень холоду впродовж певного періоду часу, враховуючи зовнішню температуру та внутрішньокімнатну температуру і визначаються за такою формулою Євростату:

(18 °C — Tm) x d, (1)

де Tm — середньодобова зовнішня температура, що визначається так (Tmin + Tmax / 2)

Результат формули (1) прирівнюється до нуля, якщо середньодобова зовнішня температура дорівнює або перевищує 15°C. Оскільки інформація про мінімальну та максимальну добову температуру загалом по Україні відсутня у відкритому доступі, як Tm використано просту середньомісячну температуру в м. Києві, скориговану на коефіцієнт 1,05, що враховує факт спрощення формули визначення середньодобової зовнішньої температури.

Для розрахунків було використано дані Євростату про обсяги споживання енергоресурсів, а також дані Енергетичного балансу України Держкомстату за 2007—2014 роки. Оскільки дані енергетичного балансу за 2015 рік в Україні поки відсутні, обсяг кінцевого споживання енергоресурсів домогосподарствами (крім нафтопродуктів та електроенергії) оцінено виходячи з обсягів споживання природного газу населенням і теплокомуненерго, а також виходячи з тренду зміни структури видів палива в їх структурі споживання.

Встановлено, що в Україні 2008 року показник кінцевого споживання енергоресурсів для обігріву відносно площі житлового фонду становив 6,3 тис. тонн нафтового еквівалента / градусо-днів обігріву / млн м2. 2014 року цей показник знизився до 119 при середньому значенні в країнах Європи — 112 (мал. 1), а 2015 року був навіть нижчим за середньоєвропейський рівень і становив 108 тис. т.н.е. / градусо-днів обігріву / млн осіб. Інший показник енергоефективності — використання енергетичних ресурсів відносно площі — має набагато більший розрив із середньоєвропейським показником, оскільки в Україні на 1 людину припадає 22 м2, тоді як у Європі — 37 м2. 2008 року цей показник становив 6,3 тис. т.н.е. / градусо-днів обігріву / млн м2, 2014 року він знизився до 5,4, а 2015-го — до 4,9. За цим показником Україна 2015 року випередила такі країни, як Польща, Румунія та Угорщина (мал. 2).

Малюнок 1. Ефективність кінцевих витрат енергії на обігрів відносно кількості населення в Європі (2014 р.) та в Україні

І

Джерело: розрахунки автора згідно з даними Євростату про обсяг споживання енергоресурсів у Європі, Держкомстату про дані Енергетичного балансу, даних Євростату та Держкомстату про чисельність населення.

Малюнок 2. Ефективність кінцевих витрат енергії на обігрів відносно житлової площі в Європі (2014 р.) та в Україні

Джерело: розрахунки автора згідно з даними Євростату про обсяг споживання енергоресурсів у Європі, даних Держкомстату про Енергетичний баланс, даних про обсяги житлової площі в Європі 

Виходячи зі співвідношень двох показників енергоефективності в Україні та в Європі було визначено обсяг втрат, що перевищують середньоєвропейський рівень. Починаючи з 2008 року, він знизився з 31,7% до 12,2%. Несподіваним результатом аналізу стало те, що згідно з офіційними даними про обсяги споживання зазначених видів енергоресурсів домогосподарствами впродовж 2007—2013 рр., вони практично не залежали від кліматичних умов.

2.Втрати від надмірного використання енергоресурсів, виражені у фізичних і вартісних обсягах природного газу

Враховуючи, що в структурі консолідованого кінцевого споживання енергоресурсів теплокомуненерго та населення частка природного газу становить понад 70%, а також той факт, що природний газ для цих споживачів реалізовувався за цінами, які були нижчими за ринкові більш ніж на 50%, логічно припустити, що понаднормативні втрати здебільшого пов’язані зі зловживаннями, пов’язаними з ціновими диспаритетами на природний газ, а також неефективністю його використання. На мал. 3 відображено обсяг споживання енергії для обігріву домогосподарствами, в т. ч. понаднормативні втрати цих енергоресурсів. На мал. 4 відображено понаднормативні втрати, але переведені у фізичні обсяги природного газу та вартісну оцінку цих обсягів, виходячи з ринкових цін.

Упродовж 2007—2015 років обсяг втрат оцінюється в 45,8 млрд м3 природного газу або 12,4 млрд дол. США за ринковими цінами, що діяли на момент використання цих ресурсів.

