Врятувати дерева допоможуть нові лісові фабрики

Всихання ялини, сосни, дуба звичайного, поширення комах-шкідників і, як наслідок, зниження стійкості наших лісів до несприятливих погодних умов — для лісівників щоденна проблема, яку вони вирішують спільно з науковцями. Поки що основні заходи боротьби з хворобами лісу — лісопатологічний моніторинг, феромонний нагляд — проводяться на вже уражених ділянках у лісовому фонді. У майбутньому ж стоїть завдання створити ліси, які будуть стійкі як до зміни клімату й умов довкілля, так і до нападу шкідників. Деревостан сосни, що всихає. фото

Останнім часом найсерйозніше похитнулося здоров'я ясеневих, ялинових і соснових насаджень, траплялися симптоми поганого самопочуття й у дібровах. Цього року вибіркові санітарні рубки в ясеневих насадженнях потрібні на площі 317,7 га з вирубуваним запасом 3,93 тис. кубометрів деревини. А площа всохлих ялинових насаджень до кінця року перевищила 2 тис. га. На щастя, за перше півріччя не виявлено дібров, де б потрібні були суцільні санітарні рубки. Водночас цього року вибіркові санітарні рубки в дібровах передбачалися на площі 466,2 га з вирубуваним запасом 6,62 тис. кубометрів деревини.

Стан дібров

Всихання дібров на великих площах відбувається періодично, нерідко повторюючись в одних і тих самих регіонах. На території Руської рівнини за останні 100 років трапилося кілька великомасштабних всихань дуба звичайного. Останнє таке всихання в Білорусі сталося у 2003—2006 роках.

Діброви відновлюються набагато гірше, ніж інші породи. Але, попри це, останніми роками площа дібров у Білорусі поступово збільшується.

— Штучне створення дібров пов'язане з хворобами і нерідко з загибеллю насаджень, — розповідає завідувач кафедри лісозахисту та деревинознавства лісогосподарського факультету БДТУ В'ячеслав Звягінцев. — Зараз дубові насадження в Білорусі перебувають у більш-менш задовільному стані, і завдання стоїть у підтриманні стійкості вже наявних насаджень.

Завідувач кафедри лісових культур і ґрунтознавства БДТУ Вадим Носніков:

— Дуб — порода-символ нашого лісу, тому до нього така пильна увага. Через зміну гідрологічного режиму, коли осушувалися болота, випрямлялися ріки, заплавні діброви стали слабшати й всихати. Якщо під час відновлення не брати до уваги зміни природних умов на звичних для дуба місцях зростання, успішність відновлення буде нульовою.
Причому стійкість дібров може похитнутися як одразу після посадки, так і через деякий час, коли, здавалося б, дерева зміцніли й пішли в ріст.

Пошкодження, завдані короїдом-типографом. фото

Дуб дубу різниця

Якщо дуб звичайний у Білорусі завжди був у пошані, то його побратима — дуб червоний — усіма силами намагаються знищити. Це інвазивний вид рослин, який має високу плодючість і приживлюваність, але при цьому не залишає шансів на життя іншим рослинам. Опале листя дуба червоного не розкладається, а встилає ґрунт подібно до плівки, під якою нічого не зійде. У результаті цей переселенець може витіснити не лише дуб звичайний, а й інші породи.

«Я спитав у ясена…»

Друга за поширеністю твердолистяна порода Білорусі, яка раніше вважалася однією з найстійкіших, — ясен — теж втрачає свої сили. Причиною цього став агресивний фітопатоген з Азії — гриб Hymenoscyphus fraxineus (Гіменосціфус фраксінеус). Паразитові вистачило кількох років, щоб у деяких європейських країнах ясен став рослиною-червонокнижником. Ліси Польщі та країн Прибалтики, наприклад, за десять років втратили більшу частину популяції ясена, наш лісовий фонд — близько третини.

БДТУ спільно з Інститутом лісу Національної академії наук Білорусі, Республіканським лісовим селекційно-насінницьким центром та ДУ із захисту та моніторингу лісу «Беллісозахист» упродовж чотирьох років займатимуться порятунком ясена. Основна мета такої масштабної роботи — виділення стійких рослин і отримання від них садивного матеріалу, який упорається з інфекцією.

— За даними європейських учених, 2—8 % популяції ясена звичайного все-таки має гени, стійкі до нової хвороби, — розповідає В'ячеслав Борисович. — Такі дерева можуть пережити контакт із патогеном. Наше завдання — знайти такі стійкі дерева серед місцевих популяцій ясена та спробувати їх клонувати або отримати насіннєвий матеріал, що несе в собі гени стійкості. Тобто через 4 роки ми маємо створити лісонасіннєву плантацію ясена звичайного, з якої отримаємо стійкий садивний матеріал.

