Марність санітарних рубок як методу боротьби зі шкідниками лісу

На мій погляд, упереджена  точка зору...і манера викладу,... але ... мабуть, черговий раз лісники - мовчки погодяться... А мені, вибачте, зараз  ніколи...Звільнюся, обов'язково наведу аргументи та приклади - "проти"...М.П.

Ще в середині-наприкінці 20 століття багатьма вченими було доведено, що санітарні рубки лісу та боротьба із захаращеністю лісів не приносять жодної користі в боротьбі з так званими «шкідниками» лісу.

Як уважає російський лісівник В. Наумов, ліс здатний забезпечувати своє існування власними силами. Що ж стосується «шкідливих» комах та інших лісових «шкідників», то вони нападають на ослаблені й відсталі в рості дерева, тобто ті дерева, які відбраковані самою природою. Комахи лише прискорюють їхню загибель і створюють кращі умови для росту й розвитку найсильніших дерев. Вони допомагають екосистемі прискорити розпад деревини. Дятли, вибираючи короїдів, також прискорюють цей процес (19). Санітарні ж рубки провокують «шкідників» нападати на здорові дерева, на які вони в лісах, де немає втручання лісників, не нападають (19).

Нерідко лісники заявляють про необхідність рубки дерев, що всихають. Однак аналіз наслідків рубок заповідних дібров дав змогу С.В. Нікітіній зробити висновок, що проведені рубки проти сухостою ще більше прискорили всихання дерев (20). Рубки значно омолоджують ліси, що, своєю чергою, викликає бурхливе зростання диких копитних, що призводить, як у Воронезькому заповіднику, до масового витоптування природного відновлення лісу та підросту деревних порід (21).

Суховершинність дерева не завжди веде до його швидкої загибелі. Більше того, старіння та відпад дерева — такі ж за ценотичною значущістю явища в житті дерева — як і його відновлення (22).

На думку екологів, нічого страшного у всиханні лісів немає — це явище систематично повторюється в природі (раз на 10-12, а особливо сильно раз на 25-30 років) (23).

На прикладі Висимського заповідника В.Г. Турков показав, що масовий періодичний відпад дерев — таке саме закономірне явище, як і природне їх відновлення (цит. за 23).

Використання санітарних рубок лісу для боротьби зі «шкідниками» лісів також є сумнівним аргументом лісників. Так, фітопатолог А.Т. Вакін не вважає санітарні рубки засобом, що радикально покращує санітарний стан лісів, і вважає, що навіть його часткове зрідження може спричинити негативні наслідки (24). Ю. Ликов повідомляє про те, що будь-яке зрідження лісу призводить до ще більшого зараження деревостанів трутовиком щетинистим (25). На думку Д.Ф. Руднєва, масове

розмноження великого дубового вусача зобов'язане насамперед періодичним зрідженням лісу та вирубці ярусу другорядних порід (26). П.М. Рафес пише про те, що рубки в лісах сприяють посиленню шкідливої діяльності комах (27). П.А. Положенцев і А.С. Ісаєв довели неможливість масової появи та розвитку вторинних «шкідників» на стовбурах здорових дерев. Навіть у вогнищах розмноження «шкідники» не нападають на здорові дерева (28, 29).

Таким чином, «навала» комах-«шкідників» у заповідному лісі є звичайним природним процесом, і відповідно боротьба з нею за допомогою санітарних рубок — людським втручанням у заповідну екосистему.

До висновку про марність боротьби з кореневою губкою за допомогою санітарних рубок дійшли В.І. Саутін з колегами (30) і С.Ф. Негруцький (31), І.А. Алексєєв (32).

Так, В.І. Саутін з колегами (30) стверджує, що «розміри вогнищ кореневої губки зростають зі збільшенням інтенсивності рубки». І там, де не проводилися рубки догляду, вогнищ кореневої губки не було виявлено. Досліди, проведені І.А. Алексєєвим (32), дали той самий результат — на ділянках лісу, де рубки не проводилися, коренева губка була відсутня. На думку автора, для боротьби з кореневою губкою краще використовувати насадження змішаних культур.

Додамо, що у великих лісових заповідниках Сибіру ніхто санітарні рубки для боротьби зі «шкідниками» не веде (з огляду на непосильність такого завдання), але від цього санітарний стан цих заповідних лісів не погіршується (22).

Є.Г. Мозолевська провела обстеження шести невеликих за площею заповідників середньої смуги європейської частини Росії і дійшла висновку, що «біологічна стійкість насаджень, де довгий час не проводилися господарські заходи, не знижується, а часто підвищується. Стійкість насадження певною мірою є функцією їхнього заповідного режиму» (33).

