«Це Дикий Захід. Люди збожеволіли». Розслідування National Geographic про бурштинову лихоманку в Україні «National Geographic»

Журналіст видання "National Geographic" Джон Вендл приїхав до міста Дубровиця Рівненської області з фотографом Брендоном Хоффманом, щоб написати репортаж про те, як в Україні, попри офіційні заборони, добувають бурштин. В епіцентрі подій вони поспілкувалися з місцевими копачами, політиками, поліцейськими та медиками.

«Це Дикий Захід. Люди збожеволіли». Розслідування National Geographic про бурштинову лихоманку в Україні

Дубровиця. Чорний позашляховик Влада м’яко хрумтів на гравії перед вицвілою польською католицькою церквою. Зсередини відлунював звук циркулярних пил — робітники відновлювали дорадянську славу 300-річного собору доби бароко за гроші, нібито здобуті незаконним продажем бурштину. Стас, партнер Влада, припаркував свій BMW за кілька кварталів від готелю.

Колишній поліцейський відчинив багажник джипа й дістав звідти рушницю. Прихопивши пару патронів, він поклав зброю в задній частині нашої вантажівки. «Ми завжди озброєні, коли виходимо на вулицю», — сказав незаконний копач бурштину.

І недарма, адже місто перебуває в самому центрі українського Дикого Заходу, де піщані ґрунти тисяч акрів спустошених соснових і березових лісів приховують бурштин на мільйони доларів. Як і під час золотих лихоманок, боротьба за дорогоцінне каміння пов’язана з насильством: кримінальні угруповання б’ються за прибуткові шахти, а корумповані урядовці змагаються за території та контроль. 15 січня злочинці, озброєні автоматами й гранатами, напали на молодих людей у кав’ярні міста Олевськ, убивши одного та тяжко поранивши близько десятка інших. На фотографіях з місця подій зображені розкидані пістолети та бризки крові на снігу.

Чоловіки добувають бурштин на Західній Україні в листопаді, використовуючи воду, щоб розпушити ґрунт. Чоловіки добувають бурштин на Західній Україні в листопаді, використовуючи воду, щоб розпушити ґрунт

Лихоманка будується на спинах тисяч бідних сільських жителів, які нелегально руйнують пейзаж північного заходу України водонапірними шлангами з метою добування коричневих шматочків скам’янілої деревної смоли часів Юрського періоду.

На шляху з міста ми проїхали повз скромний магазин, де продаються прикраси та ортодоксальні ікони, інкрустовані готовим продуктом — полірованим бурштином, що виблискує палітрою від маслянисто-жовтого до темно-медового кольорів. Низка магазинів неподалік продає предмети інтер’єру та будівельні матеріали, на які люди поспішають витратити вдало зароблені гроші — відремонтувати свій дім або збудувати новий. Бандитизм поширений настільки широко, що це нагадує дуже злий жарт: спочатку підморгують, потім штовхають ліктем, і наприкінці дістають Калашникова. Вивіска однієї з будівельних фірм свідчить: «Ми будемо вашим дахом» (використовується гра слів, по-російськи «крыша» сприймається як рекет).

Іванна Юркевич влаштовує бурштинове намисто в її магазині в ДубровиціІванна Юркевич влаштовує бурштинове намисто в її магазині в Дубровиці

Ми набрали швидкість на виїзді з міста, подорожуючи через відкриті фермерські угіддя та старі села. Приплив бурштинових грошей означає, що незабаром кожен котедж буде відремонтовано й модернізовано. Невдовзі ми увійшли в темний ліс зелених сосен і білих беріз, що приховує тисячі дрібних бурштинових ям — те, що місцеві жителі називають Клондайк.

Застосування сили урядом тимчасово очистило ліс від копачів, але сліди розкопок були повсюди. З одного боку дороги кілька акрів лісу було вичищено під шахти, залишивши після себе зритий ямами пейзаж, що нагадує траншеї та кратери Першої світової війни чи поля битв на сході України. З іншого боку ліс нахилений під шаленими кутами, його дерева були вирвані з корінням для того, щоб копачі продовжували свою роботу. Це нагадувало наслідки торнадо.

