Аукціонні торги втрачають своє значення. У 2016 р. щонайменше 6,5 млн кубометрів лісу було реалізовано за прямими договорами або "лівими" схемами

Ринок деревини в Україні в багатьох сегментах непрозорий і напівпрозорий. Зараз на експорт рубається все, що можна. Тим часом невеликим підприємствам стає дедалі важче придбати лісоматеріали для переробки та створення з них продукції з високою доданою вартістю - аж до виготовлення меблів. Тому давно назрів закон про ринок деревини, який зробив би неможливим експорт лісу-кругляку, розширив доступ малих і середніх деревообробних підприємств до сировини, стимулював внутрішній ринок деревини, дав робочі місця та податки до місцевих бюджетів. Тому тональність вимог учасників з'їзду асоціацій переробників деревини в Україні та керівників регіональних товарних бірж, що відбувся днями в Рівному, не могла бути низькою.

Торгівля діловою деревиною на аукціонах відігравала позитивну роль: вона створила конкурентне й прозоре середовище. І якщо в першому аукціоні, що відбувся в 2007 р., брало участь менше десятка покупців, то зараз на торги в різних областях одночасно приходять понад 3,5 тис. учасників. Проте з нинішнім лісовим законодавством аукціонні торги втрачають своє значення. З 16,7 млн кубометрів лісу, заготовленого всіма лісокористувачами в 2016 р., на відкриті аукціони виставлено лише 3,3 млн кубометрів. Додайте сюди 1,2 млн кубометрів, реалізованих на спеціальних аукціонах, майже мільйон - на додаткових і електронних торгах, і вийде 5,5 млн кубометрів. Усі ці разом узяті аукціонні продажі не дотягують до 6,5 млн кубометрів, тобто мінімального обсягу продажів, який, за твердженням делегатів з'їзду, припадає на прямі договори або "ліві" схеми.

Чому ж так відбувається?

Наказ Держлісгоспу "Про вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини" (№42), який відзначив своє перше десятиліття, продовжує існування непрозорого ринку деревини. Він містить кілька лазівок, які не дають можливості малим і середнім деревообробним підприємствам купувати на аукціонах достатню кількість деревини.

Розвиток конкуренції в деревообробній галузі підриває переробка деревини на давальницьких умовах. Крім того, процвітає реалізація деревини за прямими договорами. Тут головне - реалізовувати її не нижче собівартості, оскільки інакше фіскальна служба запитає про недоотримані доходи та несплачені з них податки. Ще один обхідний маневр - спеціалізовані аукціони для суб'єктів господарювання, які мають плитне, фанерне та целюлозно-паперове виробництво. Вони стали аукціонами для обраних.

Мінекономрозвитку визначило перелік із 21 підприємства, які можуть у них брати участь. Малим суб'єктам бізнесу доступ туди закрито. Утім, хоча аукціонні торги зараз і відкриті для всіх охочих, загроза монополізації ринку деревини при цьому нікуди не зникла. Багато деревини можуть скупити великі компанії, які потім її не вибирають або вибирають пиловник більшого діаметра, ніж заявлений.

Учасники з'їзду були впевнені, що як проміжний і тимчасовий варіант, до ухвалення закону, Міністерство аграрної політики та продовольства або Кабмін могли б ухвалити нове положення про порядок реалізації необробленої деревини. І які ж групи впливу не зацікавлені в цьому, адже новий документ погоджується в різних міністерствах уже майже два роки!

Голова Західноукраїнської асоціації деревообробників і лісозаготівельників Ігор Соболевський у розмові зі мною узагальнює позицію своїх колег:

- Ухвалення нового положення гальмується на вищих рівнях влади. Там відбувається лобіювання інтересів нерезидента, неукраїнського деревообробника. Склалася ситуація, коли не можуть ні мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів скасувати, ні нове положення ухвалити. Але найкращий варіант - треба ухвалити закон "Про ринок деревини", який би стимулював розвиток деревообробної галузі, відродив целюлозно-паперову промисловість, повністю повернув внутрішній ринок деревини та зробив неможливим експорт лісу-кругляку. Ми повинні відстояти в законопроєкті норми про те, що заготівля деревини є кінцевою фазою ведення лісового господарства. А деревообробні підрозділи нинішніх держлісгоспів і ті, що створені шляхом відокремлення від постійних лісокористувачів, мають купувати сировину на загальних умовах. Для простого лісорозпилювання треба 200-300 кубометрів лісу на одне робоче місце, а на деревообробку - 20-30 кубів. Економічний же ефект може бути в 10 разів вищим: якщо "лісопилка" платить 100-150 грн у розрахунку на кубометр, то деревообробка - до 1 тис. грн. Тут уже роблять меблі, працює з десяток людей, платять податки. Необхідно зробити так, щоб відродити деревообробну промисловість і разом з тим зберегти екологію. Адже український деревообробник зацікавлений, щоб ліс ріс зараз і в майбутньому...

