Бути чи не бути плантаційному лісовирощуванню?

Бути чи не бути плантаційному лісовирощуванню? Саме це питання було в центрі уваги учасників республіканського семінару «Актуальні аспекти плантаційного лісовирощування, механізація робіт із лісовідновлення та лісорозведення, облік і оцінка лісовідновних заходів», що відбувся минулої п’ятниці на базі ДЛГУ «Щучинський лісгосп». Енергетична плантація сосни звичайної 2008 року закладки, схема змішування: два ряди сосни — один ряд берези. фото.

Енергетична плантація сосни звичайної 2008 року закладки, схема змішування: два ряди сосни — один ряд берези. фото

Усі зацікавлені, а це фахівці Міністерства лісового господарства, головні лісничі та інженери з лісовідновлення об’єднань, головні лісничі дослідних лісгоспів і представники науки, були єдині в думці — назріла необхідність ухвалення кардинальних рішень із цього питання, що й підтвердив у вітальному слові на відкритті семінару перший заступник міністра лісового господарства Олександр Кулик. Олександр Антонович, зокрема, зазначив, що лісівникам необхідно визначитися, яким шляхом іти далі — чи потрібно сьогодні створювати плантаційні культури: і енергетичні, і для вирощування балансової деревини, зважаючи на реалії нинішнього часу. А саме на той факт, що Мінлісгосп має 1 млн 200 тис. кубометрів незатребуваних дров, зростає обсяг заготівлі деревини від усіх видів рубок із прогнозом виходу до 2020 року на 25 млн кубометрів. Водночас неможливо передбачити, що буде затребуване через 20—40 років. Тому головною метою семінару й стала вироблення пропозицій з урахуванням думок і науки, і практики. Тим більше що зараз саме готується до ухвалення низка нормативних правових і технічних актів із цієї тематики.

Продовжуючи тему, головний лісничий Гродненського ДВЛГО Едуард Лігер представив на розсуд присутніх аналіз розвитку плантаційного лісовирощування на Гродненщині, де плантації почали створювати з 2003 року. За словами Едуарда Івановича, на той час необхідність їх створення була зумовлена попитом, а найголовніше — лісівники вірили в затребуваність цих культур. Нині ж, коли наближається час збирати врожай з енергетичних плантацій, його затребуваність опинилася під питанням. До того ж з огляду на скорочення ринків збуту стало незрозуміло, для кого вони вирощуються.

— Має бути замовник, — продовжив Едуард Іванович, — а за його наявності необхідно задавати й параметри вирощування. Сьогодні жодна котельня ЖКГ не братиме сирий молодняк. Змінюється напрям роботи й деревообробних комплексів, тому стає очевидним, що для вирішення цих питань необхідний комплексний підхід.

Головний лісничий Гродненського ДВЛГО позначив ще одну проблему — сертифікацію. Плантаційні культури гродненські лісівники не виводили з лісового фонду, вирощують як звичайний ліс, щоправда, із застосуванням інших схем змішування. Як їх сертифікувати? Чи будуть вони затребувані підприємствами концерну без сертифіката? Ну і третє, на що звернув увагу Едуард Іванович, — це економічне обґрунтування. За його словами, усі розрахунки, якщо немає замовника, роблять таке обґрунтування неможливим. Витрати на вирощування плантаційних культур підвищують ціну деревини, що заготовляється на них. Зрештою лісівники мають дорожчий і незатребуваний товар.

Перший заступник міністра Олександр КУЛИК обговорює особливості технічних новинок. фото

Докладніше з об’єктами плантаційних культур різних схем змішування різними породами, розташованими на території ДЛГУ «Щучинський лісгосп», учасники семінару ознайомилися спочатку теоретично. Головний лісничий лісгоспу Сергій Хвойницький давав детальну характеристику кожному об’єкту, щоб під час візуального огляду фахівцям було легше оцінити побачене. Наприклад, для енергетичних плантацій у Щучинському лісгоспі застосовують таку схему змішування: два ряди сосни — один ряд берези. Закладали їх із територіальною прив’язкою до потенційного споживача — деревопереробного підприємства ВАТ «Мостовдрев», яке має власну міні-ТЕЦ. У підсумку 68 % плантацій розташовані в десятикілометровій зоні від підприємства. А ось під час закладання плантації для вирощування балансової деревини основна прив’язка була до станцій відвантаження. Ці чинники мають позитивно позначитися на економічній ефективності доставки деревини споживачам, але це питання за обмеженості попиту на дорожчу деревину, вирощену таким чином, може не вплинути на продаж.

На думку Сергія Йосиповича, вирощування плантаційних культур необхідно вести за проєктом, аналогічним проєкту лісовпорядкування, починаючи з визначення площі земель для їх вирощування, складу та заходів догляду за ними. Адже вирощування плантаційних лісових культур відрізняється від звичайного лісовирощування інтенсивністю. А головне, цю роботу слід проводити, лише якщо є потенційний замовник. Сергій Йосипович запропонував займатися плантаційним вирощуванням аж до заготівлі деревини на основі надання послуг замовнику, тобто споживачу.

«А чи потрібен більший ресурс економіці країни?» — поставив слушне запитання перший заступник міністра. Навіть зараз головному вітчизняному споживачу — концерну «Бєллісопапіпром» — бракує лише фанерної сировини. Тому лісівники мають чітко знати, скільки, кому й за якою ціною буде реалізовано швидкорослу деревину. Резерву в лісгоспів, на думку Олександра Антоновича, і без плантацій достатньо.

