Друге життя виробленим торфовищам дають учені інституту лісу НАН Білорусі

Указом Президента Республіки Білорусь № 710 2009 рік оголошено Роком рідної землі. До природних багатств належить і сама наша земля. Чи завжди ми її бережемо й розумно використовуємо? Наприклад, техногенно порушені землі – торфові виробітки. Основна частина цих земель рекультивується під сільськогосподарське виробництво, на поодиноких об'єктах будуються водойми, а незручні для землеробства площі рекультивуються під садіння лісу. 

Але цим проблема використання вироблених торфовищ повною мірою не розв'язується. Практики сільсько- та лісогосподарського виробництва добре знають кінцевий результат використання вироблених торфових родовищ під вирощування сільськогосподарських культур і лісу. І те, і інше економічно неефективне й екологічно шкідливе. Ці землі являють собою специфічні антропогенні ландшафти, часто позбавлені ґрунтового й рослинного покриву, з особливими гідрологічним, тепловим і геохімічним режимами, що ускладнює їх ефективне використання без проведення відповідних дорогих заходів. Вони нерідко повторно заболочуються, заростають малоцінною деревно-чагарниковою рослинністю. Є джерелом пожежної небезпеки, забруднюють атмосферу продуктами розпаду торфу.

Інститутом лісу НАН Білорусі понад 20 років тому запропоновано використовувати вироблені торфовища під вирощування журавлини великоплідної та лохини болотної. Дослідні роботи ведуться в Кореневській (Гомельська) і Двінській (Вітебська обл.) експериментальних лісових базах Інституту лісу з кінця 70-х років минулого століття. Отримані результати показали досить високу рентабельність культури ягідників, особливо лохини болотної. Без значних витрат на створення насаджень і догляд за рослинами можна отримувати щороку з 1 га 5 і більше тонн ягід. Досягається й значний екологічний ефект. Зменшується водна та вітрова ерозія торфу, знижується горимість торфовищ, а також забруднення біосфери продуктами руйнування торфу.

З метою впровадження в лісогосподарське виробництво результати цих багаторічних досліджень оформлено у вигляді двох нормативних документів:
1. Технологія вирощування журавлини великоплідної на вироблених торфовищах;
2. Технологія вирощування лохини болотної (болотяної) на вироблених торфовищах.

Розроблені технології адаптовано до умов лісогосподарського виробництва: вони досить прості у виконанні, малозатратні, не потребують використання складної техніки, оскільки орієнтовані на вироблені фрезерним способом торфовища, площа яких добре сплановано, збережено осушувально-зволожувальну систему та дорожню мережу.

Інтерес до журавлини великоплідної з боку керівників лісогосподарських установ виявився вищим. З цього ягідника й розпочалися роботи з освоєння технології його вирощування в умовах лісогосподарського виробництва. Уперше вона стала впроваджуватися в Речицькому дослідному лісгоспі. На площі 0,5 га було створено колекційно-маточні насадження 4 сортів журавлини великоплідної, які планувалося надалі використовувати для заготівлі садивного матеріалу для реалізації населенню та створення власної плантації. У 2008 році аналогічні роботи розпочато в Осиповицькому дослідному лісгоспі з ініціативи його керівництва. Місцевим торфопідприємством лісгоспу передано значні площі вироблених торфовищ верхового типу. Тут співробітники лабораторії харчових і лікарських ресурсів лісу Інституту лісу НАН Білорусі провели роботи із закладення колекційно-маточних насаджень журавлини великоплідної.

Знаючи можливості лісового господарства, ми все ж рекомендуємо більше уваги приділити лохині болотній. Вона є цінною харчовою та лікарською рослиною не менше, ніж журавлина. Добрий протицинготний засіб: за вмістом вітаміну С лохина в 5-6 разів перевершує чорницю. Завдяки наявності пектинових речовин її ягоди сприяють очищенню організму людини від солей важких металів, у тому числі й від радіоактивних речовин. У промисловій культурі лохина болотна не вирощується. Але така її гідність, як висока зимостійкість, що дає змогу мати широку географію промислового вирощування, аж до районів Крайньої Півночі, невибагливість до умов місцезростання та низка інших переваг роблять цей вид дуже привабливим для культивування.
У розробленій в інституті та пропонованій до впровадження в лісогосподарське виробництво «Технології вирощування лохини болотної на вироблених торфовищах» у доступній формі та дуже докладно наводяться всі операції зі створення плантацій і догляду за насадженнями лохини. Особливу увагу приділено організації вирощування садивного матеріалу.

Технологія дуже проста і під силу для освоєння будь-якій лісогосподарській установі, на території якої є вироблені торфовища. Створення плантацій лохини болотної на торфових виробітках – найефективніше розв'язання проблеми використання таких земель.