Екологічна шкода від розчищення лісу від захаращеності та меліоративного лову риби в об'єктах ПЗФ

Ліквідація захаращеності – прибирання в лісах мертвої деревини – поваленого сушняку, стовбурів впалих дерев, хмизу, валежу та порубкових залишків. Належить до так званих «санітарно-оздоровчих заходів». Проводиться силами лісокористувачів.

Згідно з Санітарними правилами в лісах України, затвердженими Кабміном України 27 липня 1995 р. № 555, Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими Кабміном України 12 травня 2007 р, № 724 ліквідація захаращеності є обов'язковим заходом у лісах України. Згідно з Санітарними правилами в лісах України, на одному гектарі лісу має залишатися не більше 5 куб. метрів мертвої деревини (Борейко, Левіна, 2016).

У багатьох об'єктах природно-заповідного фонду України проводиться ліквідація захаращеності, причому нерідко навіть у заповідних зонах.

У Галицькому національному парку в заповідній зоні проводиться або планується провести очищення лісу від захаращеності на площі 24 га, у національному парку Сколівські Бескиди в заповідній зоні планується провести очищення лісу від захаращеності на площі 194,8 га, в Яворівському національному парку в заповідній зоні заплановано провести очищення лісу від захаращеності на площі 38,3 га, у Вижницькому національному парку в заповідній зоні заплановано очищення лісу від захаращеності на площі 337 га ( Борейко, Левіна, 2016).

Шкода від ліквідації захаращеності для біорізноманіття та дикої природи

Хмиз, пні та впалі стовбури дерев – це не розсадник шкідливих комах і грибів, а найважливіше середовище існування біорізноманіття. Наявність куп хмизу в лісах важлива для успішного гніздування низки птахів – соловейків, чорних і співочих дроздів, пеночок, лісової тинівки, вільшанки, коловодника лісового, звичайної кам'янки. У коренях вивернутого дерева гніздяться дрозди, вільшанка, лісова тинівка, сіра та мала мухоловки, волове очко, пугач, пеночки. На вільхових пнях гніздяться журавлі.

80 % гнізд волового очка знаходиться в коренях впалих дерев. У Воронезькому заповіднику в 10 купах хмизу було 8 гнізд соловейків, чорних і співочих дроздів (Благосклонов, 1972).

У кронах і коренях повалених дерев мешкають пеночки, вільшанки.

Купи хмизу важливі для відтворення занесеної до Червоної книги України рисі, а також куниці. Лежачі стовбури дерев є чудовим середовищем розмноження та мешкання для єнотовидних собак. Узимку в дуплах лежачих дерев живуть куниці. Буреломи важливі як місця залягання ведмедя в барліг. У купах хмизу мешкає червонокнижний горностай, бурозубки, білозубки, полівки, а також мишівка лісова, занесена до Червоної книги України. Під коренями старих пнів знаходять собі прихисток борсук, лисиця, ласка.

У пнях та іншій мертвій деревині, що перегниває, розмножуються личинки занесеного до Червоної книги України жука-оленя. Купи хмизу, пні дуже важливі як місця мешкання для багатьох комах – сапроксилофагів, зокрема, жука-носорога, вусача-тесляра, різних видів тарганів, багатоніжок, мокриць, личинок вусачів.

Усього в мертвій деревині в лісах України мешкає близько 2 тис. видів комах (усне повідомлення І. Плюща).

Під коренями старих пнів мешкає мідянка (Червона книга України), гадюка Нікольського (Червона книга України), звичайна гадюка, лісовий полоз (Червона книга України).

Гостроморда жаба та тритони зимують у трухлявих лежачих стовбурах дерев і пнях. Ропухи та тритони зимують у купах хмизу.

Головною причиною зникнення в карпатських лісах червонокнижного молюска серулини зубчастої є збирання в лісі гнилої деревини.

У Біловезькій пущі виявлено 109 видів грибів, які мешкають виключно на мертвій деревині, а саме – лише на пнях. У Біловезькій пущі відзначено, що найбільша кількість видів лишайників заселяє лежачі стовбури мертвих дерев (Гутовскі та ін., 2003).

