Йшов третій рік рішучих реформ. Без стратегії та плану розвитку

Володимир Гройсман після півтора року роботи спікером парламенту та майже десяти місяців прем’єрства поставив собі запитання: куди ми йдемо і що будуємо. Не до того, як прийшов до влади, а через кілька років.

Що тут скажеш. Йшов третій рік рішучих реформ...

Насправді розмови про план розвитку країни на чотири роки — гра. Це не серйозна політика, це гра в політиканство. За нею вгадується бажання продовжити імунітет уряду, який закінчується в квітні.

Наша влада багато говорить, але майже нічого не робить. Між правильними словами та справами — прірва.

Наприклад, Порошенко оголосив 2016 рік в Україні роком англійської мови. І що, хто це відчув? Які результати?

І так усюди. Навіть якщо є розуміння, що потрібно щось робити, воно не втілюється в якісь дії.

Результат — ми пливемо за течією, є об’єктом світової політики, а не суб’єктом.

Результат — тікають люди, хто в тіньову економіку, хто за кордон. Вони не бачать перспектив, не знають, що далі, нічого не можуть планувати. Попереду велика сіра пляма.

Ще у 2005 році в «Плані розвитку країни», розробленому «Вече України» за участю 30 тис. громадян по всій країні, ми написали: переоснащення української армії за стандартами НАТО. Якби ми дванадцять років тому прийняли цю концепцію, війни б не було. У нас була б зовсім інша армія. Путін просто не ризикнув би анексувати Крим і ввести війська на Донбас.

Те саме щодо медичної реформи.

У 2005 році ми говорили — медицину потрібно переводити на інші рейки. Більше уваги приділяти профілактиці хвороб, створити діагностичні центри.

Нічого зроблено не було. Зараз пожинаємо плоди. Медицина розвалена, скандали, корупція, висока смертність, майже 100% випускників шкіл — з хронічними хворобами.

Будь-хто, хто будував дім, знає: діяти за планом набагато дешевше. Без проєкту заплатиш у два-три рази більше.

Звісно, у тому, що зараз відбувається, є й вина громадян. У нас люблять: ой, як добре політик А. щось сказав на ток-шоу, матом когось покрив тощо.

Населення, яке не хоче думати, отримує владу, яка не хоче думати.

Тому питання зміни якості життя — це питання відповідальності кожного громадянина. І, звісно, питання програми, стратегії розвитку країни.

Така стратегія є. Називається «План розвитку країни». Написаний він ще у 2005 році. Останні дванадцять років лише підтвердили, наскільки правильні ідеї закладені в ньому.

Прийдемо й зробимо!