Зловіть мене, якщо зможете. Чому Україна залишається найкорумпованішою країною Європи

В Україні запущено масштабний антикорупційний процес. Є перші результати. Але високі ризики, що все зупиниться

У 2016 році активну роботу почали одразу кілька нових антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Мета їх появи — створити в Україні альтернативу старим, повністю дискредитованим правоохоронним органам і подолати головну внутрішню проблему країни — всеосяжну корупцію. Для цього в них мали набрати високооплачуваних професіоналів, які не були б пов'язані зі «старою системою» й змогли б розірвати звичну для українських чиновників, правоохоронців і депутатів кругову поруку. Попри те, що процес створення нових органів проходив під пильним контролем західних друзів України, які надали цьому процесові фінансову й організаційну підтримку, скандали почалися вже на етапі відбору до конкурсних комісій. Останні мали запропонувати керівництву країни кандидатів на керівні посади в нових структурах. Владу підозрювали в спробі підім'яти антикорупційні органи під себе, зробити їх частиною системи й тим самим нівелювати сенс їх створення. Своєю чергою, громадських активістів, які брали активну участь у процесі створення нових органів, звинувачували в надмірному самопіарі та бажанні просунути до антикорупційних органів потрібних їм людей.

Скандали супроводжують діяльність нових структур перманентно, до того ж вони далеко не завжди пов'язані з фігурантами кримінальних справ, які ними порушуються. Не припиняється конфлікт між Генпрокуратурою як уособленням «старого порядку», з одного боку, і НАБУ та САП — з іншого. Останні весь час звинувачують ГПУ в порушенні підслідності кримінальних справ, у відповідь від провладних лідерів думок чують звинувачення в некомпетентності. Пік протистояння — серпнева бійка в центрі Києва між спецназом НАБУ та співробітниками Генпрокуратури.

Утім, нові органи примудряються конфліктувати не лише зі старими, а й між собою. Наприклад, НАБУ скаржилося до ГПУ на бездіяльність керівництва САП в одній із порушених справ, а ще на НАЗК, яке нібито не бажає давати слідчим НАБУ повний доступ до бази електронних декларацій.

Скандали супроводжують діяльність нових структур перманентно, до того ж вони далеко не завжди пов'язані з фігурантами кримінальних справ, які ними порушуються. Нові органи примудряються конфліктувати не лише зі старими, а й між собою

При цьому керівник НАБУ Артем Ситник, який на початку грудня звітував за рік роботи свого відомства, заявив: «Те, що вдалося зробити нам усього за рік після початку розслідувань, не демонстрував жоден антикорупційний орган, створений з нуля». Наразі в роботі детективів НАБУ перебувають 256 кримінальних проваджень, 121 особі повідомлено про підозру, 41 справу направлено до суду. Але обвинувальних вироків у справах, розслідуваних НАБУ, винесено лише дев'ять. При цьому, за словами Ситника, на рахунки держкомпаній повернуто 105 млн грн, 583 млн грн збережено від розкрадання, а 82,5 млрд грн — загальна сума завданих державі збитків за тими справами, які зараз розслідують у бюро.

Серед найрезонансніших справ — хабар суддям Олексію Бурану та Миколі Чаусу, справа щодо розтрати півмільярда гривень, отриманих за Кіотським протоколом, розтрати коштів керівництвом Одеського припортового заводу, про зловживання керівництва Запорізького титано-магнієвого комбінату (тут теж фігурує півмільярда гривень), справа проти заступника керівника київської обласної прокуратури Олександра Колесника та багато інших.

Але проблема в тому, що реальний тюремний строк досі не отримав жоден із топових корупціонерів. Інша проблема — протидія представників старої судової системи, реформа якої тільки починається. Тому одним із головних завдань керівники НАБУ та САП бачать створення незалежного антикорупційного суду.

Своєю чергою, головним успіхом НАЗК стала реалізація проекту з електронними деклараціями. Наразі в системі зареєстровано понад 127 тисяч декларацій депутатів, чиновників, правоохоронців, суддів та інших держслужбовців. Електронне декларування активно саботувалося владою та багатьма депутатами, але під тиском Заходу й громадянського суспільства процес довели до кінця. Завдяки е-деклараціям українці змогли підтвердити фактами свої споконвічні підозри про те, що спосіб життя слуг народу вкрай далекий від способу життя самого народу. Сотні мільйонів готівки, дорогі картини, годинники, діаманти, величезні автопарки й навіть святі мощі — усе це виявилося в людей, які нерідко все життя працювали або на державній службі, або були політиками.

За підсумками аналізу декларацій наразі розпочато 10 кримінальних проваджень, з них сім — щодо народних депутатів. Але подальший процес може застопоритися — Мін'юст блокує ухвалений НАЗК порядок перевірки е-декларацій через юридичні неточності. У будь-якому разі роботи в антикорупціонерів непочатий край. Згідно з нещодавнім звітом Європейської рахункової палати, Україна досі найкорумпованіша країна Європи.