Як довели американські вчені, ліс, що постраждав від стихії (ураган, пожежі, вітровал тощо), здатний «саморегенеруватися» за 20 років. Коли йдеться про здоров'я лісів, пошкоджених ураганами, пожежами, найкращим способом управління є бездіяльність (7).

Як уважає д.с.-г.н., зав. лабораторії захисту лісу Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації В.Л. Мешкова (34, 35) «проведення санітарних заходів рідко призводить до покращення стану лісів». Її науковими співробітниками були проведені дослідження санітарного стану дубових лісів після проведення вибіркових санітарних рубок. З'ясувалося, що «після вибіркових санітарних рубок, проведених у вогнищах комах-листоїдів, санітарний стан дубових насаджень поліпшується лише тимчасово» (36).

Її дослідження показали недобросовісність складання лісниками документації для проведення санітарних рубок. Наприклад, нерідко за звітністю площа вогнищ соснових пильщиків перевищує площу соснових лісів у лісництві (36). Що ж стосується старого сухостою, то він не є пальним матеріалом, оскільки дрібні гілочки, кора впали на землю. Більше того, старі сухі дерева затіняють ґрунт, сприяють збереженню вологи в ґрунті, поблизу старих сухих дерев швидше розвиваються молоді дерева (36).

Кожен вид, зокрема й «шкідники», займає своє становище в кругообігу речовин і є носієм унікальної генетичної інформації.

Гусениці деяких метеликів, навесні об'їдаючи листя й хвою лісових дерев, сприяють рівномірнішому відкладенню опаду, а надходження екскрементів комах сприяє підживленню рослин (37). У середньому на кожен гектар лісу припадає 500 грамів птахів, 3-4 кг гризунів, 15 кг великих ссавців і до 300 кг комах. У окремі роки маса деяких метеликів зростає до 600 кг на 1 гектар (37). Уся ця маса шкідників лісу та сільськогосподарських рослин, потрапляючи в ґрунт, перетворюється на родючий гумус (37). Багато шкідників, поїдаючи листя, хвою, стебла, ще й є запилювачами цих рослин, що також не можна скидати з рахунків.

Т.Д. Жданова пише: «Наприклад, поширена думка, що комахи, які пошкоджують дерева в лісі або культурні рослини, завдають їм шкоди. Але ж одне з призначень рослин — споживання їх в їжу, тобто участь у харчовому ланцюзі. Тому дерева утворюють більше листя, ніж необхідно. Приблизно кожен четвертий листок на дереві є запасним, щоб існувала можливість живлення фітофагів. У багатьох випадках незначні пошкодження не лише не шкодять рослині, а й стимулюють її ріст, підвищуючи продуктивність. Тому фітофаги здатні збільшити врожай, природно, за оптимальної їхньої чисельності. Це говорить про те, що в спадковій програмі розвитку рослин закладено втрати певної її частини. А генетична програма фітофагів забезпечує їх таким організмом і поведінкою, що дозволяє вживати рослини в їжу. Усе передбачено й доцільно.

Кожен гектар листяного лісу зазвичай заселяють гусениці, маса яких 200-300 кг. У тих лісах, де гусениць, вважаючи шкідниками, повністю знищили отрутохімікатами, листя залишалося неушкодженим. Але восени покритий ним шар ґрунту був настільки товстим, що його не встигали переробляти ні дощові черв'яки, ні інші ґрунтові організми. Ця лісова підстилка з року в рік ставала дедалі потужнішою, унаслідок чого між ґрунтом і повітрям відбулася зміна газового та водного обміну. Корені стали потроху відмирати, і в дерев з'явилися сухі верхівки. Опале

насіння не діставалося до землі, щоб прорости, тому припинилося відновлення лісу — він «помирав стоячи». У тих лісах, де гусениць не чіпали, на початок літа вони з'їдали частину листя. Листя, що з'явилося до середини літа, не дуже густе, восени давало помірну масу опаду. До весни він чудово встигав перегнити, збільшуючи кількість органічних речовин у ґрунті під деревами. До цього ще додалася солідна порція добрив від життєдіяльності гусениць — понад 200 кг їхніх екскрементів на гектар лісу! І це все не парадокс природи, а «мудрість» механізму екологічної рівноваги.

Навіть при масовому розмноженні «шкідників» рослин результат не буває негативним. Так, у період одночасної появи величезної кількості гусениць дубової листовійки дуби до кінця травня можуть опинитися без листя. Але ці дерева не гинуть і через деякий час дають нове листя. Знижується лише річний приріст деревини. Зате поросль, що чахне в тіні потужних дерев, при їхньому оголенні отримує на початку літа трохи більше світла й починає активно розвиватися. Адже молодняку дуба вирости в тіні великих дібров практично неможливо. Крім того, ґрунт під дубами рясно удобрюється екскрементами комах, вельми корисними для самих дерев і навколишньої рослинності. Один гектар лісу при масовому розмноженні гусениць отримує до 400 кг таких рівномірно розсіяних добрив» (38).

