Напівпрофесора, три чверті завлабу...

Проблема спільна: у галузевих НДІ, зокрема лісових, вона ще гостріша. Там викладають усі, у кого язик ще ворушиться. М.П.

У наукових установах НАН України переходять на неповну зайнятість. "Оптимізація" триває?

Група дослідників направила на ім'я прем'єр-міністра В.Гройсмана та президента НАНУ Б.Патона звернення з приводу запровадження режиму неповної зайнятості в наукових установах Національної академії наук України.

Власне, проблема ця "не першої свіжості": переведення наукових працівників на неповний робочий час — уже усталена практика в НАНУ. Скорочений робочий тиждень, вимушені відпустки, неповна зайнятість — 0,8%, 0,75, пів ставки. Минулого року було оголошено та частково проведено "оптимізацію структури установ" академії, що означає об'єднання або ліквідацію підрозділів, скорочення штату й звільнення працівників. За даними НАНУ, станом на 1 січня 2016 р., тобто до оптимізації, у системі академії працювало понад 37 тис. осіб, з них — 18 348 наукових працівників. Офіційні дані за минулий рік поки не оприлюднено.

Підвищення мінімальної заробітної плати та пов'язане з цим підвищення посадових окладів, не підкріплене реальними коштами, поставило адміністрацію наукових установ у скрутне становище. З одного боку — нестача коштів, а з другого — норма закону, що забороняє допускати фінансову заборгованість.

У ситуації, коли коштів фонду заробітної плати для стовідсоткової виплати зарплати не вистачає, і ніхто не пояснює причин цього (наприклад, президія НАНУ не задоволена окремими показниками діяльності установи), адміністраціям не залишається нічого іншого, як переводити всіх працівників на неповну зайнятість.

Профспілкові комітети низки наукових установ Львова та Києва не погодили штатний розпис, який "узаконює" режим неповного робочого часу впродовж 2017 р. Голова профкому Інституту фізики конденсованих систем доктор фізико-математичних наук Андрій Трохимчук в інтерв'ю ZN.UA аргументує рішення колективів наукових установ так.

— Якщо НАН України недофінансовується, а її керівний орган — президія — не в змозі переконати уряд збільшити бюджетне фінансування, то тоді він зобов'язаний зробити одне з двох: або розподілити суму нестачі фінансування рівномірно між усіма установами НАНУ, або озвучити критерії, за якими фінансування може рівномірно розподілитися між установами.

— Тобто ви за те, щоб цей процес був справедливий і прозорий?

— Саме так. Тому ми й вирішили скористатися наданим законодавством правом і не погодили штатні розписи установ на 2017 р. Річ у тім, що в роз'ясненнях щодо застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (№1774-VIII від 06.12.2016 р.) Міністерство соціальної політики України зобов'язало державні адміністрації взяти на контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, недопущення "зрівнялівки" в розмірах заробітної плати, скорочення та переведення працівників на неповний робочий час. Запровадження режиму неповної (в окремих випадках до 50%) зайнятості працівників є порушенням норм чинного трудового законодавства, а крім того — порушенням галузевої Угоди між НАН України та профспілкою працівників НАНУ щодо стовідсоткової виплати їм заробітної плати.

Хочу підкреслити: ми усвідомлюємо, що глобальною причиною фінансових проблем у НАН України є неприпустимо низький рівень обсягів бюджетного фінансування урядом наукової сфери України загалом. Але ми свідомо не акцентуємо уваги на цьому чиннику, оскільки, на нашу думку, механічне збільшення обсягів бюджетного фінансування академії без реформування чинної системи розподілу коштів між установами НАН України лише тимчасово послабить гостроту проблем. Тому на цьому етапі ми домагаємося, щоб наш роботодавець —президія НАН України, відповідно до чинного законодавства виконувала свої функціональні обов'язки, які, крім усього іншого, включають рейтингування установ шляхом проведення атестації та використання результатів цього рейтингування під час розподілу бюджетного фінансування, і, по-друге, надала можливість установам академії працювати зі 100-відсотковою зайнятістю.

