Ліс, переробка, тирса. Як фанера підніме економіку України

ЄС вимагає від України зняти заборону на вивезення лісу-кругляка і натомість пропонує 600 мільйонів євро макрофінансової допомоги. Можливі надходження від поглиблення процесу деревообробки набагато більші за цей транш. Фото:RIA News Костянтин Чалабов

 Євросоюз вимагає від України скасувати заборону на експорт лісу-кругляка, це умова (разом із виплатами внутрішнім переселенцям) надання чергового траншу кредиту під виглядом "макрофінансової допомоги" в 600 мільйонів євро. Щоправда, ця сума трохи більша за щорічний обсяг валютних надходжень, які могли б надходити в Україну від експорту продукції деревообробної промисловості. Плюс — створення нових робочих місць і збільшення надходжень до бюджету від зростання економічної активності. Про це говорили експерти на пресконференції "Український ліс в обмін на транш? А що далі?", яка відбулася в РІА Новости Україна.

Заборона чи мито?

Варварська вирубка українських лісів велася безперервно з моменту здобуття незалежності. Кілька великих повеней у Карпатах, які завдали серйозної шкоди населенню, залученому до цієї самої вирубки, нікого й нічого не навчили. Якщо на заході купують ліс за валюту, значить потрібно вирубувати все до стану степу, але заробити хоч трохи грошей. 

Верховна Рада України запровадила заборону на експорт сирої деревини на 10 років, починаючи з 2015 року. ЄС неодноразово встиг заявити про необхідність скасувати заборону, оскільки цей механізм ніяк не вписується в ідеологію Світової організації торгівлі, до якої Україна увійшла кілька років тому. І заяви ЄС про неринковий механізм, який суперечить духу СОТ, варто розглядати серйозно. Адже якщо скаргу буде розглянуто в організації, то Україна, швидше за все, програє, і нас зобов'яжуть цю заборону зняти.

В історії економіки України вже був прецедент з обмеженням на експорт сировини (але не прямим, а у вигляді мита), який вивів країну у світові лідери серед виробників соняшникової олії. Хоча ЄС активно протидіяв цьому рішенню, але на експорт насіння соняшнику було запроваджено досить високе мито, у межах 30 доларів за тонну, яке зробило масовий експорт надто дорогим, але в деяких випадках вигідним аграріям, а низку підприємців змусило подбати про створення потужностей з переробки насіння на соняшникову олію.

Зрештою, Україна — один зі світових лідерів з її виробництва та експорту. Водночас покупці сировини не можуть відверто демпінгувати в закупівлі, тому що тоді стає вигідніше продавати насіння соняшнику за кордон.

Випадок з деревиною — аналогічний. І він вимагає не заборони, а заградних мит, які, з одного боку, обмежують експорт лісу через низький прибуток порівняно з експортом переробленої сировини. З другого — у виробників завжди залишається шанс продати ліс за кордон, якщо внутрішні покупці відверто демпінгують, стверджує експерт з питань економіки "Економічного дискусійного клубу" Євген Олійников.

"Прямі заборони й обмеження завжди викликають дві реакції. Перша — це старання їх обійти, друга — при використанні адміністративних, а не ринкових механізмів регулювання, це призводить до того, що більшість міжнародних організацій, зокрема СОТ, починають активно висловлювати з цього приводу невдоволення, ухвалюють рішення, спрямоване на скасування таких заборон. Нічим хорошим для держави, яка запроваджувала заборону, це не закінчується", — каже Олійников. 

Однак, за його словами, саму дію, спрямовану на обмеження експорту сировини, слід визнати економічно ефективною. За оцінками експертів, підприємства деревообробної промисловості лише у 2015 році сплатили податків близько 1,5 мільярда гривень.

"Якщо порахувати на ті самі десять років — це пряма вигода для бюджету, плюс це робочі місця, які в протилежному разі перетворяться на споживачів бюджетних грошей у вигляді допомоги по безробіттю та перестануть давати корисну економічну віддачу. Не варто забувати про те, що ліси — це дуже важливий механізм захисту певних районів від стихійних лих, які там трапляються. І вартість їх відновлення після паводків теж лягає серйозним тягарем на бюджет, і одноразова виплата 600 мільйонів євро навряд чи може компенсувати проблему, яка постійно виникає, пов'язану з варварською вирубкою лісів", — додав експерт.

Гроші з тирси

Поглиблення переробки сировини (деревини до фанери) збільшує в п'ять і більше разів доходи компаній, які цим займаються, населення, зайнятого в деревообробці, і бюджету. Подовження ланцюжка переробки сировини в продукцію — це секрет будь-якої успішної економіки та держави, яка ці процеси заохочує. Саме так досягають економічного зростання всі без винятку учасники товарно-грошових відносин.

Директор інституту Укрпромзовнішекспертиза, керівник комітету промислової модернізації ТПУ Володимир Власюк зазначив, що зараз ринок лісу — один із найтіньовіших секторів в економіці України.