Малюнок 3. Споживання енергії домогосподарствами, крім нафтопродуктів та електроенергії в Україні

Джерело: розрахунки автора згідно з вищенаведеними даними

Малюнок 4. Витрати енергії для обігріву житла, виражені у фізичних обсягах природного газу та вартості його імпорту

Джерело: розрахунки автора згідно з вищенаведеними даними

Варто звернути увагу й на можливі прорахунки такого підходу:

1) в Україні енергетичний баланс практично не враховує відновлювані джерела енергії, тобто споживання може бути й більшим;

2) обсяг споживання домогосподарствами України може бути завищений, оскільки відсутній належний облік спожитих енергоресурсів;

3) припущення про те, що електроенергія не використовується з метою опалення, спотворює статистику, особливо в країнах, у яких співвідношення в цінах електроенергії та інших видів енергоресурсів нижче, ніж у середньому в Європі, заохочує домогосподарства цих країн використовувати електроенергію як паливо;

4) частки населення, яке проживає в багатоквартирних та індивідуальних будинках у країнах, різні, що впливає на витрати;

5) обсяги споживання природного газу домогосподарствами в Україні більші порівняно з європейськими країнами за рахунок відмінностей у частці населення, яке користується закладами громадського харчування (25% природного газу, спожитого населенням, використовується для приготування їжі та підігріву води).

Також було здійснено спробу визначити витрати енергоресурсів на рівні теплокомуненерго. Використано таку методику розрахунку цього показника, (2):

споживання теплоцентралями первинної енергії;

виробництво тепла теплоцентралями;

обсяг постачання тепла теплоцентралями та теплоелектроцентралями;

виробництво тепла теплоцентралями та теплоелектроцентралями.

Малюнок 5. 5 ККД теплоцентралей в Україні та в Європі

Джерело: розрахунки автора згідно з даними згідно з попередніми розрахунками та даними Держкомстату про Енергетичний баланс

Результати аналізу вхідних первинних джерел енергії та вихідних теплової енергії також виявилися несподіваними. З’ясувалося, що співвідношення між виходом і входом первинної енергії на рівні теплокомуненерго в Україні 2014 року становило 81% (мал. 5). Такий високий показник ККД теплоцентралей в Україні дуже сумнівний, оскільки для його досягнення необхідно, щоб ККД котла становив 90%, і тепловитрати при доставці, а також власне споживання теплокомуненерго становили не більше 10%. Для України це фантастичні показники! Порівняння з Європою теж це підтверджує — середній ККД у Європі — 68%.

Тобто втрати при перетворенні первинної енергії на теплову, власне споживання тепла, а також втрати перерозподілу в Україні становлять лише 19% і мають постійний тренд до зменшення.

Такі результати дають підстави стверджувати, що, ймовірно, власники теплокомуненерго приписують населенню обсяги споживання теплоенергії, і фактичне кінцеве споживання домогосподарств знижується більшими темпами, ніж це відображається у статистиці..

3.Приписування надмірного споживання енергоресурсів домогосподарствами з боку теплокомуненерго = байдужість споживачів

Припустімо, що держава або зовнішні донори беруть на себе витрати з підвищення енергоефективності. Проте за низьких цін і в деяких випадках за ринкових цін за чинної схеми нарахування субсидій такі заходи матимуть малопомітний ефект. Причина — у відсутності суб’єктів, зацікавлених у кінцевому результаті заходів з підвищення енергоефективності. Чинний механізм нарахування субсидій не створює жодних стимулів для домогосподарств, які мають право на отримання субсидій, до економії енергоресурсів чи контролю над обсягом їх споживання. Він передбачає, що в рамках соціальних нормативів площі держава компенсує все, що перевищує певний відсоток від доходу домогосподарства. Цей відсоток визначається за формулою:

Середній дохід на 1 особу / Прожитковий мінімум / 2 * 0,15 (3)

Наприклад, у квітні 2016 року сім’я з двох працюючих осіб, які отримують середню заробітну плату в 4895 грн, і двох дітей за всі житлово-комунальні послуги платитиме максимальну суму в 885 грн. Усе інше покриватиме держава. При цьому лише за послуги теплопостачання під час опалювального періоду ця сім’я мусить заплатити в середньому 2,8 тис. грн. Чим більший розрив між максимальною сумою оплати за рахунок власних коштів домогосподарства та фактичною вартістю послуг, тим менша ймовірність того, що результати заходів з енергозбереження дозволять зменшити максимальну суму оплати за рахунок власних коштів і тим менше стимулів для домогосподарства дбати про енергозбереження.

У квітні 2016 року субсидії отримували 5,2 млн домогосподарств, що становить 36%. Проте зі зростанням тарифів ці цифри зростуть до 9 млн або 62% від загальної кількості. Більшість із цих сімей без встановлення хоча б мінімального взаємозв’язку між доходом отримувачів субсидій і ринковою вартістю послуг на житлово-комунальні послуги на енергоресурси споживачі не зацікавлені в утепленні своїх будинків, встановленні засобів обліку, контролі над обсягом постачання послуг монополістами.