Падаючи в річки, мертві дерева створюють субстрат для водоростей, комах, добрі місця нересту риб. Наприклад, у США повалені дерева створили 50 % місць розмноження лососевих у струмках. Гнилі впалі стовбури дерев є осередками поновлення корінних порід лісу (наприклад, сосни) на згарищах.

У Швеції 805 видів, занесених до національної Червоної книги, залежать від мертвої деревини (Мертва, 2004).

За даними Всесвітнього фонду дикої природи, одна третина видів флори та фауни, що живуть у лісах, мешкає в мертвій або всихаючій деревині. В одному мертвому дереві мешкає від кількох десятків до кількох сотень видів грибів, рослин і тварин. Мертва деревина відіграє велику роль у підтриманні екологічного балансу, відтворенні лісу, фіксації вологи, охороні біорізноманіття (Мертва, 2004). Заходи з ліквідації захаращеності в господарських лісах, і особливо в лісах природно-заповідного фонду, як свідчать дані Червоної книги України, ведуть до загибелі місць мешкання багатьох видів тварин і рослин (Червона книга України, Тваринний, 2009). Як показали дослідження американських учених, мертва деревина, що залишилася після вітровалів, сприяє швидкому відновленню лісу. У зв'язку з цим фахівці-екологи вимагають заборонити ліквідацію захаращеності в лісах природно-заповідного фонду (Борейко, Левіна, 2016). На думку Всесвітнього фонду дикої природи, з метою збереження біорізноманіття, пов'язаного з мертвою деревиною, у лісі має зберігатися не 5 куб. м, як зараз це вимагається Санітарними правилами в лісах України, а 20-30 куб. м мертвої деревини (Мертва, 2004).

19. Меліоративний лов риби

Меліоративний лов риби – спеціальний рибогосподарський захід, що проводиться з метою зміни складу іхтіофауни для підвищення рибопродуктивності водойми.

У зв'язку з тим, що меліоративний лов риби дозволяється в будь-яку пору року, навіть у нерест, меліоративний лов риби найчастіше проводиться рибогосподарськими підприємствами як прикриття звичайного промислового лову риби.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» забороняє проведення промислового лову риби в зоні регульованої рекреації в національних природних парках. Тому керівництво Шацького національного природного парку промисловий лов риби на численних озерах парку, що входять до цієї зони, проводить під виглядом меліоративного лову риби з метою боротьби з інтродуцентом – канальним сомиком. У 2015 р. ліміт на лов риби становив 54 тонни. Щороку тут виловлюється близько 3 тонн риби. Виловлена риба йде на продаж. При цьому ловиться не лише риба-інтродуцент – канальний сомик, а й інші природні види риб – лящ, щука, вугор, окунь, плітка. У сітках і вентерях рибалок (550 вентерів, 330 сіток, 2 невода) гинуть черепахи та багато видів птахів, занесених до Бернської конвенції.

20. Заціленювання (залуження)

Заціленювання (залуження) – ще один агротехнічний прийом, узятий у заповідну справу з практики сільського господарства. Він передбачає посів степових (лучних) трав у заповідниках і заповідних зонах, що мають степові або лучні ділянки, пошкоджені людською діяльністю, з метою їх перетворення на природні ділянки. Разом з тим заціленювання (залуження) завдає значної екологічної шкоди, яка виражається в тому, що – при переорюванні ґрунту під заціленювання відбувається порушення ґрунтового покриву, а також відбувається знищення різних видів ґрунтових тварин і гнізд диких бджолиних (наприклад червонокнижних джмелів, що будують свої гнізда в землі).

Будь-яке відновлення природної екосистеми має відбуватися за «диким» сценарієм, тобто за участі живородного хаосу. Створення диких екосистем за участі людини абсурдне й технічно неможливе, оскільки будь-яка дикість передбачає наявність автономії та свободи природи від людського впливу. Адже питання стоїть про заповідну дику ділянку, а не про квітник чи город.

Докладніше про шкоду регуляції в заповідних об'єктах – у новій книзі Вл.Борейка та І.Парнікози «Критика регуляційних заходів на територіях суворого природоохоронного режиму ( категорія 1-А МСОП / IUCN)», 2017, КЕКЦ, Київ, 208 стор. http://ecoethics.ru/wp-content/uploads/2017/02/int_regulacia_2017.pdf

Пресслужба КЕКЦ