Практично кожен другий заказник Київщини перетворено на лісопилку або царське полювання

У цій публікації багато фотографій пеньків, лісосік і вишок на території конкретних заказників. Я їх опускаю, оскільки багато сам бачив і вірю авторові. Підписи до рисунків наводжу. Самі фото за бажання дивіться за посиланням. Пам'ятатимемо, що полювання і рубка не завжди суперечать охоронному статусу заказника, який у публікації не розшифровується. М.П.

Київський еколого-культурний центр підбив підсумки своїх експедиційних досліджень заказників Київської області, які проводилися понад два роки. Головний висновок дуже тривожний – практично кожен другий заказник Київщини перетворено на лісопилку або царське полювання. Щоб не бути голослівним, покажемо деякі фото з нашими коментарями.

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Урочище Мутвицьке»

Знаходиться в Макарівському районі, Макарівський район, Забуянське лісництво. Незважаючи на те, що суцільні санітарні рубки в заказниках заборонені новими Санітарними правилами в лісах України, ухваленими в жовтні 2016 р, тут проводяться суцільні рубки головного користування, які поки дозволені в заказниках Порядком спеціального використання лісових ресурсів ( затверджено Кабміном України 23 травня 2007 р. № 761).

Як ми бачимо , суцільну рубку проведено в заказнику зовсім нещодавно.

Біля пнів ще видно свіжу тирсу, деякі колоди лісники навіть ще не встигли вивезти.

Особливо нас вразив вигляд величезного пня сосни, обхват якого сягав понад 4 метри, тобто сосна мала вік близько 300 років. Навіщо потрібно було знищувати таку давню сосну? Чи не краще було б її залишити на насінник?

Заказник, який був створений ще у 1996 р. для охорони старовікових ділянок дубових і дубово-соснових лісів, наразі практично втратив свою цінність. По всій його території видно сліди суцільних рубок, які зараз подекуди засаджені молодою сосною.

Крім цього в ньому , а також на його межі є мисливські вишки, з яких близько 9 місяців щороку ведуться полювання і винищуються найкращі особини козуль, оленів, кабанів і лосів. Причому від деяких убитих тварин мисливці навіть не беруть м'ясо, а відрізають голову на трофей, а тушу кидають. Як, наприклад, сталося з цим лосем, рештки якого без голови ми виявили за 20 метрів від цієї мисливської вишки.

У самому заказнику є ще одна вишка для індивідуального полювання, з якої мисливці всю осінь і зиму розстрілюють напівприручених і прогодованих на годівниці, що знаходиться під вишкою, тварин. Усередині мисливської вишки дуже комфортно – можна посидіти, відпочити в зручному кріслі, випити, стеля вишки обклеєна фотографіями напівголих баб.

Ландшафтний заказник місцевого значення Цезарівський

Знаходиться в Макарівському районі, Макарівський лісгосп, Нежиловецьке лісництво. Був створений у 1994 р. для охорони залишків віковічних дібров. Наразі через суцільні рубки цих унікальних дібров у ньому практично не залишилося. Ми нарахували в ньому сліди понад 20 суцільних рубок . Як , наприклад, ось це місце, де ще нещодавно пройшла рубка.

Наразі заказник перетворено на царське полювання, де знаходиться 44 вишки, з яких дві – для індивідуального полювання, а 42 – для облавного полювання. Вишки для облавного полювання кількістю по 10-16 штук розташовані на просіках трьома лініями.

Вишки першої облавної лінії.

Вишки другої облавної лінії.

І така величезна кількість мисливських вишок на території невеликого заказника площею всього 475 га !

З урахуванням полювання на самця козулі полювання в Україні ведеться 9 місяців на рік, тобто практично весь рік. За допомогою трьох ліній облавних вишок мисливці шляхом облави буквально проціджують через мережу вишок усю живність, не залишаючи жодних шансів тваринам врятуватися . А найбільших і елітних тварин вони відстрілюють із вишок для індивідуального полювання, здійснюючи «селекцію навпаки» .І це відбувається не в якомусь мисливському господарстві, а в заказнику, який створено, зокрема, й для охорони диких тварин !

Катюжанський гідрологічний заказник місцевого значення

Вишгородський район, Димерський лісгосп, Катюжанське лісництво. Створений у 1984 р. У ньому , на території всього 291 га, знаходяться дві вишки для індивідуального полювання, одна в самому заказнику, інша – на його межі, з яких відбувається систематичний відстріл найкращих особин кабанів, козуль та інших копитних елітними мисливцями.

Наразі, згідно зі ст. 26 Закону «Про природно-заповідний фонд України» полювання в заказниках має бути заборонене або обмежене. Однак, як ми бачимо, жодних обмежень чи заборон на полювання в заказниках Київської області немає. Мисливські вишки, причому не по одній, а десятком і більше ми знаходили в таких заказниках Київщини, як Урочище Гощів, В'язове, Ржищівський, Бурковиця, Цезарівський, Урочище Мутвицьке, Катюжанський, Чернецький та інших. Причому в таких, як Цезарівський заказник, кількість мисливських вишок просто зашкалювала.

