Санкції проти мисливського господарства?

Санкції проти мисливського господарства?
 Олександр Карнеєнко
Лісове та мисливське господарство. Туристична діяльність. 0 2104 Квіт 2017
Часто Білорусь називають аграрною країною. Напевно, це відповідає дійсності. Реалії такі, що основними секторами економіки є сільське та лісове господарства, які використовують природний потенціал для отримання доходів. Але є ще один сектор природокористування – мисливське господарство, яке також у своїй діяльності користується відновлюваними ресурсами, тваринним світом. Звісно, в отриманні дохідної частини мисливські господарства не можуть «тягатися» з такими монополіями, як аграрний сектор і заготівля деревини. Проте в масштабах країни доходи від ведення мисливського господарства дуже суттєві, і в цій галузі працюють тисячі людей, а послугами мисливських господарств користуються сотні тисяч громадян. Усі платні послуги від полювання та риболовлі обкладаються податками, які надходять до бюджету нашої держави.

Основними джерелами доходів у мисливському господарстві є добування мисливських видів тварин і туристичні послуги – як для громадян Білорусі, так і для іноземних громадян. Щоправда, кількість останніх різко зменшилася починаючи з 2014 року. Сталося це через поширення АЧС. Завдяки своїй високій плодючості дикий кабан був для мисливських господарств основою їхньої економіки, це швидко відновлюваний ресурс. У Вітебській області чисельність цього виду з 2011 року невпинно зростала: 2011 рік – 17,5 тис. особин, 2012 рік – 17,9 тис. особин, 2013 рік – 18,8 тис. особин.

Щорічне добування кабана також пропорційно збільшувалося. Так, якщо у 2011 році по Вітебській області було добуто 7,5 тис. особин (42,6% від чисельності), то у 2013 році – уже 11,6 тис. особин (61,8% від чисельності). За два роки добування цього виду збільшилося на 54,6%. У період з 2010 по 2013 роки мисливські господарства проводили інтенсифікацію та розширене відтворення тварин в орендованих угіддях. Цілий комплекс біотехнічних заходів, цілорічне підгодовування, регулювання чисельності вовка і раціональне планування добування кабана з урахуванням статево-вікової структури стада допомогли досягти максимальної чисельності виду. Це дозволило залучити іноземних мисливців. До Вітебської області «хлинув» потік туристів із країн СНД та ЄС. З'явився новий вид туризму – мисливський. Від цього виду діяльності орендарі угідь отримували добрі доходи.

У загальній скарбничці доходи від мисливського туризму становили від 40 до 80%. Так, за підсумками роботи за 2013 рік усіма мисливкористувачами Вітебської області від іноземного мисливського туризму було отримано дохід у 20,33 мільярда рублів. У перерахунку на 1 тисячу гектарів угідь цей показник становив по господарствах БООМР – 3,33 млн рублів, по лісомисливських господарствах – 5,10 млн рублів, а по господарствах УД – 23,35 млн рублів. У цей період мисливські господарства республіки досить успішно вели свій бізнес, розширювали штат співробітників, створювали нові робочі місця, здійснювали закупівлі основних засобів, справно платили податки. Але в червні-липні 2013 року мали місце «форс-мажорні» обставини: виникли перші осередки АЧС у Вітебському та Івʼєвському районах Білорусі. Було зафіксовано масовий падіж домашніх свиней у громадському та приватному секторі.

З цього моменту й почався зворотний відлік чисельності дикого кабана. У 2013 році було запроваджено обов'язкову утилізацію туш у п'яти районах області, а з 2014 року – повсюдно. Залишається лише здогадуватися, хто винен у такому швидкому поширенні злощасного вірусу, але всі стрілки було переведено на дикого кабана, який і став «цапом-відбувайлом». Ну що ж, це вже історія. Зник основний вид спортивного полювання, не стало й туристів, різко скоротилися доходи від ведення мисливського господарства. Як далі виживати нашим орендарям мисливських угідь, як утримувати штат співробітників, як платити орендну плату та податки?

Міністерство лісового господарства РБ у відповідь пропонує зайнятися розведенням інших видів тварин, таких як європейський благородний олень, муфлон, фазан. Але для цього необхідне будівництво дорогих вольєрів великої площі, поки що це нерентабельно. Хоча деякі мисливські господарства (як, наприклад, «Красний бір») можуть дозволити собі таку розкіш.

Безсумнівно, що з метою збільшення біологічного різноманіття й продуктивності мисливських угідь позитивним чинником є вселення в угіддя європейського благородного оленя. Але далеко не скрізь цей вид може благополучно існувати. Такі таїжні райони, як Росонський, Полоцький, Городоцький мало придатні для благородного оленя, тут найвищий відсоток лісистості й найвища щільність вовка, ведмедя, рисі. Менш лісисті райони, такі як Сенненський, Бешенковицький, Чашницький, Толочинський краще підходять для цього виду.

Вважаю, що в нинішній складній ситуації наголос потрібно робити на внутрішнього споживача, нашого мисливця. Для цього потрібно лише зробити прийнятними ціни на путівки й дозволи, щоб аматорське полювання стало доступним для наших громадян. Тоді воно набуде масового характеру, і за рахунок зростання обороту буде більше надходжень. Директор одного мисливського господарства любить казати: «Курка по зернятку клює і несе золоті яйця». Зараз настав той час, коли ціни диктує покупець, а не продавець. Тому цінова політика у сфері послуг мисливського господарства має враховувати купівельну спроможність споживача.

Наразі основним експлуатованим видом став лось, якого добувають як на колективних, так і на індивідуальних полюваннях. За швидкістю розмноження цей вид парнокопитних не може зрівнятися з кабаном. У лося річний біологічний приріст становить 15–18%, а в кабана 45–50%, як бачимо, різниця суттєва. Зараз велика ймовірність того, що орендарі угідь встановлюватимуть завищені плани добування лося. Це небезпечно для популяції, а потрібно ще враховувати й значне зростання чисельності вовка. Тому інженеру мисливського господарства потрібно з великою обережністю підходити до питань планування вилучення лося, а саме: не завищувати ліміти та суворо дотримуватися оптимальної статево-вікової структури стада. У Вітебській області динаміка чисельності цього виду така: 2011 рік – 7884 особини, 2012 рік – 8451, 2013 рік – 8838. У цей період щорічний господарський приріст у середньому становив 5–7%.

Час покаже, як зміниться чисельність лося в найближчі 3-4 роки. Хотілося б сподіватися, що не зменшиться.