«Перешкода» на телеканалі «СТС» — випадковість чи тривожний сигнал?

Гроші, як відомо, не пахнуть, але це не означає їхньої «стерильності». Маючи справу з грошима сумнівного походження, можна назавжди забруднити свою репутацію. Для телеканалу втрата репутації – це втрата довіри глядачів, за якою автоматично слідує й втрата рекламодавців. Особливо відчутною для нього вона стане напередодні виборів. Хто ж оплачуватиме матеріали на каналі, якому не довіряють виборці?

Переконання, що «піпл схаває», і маніпуляція фактами неминуче призводять саме до такого сумного розвитку подій. Думаю, що це добре відомо й керівництву популярного (у світлі сказаного поки що популярного) в сумчан телеканалу «СТС» («Соціальне телебачення Сумщини»). Тому на тлі досить міцної з професійного погляду подачі цим каналом новин несподіваним дисонансом став сюжет від 14 листопада ц.р. «У Сумах на зібранні деревообробників … не було деревообробників». Сюжет, який є просто класикою маніпуляції суспільною свідомістю й того, що журналісти називають коротким словом «джинса».

Виходячи з назви каналу, яку соціально важливу новину він хоче повідомити своїм глядачам? Що на збори деревообробників, представників не найчисельнішої з погляду зайнятих у ній галузі, не прийшли деревообробники? Усі не прийшли чи лише якась їх частина? Відповіді немає. Але якщо, на думку каналу, це справді так важливо для жителів Сумщини, то чому сюжет не пояснює причину цього? До речі, нагадаємо, що це було не «зібрання», а круглий стіл. Але давайте-но подивимося сам сюжет:

sts.sumy.ua/economy/u-sumah-na-zibranni-derevoobrobnikiv-ne-bulo-derevoobrobnikiv.html

Подивилися? А тепер розберемо механізм того, як «легким порухом руки» журналіста інформація перетворюється на дезінформацію, вишиту за канвою замовника. У цьому разі цілком очевидно, що замовник — СТБ «Сумиагропромбіржа».

Для розуміння суті того, що відбувається, нагадаємо, що інформаційна «війна» між двома сумськими біржами — ТСБ «Сумська ресурсна біржа» та СТБ «Сумиагропромбіржа» — це конфлікт не стільки комерційний, скільки «ідеологічний». Перша, впровадивши електронні торги та електронний обіг документів, іде шляхом світової практики торгів, скасовуючи корупцію, що пустила глибоке коріння в цій сфері, і створюючи конкурентне середовище. Друга, втративши статус монополіста біржових торгів і відстоюючи вигідні їй, але вельми сумнівні з погляду закону старі схеми, намагається всіляко очорнити і конкурента, і саму ідею прозорих торгів. Саме цей сценарій цілком чітко простежується в згаданому сюжеті «СТС».

Насамперед, у ньому пропущено головне – заради чого було зібрано круглий стіл, ініційований Сумською обласною організацією роботодавців деревообробного та меблевого виробництва (СООРДМВ). Обговорити досвід сусідньої Чернігівської області, де депутати, щоб забезпечити сировиною місцеві підприємства цієї галузі, хочуть ресурс обласного лісового господарства, аналогічного КП «Сумиоблагроліс», спрямувати на задоволення потреб виключно місцевих деревообробників і меблевиків. Це – робочі місця в області, це – податки до місцевих і обласного бюджетів.

Про це журналіст «СТС» згадати «забуває» й подає круглий стіл не як спільне з депутатами обласної ради вирішення питання стабільного забезпечення сумських деревообробників і меблевиків сировиною, а як спробу «Сумської ресурсної біржі» вирішити свої бізнес-інтереси. «Вона ж, — додає журналіст, — хоче з цією метою проводити електронні торги виключно для членів цієї (СООРДМВ — Авт.) організації». Засуджувальний акцент робиться на слові «виключно», хоча жодних інших діючих об'єднань деревообробників в області немає. І йшлося зовсім не про те, на якому майданчику проводити торги, а про механізм, який дасть змогу зберегти робочі місця в галузі та збільшити надходження від неї до обласного бюджету. І слово «виключно» в обговоренні цього питання не звучало. Понад те, голова Біржового комітету «СРБ» Данило Маландій говорив про те, що рішення чернігівських депутатів, на його думку, надто радикальне, і пропонував не всю деревину «Сумиоблагролісу» залишати для місцевих деревообробників, а, можливо, лише її частину.