До речі, ряд учасників з'їзду небезпідставно пропонували уряду надати пільги підприємствам, які ввозять обладнання для переробки деревини в Україні, - звільнити їх від сплати ввізного мита та розстрочити сплату ПДВ.

Так, з 1 листопада 2015 р. діє заборона на експорт лісу твердих порід - дуба, граба. Це певною мірою стимулювало внутрішній ринок деревообробки. За інформацією Державної служби статистики, у 2016 р. виготовлення виробів із деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність усе ж зросли на 0,8%, тоді як роком раніше було зафіксовано 11,1% спаду. Є надія, що заборона на вивезення сосни, яка з 1 січня 2017 р. доповнила чинний мораторій (а саме сосна становить 50% експорту лісу), сприятиме глибокій переробці деревини та виготовленню виробів із високою доданою вартістю.

Проте експорт лісоматеріалів у необробленому вигляді нікуди не подівся і зараз усе ж здійснюється. Громадські активісти, а зрідка й митники на різних пунктах пропуску вздовж західного кордону України виявляють ешелони з лісом-кругляком, який під виглядом паливних дров або іншого низькосортного дерева спрямовується до європейських держав.

А тим часом ресурсу, який виставляється на відкриті торги, з кожним роком стає менше. Деревообробникам теж не вистачає сировини. І тому на з'їзді лунали не позбавлені логіки пропозиції членам уряду та депутатам: внести зміни до затверджених торік урядом Санітарних правил рубок у лісах і до закону "Про тваринний світ", які забороняють санітарні рубки в період т.зв. режиму тиші, тобто масового розмноження диких тварин - з 1 квітня по 15 червня. Натомість слід заборонити ці рубки в певних місцях гніздування та розмноження диких тварин. А заборона здійснювати рубки головного користування на висоті 1100 м і вище, за переконанням деревообробників, зокрема з карпатського регіону, взагалі виглядає як анахронізм. Доцільнішим запобіжником від "зникнення" деревини було б упровадження її електронного обліку, обов'язкового для всіх лісгоспів.

Сьогодні торгівля необробленою деревиною проводиться на регіональних біржах, тобто в областях. Ці аукціонні торги проходять у живій формі, з голосу. Вони - децентралізовані, і податки від їх проведення залишаються в регіонах, спрямовуються до місцевих бюджетів. Більшість регіональних бірж не лише проводять аукціони. Вони ведуть покупців і продавців до повного виконання угод: проводять збори, де, окрім вирішення поточних питань, складають графіки проплат і поставок, а також врегульовують спірні питання щодо отримання товару. Проте зацікавлені особи лобіюють у Міністерстві аграрної політики ідею впровадження централізованої електронної торгівлі необробленою деревиною. І визначають для цього електронний майданчик Аграрної біржі. З цього приводу справедливою є думка генерального директора Асоціації "Союз бірж України" Бориса Беренштейна:

- Ми з часом прийдемо до електронної торгівлі деревиною, але її не можна запроваджувати непідготовлено, спонтанно. Насамперед потрібно навчити всіх учасників торгів користуватися цією системою. Потім її треба захистити, щоб вона не давала збоїв, як це сталося із системою електронного декларування. Крім того, ця система має бути сертифікована державою, бо вона - система не лише торгів, а й електронного документообігу та електронного підпису. Нарешті, щоб запобігти монополізації ринку деревини, електронна система має враховувати можливість проведення двох сесій торгів: першої - для місцевих деревообробників, а другої - для суб'єктів господарювання з усієї України. Поки це не буде зроблено, систему не можна запроваджувати. Оскільки це - те саме, що заводити машину без двигуна.

Очевидно, обмежувальні заходи, які були ухвалені в лісовій галузі, як-от мораторій на експорт лісоматеріалів, були вкрай необхідні. Вони призупинили хижацьке знищення лісів України. Бо ці втрати набагато перевищують мільярдні транші кредиту Міжнародного валютного фонду. Однак лише мораторій не розв'яже економічно-господарські та екологічні проблеми, що роками накопичувалися в лісовій галузі. Давно назріла комплексна реформа всієї системи ведення лісового господарства, заготівлі та реалізації лісу. Важливим етапом її проведення має стати базовий закон про ринок деревини, на чому наполягали багато учасників з'їзду. Але чи не залишаться їхні побажання голосом волаючого в пустелі? Адже, на жаль, ніхто з керівників Кабміну, Міністерства аграрної політики та Державного агентства лісових ресурсів не удостоїв це зібрання своєю увагою та присутністю.