На семінарі в могильовському лісгоспі обговорили хід створення обласних лісонасіннєвих центрів

Напевно, так влаштована людина, що все нове вона сприймає з острахом. Пам’ятається, як у 2008 році, коли до лісгоспів надійшли перші харвестери, було багато противників цієї техніки.

Сьогодні ефективність машинної заготівлі не викликає сумнівів навіть у затятих консерваторів. Щось подібне спостерігається і при переході на садивний матеріал із закритою кореневою системою. Але й цього разу сумніватися та наводити докази проти перевіреної в усьому цивілізованому світі технології доводиться паралельно з її активним впровадженням. Будівництво шести потужних центрів із вирощування садивного матеріалу із ЗКС перебуває вже в активній фазі.

До слова, фіни освоювали та вдосконалювали цю технологію понад 60 років. Темпи, з якими технологія впроваджується в Білорусі, інтенсивніші щонайменше в десять разів. Так, у 2015 році частка саджанців із ЗКС була лише два відсотки. Було вирощено близько 5 млн рослин із закритою кореневою системою. А у 2016 році ця цифра має перевищити 8 млн. Не за горами й показник у 30 % створення лісових культур із ЗКС, таке завдання поставлено в галузі.

За прикладом фінських колег садивний матеріал у Білорусі вирощуватиметься в спеціалізованих центрах, розрахованих на потреби лісгоспів області. Будівництво центрів займе близько 10 місяців, це нескладні споруди навіть для районних будівельників. Набагато важливіший етап проектування, на якому необхідно врахувати всі тонкощі технологічного процесу та закласти їх у проектні рішення, отже, і в кошторис. Проекти за всіма шістьма цент­рами розроблено, але ще є можливість їх коригування. Усі нюанси цих значущих для лісової галузі та держави загалом об’єктів фахівці нещодавно обговорили на семінарі в Могильовському лісгоспі.

Відкриваючи захід, перший заступник міністра лісового господарства Олександр Кулик звернув увагу на те, що природні катаклізми цього року ще раз підтверджують той факт, що галузі потрібен якісний садивний матеріал для створення стійких лісів. Відновлення місць розробки буреломів нинішнього літа — це близько половини щорічного обсягу лісовідновлювальних робіт. Що стосується проектів центрів із вирощування садивного матеріалу, що будуються — вони мають бути раціональними, недорогими та повністю забезпечувати всі етапи технологічного процесу на рівні найкращих європейських виробництв цього профілю, зазначив перший заступник міністра.

Переваги саджанців із закритою кореневою системою Могильовський лісгосп продемонстрував на одному з об’єктів у лісі. У 102-му кварталі Вільчицького лісництва в липні цього року трапився вітровал. Після оперативного прибирання пошкодженої деревини цього ж місяця тут провели лісовідновлення саджанцями із закритою кореневою системою з використанням «Поттіпутки». Схема змішування порід — 6Є3Д1Б. Незважаючи на незвичний для садіння лісу сезон, стан культур хороший.

Через активне всихання ялинників упродовж останніх 10—15 років Могильовський лісгосп — рекордсмен зі створення лісових культур. Наприклад, торік нові ліси створено на площі 1100 га. А в окремі роки доходило і до 2100 га. Тому в розвиток розсадницького господарства лісгосп спрямовує значні сили та інвестиції. Технологію ЗКС починали освоювати, вирощуючи в теплицях касети, засіяні в Республіканському лісовому селекційно-насіннєвому центрі. А три роки тому встановили обладнання і почали засівати самі. У 2016 році засіяно касет для вирощування 3 млн 728 тис. рослин із закритою кореневою системою. З них 2 млн 859 тис. — ялини. Учасники семінару високо оцінили якість садивного матеріалу, благоустрій і культуру виробництва в розсаднику Могильовського лісгоспу. Уся створена в розсаднику база стане основою для будівництва тут центру з вирощування садивного матеріалу із ЗКС для потреб лісгоспів усієї області. До слова, виробниче приміщення вже збудоване й установлена лінія висіву.

Є свої успіхи і в РЛНЦ, Івацевицькому, Щучинському, Глибоцькому дослідному та Речицькому дослідному лісгоспах, де будуть створені аналогічні центри. У ході обговорення нюансів їх будівництва порушувалися ключові питання, пов’язані з технологією виробництва.

Зокрема, такий важливий аспект, як якість води для поливу рослин. Аналіз проб показав, що практично по всій території Білорусі вода зі свердловин має pН вище семи. Хоча для поливу оптимальним вважається показник pН не вище 6,5. Якщо не поставити станцію водопідготовки, щоразу пі­сля поливу кислотність ґрунту знижуватиметься, що негативно позначається на рості саджанців. Проведені в БДТУ експерименти показали, що рослини ялини та сосни добре розвиваються при кислотно-лужному балансі ґрунту трохи нижче ­pН 5,0. Коли pН перевищує 6,0, результат набагато гірший. Установлення систем підготовки води збільшує вартість проекту приблизно на 700 тис. деномінованих рублів.