Звернувшись до керівництва НАНУ, ми виклали своє бачення першочергових заходів щодо розв'язання проблеми. Якщо ж питання неповної зайнятості не вирішуватиметься, або будуть спроби блокувати діяльність наукових установ (нібито через те, що штатні розписи не погоджені профспілковими комітетами), то в нас не залишиться іншого виходу, як звернутися до суду.

— Учені нарікають на те, що система розподілу коштів "не зав'язана на якість наукових досліджень". Як таке може бути, що провідним інститутам академії не вистачає коштів на зарплату? Адже відомо, що, зокрема, минулого року були інститути, які фінансувалися стовідсотково.

— Непрозорість і відсутність залежності рівня фінансового забезпечення установ від ефективності їхньої роботи — один з головних недоліків системи розподілу бюджетних коштів у НАНУ. Незрозуміла також практика фінансування самої президії академії за окремою бюджетною програмою. Як наслідок — недофінансування основної бюджетної програми НАН України не позначається на фінансовому становищі її керівництва. Уже вкотре ми звертаємося до президії з проханням, щоб на веб-сторінці НАНУ було представлено максимально повну інформацію про фінансове становище, чисельність працівників за кожною з установ (включно з президією академії) за останні п'ять років. Ще одне питання: чи потрібна в структурі фінансування академії така бюджетна програма, як "Медичне обслуговування працівників НАН України"? Адже очевидно, що це обслуговування доступне не всім працівникам академії. У кращому разі програмою можуть скористатися лише ті її працівники, які проживають у Києві. Чи не доцільніше було б використати ці 65 млн грн бюджетних коштів на заробітну плату?

Наразі ще достеменно невідомо, якою буде загальна картина фінансування наукових установ НАНУ. Статистика ж минулого року свідчить, що розподіл фонду заробітної плати за академічними установами був дуже нерівномірним. Так, за даними президії НАНУ, станом на початок серпня 2016 р. зі 181 установи академії лише 40 і, звісно, президія мали обсяги фінансування, які давали змогу стовідсотково виплачувати зарплату впродовж року. Фінансування всіх інших установ було недостатнім. Серед них — лідери рейтингу цитування (за даними наукометричних баз даних Web of Science та Scopus): Інститут теоретичної фізики ім. М.Боголюбова, Національний науковий центр "Харківський фізико-технічний інститут", Інститут фізики, Інститут фізіології ім. О.Богомольця, Інститут ядерних досліджень та багато інших. В окремих установах нестача коштів становила від чотирьох до шести місяців.

Звісно, ми раді за наших колег з Інституту кібернетики ім. В.Глушкова (штат 677 працівників), Інституту відновлюваної енергетики (219), Інституту харчової біотехнології та геноміки (113), Інституту еволюційної екології (194), Інституту економіки та прогнозування (310), Технічного центру (86), Інституту телекомунікації та глобального інформаційного простору (112), яких минулого року профінансували стовідсотково. Єдине, що хотілося б знати, якими критеріями користується президія НАНУ, щоб колективи й інших установ мали можливість працювати над покращенням своїх показників і так само отримувати стовідсоткове фінансування?

При цьому президія НАНУ перебуває в найпривілейованішому становищі. Для порівняння: фонд оплати праці Інституту ядерних досліджень (627 працівників) минулого року становив 21,8 млн грн, а на утримання президії академії (300 осіб) було виділено 26,9 млн грн. У 2017 р. загальний обсяг асигнувань за основною бюджетною програмою НАНУ "Фундаментальні дослідження…" збільшено на 27,3%, а на діяльність президії, яка фінансується за окремою бюджетною програмою, виділено в два з гаком рази більше (фінансування збільшено на 56,4%) . Про абсурдність такого підходу свідчать цифри: на одного працівника наукових установ припадає в середньому 74 тис. грн на рік, тоді як на одного працівника президії — майже 188 тис. грн на рік. Тут іще раз хотілося б підкреслити, що це аж ніяк не заздрість до високих зарплат шановних чиновників від науки. Проблема в тому, що стовідсоткове задоволення їхніх потреб не стимулює, а, найімовірніше, гальмує виконання ними організаційних функцій із забезпечення повноцінної діяльності НАНУ.

