Як загнати кілок в експорт

Ліцензування експорту деяких видів лісоматеріалів заблокувало поставки за кордон виноградних кілків. Експортери зазнають збитків, але достукатися до чиновників не можуть.

Ідеться про товар «Кілки дерев'яні виноградні, окоровані» (ТУ РБ 100195503.012-2003). Їх купують багато європейських країн, щоб використовувати як опори для сільськогосподарських культур, зокрема виноградних лоз, а також для зміцнення снігозатримувальних щитів. Такі кілки є продукцією кінцевого виробництва і, згідно з технічними умовами, мають довжину 1500—3300 мм, діаметр – 4—120 мм. Вони потрапили під обмеження «за компанію» з необробленою деревиною.

За інформацією «БР», Комітет держконтролю звернув увагу на те, що останнім часом деякі експортери навчилися обходити чинні в країні обмеження з експорту необробленої деревини великих діаметрів. Зокрема, поширення набули поставки загострених стовпів із дерева, які за кордоном використовувалися як сировина для подальшої переробки.

Результатом занепокоєння КДК стала постанова Радміну від 20.01.2017 № 51. Документ запровадив ліцензування експорту десяти товарних позицій, що класифікуються кодами 4403 11 000, 4403 12 000, 4403 21 110 0, 4403 21 910 0, 4403 23 110 0, 4403 23 910 0, 4403 91 100 0, 4403 95 000, 4404 10 000 0 і 4404 20 000 0.

Здебільшого постанова торкнулася необроблених лісоматеріалів. Постачати цю продукцію за межі Євразійського економічного союзу дозволили лише за генеральними або разовими ліцензіями, що видаються Міністерством антимонопольного регулювання і торгівлі за погодженням з Міністерством лісового господарства. Одночасно МЗС отримало завдання внести на розгляд Євразійської економічної комісії пропозицію ухвалити аналогічні заходи й в інших державах ЄАЕС.

Виноградний кілок, як його прийнято називати в побуті, – технологічно простий, але все ж ходовий товар, на який у Європі є стійкий, масовий попит. Не дивно, що він міцно увійшов до виробничих портфелів багатьох білоруських лісозаготівельників і переробників, особливо з-поміж малих підприємств та ІП, а для багатьох став профілюючим. Для підприємців-початківців, та й для багатьох компаній, що відбулися, виробництво й експорт цієї продукції стали джерелом стабільної виручки.

Наїзд на приватника

Постанова № 51 з'явилася за чотири дні до зустрічі глави держави з керівником Комітету держконтролю, на якій піднімалася проблема експорту пиловника під виглядом заточених стовпів.

 «Постанова № 51 вискочила як чорт з табакерки. Таке враження, що і Міністерство лісового господарства, і заступник прем'єр-міністра, який курирує лісовий напрям, поспішали ухвалити якісь заходи до зустрічі президента з головою КДК», – обурився 1 березня з трибуни Асамблеї ділових кіл генеральний директор Республіканської лісопромислової асоціації (РЛПА) Валерій Александрович.

За його словами, зараз у більшості випадків Мінлісгосп із різних причин не погоджує видачу експортної ліцензії підприємствам приватної форми власності. Контракти на постачання виноградного кілка зриваються, організації зазнають збитків. «На мій погляд, ведеться цілеспрямована нечесна боротьба з приватним бізнесом, який є конкурентом підприємств Мінлісгоспу, що випускають подібну продукцію», – заявив генеральний директор.

Крім того, на думку глави галузевої асоціації, міністерство намагається штучно створити ситуацію незатребуваності на внутрішньому ринку балансів малих діаметрів (6—13 см), з яких виготовляється виноградний кілок, щоб потім попросити дозволу на експорт цих самих балансів.

Торік Мінлісгосп експортував 786,8 тис. кубометрів такої продукції на 21 млн євро. Ось тільки середня ціна поставок на умовах FCA становила лише близько 20—22 євро/куб. м, тоді як ціна куба виноградних кілків на таких самих умовах – близько 100 євро/куб. м. Якщо врахувати, що на виробництво одного куба кінцевої продукції витрачається приблизно 1,2 куб. м сировини, то його умовна ціна в продукції злітає до 80—85 євро за куб. Тобто на експорті кінцевої продукції країна може заробити вчетверо більше валютної виручки, ніж від постачань сировини у вигляді балансів.

Ходіння по кабінетах

Керівництво РЛПА письмово звернулося до уряду, а також до зацікавлених міністерств і відомств з проханням якомога швидше внести зміну до постанови № 51, щоб вивести з-під її дії продукцію кінцевого виробництва. У відповідь асоціація отримала здебільшого відписки. Не привели до жодного результату й особисті зустрічі з високопосадовими чиновниками, повідомив «БР» Валерій Александрович.

Натомість ліцензування доповнилося новою проблемою. З березня митні органи вимагають надавати на огляд у пункти митного оформлення (ПМО) задекларовані для відправки на експорт дерев'яний ригель (код 4407 10 930 0) та палісади (4421 99 990 0). Проте постачання цієї продукції не підпадають під ліцензування.

Ймовірно, митниця вжила додаткових заходів, щоб виключити несанкціонований вивіз необробленої деревини під виглядом вищезазначеної продукції. Додатковий контроль дорого обходиться бізнесу, оскільки доставка продукції до найближчого ПМО (часто це десятки, а то й сотні кілометрів) тягне додаткові фінансові й часові витрати. Транспортні компанії почали відмовляти експортерам у доставці продукції через непередбачені додаткові витрати, як наслідок, терміни постачання зриваються, продукція псується, а відносини із зарубіжними замовниками погіршуються.

Під нові процедури підпали сумлінні експортери, зокрема й ті, що мають статус уповноваженого економічного оператора. Раніше транспортні організації були впевнені в тому, що якщо вранці забереш вантаж у такого замовника, то ввечері вже будеш на кордоні, а може, й перетнеш його. Зараз усе надто ускладнилося й зруйнувало відпрацьовану логістику.

У РЛПА дивуються, навіщо взагалі проводити огляд у ПМО, зокрема навантажувати додатковою роботою співробітників митниці, якщо транспортні засоби та вантажі й так проходять обов'язкову митну перевірку на прикордонних переходах. Усі ці аргументи асоціація виклала керівництву ДМК.