"Якщо порівняти ситуацію в Україні та Польщі, то у нас обсяг лісу близько 9,6 млн гектарів, а там — приблизно 9,5 млн га. У Польщі заготовляється лісу приблизно 40 млн кубів, а в нас за офіційними даними заготовляється лише 20 млн кубів. Але якщо ми подивимося на цифри споживання деревини в Україні з урахуванням експорту та імпорту, ми маємо зробити висновок, що близько половини лісу в цих обсягах не враховується. Ми розуміємо, що деревина заготовляється, але не відображається в статистичних даних… Ми візуально бачимо неприємні картини: вирубки лісів у Карпатах, на Волині, і бачимо офіційні дані, які не показують нам цих обсягів вирубки. Тому ми можемо зробити висновок про великий тіньовий обіг деревини, який є на сьогоднішній день", — підкреслив Власюк. 

Водночас розвиток деревообробки переведе зрештою економіку на інші рейки.

"Якщо ми переробимо один кубометр деревини, з нього буде сплачено 113 гривень податків і зборів. Якщо сировину переробити на фанеру, це дасть 503 грн з одного кубометра. Майже в 5 разів.

Якщо ми збудуємо такі ланцюги, і бюджет отримає в п'ять разів більше податків і зборів, ми збільшимо в рази дохідну частину бюджету. Чи потрібно буде тоді просити допомогу? Ми будемо по-іншому розмовляти з кредиторами. Деревина — це один із фрагментів, але це дуже важливий фрагмент", — додав експерт. 

За його словами, дії із заборони експорту деревини сприяють розвитку переробки. "Ми побачили цікавий факт: обсяги експорту фанерної сировини з України значно зросли після заборони на експорт лісу-кругляка. Фансировину активно імпортує Туреччина, витрачає кошти на доставку її з України", — сказав Власюк.

При цьому, попри витрати на доставку сировини з України, турецька фанера дешевша за українські аналоги, і активно постачається на світовий ринок.

"У Туреччини є цілий набір інструментів, який стимулює виробництво там фанери. Наприклад, там створено експортні переробні зони, де діють податкові преференції. При ввезенні обладнання туди не сплачують ввізного мита та ПДВ, підприємства при цьому не сплачують податку, аналогічного українському податку на прибуток. Компанії, які експортують 80% власної продукції, не сплачують соціальних зборів із зарплати. У нас таких територій немає. І це дає можливість Туреччині імпортувати з України сировину, переробляти її на готову фанеру та експортувати її до ЄС, а також продавати її й в Україну. Як конкурувати з такими експортними торговими зонами? Потрібно створювати в себе такі самі та зрівнювати шанси", — вважає експерт.

Диво Гройсмана

Кабмін України ухвалив рішення про створення національного комітету промислового розвитку — дорадчого органу при уряді, діяльність якого буде спрямована на трансформацію сировинної структури української промисловості у високотехнологічну індустріальну модель.

Імовірно, головний секрет повернення на шлях розвитку індустрії — це пільгові режими оподаткування конкретних секторів виробництва. Від експорту сировини потрібно переходити до експорту продуктів її переробки. 

Політолог Леонід Якубін вважає наївною точку зору, що можна домогтися успіху та розвитку економіки, торгуючи сировиною.

"Багаті країни мають досить розвинену переробну промисловість. Багатими не бувають країни сировинні. У нас була популярна ще рік тому концепція аграрної наддержави, але це абсолютна утопія. Звучить наївно, коли намагаються пояснити, що за рахунок експорту зернових, тобто продажу сировини, ми станемо наддержавою, вийдемо на шлях економічного процвітання. Країни стають багатшими залежно від рівня розвитку переробки сировини та кількості людей, задіяних у цьому. Це — один із ключових шляхів до багатства країн і багатства народів, і в Європейському Союзі це дуже добре розуміють", — підкреслив Якубін.

"В обробній промисловості ключ до економічного успіху та зростання країни. Це не лише додатковий дохід до бюджету через додану вартість, а й робочі місця… Успішні країни, які нам ставляться за приклад, активно використовують закупівлю дешевої сировини, розвиваючи власну промисловість. Є статистика, скільки Україна може здобути робочих місць, якщо активно застосовуватиме механізми захисту (на вивезення сировини) та розвиватиме власну переробну промисловість. Наприклад, вивезення 200 кубів лісу — це одне робоче місце. Торік з України вивозилися тисячі кубів лісу, вивозячи сировину, ми вивозимо й робочі місця. Ми їх "продаємо" в інші країни, які активно купують у нас сировину. Це стосується не лише деревообробної промисловості", — додав політолог. 

Наприклад, продаж зерна на експорт подається як супердосягнення, але Україна могла б продавати хлібобулочні вироби, наприклад, ті самі макарони, і отримувати від цього більше валютних надходжень, зазначив Якубін.

Індустріалізація, обіцяна Кабміном, — це не лише стратегія розвитку. Поки буде розроблено цілісний документ або якісь узагальнені рекомендації, точковими рішеннями можна простимулювати найперспективніші напрями в поглибленні обробки сировини. І проект "фанера з деревини" — це один із найперспективніших напрямів.