Про відсутність стимулів у домогосподарств економити енергоресурси та контролювати обсяги постачання тепла монополістами може свідчити хоча б той факт, що станом на 1 жовтня 2015 року лише в 19% багатоквартирних будинків було створено ОСМД. А саме ці інститути є інструментом вирішення колективних завдань з енергозбереження. Можна ухвалювати різні державні програми, створювати агентства, спеціалізовані банки, зацікавлювати постачальників-монополістів, але без інститутів контролю, якими мали б стати ОСМД, реально ці кошти підуть за вітром, благо досвід освоєння коштів багатий.

Варто також зазначити, що політика держави у сфері регулювання заробітної плати та пенсій, коли більшість працівників бюджетної сфери та пенсіонери отримують жебрацькі зарплати й пенсії, а натомість отримують субсидії, які у випадку централізованого опалення повертаються до власників теплокомуненерго, є помилковою.

Зокрема, співвідношення між заробітною платою в бюджетному секторі та заробітною платою в інших секторах економіки становить 0,64. (Тут передбачається, що в Україні в бюджетній сфері зайняті працівники таких секторів, як Державне управління та оборона; Обов’язкове соціальне страхування; Освіта; Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги; Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг, а також функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури). Водночас у країнах ЄС-28 працівники бюджетної сфери отримують таку саму заробітну плату, як і в інших секторах економіки.

Без збільшення заробітних плат бюджетників і пенсій, монетизації субсидій, з одночасним переходом на жорсткіші умови надання цих субсидій знизити приписи теплопостачання домогосподарствам не вдасться, оскільки 62% домогосподарств буде байдуже, що там ЖЕК чи Теплоенерго виставляють у платіжках, як використано кредит держави на утеплення тощо.

При висловленні тез про необхідність підвищення заробітних плат у бюджетному секторі очікуваним є звинувачення в лівацтві, мовляв, держава не впливає на ринок заробітних плат, це призведе до інфляції тощо. Але слід пам’ятати, що держава є одним з найбільших роботодавців (у квітні 2016 р. понад 3 млн найманих працівників бюджетної сфери (без урахування військовослужбовців) отримували по 3,6 тис. грн заробітної плати).

Малюнок 6. Співвідношення заробітних плат у секторах економіки, які традиційно фінансуються з бюджету, відносно заробітних плат в інших секторах економіки (business economy) у країнах ЄС (2010) та в Україні (квітень 2016)

Джерело: розрахунки автора згідно з даними Держкомстату та Eurostat

Загальні висновки та пропозиції

Підвищення цін на енергоносії є невід’ємним елементом підвищення енергоефективності, оскільки в протилежному разі споживачі не мають стимулів економити енергоресурси. Як показують результати, підвищення цін на енергоресурси впродовж 2014 — 2015 рр. дало можливість знизити кінцеві витрати енергії як на обігрів відносно житлової площі, так і відносно чисельності населення в Україні

Зниження надмірних втрат на обігрів домогосподарствами очевидно є ще більшим, оскільки факти вказують на те, що існує висока ймовірність того, що підприємства теплокомуненерго приписують домогосподарствам додаткові обсяги спожитого тепла. Про це свідчить: по-перше, надзвичайно високе співвідношення між обсягом постачання теплоенергії кінцевим споживачам до обсягів первинної енергії, використаної на її виробництво, яке перевищує відповідний показник у Європі на 14%; по-друге, відсутність взаємозв’язку між погодними умовами та обсягом спожитих енергоресурсів.

Механізм субсидій вимагає вбудовування елементів, які передбачали б зацікавленість власників житла в ефективному використанні ресурсів. У будинку, в якому 62% домогосподарств отримуватимуть субсидії згідно з наявним механізмом нарахування, важко створити ОСМД, що функціонує, оскільки до 9 млн сімей отримуватимуть «субсидії-пайки» і не будуть мотивовані до енергозбереження та контролю за обсягами споживання енергоресурсів. За таких умов власники теплокомуненерго приписуватимуть їм надмірні обсяги споживання та поглинатимуть значну частину державних субсидій.

Перед усіма працездатними отримувачами пільг має бути окреслена чітка перспектива переходу до жорсткіших умов виплати субсидій упродовж 3—5-річного періоду. Державі слід збільшити продуктивність праці в бюджетному секторі, в т. ч. за рахунок зниження кількості зайнятих працівників у бюджетному секторі та ліквідації диспропорцій рівнів заробітних плат державного сектору економіки відносно приватного сектору.

Автор: Василь Башко, к.е.н. ДВНЗ «Академія фінансового управління», VoxUkraine
Джерело: Україна кримінальна, 07.07.2016