Лісові дороги: збудував і забув?

Будівництво одного кілометра лісової дороги коштує державі близько 120 мільйонів білоруських рублів. Чималі гроші, але експлуатація лісової техніки по бездоріжжю обійдеться ще дорожче. Напевно, тому ліси Фінляндії вкриті дорогами як рибальською сіткою. І фіни утримують їх у відмінному стані. Наші ж лісові дороги через численні вибоїни й ямки закордонні колеги нерідко називають лише напрямками.

Ремонт і обслуговування лісових доріг у нас завжди було слабким місцем. Через пару сезонів експлуатації навіть нова «гравійка» розбивається від важких лісових вантажів і стає схожою на пральну дошку. Нерідко по продавлених колеях лісовозам доводиться рухатися як по фарватеру.

Щоб уникнути такої ситуації й не добивати техніку, в країнах з розвиненим лісовим господарством уже давно налагодили систему догляду за дорогами. Це породило високий попит на дорожньо-ремонтну техніку. Гідне місце вона посідає на будь-якій солідній виставці, що має стосунок до лісового комплексу. Тут не зустрінеш звичних грейдерів і бульдозерів — ця техніка не для лісових робіт. Велика увага в європейських країнах приділяється не лише будівництву нових доріг, а й ремонту та підтриманню в робочому стані вже наявних лісових шляхів. Для цього створено цілий комплекс спеціальної техніки, призначеної для лісових умов. Останнім часом для вирівнювання й оновлення гравійних і ґрунтових доріг популярністю користуються спеціальні начіпні знаряддя на сільськогосподарські трактори: ріпери, фрези-крашери, спеціальні грейдери та компактери. Їхнє завдання розпушити й подрібнити верхній шар дороги та вирівняти її поверхню. На цей самий трактор ззаду начіплюються компактери (гідрозагусники), які утрамбовують покриття. Вони замінюють традиційний колісний укочувач. Для більшої міцності під час фрезерування підмішуються сполучні суміші на основі цементу, вапна або доломіту. За один прохід трактор повністю вирівнює дорогу, і по ній одразу ж можуть рухатися лісовози або інша техніка.

Але якість коштує грошей. Обладнання європейських виробників не дешеве й потребує агрегатування з потужними тракторами. Придбавати його одному лісгоспу немає сенсу. За кордоном ремонтом лісових доріг займаються переважно підрядні організації. Однієї або двох таких машин достатньо, щоб обслуговувати цілий регіон, де кілька лісокористувачів. За скоординованого підходу такі підрядні організації могли б з'явитися і в нас. Перевага технології в тому, що для вирівнювання лісової дороги практично не потрібне додаткове підсипання — машина відновлює старе покриття.

Важливість лісових доріг для розвитку галузі ні в кого не викликає сумніву. Високі транспортні тарифи й дорожнеча техніки змушують по-новому поглянути на проблему створення та підтримання в робочому стані лісових транспортних шляхів. На одній із нарад віцепрем'єр Республіки Білорусь Іван Бамбіза закликав Міністерство лісового господарства гнучкіше підходити до проблеми будівництва та обслуговування лісових доріг. Наприклад, залучати приватних лісозаготівельників і деревообробників, запропонувавши їм вигідні умови. Щоб зацікавити їх у будівництві дороги, запропонувати більший обсяг деревини або знизити ціну на неї, оскільки будівництво лісової дороги сприятиме розвитку місцевої економіки та соціальної сфери. 
Замовлення на будівництво лісової дороги для дорожньої організації — це «ласий шматок». Оплату гарантує держава. Парадокс у тому, що навіть за цих умов знайти сумлінного підрядника серед районних підприємств, який виконає роботу точно в строк, не завжди вдається. У лісовій галузі також є досвід надання дорогам статусу місцевого значення. У такому разі їх обслуговуванням займаються дорожньо-експлуатаційні служби.

Ще дужче нестачу лісових доріг відчуває російський лісовий комплекс. Вважається, що це одна з головних причин, яка не дозволяє Росії задіяти свій лісовий потенціал. А він чималий — чверть світового запасу деревини на пні. Були часи, коли для розв'язання дорожньої проблеми в лісі використовувалися покриття з деревини та залізобетонних плит. Але високі транспортні витрати показали, що цей шлях тупиковий.
Відсутність коштів на дорожнє будівництво породила низку раціоналізаторських винаходів. Для освоєння важкодоступних і віддалених ділянок пропонуються альтернативні види транспорту — аеростати. Їх використання виправдане під час трелювання цінних порід. Інакше деревина виявиться «золотою».

Пошуком альтернативних технологій будівництва доріг зайнята й білоруська наука. Наприклад, Білоруський державний технологічний університет запропонував використовувати під час закладання доріг полімерні матеріали. В основу дорожнього полотна укладаються лісосічні залишки та неліквідна деревина. Потім засипається шар гравію й укладається щільне полімерне полотно. Зверху воно також покривається шаром гравію. Ця технологія дає змогу знизити витрати на будівництво до десяти разів. Кілька лісовозних «вусів» закладено таким методом у ряді білоруських лісгоспів.

Але й ці дороги рано чи пізно доведеться ремонтувати. Найчастіше ремонт ведеться кустарним способом. Використовується непристосована для цього техніка. Прийнято вважати, що хороша дорога — це та, по якій можна проїхати й не застрягти. Конструктори білоруських машинобудівних заводів вважають, що це одна з причин, через які техніка часто не витримує й гарантійного терміну. Згодом «здаються» і машини закордонних виробників. Не раз доводилося бачити, як ламаються рами або виходить з ладу трансмісія.
Розв'язати цю проблему самотужки одному лісгоспу майже неможливо. Створити підрозділ з обслуговування власних доріг намагалися в Ів'євському лісгоспі. Тут розуміють, що хороші дороги — запорука довговічності лісовозної техніки. Але придбавати грейдер та іншу техніку для одного підприємства надто дорого. До того ж потрібні додаткові люди для роботи на ній і обслуговування. Це ціле підприємство в підприємстві. У Поставському лісгоспі для ремонту доріг пристосували старий «Урал». На нього встановили кузов і приробили розсувний ківш із гідроманіпулятором. Машина може самостійно доставляти гравій і проводити ямковий ремонт. Затребувані в лісгоспах і фронтальні навантажувачі «Амкодор». Звертатися до місцевих дорожньо-будівельних організацій не завжди виправдано. В обслуговуванні лісових доріг є своя специфіка. Якщо проводити його з використанням тієї самої техніки та технологій, що й на звичайних дорогах загального користування, витрати будуть надто високими. До того ж по коренях дерев не пустиш грейдер.

Тому за кордоном великим попитом користуються різного роду фрези. Напевно, у створенні організації, яка мала б таку техніку та могла надавати послуги з обслуговування доріг, є багато зацікавлених і в Білорусі. Це дало б змогу лісгоспам заощадити гроші, які сьогодні вкладаються у «позашляховики» для вивезення лісу та проведення інших робіт.