Дискредитація конкурсом

Конкурси на посади в держслужбі було запроваджено заради того, щоб дати можливість компетентним і порядним фахівцям обіймати високі посади та професійно виконувати покладені на них обов’язки. Але багаторічна практика в Україні довела, що шляхетну ідею, яка стала нормою в країнах Європи, можна легко й успішно дискредитувати.

Не стало порушувати цю вже набридлу традицію і Державне агентство лісових ресурсів, яке вже понад рік проводить у своїй системі відкриті конкурси на посади різних рівнів. На початку року воно оголосило чергові публічні змагання для осіб, готових сісти в крісла начальників управлінь лісового та мисливського господарства та їхніх заступників у низці областей. Процедура нічого поганого не віщувала — оголошення, проведення, встановлення й оприлюднення результатів конкурсу. Але частина цих змагань викликає якщо не роздратування, то принаймні гірку іронію.

Яскравий приклад — конкурс на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, що відбувся наприкінці березня. Аби максимально об’єктивно, з мінімальною похибкою, за сукупністю критеріїв — професіоналізму, доброчесності, неупередженості тощо — визначити переможця таких змагань, Кабмін видав постанову "Про затвердження порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби" (№246 від 25 березня 2016 р.), якою передбачено три етапи конкурсу: тестові завдання, ситуаційні задачі та співбесіда. Але сама кухня конкурсу, з відступами від законодавства, у багатьох випадках спотворює шляхетну мету.

Тестові завдання містять 40 питань із загального переліку, обраних автоматично для кожного з п’яти кандидатів. Потрібно було знання різних галузей законодавства — загального, галузевого, антикорупційного тощо. Сама процедура проведення тестів та їхні підсумки особливої критики не викликали. Нібито все йшло нормально. За результатами тестування чинний перший заступник начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник вирвався вперед: він правильно відповів на 39 із 40 питань, отримавши 2 бали, а його основний конкурент, директор Надвірнянського держлісгоспу Руслан Осташук, дав правильні відповіді на 30 питань (1 бал).

Однак найцікавіша історія сталася під час проведення другого етапу конкурсу — розв’язання ситуаційних задач. Учасники мали розв’язати дві з трьох. І хіба не смішно, що в конкурсі на посади керівників Держлісагентства — голови та заступника — пропонувалося розв’язати лише одну?! Але зміст ситуаційних задач, визначених Держлісагентством у своєму наказі від 28.03.2017 р., стосувався — чого б ви думали? — управління персоналом і юридичних питань. Ці задачі не були спрямовані на те, щоб виявити знання та досвід кандидатів, що дозволить їм професійно виконувати свої посадові обов’язки. Логічно, що саме заради цього й проводять такі конкурси.

Більше того, під час оцінювання задач згадана постанова Кабміну вимагає застосування бальної системи — від 0 до 2 балів. Але конкурсна комісія агентства застосувала власне ноу-хау, встановивши такі критерії: професіоналізм, що включає: 1) знання предмета, правильність розв’язання задачі, конструктивність підходу; 2) обґрунтованість відповіді, лаконічність і змістовність викладу. Оцінку за кожну задачу комісія розділила на дві частини й вирішила, що якщо кандидат набирає "частину оцінки" менше 0,5, то його не допускають до третього етапу — співбесіди. Нехай так. Але кожен член комісії "закрив у себе" оцінку кандидату за кожну задачу, тримав її в тіні. Оголошували ж одну, загальну. З усього видно, що нечіткі критерії були вигадані з маніпулятивною метою й дали можливість провести потрібного кандидата. Наказ про склад конкурсної комісії Держлісагентства "посилив" ще й представник Міністерства юстиції, що не передбачено Законом "Про державну службу". Він міг бути залучений лише до роботи комісії.

Претендент на цю посаду Роман Олійник — учений (кандидат сільськогосподарських наук за спеціальністю "Лісове господарство) і практик зі стажем, який упродовж 12 років працює на посаді першого заступника начальника управління лісового та мисливського господарства, отримавши за одну із задач "частину оцінки" — 0,3, не вийшов у третій етап конкурсу. Водночас переможець конкурсу Руслан Сташук під час співбесіди не зміг назвати теми своїх наукових праць, але, як це не кумедно, пам’ятав дату ухвалення й номер постанови Кабміну десятирічної давності. Невже це називається справедливим і об’єктивним конкурсним відбором?

"Свою оцінку я та члени комісії дали. Додати мені до цього нічого. Ця процедура відбувалася в прямому ефірі, і всі могли це оцінити", — поставив крапку в інтерв’ю ТСН голова конкурсної комісії — заступник голови Держлісагентства Володимир Бондар. У щирість його слів, однак, повірити важко.

Не дивно, що результати конкурсу один із його учасників, Роман Олійник, оскаржив в Івано-Франківському окружному адміністративному суді. І днями суд для забезпечення адміністративного позову зупинив дію рішення конкурсної комісії, тобто заборонив керівництву Держагентства лісових ресурсів видавати наказ про призначення начальника управління лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області.

Надзвичайною адміністративною спритністю було відзначено й конкурс на посаду головного лісівника Хмельницької області. Одному з учасників, Петру Пешку, за результатами співбесіди підвищили загальний результат на... 0,15 бала порівняно з іншим претендентом — Павлом Золотим, і в результаті він виграв конкурс. Цими днями проти призначення переможця протестують громадські організації Львівщини, яким відомі його "заслуги" на посаді директора "Галсільліс". Про незгоду з результатами конкурсу голосно заявляє й низка депутатів Хмельницької облради, які радять голові облдержадміністрації не давати згоди на призначення цієї людини на першу лісову посаду області.

Як бачимо, використовуючи конкурентний за своєю суттю спосіб призначення на важливі посади в державній службі, чиновники високих рангів володіють достатнім набором інструментів, щоб дискредитувати конкурс.

До того ж і українське законодавство містить механізми, що підривають саму суть проведення конкурсів, у яких мають перемагати найгідніші, професійно підготовлені претенденти. А ні, переможець ще мусить проходити погодження в місцевому органі виконавчої влади. Інакше початок виконання обов’язків може бути відкладено на невизначений термін. Так сталося на Буковині, де в конкурсі на посаду начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Яковець переміг ще на початку минулого року. Однак голова облдержадміністрації Олександр Фищук довго не погоджував це призначення, хоча його дії були визнані незаконними в судовому порядку. Але це вже інша історія.