Розриваючи землю

Коли бурштин добувається у великій кількості, видимий вплив сягає промислових масштабів. Люди вирубують ліси акр за акром і використовують екскаватори, щоб вирити канал до джерела води — зазвичай це річка. Потім тисячі копачів обрушуються на Клондайк і використовують водяні насоси, виготовлені зі старих двигунів Mercedes, щоб розпушити ґрунт, усмоктуючи воду з каналу у великі клубки труб.

Господарські магазини в усьому регіоні забиті інструментами для добування бурштину: гігантські трубки, гумові чоботи та напірні шланги, самодільно оснащені шипами або зубцями, що поліпшує зчеплення із землею. У міру того як авантюристи перекачують воду в землю, сторонні об’єкти та бурштин, які мають меншу вагу, ніж пісок і каміння, піднімаються вгору в товщі води. Своєю чергою жінки та навіть семирічні діти зайняті просіюванням каміння, яке досягає поверхні та витікає з отворів.

«Це справді головна екологічна проблема», — визнав Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України. «Політики зараз мають вибирати між грошима та охороною довкілля. А політики часто ухвалюють екологічно незрілі рішення».

Невідомо, скільки тисяч гектарів було зруйновано внаслідок незаконного видобутку бурштину. І міністр підтвердив, що проблема має багатогранний характер і не буде вирішена за один день.

«Бурштин — це дуже серйозна, складна проблема, причому не лише в контексті екології», — підкреслив міністр. «Вона має як мінімум чотири компоненти: екологічний, кримінальний, соціальний та економічний», які тісно переплелися між собою.

«Біля цієї ділянки дороги на початку року працювало 10 тисяч осіб у лісі», — сказав Стас. «Машини копачів були припарковані п’ятикілометровими колонами в кожен бік. Тут було п’ять, десять, іноді навіть 50 поліцейських, але ніхто нічого не робив», — каже колишній поліцейський, підкресливши рівень свавілля в регіоні.

Бурштиновий шахтар Саня Павлюк

Під час нашого візиту навколо нікого не було, і поламані дерева виглядали лякаюче. Ми зупинилися, і Влад схопив рушницю. Стас цілеспрямовано пробирався через ліс, вказуючи нам шлях до ями, на вигляд схожої на всі інші. Але це була відома ділянка, на якій команда копачів із восьми осіб, подолавши чотири метри землі та піску, зірвала джекпот.

«Хлопці, які працюють тут, витягли бурштину на 50 тисяч доларів за один день», — повідомив Стас.

У країні, де більша частина населення працює за 2100 доларів на рік, ці 6250 доларів на кожного копача можуть означати зовсім інше життя.

«У мене є хлопчик і дівчинка, шість і сім років», — сказав Влад, стоячи біля отвору, який тепер осипався й вкрився опалими сосновими голками. «Мені треба годувати свою сім’ю. Тепер, якщо мені пощастить, я можу купити дім і машину за один день».

Стас кинув роботу поліцейського чотири роки тому й став копачем, але продовжив дружити з Владом. І Владові іноді доводилося брати участь у поліцейських облавах на своїх друзів. «У поліції я заробляв 150 доларів на місяць, а потім гривня впала щодо долара. Як я мав годувати свою сім’ю?» — запитав Влад.

Таким чином, він звільнився й приєднався до своїх друзів на початку цього року. «Коли я почав, моя дружина сказала, що я мав зробити це ще п’ять років тому!» — сказав він. Протягом кількох місяців він заробив 25 тисяч доларів і купив свій чорний Toyota Land Cruiser.

Чоловіки в пошуках бурштину

Ставки величезні. Стас дістав свій телефон і показав мені текстове повідомлення від нелегального китайського оптового покупця в Києві, столиці України. Рідкісний стограмовий камінь коштує 4800 доларів, за неушкоджений п’ятдесятиграмовий шматок можна отримати 3800. Навіть за 2-грамовий шматочок можна виручити до 150 доларів.

«Зараз китайці платять близько 2-3 тисяч за кілограм, якщо у вас є великі камені», — сказав Стас.

Потім бурштин використовується для виготовлення прикрас та інших речей, які продаються в Китаї.

«Бої відбуваються весь час, щодня», — розповідає Стас.

Бурштинові шахтарі перекрили дорогу

«І це не лише кулаки та лопати. Нещодавно дві команди копачів затіяли бійку на цьому Клондайку. Для того, щоб залагодити конфлікт, хтось кинув гранату у двір будинку як попередження», — додав він.

