Спільне багатство потребує господарського підходу

Це пропущена мною стаття про Литву. Прочитайте, досить цікаво. Лісове господарство Литви на порядок ближче до лісового господарства України, ніж Латвії чи Естонії, але схожість ця лише зовнішня. Правова система зовсім інша: набагато продуманіша і справедливіша. М.П.

Уряд Литви дійшов висновку про необхідність реорганізації в роботі найбільших державних підприємств і навіть цілих галузей. Лісове господарство – серед них.

Журналісти газети «Огляд» вирішили подивитися, як живуть литовські лісництва та що думають про майбутню реформу фахівці, які працюють у цій сфері. Тим більше що ця реформа поки не набула чітких обрисів, її принципи лише кристалізуються.

Відомо поки небагато: буде одне велике підприємство, яким керуватимуть безпосередньо з одного центру.

Поки ніхто не може озвучити в цифрах конкретну економічну ефективність реформи, назвати її соціальні наслідки. Хоча, за деякими прикидками, 2700 працівників можуть опинитися на вулиці.

Кореспонденти «Огляду» вже побували в Ігналінському, Шальчининкському, Тракайському районах, у Нямянчинській і Швянчьонельській урєдіях і розповіли читачам, як розвивається лісове господарство Литви, які проблеми хвилюють трудівників лісу.

Минулого тижня журналісти «Огляду» вирушили до Вільнюської урєдії.

Час розмов закінчується

За кілька днів до поїздки кореспондентів «Огляду» до Мицкунай, де розташований офіс Вільнюської урєдії, стало відомо, що уряд Литви затвердив реорганізацію лісництв: замість 42 лісових урєдій буде засновано одне державне підприємство «Lietuvos valstybiniai miškai» («Державні ліси Литви»). Остаточне рішення ухвалить Сейм.

Прем'єр Саулюс Сквярнялис на засіданні кабінету міністрів, що відбулося 8 березня, сказав, що запропонована реформа забезпечить ефективнішу роботу лісового господарства, зробить прозорішими конкурсні закупівлі, заощадить бюджетні кошти.

«Процеси, які пов'язані з продажем деревини, мають бути прозорими й обумовлювати продаж за максимально високою ціною, не за розумною, прийнятною для когось, а за максимально високою. Підприємства деполітизуються, стають прозорими, такими, що приносять економічну вигоду державі та забезпечують ефективне управління лісовими ресурсами, їх збереження й відтворення для майбутнього», – сказав прем'єр. 

Міністр з питань довкілля Кястутіс Навікас, відповідаючи на докори, що лунали, у тому, що лісова реформа робиться в інтересах майбутніх – приватних – господарів державних лісів, сказав, що в законопроєкті немає жодних передумов для їх приватизації чи застережень в інтересах великих торговців деревиною. 

Було сказано, що намічається заснувати нове держпідприємство «Lietuvos valstybiniai miškai» з 25 підрозділами. Це, за словами ініціаторів реформи, дозволить щороку економити по 10 млн євро коштів підприємства і до 3 млн євро з держбюджету.

Одна з причин реформи, як пояснює уряд, полягає в тому, що Литва у 2018 році хоче приєднатися до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а для цього, як запевняє кабінет міністрів, якраз і необхідно провести реорганізацію лісництв.

Цей аргумент, як хотілося б підкреслити «Огляду», вельми й вельми сумнівний: Польща з 22 листопада 1996 року є членом цієї організації, але щось не чути, щоб поляки бігли, задравши піджак, до одного-єдиного об'єднаного підприємства. 

У верхах – одностайність 

За проведення лісової реформи, варто зауважити, сьогодні висловлюються всі три гілки влади.

Президент Литви Даля Грібаускайте вважає, що зараз потрібно просто більше пояснювати народові користь реформи лісництв.

«Лісова реформа – перший приклад того, що досвіду в проведенні реформ замало, як в уряді з новими молодими міністрами, так і в Сеймі. Це елементарне правило: потрібно насамперед представляти зрозумілий хід реформи, заснований на цілях і потребах. По-друге, представляти її та переконувати політиків, і Сейм, і суспільство, і людей, які працюють у цьому секторі, тобто починати з обґрунтування реформи», – заявила Д.Грібаускайте.

