Посипаємо голову тирсою

Протекціонізм щодо державних і утиски інтересів приватних виробників залишаються сумною вітчизняною практикою, попри гучні заяви та обіцянки. Фото БЕЛТА

Делегати V Всебілоруських народних зборів схвалили багатообіцяючу Програму соціально-економічного розвитку Білорусі на 2016—2020 роки. Проєкт документа рясніє прогресивними постулатами, зокрема про розкріпачення підприємницької ініціативи, недоторканність приватної власності, покарання чиновників, які втручаються в діяльність приватних компаній, перешкоджаючи їхній роботі. Підприємствам усіх форм власності обіцяно рівні права й умови.

Поставлено добру мету рухатися в бік глибших технологічних переділів. Зокрема, у деревообробній промисловості з 42 до 60 % має збільшитися частка продукції з глибокою переробкою деревини, а експорт деревної сировини замінитися постачаннями товарів із високою доданою вартістю.

ПРИВАТНІ ДЕРЕВООБРОБНІ КОМПАНІЇ ПРОДОВЖУЮТЬ ЗАЗНАВАТИ ТРУДНОЩІВ ІЗ ДОСТУПОМ ДО СИРОВИНИ. 

Чому ж чиновники продовжують діяти врозріз з установкою на цю п’ятирічку? Або вони не знайомі з матеріалами Всебілоруських народних зборів, або вважають їх не більш ніж декларацією й декорацією…

Битва за додану вартість

Наша асоціація цілковито підтримує завдання відходу від сировинного експорту, адже в країни достатньо переробних потужностей і технологій, щоб уже сьогодні запропонувати іноземним контрагентам продукцію з високою доданою вартістю. Проте складається парадоксальна ситуація: приватні лісозаготівельні та деревообробні підприємства продовжують зазнавати труднощів із допуском до сировини, тоді як структури Мінлісгоспу успішно домагаються дозволу (як виняток) експортувати необроблені лісоматеріали.
При цьому й тепер багато рішень, як законодавчо оформлених, так і таких, що не мають значущої юридичної сили, ухвалюються в дусі протекціонізму. У всіх на слуху фактичне розорення найбільших державних деревообробних комбінатів (ДОК), у модернізацію яких країна вклала близько мільярда доларів, а в підсумку отримала величезні збитки та борги ДОКів. З передачею цих підприємств в управління Банку розвитку багато хто сподівався, що епоха протекціонізму закінчилася і настає час рівних умов для всіх суб’єктів лісопромислового комплексу. Невже всі ми знову жорстоко помилилися?

У публічних заявах керівництво банку дотримується ліберальної ринкової риторики, проте кулуарне спілкування з менеджерами середньої ланки цієї структури дає змогу зрозуміти, що лобіювання інтересів державних комбінатів триває. Чого варта хоча б ідея деяких «антикризових» менеджерів залучити приватні лісозаготівельні організації для забезпечення ДОКів деревиною і нав’язати цінник нижчий за собівартість заготівлі! Мовляв, приватники зараз не завантажені, куди подінуться — усе одно візьмуться за цю роботу.

Банк розраховує, що збільшення завантаження модернізованих комбінатів допоможе їм швидше вийти на рентабельну роботу. Можливо, але чому державні виробництва мають забезпечуватися сировиною на шкоду інтересам приватних переробників, які вже сьогодні працюють рентабельно й випускають продукцію з набагато вищою доданою вартістю? До слова, фанера — проміжний товар, додана вартість якого в будь-якому разі залишиться обмеженою.

Сльози за березкою

У міру виходу ДОКів на проєктні потужності в країні почав відчуватися дефіцит фанерної сировини — березових колод. Білоруська універсальна товарна біржа (БУТБ) одразу ухвалює рішення, яке не допускає до купівлі такої сировини деревообробні компанії, що не мають сертифіката на випуск фанери. Тобто підзаконним рішенням ринок сировини перерозподіляється на користь державних виробничих компаній. Переробники приватної форми власності, які ще вчора на законних підставах купували березові колоди й виготовляли з них продукцію з набагато вищою доданою вартістю, раптом опинилися не при справах. На якій підставі? Це і є рівні умови для організацій усіх форм власності, проголошені на Всебілоруських народних зборах?

Пристрасті за дубом

Дев’ятого листопада минулого року під прапором боротьби із сировинним експортом біржовий комітет за секцією лісопродукції вирішив призупинити прийом заявок на продаж за кордон пиломатеріалів твердолистяних порід (код ТН ЗЕД ЄАЕС — 4407). Насправді мета була куди прозаїчнішою: таким рішенням деякі функціонери спробували змусити приватних виробників продавати підприємствам концерну «Беллісбумпром» цю продукцію за ціною значно нижчою за експортну.

Авторів обмеження не збентежило те, що білоруське законодавство не містить заборони на експорт зазначеної товарної групи. Тобто, по суті, рішення біржового комітету незаконне, тим більше що воно поставило підприємства в нерівні умови за територіальною ознакою. Компанії, які працюють у регіонах у рамках декрету від 7.05.2012 № 6, могли й далі, оминаючи біржові торги, спокійно експортувати таку продукцію.
Минулої зими на БУТБ нам казали: зачекайте, через пів року з’явиться й законодавча заборона — для всіх. Вийшов декрет від 27.06.2016 № 2, який вніс зміни до декрету № 6. Заборона з’явилася, але лише на експорт необроблених лісоматеріалів (код ТН ЗЕД ЄАЕС — 4403). У регулятора вистачило мудрості не поширювати заборону на продукцію деревообробки. Решту товарних позицій, зокрема з кодом 4407, можна експортувати.

Цікаво, що буде тепер. Біржа продовжить перешкоджати продажам за кордон через свій майданчик твердолистяних пиломатеріалів?
Створюється враження, що деякі чиновники та наближені до держструктур функціонери, певно, з «доброти душевної» підштовхують підприємства — членів РЛПА обійти біржове обмеження, відкривши фірму на «бабусю», й експортувати продукцію через таку структуру. Заяви представників компаній про те, що вони націлені на роботу в рамках правового поля й не хочуть підставляти колектив, ефекту на порадників не справили.

Начебто делегати Всебілоруських народних зборів не закликали підприємців країни активніше застосовувати різного роду хитрі й сумнівні схеми, начебто йшлося про чесний і прозорий бізнес в інтересах Білорусі. Проте виникає відчуття, що збори пройшли повз деяких функціонерів. Дуже хочеться помилятися щодо цього.