Хочемо також нагадати, що, згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", реформуванням системи бюджетного фінансування науки мав би займатися окремий орган — Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, головою якої за посадою є прем'єр-міністр України. Проте з незрозумілих причин, порушуючи норми закону, уряд досі ще не затвердив навіть Положення про цю раду, хоча (згідно з ч. 14 розділу VI закону) це слід було б зробити ще в липні 2016 р. Адже якби цей орган уже функціонував, дослідникам не доводилося б витрачати свій час на функції, що не мають жодного стосунку до наукової діяльності, а уряд володів би повною інформацією про стан справ як у НАНУ, так і в науковій сфері України загалом.

Без перебільшення, сьогодні настав момент істини, і нам судилося змінити цю систему. Лише тоді в нас з'явиться шанс виправити ситуацію та гідно зустріти 100-літній ювілей Національної академії наук — одного із символів державності України. А якщо ні, то цей ювілей перетвориться на бенкет під час чуми…

Ситуацію в окремо взятій науковій установі — Інституті теоретичної фізики ім. М.Боголюбова — прокоментував завідувач лабораторії сильнокорельованих низьковимірних систем доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Сергій Шарапов.

— Наскільки я розумію, проблема виникла через брехню та маніпуляцію Кабміну, коли оголошується про підвищення заробітної плати, а кошти для цього не виділяються.

Особливо неприємно, що навіть після торішнього скорочення на 12 наукових працівників (а нині в інституті їх працює лише 97) цього року я вже написав заяву про перехід на 0,75 ставки "за власним бажанням". Так зробила більшість наукових працівників ІТФ, і лише наймолодшим вдалося або зовсім не скорочувати зарплату, або скоротити її на трохи менший відсоток.

Особисто я і переважна більшість моїх колег не знайомі з критеріями розподілу коштів. У мене, наприклад, є питання до президії НАНУ: чому мій інститут, який 2016-го відзначено нагородою "Лідер науки України 2016.Web of Science Award", не отримує повного фінансування? Мені відомо, що в багатьох інститутах відбулося скорочення працівників і об'єднання відділів. Але я не чув, щоб у НАНУ закрили хоча б один інститут, який визнали б неефективним. Дуже важко повірити, що абсолютно всі інститути в НАНУ мають однаковий рівень.

З іншого боку, можна зрозуміти логіку керівництва, яке бачить, що навіть після скорочення НАНУ, проведеного за наказом Кабміну, достатньої кількості коштів для тих, хто залишився, усе одно не виділяється. Тому, провівши скорочення, потім просто отримаєш іще менше грошей.

В умовах недостатнього фінансування не може бути гарних рецептів, тому що коштів на повну зайнятість усе одно не вистачить. Ми це побачили у власному інституті, коли заради підтримки молодих довелося ще більше скоротити зарплату літнім співробітникам. Також зрозуміло, що неможливо за однаковими критеріями оцінювати теоретиків і експериментаторів, природознавців і гуманітаріїв. Проте в НАНУ 3 лютого 2016 р. затвердили нову Методику оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАН України. Інститут теоретичної фізики вже пройшов таке оцінювання, і те, як воно відбувалося, хоч трохи, але нагадувало процедуру, яку я бачив, коли працював у Швейцарії. Було б добре, якби всі установи НАНУ пройшли таке оцінювання, а кошти були б розподілені за його результатами. Наскільки мені відомо, якийсь перерозподіл коштів (нехай навіть на кілька відсотків) згідно з результатами оцінювання відбувся у Відділенні фізики й астрономії, але не між різними відділеннями академії.

НАНУ має активніше боротися з псевдонаукою всередині самої академії. Наприклад, потрібно без вагань закривати видання, які від імені Національної академії наук публікують псевдонаукову маячню. Навіть якщо її авторами є академіки НАНУ. Це теж допоможе зберегти кошти.