За її словами, без обґрунтування і пояснення реформи виникає зайве сум'яття, а цим користуються групи, зацікавлені в зупинці реформ.

Розповідаючи про це, агентство BNS у середині минулого тижня повідомляло, що висунуту урядом реформу лісництв у Сеймі поки підтримують лише опозиційні консерватори, а делегований «аграріями» до уряду прем'єр Саулюс Сквярнялис у середу в Сеймі намагався переконати власну ж фракцію. Хоча публічно він заявив, що «аграрії» підтримають реформу, а голова фракції Рамунас Карбаускіс обіцяв її підтримати.

Слова С.Сквярнялиса підтвердив і спікер Сейму Литви Вікторас Пранцкетіс, який зазначив, що фракція Литовського союзу селян і «зелених» одностайно підтримає пропозицію уряду об'єднати десять лісових господарств (не зовсім зрозуміло, звідки взялася ця цифра. – Прим. «Огляду»).

Між тим партнери «аграріїв» по правлячій коаліції – соціал-демократи, а також опозиційні ліберали й представники партії «Порядок і справедливість» критикують реформу та мають намір не підтримувати її, якщо не будуть прийняті поправки.

Але, як би там не було, уже сьогодні, 16 березня, в Сеймі Литви буде представлено проєкт закону про лісові господарства, що передбачає реформу лісництв.

Зелене намисто столиці

Розмова кореспондентів «Огляду» з урєдасом Вільнюської лісової урєдії Артурасом Нанартавічюсом (на знімку) почалася з з'ясування того приємного факту, що наше знайомство, нехай і не таке тісне, відбулося, виявляється, багато років тому: коли в регіональному парку «Нярес» урочисто відкривали «Кармазинську ознайомчу стежку» – мальовничий маршрут для відпочинку й прогулянок біля вигину річки Нярис, зовсім неподалік від Вільнюса.

А.Нанартавічюс, як з'ясувалося, разом з директором парку Аудроне Жичкуте вивчав стежки та місця відпочинку, що склалися випадково, а отже, й полюбилися народові, щоб потім об'єднати в одному маршруті і природну красу, і численні, історично важливі місця (103 давніх кургани-поховання з VIII століття). 

У кабінеті А.Нанартавічюса висить карта Вільнюської урєдії, де видно, що столичне лісове господарство поділене на дві частини: одна знаходиться на північному заході Вільнюса, а друга – на південному сході. Іншими словами, будь-яка вилазка на природу для жителів литовської столиці означає приїзд у гості до вільнюських лісників. Це завдяки їм – за їхні гроші, їхніми руками – на території урєдії облаштовано 87 рекреаційних об'єктів, прокладено 4 ознайомчі стежки. 

Зелені озера, оглядові майданчики, альтанки, місця відпочинку – це все їхнє, працівників Вільнюської урєдії, поле постійної діяльності.

Артурасу Нанартавічюсу є чим похвалитися в цьому плані, але він усе ж із жалем зізнається, що його сильно засмучує той факт, що очолювана ним урєдія змушена тримати людей, на яких покладено завдання простих прибиральників – прибирати сміття, яке залишають городяни, якого особливо багато після вихідних. 

– Чудовий наказ свого часу видав Валентінас Мазуронис, який був свого часу міністром довкілля. Якщо ви захочете десь порибалити, то будьте ласкаві – зберіть ліворуч і праворуч від себе по берегу на 3 або 5 метрів усе сміття. І неважливо, це ваше сміття чи його хтось залишив. Якщо ж не приберете, то інспектори мають повне право виписати вам штраф за забруднення довкілля, – 

додав А.Нанартавічюс, зауваживши, що цей наказ чудово працює і сьогодні.

Невисоко сиджу, але далеко дивлюся

Будівля Вільнюської урєдії, яка доглядає територію в 31,7 тисячі га (10 лісництв, зараз тут 75 постійних працівників), вирізняється в Мицкунай не лише нарядним виглядом, а й господарським підходом, видним здалеку. Його своїм невибагливим виглядом підкреслюють гаражі, що залишилися ще поруч: саме на місці їхніх «побратимів» було нещодавно збудовано двоповерхову, дуже зручну для роботи будівлю.

