Коли в Україні почнеться чесна лісова реформа

Поки на тему лісових реформ писатимуть анонімні реформатори-плагіатори  нічого доброго чекати не доводиться. М.П.

До лісів потрібно допустити не лише грошових інвесторів, а й місцеві громади, які могли б виконувати функції громадського контролю та припинити схеми вивезення дерева з країни

Про реформу лісового господарства вітчизняні чиновники говорять уже давно, але ось як її проводити, поки толком ніхто не розуміє. Адже це якраз та галузь, де можна легко наламати дров. Річ у тім, що для жителів Полісся та Карпат ліси традиційно є таким самим годувальником, як і сільське господарство. Більше того, робота державних лісогосподарських підприємств є важливим чинником бюджетної самодостатності територіальних громад регіону.

При цьому, попри децентралізацію влади та реформу місцевого самоврядування, у перерозподілі лісових благ і надалі домінують галузеві пріоритети, що призвело до відірваності лісокористування від проблем соціально-економічного підйому територій, де зосереджено сировинні та несировинні лісові ресурси.

Непрохідні хащі

Навіть колишні колгоспні ліси, які здебільшого були наближені до сіл і створювалися зусиллями місцевих жителів, кілька років тому передали у відання Державного агентства лісових ресурсів України, звузивши тим самим природно-ресурсну базу розвитку місцевого самоврядування.

Державна політика була побудована так, щоб позбавити місцевих жителів права впливати на перерозподіл лісових ресурсів, навіть якщо ті перебувають фактично на їхній території. Це своєю чергою сформувало в місцевих громад байдужість і небажання брати участь у процесах громадського регулювання господарської діяльності постійних лісокористувачів. Зокрема, громадяни могли б обмежувати масове вивезення за кордон необробленої деревини найцінніших порід, але не роблять цього.

Особливо інтенсифікувався лісовий «трафік» у зв’язку з половинчастим застосуванням мораторію на експорт необробленої деревини: на листяні породи мораторій було запроваджено з 1 листопада 2015 р., а на хвойні набуде чинності лише з 1 січня 2017 р.

З’явилася лазівка, що дає змогу максимально вивозити необроблену деревину хвойних порід, а це продовжує звужувати ресурсну базу вітчизняної деревообробки. Лісове господарство все ще залишається у відомчому підпорядкуванні й функціонує на основі владної вертикалі, яка сформувалася в 90-х роках минулого століття та є зовсім неадаптованою до вимог Європейського Союзу. Усе це не дає змоги використовувати інвестиційний потенціал приватного підприємництва для модернізації, реконструкції та технічного переоснащення парку лісозаготівельного та деревообробного обладнання.

Ліс прогодує

За період з 2007 по 2015 рік у динаміці видатків зведеного бюджету України на лісове та мисливське господарство у фактичних цінах спостерігалася типова для більшості сегментів національного господарства картина: 2009 р. у зв’язку з кризою видатки порівняно з 2008 р. зменшилися на 189,6 млн грн, 2014-го порівняно з 2013 р. — на 152,2 млн грн.

У порівнянних цінах 2006 р. у динаміці видатків бюджету України чітко простежується низхідний тренд: 2015 р. порівняно з 2007-м видатки на лісове та мисливське господарство знизилися на 177,6 млн грн, а порівняно з 2012 р. — на 151,6 млн грн.

Коли в Україні почнеться чесна лісова реформа (розраховано автором за даними Державного казначейства України) /Ця таблиця зі статті Василя Голяна, у тексті  багато запозичених у нього фраз. Можливо, цей текст теж належить його перу?/

Така динаміка свідчить про суттєве зменшення реального фінансування потреб лісового та мисливського господарства, що не дає змоги постійним лісокористувачам оплачувати навіть критично необхідний обсяг робіт, пов’язаних із веденням лісового господарства та відтворенням лісоресурсного потенціалу.

З огляду на нинішній стан національної економіки, коли в короткостроковій перспективі не прогнозується суттєвих зрушень щодо зростання дохідної частини бюджету, збільшення фінансування як у частині інвестиційних вливань, так і в частині забезпечення поточних видатків перекладається на плечі самих підприємств. Саме вони мають або підвищувати ефективність господарсько-розрахункової діяльності за рахунок зростання обсягів виробництва продукції з високою доданою вартістю, або залучати приватні інвестиції.

Як врятувати ліси

Випуск продукції з високою доданою вартістю однозначно потребує сучасного деревообробного обладнання, вартість якого державні підприємства не здатні оплатити.

Потрібно узаконити окремі форми державно-приватного партнерства, які давали б можливості державним лісогосподарським підприємствам працювати з потужними підприємницькими структурами як резидентами, так і нерезидентами на основі лізингових і концесійних угод, що передбачають, у першому випадку, оплату вартості виробничого обладнання частинами, а в другому — передачу окремих лісових активів у тимчасове користування нерезидентам на основі платності та на умовах строковості.

Також потребують правового оформлення такі форми державно-приватного партнерства, які передбачають добровільне об’єднання на статутній або нестатутній основі спеціалізованих лісогосподарських підприємств і органів місцевого самоврядування. За таких умов останні матимуть можливість впливати на діяльність державних лісгоспів, виходячи з потреб сільських територіальних громад

Настав час подолати синдром відомчої монополії на лісове багатство країни шляхом упровадження сучасних механізмів справедливого перерозподілу лісової ренти між місцевими жителями та суб’єктами лісового й деревообробного підприємництва, зокрема й при продажу за кордон необробленої деревини.