В Європі врятувати ясен намагаються шляхом генної інженерії. Рослині вживлюють ДНК бактерій або інших видів організмів, але зрештою отриману рослину вже не можна назвати ясеном. Таким чином, дорогі експерименти призвели зрештою до сумнівних результатів.

Як справи в хвойних?

У Білорусі ялина росте на межі свого ареалу. Південна межа суцільного місцезростання ялини проходить по півдню Мінської області, далі — острівні місцезростання породи. І, як будь-який вид, що стримується кліматичними чинниками, на межі свого ареалу ялина найуразливіша перед екстремальними погодними умовами. За останні кілька десятків років середня температура повітря підвищилася на 1,5 градуса, що викликало стрес у ялинових насаджень. Нестача вологи зробила рослини вразливішими перед шкідниками. Не втратив свого шансу поласувати деревиною ялини короїд-типограф, а його побратим — вершинний короїд — дістався до сосни.

— Останні 5—7 років ішло накопичення стовбурових шкідників. Різко підвищилася чисельність вершинного короїда, що призвело до масового всихання сосни на півдні Мінської області, а також у Брестській, частково в Гомельській і Могильовській областях, — коментує ситуацію з хвойними рослинами В'ячеслав Звягінцев. — Достоту така сама ситуація спостерігається в суміжних регіонах Польщі та України.

Знищуючи ялинники й соснові ліси в наших широтах, шкідник поширився набагато далі. Так, у Франції сотні гектарів заповідних соснових лісів у гірських регіонах із повітря виглядають як величезні руді плями. У Фінляндії, де ґрунтова посуха в принципі неможлива, дерева також страждають від цього жука.

Європейські лісівники дивляться вперед і підбирають південні породи-інтродуценти, які стійкіші до таких стресів і дають не менш цінну деревину.

— Наприклад, робінія несправжньоакація, яка в Білорусі теж вважається інвазивним видом, заполонила подекуди південні регіони республіки, — розповідає В'ячеслав Звягінцев. — Виявляється, її деревина переважає дубову, при цьому ця порода ніяк не хворіє і стійка до зміни клімату. Робінія несправжньоакація має високу швидкість росту й добру стійкість. Можливо, саме час розглядати цей вид для плантаційного вирощування цінної деревини.

Водночас поки що вчені не закликають відмовитися від звичних порід, а дбають насамперед про підвищення якості та продуктивності традиційних для Білорусі насаджень.

— Не потрібно поки що відходити від наших реалій. Ми робимо наголос на селекційному садивному матеріалі, ураховуючи насіннєве районування, — каже Вадим Носніков. — З іншого боку, у нас є свої породи, які можуть замінити ялину. Та ж ялиця біла, яка є нашою корінною породою, але перебуває на межі зникнення, оскільки лише окремі локальні популяції трапляються в Біловезькій пущі. Так ось, ця порода може рости в ширшому ареалі, ніж ялина.

Дубок, уражений борошнистою росою. фото

Врятувати дерева допоможуть нові лісові фабрики

Щоб збільшити в лісовідновленні частку садивного матеріалу із закритою кореневою системою, в Івацевичах, Щучині, Глибокому, Могильові та Речиці з'являться лісові центри.

Вадим Носніков:

— Нові центри стануть зеленими фабриками садивного матеріалу міжнародного рівня. Так, поки що вирощування сіянців і саджанців із ЗКС — дороге заняття, але, коли технологія стане масовою, собівартість саджанців упаде.

Судіть самі: ялина із ЗКС вирощується два роки. У підсумку лісгоспи отримують саджанці-дворічки з надземною частиною 50—60 см. Вони за своїми розмірами відповідають саджанцю ялини з відкритою кореневою системою трьох-чотирирічного віку. Так, практично вдвічі скорочується термін вирощування садивного матеріалу та витрата коштів. До того ж саджанець із ЗКС після посадки одразу починає йти в ріст, приживлюваність за дотримання всіх технологій доходить до 100 %. Збільшуються й терміни посадок: садивний матеріал за фінською технологією можна висаджувати навіть улітку.

— Зараз ми працюємо над використанням сіянців-однорічок ялини європейської, — розповідає Вадим Валерійович. — В Островецькому лісгоспі ми отримали сіянці-однорічки заввишки 30 см. Уже були дослідні посадки, які показали високу ефективність. Тобто різниця у вартості вирощування садивного матеріалу ще зменшиться. У Фінляндії лісовідновлення ведеться лише садивним матеріалом із ЗКС. У нас непогано вирощується матеріал із відкритою кореневою системою, тому поки що стоїть мета довести використання сіянців і саджанців із ЗКС до 30 % до 2020 року. Хоча остаточний результат ми побачимо, коли зможемо отримати справді правильно вирощений садивний матеріал із ЗКС.

Що ж, чекатимемо нових сходів, які шкідникам лісу виявляться вже не по зубах.