Начальник управління лісового господарства Мінлісгоспу Микола Юревич звернув увагу на необхідність максимально знизити частку ручної праці в нових центрах. Зокрема, він запропонував урахувати в проектах майданчики та необхідне обладнання для пакування готових саджанців. Коли рахунок саджанців іде на мільйони, їх пакування вручну значно знизить ефективність роботи центрів.

Також від фахівців лісового господарства надійшла пропозиція запроектувати хоча б невеликі лабораторії для контролю параметрів ґрунту та проведення інших вимірювань у процесі вирощування садивного матеріалу. Це важливо, оскільки в Білорусі ЛНЦ виконуватимуть практично весь комплекс робіт із вирощування садивного матеріалу самостійно, починаючи з підготовки субстрату. Наприклад, у Фінляндії готовий субстрат центрам постачають спеціалізовані підприємства. Також укладаються договори з підрядниками на аналіз ґрунту в касетах і внесення кореневих і позакореневих підживлень протягом усього періоду росту рослин. Звісно, така організація роботи спростила б завдання лісгоспам, але ця сфера послуг у нас поки не розвинена.

Обговорення проектів показало, що для білоруських проектних організацій лісонасіннєві центри — нова і непроста ділянка робіт. Їх проектування йде в тісній взаємодії з фахівцями лісового господарства. І тонкощів у цій справі виникає чимало. Наприклад, в ідеалі при плануванні розміщення теплиць потрібно враховувати розу вітрів, щоб ефективно працювала автоматизована система вентиляції. Відстань між теплицями має бути достатньою для механізованого прибирання снігу, відповідної висоти має бути й фундамент, щоб не пошкоджувати плівку. Є свої тонкощі й при проектуванні системи опалення, дотриманні екологічних вимог. Наприклад, у фахівців виникло запитання, чи потрібен дренаж для відведення води з полів дорощування? На ріст рослин його наявність впливу не чинить, але без дренажу проект можуть не погодити екологи. Вартість системи відведення води, за оцінкою проектних організацій, може доходити до 300 тис. деномінованих рублів.

Завідувач кафедри лісових культур і ґрунтознавства БДТУ, доцент за спеціальністю «лісознавство», кандидат сільськогосподарських наук Вадим Носников звернув увагу фахівців на те, що при вирощуванні садивного матеріалу із ЗКС важливе суворе дотримання технології на всіх етапах — від підготовки субстрату до висаджування рослин у лісі. Лише в цьому разі можна розраховувати на отримання якісного садивного матеріалу. Також він звернув увагу на необхідність ведення на місцях журналів, куди щодня записуються всі основні технологічні параметри, поливи, внесення підживлень тощо. Важлива навіть погода, при якій рослини виносяться на поля дорощування. Аналіз цих даних дозволив би робити висновки про вплив тих чи інших чинників на ріст рослин, тим самим з’явилася б можливість накопичувати досвід і вдосконалювати технологію.

Що стосується вартості проектів, найдорожчим виявився ЛНЦ у Глибоцькому дослідному лісгоспі. Але, судячи з виступу головного лісничого Вітебського ДВЛГО Юрія Липського, тут намагалися продумати все до дрібниць — під’їзні шляхи, розвороти для техніки, естакаду для механізованого завантаження ящиків із саджанцями. Проби води показали, що її кислотність pН 7,3, тому обов’язково знадобиться станція водопідготовки. Крім того, ґрунтові води в місці розташування полів дорощування перебувають високо, ґрунт глинистий, тому не вдасться обійтися і без дренажної системи. Значно подорожчує проект і сильний перепад висот на території розсадника, для вирівнювання ландшафту знадобиться великий обсяг земляних робіт. Крім того, в ЛНЦ Глибоцького дослідного лісгоспу планується використовувати касети F35, для яких потрібно набагато більшу кількість теплиць і великі поля дорощування. Наприклад, у касетах F35 на одному квадратному метрі розміщується 242 рослини, а в касеті F64 — 432. Відповідно зростають і витрати на будівництво центру. Але в касетах F35 за рахунок більшого кому землі можна вирощувати більший садивний матеріал. Після детального аналізу фахівцям належить знайти компроміс між необхідними витратами та результатом, який очікується отримати.

Введення в експлуатацію нових лісонасіннєвих центрів дозволить Білорусі вивести на новий рівень процес лісовідновлення. Головна мета цієї масштабної роботи — підвищення якості та стійкості лісів. Крім того, проект має і загальноєвропейське значення, оскільки отримав фінансування Всесвітнього банку.