До подібних висновків дійшов і П.М. Рафес. Крім того, на його думку, рослиноїдні комахи лісу (або «шкідники») мають величезне екологічне значення ще й тому, що здійснюють кругообіг речовин і енергії в лісі, поліпшують ґрунтові умови (підвищуючи вміст азоту за рахунок екскрементів комах при масових розмноженнях. Автор глибоко переконаний, що «не можна рекомендувати «просто» вилучити з біогеоценозу будь-яку «шкідливу» популяцію» (39).

Навала лісових комах — шкідників, так само як лісові пожежі: являють собою паливо для вогню еволюції. Вони сприяють еволюції лісових екосистем, формуванню нових видів дикої флори та фауни, і життєво необхідні для лісу.

Що ж стосується терміна «шкідники лісу», то цей термін взагалі надуманий, оскільки всі ці комахи здавна співіснували з лісом, не завдаючи йому жодної серйозної шкоди.

Приклад Станично-Луганського відділення

Луганського заповідника

Станично-Луганське відділення, що займає площу близько 500 га, розташоване в заплаві річки Сіверський Донець і охороняє заплавні ліси. Жодних санітарних та інших рубок там не проводиться вже

кілька десятиліть, практично з моменту організації філії. І, попри це, дерева заповідника не загинули від пожеж, комах-«шкідників» або кореневої губки.

Старі дерева падають, розкладаються, на зміну їм виростають молоді. Тому ліс заповідника являє собою дику, первісну ділянку вільної природи.

І все це пояснюється тим, що Станично-Луганська філія входить до Луганського заповідника, який офіційно вважається степовим заповідником. Тому в штаті цієї філії немає лісників, які б роздмухували міф про загрозу комах-«шкідників» і під виглядом санітарних рубок губили б заповідний ліс.

Приклад Станично-Луганської філії красномовно доводить, що ліс навіть на невеликій площі сам, без впливу людини, здатний чудово захиститися від комах-«шкідників» і процвітати.

Приклад Канівського заповідника

У Канівському заповіднику у 2000-2004 рр. спостерігався масовий спалах відомого комахи-шкідника лісу — п'ядуна зимового (40). Однак для боротьби з ним заповідник не вживав жодних заходів. Як уважають дослідники, спалах п'ядуна зимового загалом позитивно позначився на лісових екосистемах заповідника — прискорилися процеси старіння та розвалу вікових грабових насаджень, що позитивно вплинуло на ріст і розвиток підросту, а також на трав'яний ярус (40).

Приклад Поліського заповідника

На ділянках абсолютної заповідності, які існують у Поліському заповіднику з 1970-х років (де немає жодної лісогосподарської діяльності) лісові пожежі, спалахи шкідників лісу та грибкові захворювання за останні 10-15 років не зафіксовані (41).

Приклад Кримського заповідника

Адміністрація Кримського заповідника у 2006-2009 рр. постійно розширювала обсяги санітарних рубок. У 2006 р. санітарні рубки велися на площі 80,6 га (2994 куб. м.), у 2007 р. — на 185,05 га (11811 куб. м.), у 2008 р. — на площі 203,9 га (11967 куб. м.).

Санітарні рубки велися як вибіркові, так і суцільні. При цьому в заповіднику не було рішення науково-технічної ради заповідника про збільшення масштабів проведення санітарних рубок. Водночас під час аудиту Рахунковою палатою України було встановлено, що згідно з актами про проведення лісопатологічних обстежень на 2007 і 2008 рр. жодних пошкоджень лісових угідь лісовими шкідниками не встановлено. Що стосується

Рескомкримекології, то з її боку не здійснювався моніторинг процесів усіх рубок (42).

Тобто санітарні рубки в цьому заповіднику були виключно надуманим заходом і велися лише з однією метою — комерційної заготівлі деревини.

Приклад Біловезького національного парку

У західній частині Біловезького національного парку (Польща) уже століття не проводяться жодні санітарні рубки та розчищення лісу від захаращеності. Проте ліс перебуває в чудовому стані, і жодні комахи-«шкідники» його не знищують. Приклад Біловезької пущі переконливо свідчить, що ліс може чудово жити без лісників (6).

Докладніше про марність застосування санітарних рубок у боротьбі зі шкідниками лісу дивись=

нову книгу- Вл.Борейко і Г. Левіна, Санітарні рубки в об'єктах ПЗФ. Екологічна шкода і протиправний вид діяльності, К., КЕКЦ, 132 стор.http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2016/04/int_sanitarnie_rubki_2016….