Про те, що в плантаційних лісових культур може бути майбутнє, говорив на семінарі головний лісничий Лідського лісгоспу Віталій Білий. Віталій Володимирович вважає, що культури, створені на деградованих торфовищах, якраз і є резервом для плантаційного вирощування. Цю думку він підкріпив наочними прикладами під час презентації. У 2014 році Лідський лісгосп за підтримки ПРООН механізованим способом заклав плантацію вільхи чорної, саджанці якої, за свідченням головного лісничого, вже сягають 120 см заввишки, не потребуючи особливої уваги лісівників. А на об’єкті 2008 року ця порода вже сягає 12—15 метрів заввишки. У цьому зв’язку гродненські лісівники запропонували зацікавленим колегам садивний матеріал вільхи чорної в кількості 400 тисяч штук.

Головний лісничий Щучинського лісгоспу Сергій ХВОЙНИЦЬКИЙ характеризує плантацію. фото

Свою думку висловили й представники науки. Зокрема, Петро Волович, завідувач сектору лісовідновлення Інституту лісу НАН Білорусі, нагадав, що впровадження плантаційного вирощування почалося ще за часів Радянського Союзу, коли в ­1980-х роках у Білорусі дефіцит деревини становив 1,5 млн кубометрів на рік. Відтоді інститут бере участь у вдосконаленні рекомендацій зі створення плантаційних культур. Основна особливість сьогоднішньої роботи, на думку вченого, полягає в тому, що плантаційні лісові культури розглядаються як новий вид інтенсифікації вирощування на нелісових землях і землях інших категорій. Також учений докладно розповів про положення нових нормативних документів, розроблених Інститутом із плантаційного вирощування, де також зазначено необхідність замовлення на такі посадки. Своє бачення проблеми висловив і Вадим Носников, завідувач кафедри лісових культур і ґрунтознавства БДТУ. Вадим Валерійович зазначив, що, створюючи плантації на сорок років наперед, ніхто не може сказати, як розвиватимуться технології. І якщо орієнтуватися лише на плантаційні культури, цілком можливо, що це буде марнування грошей з огляду на те, що лісгоспи мають величезний запас деревини. Саме цей запас і необхідно прорахувати й лише потім створювати додатково плантаційні культури.

Своє слово сказали й споживачі. Зокрема, перед лісівниками виступив представник ВАТ «Мостовдрев», який наголосив, що їхнє підприємство особливо потребує такої породи, як береза. На його думку, з огляду на потреби виробництва лісівники приділяють цій породі недостатньо уваги, так само як і вільсі чорній, яка, на думку переробника, має кращий товарний вигляд. Він також підтвердив дефіцит фанерної сировини. ВАТ «Мостовдрев» єдине в республіці випускає великоформатну в обсязі 3000 кубометрів на місяць, і потреба в сировині на такий обсяг, за запевненнями доповідача, збережеться найближчі десять років. Підприємство також випускає 12,5 тис. кубометрів плити МДФ на місяць, для виробництва якої «Мостовдрев» готовий купувати 300 тисяч кубометрів балансів на рік. Ці обсяги промисловці готові підтвердити відповідною програмою, оскільки підприємство завершило модернізацію й вийшло на проєктні потужності.

Після активних обговорень семінар перейшов у практичну площину — представники науки й практики виїхали безпосередньо на об’єкти. Було оглянуто плантаційні культури для вирощування балансової деревини 2014—2015 рр., створені на землях колишнього сільгоспкористування в Зачепицькому лісництві, та енергетичні плантації, закладені 2008-го і 2011 року в Мальковицькому лісництві зі схемою змішування: два ряди сосни — один ряд берези. Посадка 2008 року викликала найгарячіші дискусії. Ця плантація досягла віку, коли потрібно або проводити в ній догляд, або вирубувати на продаж, а ось зараз немає необхідності в додатковому обсязі паливної деревини. Практики хоч і чекають рекомендацій учених, але водночас пропонують і свої варіанти дій.

Учасники семінару також ознайомилися з проєктуванням, проведенням і технічним прийманням робіт із лісовідновлення на прикладі лісових культур 2016 року, обліком і оцінкою лісовідновних заходів на прикладі ділянки лісових культур 2005 року. Не менш цікавою була й демонстрація техніки, що застосовується в лісових розсадниках Гродненщини під час створення лісових культур. Фахівцям продемонстрували й технічну новинку — механізм для догляду за лісовими культурами, прибирання під лініями електропередачі, на узбіччях дорожнього полотна шляхом видалення небажаної рослинності з корінням (корчувач чагарників, що встановлюється на місці харвестерної голівки). Цей механізм — аналог фінського корчувача — викликав великий інтерес, зокрема й критичні зауваження — здебільшого всі претензії практиків зводилися до дорожнечі такого догляду. Втім, недешевий він і у Фінляндії, адже для його виконання відволікається від основних робіт техніка. Але все ж, на думку першого заступника міністра, не слід так категорично відкидати новинку, оскільки за детального вивчення й доопрацювання механізму, можливо, хтось і поповнить нею свій «арсенал».

Підбиваючи підсумки семінару, Олександр Кулик зазначив необхідність і корисність цієї зустрічі. У зв’язку з тим, що назріла гостра необхідність ухвалювати рішення, яким шляхом іти далі, у головному штабі галузі детально аналізуватимуть ситуацію, узгоджуватимуть її із зацікавленими відомствами, а також уважно вивчатимуть пропозиції практиків. Лісівники готові створювати плантаційні культури, якщо знатимуть, хто через 25 і 40 років буде їх споживачем, підсумував Олександр Антонович.