"Головний пріоритет -- людина!"

Андрій Яцина за плечима має 14 років стажу в галузі. Початком його трудової діяльності значиться 2002 рік. З 2013-го року працював головним лісничим ДП «Ківерцівське ЛГ». У квітні 2014-го потрапив під першу хвилю мобілізації. Служив у 51 механізованій бригаді, що базувалася у Володимир-Волинському. У травні бригаду було направлено в Донецьк. Загалом служба тривала до квітня 2015 року. Повернувся і знову працював головним лісничим. У вересні того ж року Андрія Мар’яновича призначено директором ДП «Поліське ЛГ». Офіцер запасу. 

– Андрію Мар’яновичу, ви пройшли майже всі щабелі лісової служби, окрім майстра лісу. Працювали старшим майстром, помічником лісничого, лісничим, головним лісничим підприємства. Посада керівника, мабуть, особливо зобов’язує до відповідальності. Чи помиляюся?

– Усе вірно. Коли працював головним лісничим, то з висоти займаної посади не під таким кутом дивився на проблеми чи завдання, якими живе підприємство. Натомість нині, як керівник, несу відповідальність не лише за всі прийняті мною і моїми колегами рішення, а й за роботу колективу загалом. Життєве правило каже так: «Один у полі – не воїн», подібно і я – відштовхуюсь лише від колективної роботи. Роботи, безпосередніми виконавцями якої є ті ж вальники лісу, водії лісовозів, маркувальники... Завершується день і я запитую себе: «Що ми спільно з колективом зробили за сьогодні?» А колектив лісгоспу славний, в ньому панує підтримка і взаєморозуміння. У такому ключі ми намірені працювати в подальшому.

– Над якими завданнями ви та ваш колектив працюватимете?

– Роботи вистачає. Адже, як би там не було, а мова йде про новостворене підприємство. Окрім контори тут нічого не було. Оскільки працював у цьому підприємстві головним лісничим, то добре знаю чим живуть люди, які мають проблеми тощо.

Будуємо будиночки для штатних бригад, щоб працівники могли погрітися взимку, заварити чаю. Ну й звісно, основна робота – догляд за культурами, молодняками, лісозаготівля, вивозка... Достигає плантація аронії чорноплідної, яку плануємо реалізувати. Років 8-9 тому значна частина цієї ділянки була омолоджена. В осінньо-зимовий період омолодимо й решту розсадника. 

Маємо велике бажання збудувати і гараж, і переробний цех, і лісництво... Утім реалії сьогодення, в тому числі – здійснення усього запланованого, прямо залежать від розуміння державних діячів або, сказав би, державної підтримки основних напрямків господарювання. З цих причин шлях розвитку підприємства формуємо в міру можливого. 

– Ви зазначили, що пріоритет у вашій роботі – людина. Що у контексті цих слів ви намірені здійснити?

– На підприємстві працює в межах ста чоловік. Середній рівень заробітної плати складає 7500 гривень. Хотілося б досягнути такої стабільності, яка б мала реальну прив’язаність до сьогодення, тобто могла забезпечити усі життєві потреби працюючих. Досвід європейських країн переконує, що саме висока і стабільна заробітна плата працівників і є головним показником економічного розвитку підприємства. Усе закономірно, адже за свою роботу працівник, той же голова родини, бажає мати гідну грошову винагороду. Окрім того це сприяє підвищенню культури праці, зміцненню авторитету самого працівника, утримує спеціалістів у колективі, запобігаючи плину кадрів.

Солідарна позиція керівників підприємств і галузі у вищеозначеному напрямку має результати. Відрадно, що навіть у такий складний для всієї країни та нас час, ми робимо все можливе, аби підтримати своїх працівників.

– Даруйте, але наскільки я вас знаю, то мені здається, що вам притаманний м’який характер. Чи уживаєтесь ви з ним на керівній посаді? Адже інколи потрібно і з когось спитати... Втім це моя особиста думка. А як насправді?

– Те, що не супер агресор і не диктатор – це точно. (Сміється – авт.) Але не сказав би, що маю м’який характер, хоча багато й справді так вважає. По натурі я повільний. Люблю думати, мислити, аналізувати... Однак якими складними не були б ситуації, в оточенні колег я слідкую за тим, аби не виходити за рамки загальноприйнятих правил спілкування. Хоч, зізнаюся, іноді це буває нелегко. Мабуть війна наклала свій відбиток на здоров’я.
А в принципі, я більше ніж упев¬нений в тому, що ключем до успіху у вирішенні будь-яких питань є взаєморозуміння. Ця істина перевірена часом.

– Андрію Мар’яновичу, гордимося тим, що ви, як і багато інших лісівників Волині, несли службу в зоні АТО. Як воно там, серед воєн¬них подій?..

– Судилося мені в житті війну побачити на власні очі. Бачив багато смертей... Пережите там не зрівняти ні з чим. Боляче згадувати загиблих співслуживців. Багато було молодих, яким ще жити й жити.

Після передислокації з Володимир-Волинського нас перекинули у Донецьк. Базувалися ми біля Мар’їнки. В останній місяць служби обороняли Савур-Могилу. Ще згодом – Оленівку біля Троїцького. Час пролетів, але спогади залишилися на все життя.

У вільний від основної роботи час займаюся громадською діяльністю. Очолюю районну спілку ветеранів АТО, долучаюсь до волонтерської роботи. Зазначу й те, що у колективі лісгоспу працює до десятка колишніх воїнів АТО.

– До лісової галузі і її працівників сьогодні прикута гостра увага суспільства...

– Погоджуюся. Ще кілька років тому про лісівників мало хто говорив і мало кого так глибоко цікавила їх робота. Сьогодні ж кожна друга стаття в інформаційному просторі – саме про них. Не маю наміру вдаватися до полеміки, але вважаю за необхідне нагадати усім, що лісова школа, в якій збережені ази ведення лісового господарства, пережила століття. І основні принципи роботи, якими керувалися ще наші батьки, діди, прадіди, залишилися такими ж актуальними і правильними, як і колись. Якщо сучасні покоління лісівників йдуть уже давно прокладеним шляхом, то про що може бути мова?

Ліс виконує не лише екологічну функцію, а й є економічною складовою у розвитку держави. Саме тому лісовідновленню ми приділяємо головну увагу. За 10 років молоді лісо¬ві насадження продукують стільки ж кисню, скільки й дорослий ліс. І подібні вислови на зразок, що скоро не буде лісу – заперечую. Гідрологічні зміни, які відбуваються в природі, негативно впливають на життя лісу. Але завдячуючи надбанням досвідчених лісоводів та науковців, він, тобто ліс, відновлюється шляхом посадки нових культур, природнім поновленням... Окрім того існують чіткі розрахунки, які дозволяють раціонально використовувати природні ресурси і вести лісогосподарську діяльність.

Насправді щоденна робота лісівників нелегка. Багато людей розуміють це і відгукуються про неї вдячним словом.

Це радує і зігріває серце...

– І я вам дякую за розмову. Нехай щастить усім нам!