Лісова політика та стратегія України: оцінка, проблеми, пошук рішень

Ця публікація з’явилася на екологічному сайті «Друзі лісу». Вона свідчить про те, що екологи дісталися до однієї з основних моїх робіт останніх 2–3 років. Це приємно. Розміщую в надії, що її погортають і лісники. Звісно, з 2014 року збігло багато води, і сьогодні аналогічний звіт був би іншим, але насамперед у частині фактичних даних та оцінки ситуації. Принципові проблеми лишилися: ніхто їх не вирішив і вирішувати не збирається. М.П.

Це написано більше 2 років тому, але усе ще актуально. Як і поради щодо виходу із цього тупика:
Основні положення розвитку лісового господарства, закріплені в чинних документах (Концепція реформування та розвитку лісового господарства і Державна програма «Ліси України»), декларативні. Вони відірвані від реалій, належним чином не контролюються і, як результат, не виконуються. Їх замінюють розпорядження керівництва лісового відомства, які не завжди збігаються із законодавчо закріпленими пріоритетами й часто змінюються. Як результат, за 8–12 минулих років:
критерії ефективного управління лісами не розроблені;
програма збільшення лісистості не виконана;
плани нарощування ресурсно-екологічного потенціалу та підвищення стійкості лісів не реалізовані;
охорона біорізноманіття лісів на належному рівні не забезпечена;
фінансовий та економічний механізми ведення лісового господарства не змінені, або змінені без участі лісових фахівців і не на краще;
самоокупність лісового господарства не досягнута навіть у найзабезпеченіших лісом областях країни.
У динаміці лісів і лісового сектору спостерігаються негативні зміни. Серед них:
падіння обсягів догляду за лісом, різке зростання санітарних рубок, хронічне недовикористання лісосік з низькою рентабельністю заготівлі, надмірна експлуатація доступних (прилеглих до населених пунктів і доріг) лісових масивів;
погіршення структури, якості та стійкості лісів;
падіння й стагнація виробництва в деревообробному сегменті лісового сектору;
зростаюче відставання підприємств Держлісагентства від державних лісових компаній європейських країн за економічними показниками, а також технічним, технологічним і кадровим забезпеченням;
зростання корупції та тіньового сегмента в лісовому бізнесі;
Багаторічна відсутність кардинальних реформ у лісовому секторі пояснюється:
відсутністю суспільного вибору на підтримку перетворень, у тому числі у зв’язку з малою інформованістю та активністю суспільства;
відомчими суперечностями та боротьбою «груп впливу»;
незацікавленістю та прямою протидією «ЛІСОВОЇ СИСТЕМИ», що включає органи державної лісової влади, державні лісові підприємства та установи, члени якої мають можливість отримувати додаткові вигоди, користуючись монопольним становищем, поєднанням функцій державного управління та бізнесу, а також неформальною системою відносин.
Що з цим робити? Відповіді — у доповіді експерта програми ФЛЕГ та Світового банку М. Попкова «Лісова політика та стратегія України: оцінка, проблеми та шляхи їх вирішення» Rorkom_Report_politika_oct_2014