Не краще стоїть справа і з суцільними рубками. Ми їх виявили в заказниках Урочище Мутвицьке, Цезарівський, Урочище Гощів, Дзвонківський, Жорновський та ін.

Причому в деяких із них, як у заказнику «Урочище Мутвицьке» , суцільні рубки головного користування тривають.

Суцільні рубки завдають величезної шкоди природі заказників, оскільки знищують місця мешкання та зростання понад 150 видів червонокнижних тварин і рослин, а також гублять старовікові ліси, заради охорони яких заказники найчастіше й створювалися.

Величезної шкоди лісовій фауні завдають полювання, які в нас в Україні за законом ведуться практично весь рік – 9 місяців.

Під час полювання відбувається забруднення води й ґрунту свинцем (через мисливську свинцеву дріб). Свинцева дріб визнана третім за значущістю чинником загибелі водоплавних птахів .

Створення мисливських господарств передбачає будівництво доріг для мисливців, що фрагментує природні ділянки. Мисливці нерідко є винуватцями пожеж, засмічення території, самовільних рубок, а також створюють чинник занепокоєння для диких тварин. Багато мисливців через незнання або з марної цікавості відстрілюють червонокнижних тварин. На півдні України, за даними одеського орнітолога І.В. Щеголєва , за сезон щороку мисливцями знищується 500-700 особин червонокнижних тварин . Полювання руйнує статево-вікову структуру стада диких тварин і зграй птахів, сприяє «селекції навпаки», оскільки знищуються найкращі особини. Кабани, яких розводять мисливці у величезних кількостях, знищують угруповання рідкісних рослин.

Однак головна шкода полювання в заказниках полягає в тому, що через тиск полювання вони не можуть виконувати свою роль рефугіумів або « острівців порятунку» для диких тварин. У той час як на інших незаповіданих територіях широко здійснюється аматорське полювання, яке останнім часом набуло масового некерованого техногенно-винищувального характеру, заказники якраз мають виконувати роль таких « острівців порятунку», де дикі тварини можуть урятуватися від переслідувань мисливцями, відпочивати, виводити й виховувати потомство. Тим більше , що мисливські угіддя в Україні займають близько 80 % її території, а заказники – лише 2, 28 %. У тому ж Макарівському районі Київської області є лише 4 заказники ( з 9 об'єктів ПЗФ, п'ять із яких – пам'ятки природи, що мають невелику площу) загальною площею 1330 га, що становить лише 3,5 % від лісів Макарівського району. Замість порятунку тварин у заказниках збудовано величезну кількість мисливських вишок для облавного та індивідуального полювання, завдяки яким дикі тварини проціджуються під час облав як сіткою з маленькими вічками, не залишаючи кабанам і зайцям жодних шансів на порятунок.

Унаслідок суцільних рубок головного користування та масованих полювань, що тривають у заказниках, заказники не виконують своєї екологічної функції із захисту біорізноманіття, більше того, багато з них втратили або майже втратили свою цінність.

У зв'язку з цим багато екологічних організацій України – Українське товариство охорони птахів, ЕкоПраво-Київ, Київський еколого-культурний центр, ДОП «Зубр», Жива планета, Спілка захисту Голосієва та ін. наполягають на внесенні до ст. 26 Закону « Про природно-заповідний фонд України» поправок, що повністю забороняють у заказниках як рубки головного користування ( і насамперед усі види суцільних рубок), так і полювання.

Усі справжні екологи підтримують ці вимоги. Проти, звісно, лісники та мисливці. Ну з цими все зрозуміло. Але от що цікаво, проти заборони полювання в заказниках виступають і двоє чиновників Департаменту заповідної справи Мінприроди України – начальник відділу Г.Парчук і його підлегла А.Драпалюк. Мовляв, якщо заборонити полювання в заказниках, то їх буде важко створювати. Чиновників зрозуміти можна. Вони відповідають за створення нових ПЗФ і їм потрібне збільшення « відсотка ПЗФ». Але якою ціною?

Навіщо нам потрібні такі заказники, які не виконують свої функції? Які ні звіра врятувати не можуть, ні лісу?

Ну, а щоб заказники було легко створювати, можна взагалі все в них дозволити, зокрема й будівництво елітних котеджів. Тоді заказники відразу ростимуть як гриби. Особливо в Києві на Печерську та в Конча-Заспі. Також для збільшення «відсотка заповідності» можна порекомендувати Г.Парчуку та А.Драпалюк проявити ініціативу і почати заповідати терикони та сміттєзвалища. Думається, місцева влада з радістю віддаватиме їх до природно-заповідного фонду. Однак навіщо нам така «липа»?

Нам потрібні справжні заказники, в яких діє суворий охоронний режим і де будь-який кабан і будь-який старий дуб почуваються під охороною.