«Це схоже на Чикаго 20-х років. Це маленьке місто, але мафія тут ще гірша», — каже Степан Царюк, 28-річний начальник відділу поліції в Дубровиці. Він колишній солдат спецназу й носить шрами від удару мачете на руці, отримані в рукопашному бою української війни на кордоні з Росією.

«У нас є відкрита війна на сході й таємна війна тут», — сказав він. Нещодавно було заарештовано чоловіка за підозрою в нелегальному перевезенні 12 кілограмів бурштину на суму близько 20,7 тисяч доларів. Він напав на двох офіцерів, намагався втекти й був схоплений лише тоді, коли на виклик приїхав додатковий патруль. Іншого було заарештовано за підозрою в транспортуванні сумки з 90 кілограмами каміння.

«Це не небезпечно. Це дуже небезпечно», — коментує Царюк. «У січні минулого року було вбито людину. Сталася бійка через гроші в селі неподалік, і один хлопець побив іншого кулаками до смерті».

Раптом у нього задзвонив телефон, і на обличчі поліцейського з’явилася усмішка. Царюку повідомили, що п’яний фермер загнав свій трактор у ставок і потрібно його витягти.

Місцевий лікар-травматолог каже, що відтоді, як бурштинова лихоманка почалася кілька років тому, він багато разів рятував копачів від вогнепальних, ножових та осколкових поранень. Він шепнув мені, що будь-хто може купити тут автомат Калашникова за 750 доларів або гранати за 150.

Шланги використовуються для того, щоб звільнити бурштин із піщаного ґрунту. Шланги використовуються для того, щоб звільнити бурштин із піщаного ґрунту.

Причиною травм стають не лише конфлікти між угрупованнями. За останні п’ять-шість років він особисто займався лікуванням п’ятисот або шестисот осіб, які травмувалися під час земляних обвалів. «Вони копають п’ятиметрові ями, а потім пісок і бруд обвалюються, ховаючи їх живцем», — сказав лікар. «Я бачив трьох чи чотирьох хлопців, розчавлених повністю. На вас може обвалитися дві тонни піску».

«І люди п’ють, п’ють, п’ють, п’ють», — каже він. «Зазвичай це водіння напідпитку. Або копають ями п’яними. Це Дикий Захід. Люди збожеволіли».

Попри існування кількох підконтрольних державі шахт, процес отримання ліцензії може тривати роками й часто пов’язаний із корупцією — більшість операцій здійснюється без належного нагляду. «Вони руйнують ліс», — пояснює Царюк, начальник місцевого відділу поліції. «Але вони роблять це тому, що хочуть їсти. Я розумію їх. Вони хочуть нагодувати своїх дітей».

На думку Царюка, розширена легалізація незаконного бізнесу, який приносить ділкам понад півмільярда доларів на рік, може допомогти. Проте спроба втрутитися стане випробуванням для країни, яка з усіх сил стримує корупцію та насильство. Урядовці та поліція розходяться в думках, як усе має працювати, і копачі теж чинять опір.

«Якщо вони узаконять торгівлю, ціна бурштину впаде вдвічі, а різницю від продажу держава забере собі», — сказав Стас, коли ми повернулися до його машини.

Навіть через два роки після революції в Києві, яка мала покласти край пануванню клептократичного уряду, корупція досі є монументальною проблемою. Багато хто вважає, що уряд не зможе задовольнити вимоги Міжнародного валютного фонду щодо запровадження суворого антикорупційного законодавства. Тому Україна отримала лише сім з половиною мільярдів доларів від МВФ замість обіцяних 17,5 мільярда.

«Після революції копач бурштину прийшов до мене й запитав: «Отже, тепер ми платимо вам?» — розповідає Олександр Задорожний, молодий член міської ради, який брав участь в акціях протесту та боротьби за повалення колишнього уряду взимку 2013-2014 років. «Я сказав їм, що вони мені не платять. Тепер ми працюватимемо легально й платитимемо податки. Але й донині нічого не змінилося. Ніхто не зацікавлений у легалізації бурштинової торгівлі. Забагато грошей було зароблено на хабарах», — додав член ради, який сам раніше промишляв добуванням дорогоцінного каміння. «Усе може бути вирішено на політичному рівні, але ніхто не хоче нічого змінювати».

