Райнер Вакра: в Естонії народ поклонявся лісу, а не сокирі

Естонський ліс сьогодні шелестить, шумить, ледь не вирує від розбіжностей. З одного боку – тисячі протестувальників із гаслом «Сокири геть від нашого лісу», з іншого – теж не мовчать, адже лісова промисловість дає 40000 робочих місць і поповнює держскарбницю мільйонами євро.

Однак у XXI столітті лісова політика не повинна виходити лише з економічних міркувань і обсягів вирубки. Якщо ми говоримо про відповідальну політику. Ліс є нашим екологічним фундаментом, духовною основою, частиною нашої культурної приналежності та світогляду.

Парламентська комісія з довкілля зараз серйозно займається поправками до законів про ліс і захист природи, що надійшли від уряду. Перше читання вже відбулося 22 березня. Наша мета – захистити ліс і дбайливо його розвивати.

Ми візьмемо під додаткову охорону 27 000 гектарів хвойних і листяних лісів, які ростуть на державній землі, де RMK більше не займається економічною діяльністю. Крім того, ми заохочуватимемо альтернативні типи вирубки замість суцільної вирубки. Ми подбаємо, щоб вирубка дерев у населених пунктах не здійснювалася за спиною місцевих жителів.

Взагалі, про конкретні обсяги вирубки можна говорити лише тоді, коли відомо, скільки виростає нового лісу. Мені однозначно зрозуміло, що вирубувати не можна більше, ніж встигає вирости. Те саме написано і в коаліційній угоді уряду. Тут до речі згадати й заповіт засновника Ниммє Миколи фон Глена – якщо зрубав дерево, мусиш посадити нове.

У державному лісі щороку висаджують 20 мільйонів нових дерев. У приватних лісах, де обсяги вирубки в півтора, а то й у два рази більші, висаджують у кращому разі 5 мільйонів дерев. Чи можемо ми, дивлячись на цю колосальну різницю, зробити висновок, що поновлення лісу є надто витратною справою і власники лісу просто не можуть собі цього дозволити? Таке узагальнення було б надто поверховим. Наприклад, Лісове товариство Вирумаа у 2014 році закупило 104 000 саджанців, торік – 344 000, а до цієї весни забронювало 275 000 різних видів саджанців. Це приклад дбайливого до природи ведення господарства.

Проте навіть там, у Лісовому товаристві Вирумаа, уже зараз бракує 60 000 ялинок. Звідси випливають два важливі завдання для держави: по-перше, приватники мають бути забезпечені необхідними естонськими саджанцями (скажімо, через RMK), а по-друге, приватним власникам лісу має бути доступна всебічна інформаційна підтримка.

Нам було б непогано взяти приклад із фінського закону про ліс, який зобов'язує поновлювати ліс щонайменше піваметровими саджанцями, а на одному гектарі має бути не менше 1100-1500 рослин. У Фінляндії лише 20-25% лісу поновлюється природним шляхом, решта лісу висаджується. В Естонії ж поки все навпаки.

Звісно, високою сосною височіє над законопроєктом про ліс і захист природи поправка, згідно з якою віковий поріг для вирубки ялин опуститься з 80 років до 60 років. Для багатьох ця зміна стала скалкою в серці. Однак я уточню, що в приватних лісах під час вирубки відштовхуються не від віку дерев, а від діаметра стовбура. 26 сантиметрів – це той стартовий розмір, починаючи з якого закон дозволяє зрубати ялину. Тож питання впирається зараз у RMK. Зниження ж вікового порогу, яке запропонувало Міністерство довкілля, дозволить зрубати додатково 3000 гектарів державного лісу. У Комісії з довкілля Рійгікогу назрівають гарячі дебати. Очевидно, і в самому парламенті також. Я обіцяю, що перед тим як один раз зрубати, ми спершу сім разів відміряємо, а якщо буде потрібно – то й більше.

В Естонії народ поклонявся лісу, а не пилці й сокирі. Парламентська комісія з довкілля хоче це вкотре підтвердити під час зміни законів про ліс і захист довкілля. Я вірю, що ми досягнемо компромісу, який зміцнить позиції лісового господарства і водночас збереже багатство нашого лісу для наступних поколінь.