Скільки можна смикати стоп-кран?

Міносвіти пропонує більше не вимагати від доцентів і професорів міжнародного сертифіката з англійської мови

У нашій освіті та науці безліч проблем, але чи не найбільша — спроби змінити правила й процедури з приходом нового міністра.

Міносвіти пропонує надалі не вимагати від українських професорів і доцентів знання англійської на рівні В2, підтвердженого сертифікатом міжнародного зразка. Як відомо, це правило почало діяти з 1 січня 2016 р., за міністра Сергія Квіта. Але не минуло й року, а від ідеї вже хочуть відмовитися. Як? Внести зміни до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань. На сайті МОН оприлюднено проект відповідної постанови Кабміну.

Здавалося б, ну яка різниця — складати професорам іспит з англійської чи ні? Насправді питання значно глибше. І справа не лише в тому, що це цивілізаційний вибір — залишатися в російськомовному постсовку чи рухатися до англомовного світу. У тих, хто виступає за очищення й оновлення науки та освіти, виникають побоювання: чи не означає нововведення, що фільтрів, які відсіюють халтуру, стає дедалі менше? Особливо актуально це звучить на тлі нещодавніх ганебних плагіатних скандалів, які не мали жодних наслідків для плагіаторів. Тоді МОН теж підготувало постанову Кабміну, якою вилучено законодавчі норми, що дозволяють позбавляти наукового ступеня за порушення, зокрема й за плагіат (див. "Дисертації — "взяти і скасувати"? — ZN.UA, 24 вересня 2016 р.).

Тому питання, чи мають професори й доценти складати іспит з англійської мови, викликало палкі суперечки.

Основні аргументи проти іспиту такі. Перший: "Усі вчені складають кандидатський мінімум з англійської мови. Навіщо їх примушувати складати ще один, нехай навіть із отриманням сертифіката міжнародного зразка? Другий. Держава має спочатку створити умови для таких нововведень, як обов'язковий іспит з англійської: заздалегідь, років за 15–20, повідомити про нові правила, відкрити ефективні безкоштовні курси англійської мови, дати можливість безкоштовно скласти іспит. Третій: Не треба молитися на англійську. Її знання все одно не врятує того, хто хоче лише симулювати наукову діяльність. Можна подумати, що всі, хто знає англійську, одразу кинуться читати іноземні наукові журнали. І, до речі, чому іспит саме з англійської мови, а не з французької чи німецької?

Аргументи на підтримку обов'язкового іспиту з англійської для професорів і доцентів такі. Перший. Іспит, сертифікат якого вимагають від наших доцентів і професорів, визнаний у всьому світі та прив'язаний до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. Тут знання іноземної імітувати не вдасться. Решта іспитів не дають упевненості в наявності знань. Більш того, створюють можливості для корупції. Другий. Щоб досконало знати свій предмет, треба постійно бути в курсі нових знань, читати нові наукові статті й дослідження закордонних колег у своїй сфері. А це здебільшого публікації англійською. Нарешті, Україна хоче брати участь у програмах ЦЕРН і Горизонт-2020, і як це можна робити без знання англійської? Третій. Вимога знати англійську мову призупинить конвеєр присудження вчених звань.

До речі, ще у 2015 р. парламентський комітет з питань науки й освіти, який тоді очолювала Лілія Гриневич, висловлювався проти вимоги міжнародного сертифіката з англійської. У протоколі засідання від 18.03.2015 зазначено: "Учасники засідання вважають недоцільною вимогу про наявність міжнародного сертифіката для підтвердження знання з іноземної мови, оскільки такий сертифікат є підтвердженням загального, а не професійного рівня володіння іноземною мовою".

Не можу не навести з цього приводу дотепний коментар, висловлений під час гарячої дискусії в соцмережах: "Коли слухаєш на міжнародній конференції нашого вченого, який монотонно читає зі шпаргалки свою доповідь зі страшною вимовою, стає соромно й хочеться добити його, щоб не мучився. А що починається, коли йому ставлять запитання! А поляк чи француз-учений володіє англійською чудово. Науковці-китайці чудово виступають англійською! Щось треба з цим робити... з жахливим рівнем англійської мови в нас". Очевидно, зміни до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, запропоновані Міносвіти, можуть стати кроком назад. Так, чинні правила присвоєння вчених звань треба вдосконалювати. Але не викиданням звідти норми про іспит з іноземної мови.

Очевидно, що ті, хто навчався, працював чи викладав англійською мовою, не повинні складати іспит на її знання. Друга пропозиція стосується викладачів інших іноземних мов: французькому філологу треба складати іспит не з англійської, а з французької мови, наприклад.

З іншого боку, очевидно, що лише одним іспитом з англійської мови, за якою б удосконаленою процедурою він не проводився, проблему якості наукової та викладацької роботи не розв'язати. Система присудження наукових звань існує не у вакуумі. Вона вмонтована в інші системи, зрослася з ними. Хочемо якісних професорів і доцентів? Маємо боротися із симуляцією наукового процесу, з плагіатом (вчене звання неможливо отримати без наукового ступеня). Нам потрібні хороші вишівські викладачі? Треба навести лад у роздутій мережі вишів. Ті, що плодять неякісну освіту, мають бути закриті.