Багата історія бурштину

Існує певна плутанина в історії дорогоцінного каменю в регіоні. За радянських часів місцеві «використовували бурштин замість вугілля», — каже 83-річна Тамара Яковенко, сидячи на лавці перед своїм мальовничим котеджем біля берега річки Горинь. Вона все життя прожила в Дубровиці. Через те, що звичайні люди не могли накопичувати багатства в СРСР, як вони роблять це зараз, бурштин не був цінним.

«Нікому не був потрібен закон про бурштин 25 років тому. Це все одно що ухвалювати закон про яблука чи арахіс», — жартує полковник Сергій Князєв, колишній начальник місцевої поліції.

Неподалік держава відкрила власне підприємство — Рівненську бурштинову фабрику, що випускає полірувані дорогоцінні камені, а також яскраві ікони та портрети, інкрустовані бурштином. В Україні вони досить популярні. Компанія виготовила й відправила портрети всім: від американських президентів до релігійних діячів і диктаторів. (Люди Каддафі замовили портрет свого лідера, але відмовилися від купівлі готового продукту, коли фабрика підвищила ціну з трьох до тридцяти тисяч доларів)

Заступник директора фабрики Сергій Мартинюк вважає, що в ситуації є розв’язок. На його думку, копачі займаються нелегальним видобутком через те, що не мають можливості робити це законно.

«Уявіть, що ви купили нову машину й уже готові поїхати на ній, але вас зупиняє хлопець і каже, що вам потрібна ліцензія. У цих людей є автомобіль, але вони не мають права його водити», — пояснює Мартинюк.

Повернімося до Дубровиці. Юрій та Іванна Юркевичі — власники узаконеного бурштинового магазину розповідають про те, що їхні сусіди в місті не дбають про ліцензію. У них є гроші просто під ногами, і ніщо не завадить їм зробити своє життя трохи кращим. Але новий уряд у Києві заплутує ситуацію.

«Принаймні за Януковича була лише одна рука, якій доводилося платити. Тоді було краще. Тепер це нагадує восьминога», — сказав Юрій, стоячи перед касою.

Вітрини його магазину заповнені бурштиновими підвісками, сережками, перснями та мішечками з порошкоподібним бурштином, який, за словами власника, при змішуванні із самогоном лікує ревматизм.

До революції в Києві протекцією незаконного видобутку бурштину завідував український наступник радянського КДБ — Служба безпеки України. «Але зараз не зрозуміло, хто дах», — каже Юрій. «Саме тому зараз так багато проблем. Невідомо, хто в домі господар»

Весняна спецоперація поліції привернула увагу до цієї та інших проблем у яскравому контрасті. Конвой із десяти старих радянських позашляховиків і нових вантажівок, напханих озброєними спецпризначенцями в масках, увірвався в ліс неподалік Дубровиці. Але спостерігач на мопеді, який ховався за деревами, зателефонував копачам і попередив їх про небезпеку. На той час, коли поліція знайшла правильний шлях через ліс, понад тридцять копачів перекрили дорогу. Вони агресивно зустріли озброєний поліцейський загін, заявивши, що ті не мають права позбавляти їх засобів до існування.

Співробітникам поліції довелося вибрати інший шлях, але натовп тягнув час достатньо довго, щоб їхні друзі встигли сховатися, захопивши дорогі інструменти. Конвой заблукав у лісі й був вистежений бандою молодих напівоголених чоловіків на мотоциклах. Нарешті, ефект несподіванки був втрачений остаточно, коли поліцію зупинили основні сили копачів. Понад двісті розлючених чоловіків заблокували дорогу.

Більшість людей була в люті й відмовлялася говорити. Поки начальник поліції вів переговори з головою села, гнів одного з чоловіків, що сиділи на траві, вийшов з-під контролю. «У мене вісім дітей. Як я маю їх годувати?» — запитав Саша, 42-річний житель сусіднього села Нетреба. «Земля тут погана. Що ми можемо вирощувати? Ми не зможемо виростити кукурудзу чи ще щось цінне, лише трохи сіна та пшениці».

Його слова були зустрінуті сміхом і гнівною згодою з боку копачів, що розташувалися на землі, їхній одяг був вкритий сухим піском. «Якби в мене не було корови й кількох свиней, і я б не займався добуванням бурштину, я б жував дошки».

Оригінал: National Geographic

Переклад: Begemot.media