Свій висновок (професійно неприпустимий у новинному сюжеті) про комерційну зацікавленість і сумнівну діяльність «Сумської ресурсної біржі» журналіст підкріплює схожою думкою директора ТОВ «ВВ Агро-Стен» Віктора Пимоненка, добре відомого в галузі любителя «домовлятися» безпосередньо в лісгоспах щодо ресурсу та, мабуть, єдиного серед деревообробників непримиренного противника електронних торгів (напевно, від того, що жодного разу не брав у них участі). Чия-небудь ще думка журналіста, схоже, попередньо проінструктованого, що й у кого спитати, не цікавить.

Далі, за «наводкою» Пимоненка, який заявив, що деревообробників тут немає, а є лише «пилорамники» ( з його погляду, щось на кшталт прокажених) нас намагаються переконати в тому, що так воно і є. Два короткі запитання й дві короткі відповіді «ні». А подальшої після демонстративного відходу Пимоненка розмови, у якій брали участь підприємці-обробники, журналіст знову ж таки «не почув».

І зрозуміло чому. Тому що його завданням було не розкрити справді соціально важливу для глядачів тему робочих місць і дешевої місцевої продукції, а очорнити Сумську ресурсну біржу. Тому «відпрацювавши» Пимоненка, автор сюжету переходить «на особи» й нагадує про те, що на круглому столі присутній і депутат облради Віктор Дубинко, якому «закидали, що він лобіює інтереси Сумської ресурсної біржі, одним з засновників якої є Данило (насправді Даніїл –Авт.) Маландій. В нього, мовляв, Дубінко задешево купив в 2013 році квартиру в новобудові».

Ото! Тільки, хто «мовляв»? А «мовляв» заступник директора конкурентної з «СРБ» «Сумиагропромбіржі» Олег Шестак. Сам Віктор Дубинко купівлю квартири не заперечує. Ось тільки глядачеві не повідомляють важливі деталі цієї «угоди». По-перше, Данило Маландій продав квартиру Дубинку, працюючи тоді ще у фірмі, яка реалізовувала цю нерухомість. По-друге, Віктор Дубинко придбав «недобуд» (звідси й дешевизна квартири) і придбав його до того, як став депутатом облради.

«Повірте, я – не Нострадамус, щоб передбачати майбутнє, — сміється Данило Маландій — Чи міг я тоді знати, що стану головою біржового комітету, а Дубинка оберуть депутатом облради?»

Дивним чином із сюжету випав ще один присутній на круглому столі депутат облради – Володимир Токар. Логічно було б журналістові поцікавитися його думкою про ідею чернігівських колег і доцільність її використання в Сумській області, адже він очолює постійну депутатську комісію з питань використання надр і лісового господарства. Але, мабуть, на цього депутата «компромату» не знайшлося.

І, нарешті, заключний «акорд» сюжету, який має міцно вдовбити у свідомість глядача думку про те, що круглий стіл, про який повідав канал, був чимось на кшталт «сходки» темних ділків, які обговорюють, як їм обійти закон: «Фахівці біржової справи наполягають: створювати позаконкуретні умови торгів неприпустимо. Тим більше, поза рамками діючого законодавства, яким електронні торги для обраних ніяк не передбачені».

Хто ці «фахівці біржової справи», противники ідеї, що обговорюється, незрозуміло, оскільки в круглому столі брали участь лише двоє «фахiвців» — директор і голова біржового комітету… «Сумської ресурсної біржі». «Позаконкуретні умови торгів»? Тут так і проситься: «Пе-ре-веди!». Адже торги це і є конкуренція. Якщо немає конкуренції, то нема про що й торгуватися. Нема про що торгуватися – немає торгів.

До того ж (до відома журналіста «СТС»), електронні торги виключно для членів Сумської обласної організації роботодавців деревообробного та меблевого виробництва проводяться «СРБ» щосереди з 21 вересня 2016 року, а щоп'ятниці ще з липня 2015 року — онлайн-торги для всіх покупців без винятку, і претензій ні до тих, ні до інших торгів у закону немає.

А от до сюжету з погляду закону є. Усе вищеописане не викликає сумнівів у тому, хто й навіщо оплатив сюжет, який має всі ознаки прихованої комерційної реклами, поширення якої заборонено частиною 10 статті 1 Закону України «Про рекламу».

Я — не святоша, і чудово розумію, що приватний телеканал має заробляти гроші. Нехай навіть на межі закону, за виконанням якого все одно ніхто вже давно не стежить. І в самій по собі комерційній рекламі (нехай навіть прихованій) немає нічого соціально небезпечного, якщо вона розповідає про те, що є чи було насправді, а не спотворює факти на догоду замовнику, гроші якого можуть бути вельми сумнівного походження.

Хотілося б вірити, що те, що сталося – поки єдина маленька перешкода на каналі «СТС», проте перешкода, яка сигналізує про можливий системний збій. А до чого він може призвести - про це на початку цієї статті.