Поряд із будівлею – вишка в 20 метрів. За її допомогою ведеться протипожежне відеоспостереження за лісом. Шість детекторів, що знаходяться на вежах компанії мобільного телефонного зв'язку, кожні 8 хвилин здійснюють один оберт, оглядаючи весь горизонт. У разі виявлення диму подається сигнал. 

– Ця система, найбільша, до речі, в Литві, – чудовий приклад того, як далеко ми пішли в плані боротьби з пожежами за останні роки, – пояснює А.Нанартавічюс. – Раніше в нас було 8 вишок, на яких постійно чергували люди. Але людина не може точно вказати, на якій відстані від неї, де саме з'явився дим, а нинішня система може. Нашою територією проходить чимало залізничних колій, через які далеко не завжди може переїхати пожежна машина. Поява системи стала можливою завдяки одній із програм, що діють у Євросоюзі. Завдяки фінансовій допомозі ЄС у нас незабаром замість пожежної машини «Газ-66», якій уже 34 роки, з'явиться сучасний «Mersedes Unimog». 

За словами А.Нанартавічюса, для Вільнюського району, де навесні дехто підпалює суху траву, створюючи загрозу великих пожеж, це дуже актуально.

Після запровадження комп'ютеризованої протипожежної системи масштаби й наслідки пожеж – у десятки разів менші.

Реформа потрібна, але реформа – продумана

А.Нанартавічюс переконаний, що реформа потрібна. Хоча б з тієї простої причини, що настав зовсім новий час з іншими можливостями, скажімо, у веденні бухгалтерії та обліку, зокрема й при продажах.

Але головною темою обговорення сьогодні мало б стати не те, потрібна чи не потрібна реформа, а як її зробити, щоб справа не постраждала, щоб потім не довелося на ходу виправляти проблеми й недоліки, що раптом повилазили.

– Торік мені довелося побувати у Фінляндії, подивитися, як працюють у тамтешніх лісах. Там одна компанія, яка займається обліком і продажем деревини. Працюють лісові «комбайни» («Harvester» і «Forvarder»), які отримують завдання з урахуванням GPS. Там не позначають, як у нас, фарбою ділянки, призначені для вирубки. Усе відразу враховує, зокрема й обсяг зрубаної та перевезеної деревини, комп'ютер, – розповідає голова Вільнюської урєдії.

– Мені здається, що реформу варто було б проводити в кілька етапів. Можливо, спочатку варто об'єднати по кілька урєдій, зважаючи на їхні особливості, – продовжує А.Нанартавічюс і наводить конкретні приклади. – 

Припустімо, зробимо одну компанію і треба буде нам висаджувати нові ліси на місці вирубаних. Як це ми зробимо? Оголосимо конкурс на посадку, який виграє якась одна компанія на всю Литву? Тобто вона шукатиме субпідрядників на місцях, і може вийти така собі піраміда з кількох рівнів підрядників і субпідрядників, що не може не позначитися на кінцевій вартості послуг. 

Співрозмовник пояснив, що сьогодні у своїй урєдії вони також проводять конкурси на купівлю якихось послуг, у яких бере участь не лише місцевий бізнес. Але саме місцеві, як правило, пропонують мінімальні ціни, оскільки їм не треба, зокрема, щодня возити працівників за сотню кілометрів.

А.Нанартавічюс зауважує, що багато лісівників у розмові між собою не розуміють, як усе-таки вирішуватимуться також соціальні питання. Якщо ініціатори реформи заспокоюють, що реорганізація ніяк не погіршить становища фахівців, що буде звільнено лише три-чотири сотні «конторських» (тобто вони з розряду платників податків перейдуть до числа одержувачів соціальної допомоги по безробіттю?), то заради чого все затівати? 

Міністр довкілля якось зауважив, що було б непогано, якби в Литві, як і в країнах, на які ми нині орієнтуємося, на одного фахівця лісового господарства припадала б одна тисяча гектарів лісу. 

У Литві сьогодні близько одного мільйона лісових гектарів, тобто виходить, що нам потрібна лише одна тисяча фахівців. А в лісах Литви нині працює десь 4000 осіб. Значить, три тисячі зайвих?