Проблеми володіння іноземною мовою, звісно, починаються не у виші, а в школі. Якби школа закладала добрий базис для знання іноземної, а її інтенсивне оволодіння тривало у виші, іспит із міжнародним сертифікатом для професора чи доцента не був би шоком.

Пам'ятаєте, ще кілька років тому велися дискусії, чи має бути обов'язковий шкільний випускний іспит з іноземної мови, та ще й у формі ЗНО? Таке нововведення навіть було анонсовано й обіцяно. Але на нього так і не наважилися. Надто сильним був опір. До речі, з тих самих причин, що й у ситуації з професорами та доцентами: усім було зрозуміло, що більшість учнів такий іспит успішно не складе. Бо для того, щоб склали, необхідні системні зміни.

Обов'язкове ЗНО з іноземної мови так і не запровадили, але й у школі нічого не змінили. Совєтік інгліш процвітає. Програми — ті самі. Батьки обивають пороги репетиторів. Тест ЗНО з англійської потребує вдосконалення. Так, над цим працюють, але ж поки що в ньому немає усної частини. Ось і "натаскують" учнів переважно на граматику. Держава штампує й оплачує нікому не потрібні підручники з англійської мови, написані вітчизняними авторами, а батьки за чималі гроші з власної кишені закуповують дорогі оксфордські наукові посібники. І поки що кінця-краю такій дивній кривобокій системі не видно. Ось де потрібні справжні, а не піарні шкільні реформи!

Остаточне рішення про те, за якими правилами присуджувати вчені звання, поки що не ухвалено. До 3 листопада Міносвіти збирає пропозиції. Як зазначено на сайті МОН, надсилати їх треба на електронну адресу dak@mon.gov.ua. Але є передчуття (було б добре, якби воно не справдилося), що остаточне рішення буде не на користь іспиту з англійської.

В Окружному адміністративному суді розглядалася ціла адміністративна справа, пов'язана з цим питанням. Суть її така: науковий працівник подав позов на Міносвіти й оскаржив певні пункти Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам. Один із цих пунктів якраз стосується вимоги складати іспит з англійської мови.

Цікаво, що сам позивач залишився інкогніто — у рішенні суду він називається ОСОБА_1. З тексту судового рішення відомо лише, що "ОСОБА_1 здобув повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 30.06.2010". А також "ОСОБА_1 здобув науковий ступінь кандидата наук за спеціальністю "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень", що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2, виданим на підставі рішення Атестаційної колегії від 24.06.2014".

Суд задовольнив позов і зазначив, що наказом МОН від 14.01.2016 "фактично встановлено необґрунтовані та протиправні обмеження для тих, хто бажає отримати вчені звання".

Відповідач — Міністерство освіти — заперечувало проти позовних вимог і просило відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Оскільки "вимоги до здобувачів вчених звань сформульовано загалом у постанові Кабінету міністрів України № 656 від 19.08.2015 "Деякі питання реалізації статті 54 Закону України "Про вищу освіту" і більш детально в Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016... отже, зазначений порядок відповідає положенням Закону України "Про вищу освіту" та зазначеній постанові Кабінету міністрів України".

Знаєте, у чому іронія долі? У тому, що вся ця катавасія навколо іспиту з англійської мови відбувається в "рік англійської мови". Таким його оголосив президент. Своїм указом №641/2015. А найцікавіше те, що в цьому указі поставлено завдання для Кабінету міністрів: "Удосконалення законодавства України у сфері освіти і науки щодо визначення переліку посад педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах і наукових установах, кваліфікаційною вимогою для обіймання яких є володіння англійською мовою, а також запровадження вимоги щодо англомовної компетентності для присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань".

Це завдання й було виконано. А тепер Кабмін (МОН) пропонує скасувати виконання завдання президента? Якось не комільфо виходить.

Обговорюючи пропозиції МОН до змін до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, дискутанти здебільшого звертають увагу лише на іспит з англійської мови. Але інші пропозиції також дуже неоднозначні. Деякі з них уже були реалізовані до 2014 р., а потім — вилучені. Тепер, схоже, переживають воскресіння. Наприклад, Міносвіти знову хоче запровадити правило: перед присвоєнням звання професора претендент має пропрацювати останній календарний рік на одній кафедрі на посаді професора з оплатою праці не менше 0,25 посадового окладу. "Це... унеможливлює люфт для асистентів, доцентів, які не в милості в завкафедри чи деканату... Хто знає внутрішньоуніверситетську кашу висування на в.о., думаю, зрозуміє, про що йдеться". "Широкі верстви настільки щасливі у зв'язку з дозволом не вчити англійську й залишатися відсталими, що не побачили в нових правилах вимоги повної покори начальству (необхідність стажу — переведення на посаду). Чи повна покора — це все одно умова роботи в університетах, і нові правила нічого не змінюють?" — звучить у дискусіях.

Крок уперед — два кроки назад. Скільки ж можна?