Краса чи біда Черкащини: наслідки спорудження Кременчуцького водосховища

Невже через 50 років у Черкасах замість пляжу буде болото?

Дамба, міст через Дніпро – це візитівка міста, те, що бачить кожен турист, приїжджаючи з півночі чи з-за кордону. Але так було не завжди. Понад півстоліття тому Дніпро вшир сягав не більш як 300 метрів, пронизаний численними притоками, обтікав острівці, розділявся надвоє і знову з'єднувався. Саме такі зображення ріки з висоти пташиного польоту можна побачити на старих картах. На берегах, острівцях і вздовж приток височіли села, широкі пасовища для тварин, густі ліси і навіть заводи. Одного разу всю цю красу принесли в жертву... енергетичному потенціалу.

Кременчуцьке водосховище – частина Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, утворене в 1962 році. Загальна площа – 2225 кв. км. Довжина дамби разом із мостом становить майже 13 кілометрів. До Дніпровського каскаду належать Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська, Дніпровська, Каховська ГЕС.

Черкаська дамба. Фото – Сергій Криниця

Історія цілих поколінь похована під водою
Три області, десяток районів, 212 населених пунктів, долі 133 тисяч людей – цього не пошкодувало тодішнє керівництво заради гідроелектростанцій, більшість із яких сьогодні не працює. Анна Пшенична – родом із села Стецівка Чигиринського району. Його також частково затопили. Проте найкращі спогади з дитинства збереглися за час проживання в селі Шабельники, яке зникло з карт назавжди.

Карта Чигиринського району до затоплення

Там була притока Дніпра – річка Гречанка. Одного разу тато переносив мене на плечах через неї й наступив на рибу. Ми довго чекали якогось човна, щоб мене туди посадити й дістати рибу. Проте не дочекалися, і довелося відпустити випадковий улов. Уявіть, це ж скільки там було риби, щоб на неї наступити. Такі ліси густі були, стільки дичини, птахів. Мій батько був мисливцем і приносив додому качок. Я не фахівець, щоб казати, виправдане це водосховище чи ні. Можу лише сказати – занадто родюча земля там була, занадто багата. І мені, насправді, дуже шкода, що таке сталося.

Анна Пшенична,черкащанка

Одне з найперспективніших сіл, яке також затопили, але не повністю, Панське. Воно розташоване прямо на дамбі, у кількох будинках живуть працівники, що обслуговують залізницю. Колись Панське було одним із найперспективніших і найрозвиненіших в області. Про це розповідали родичі Надії Фокіної, які жили там до затоплення. Виявляється, у Панському діяла суконно-валяльна фабрика, де виготовляли спеціальну сировину, яку переправляли до Сибіру. Директором фабрики був Сергій Холодний, прадідусь Надії.

Село Панське сьогодні і 60 років тому

У цьому селі більшість людей займалися скотарством. Навесні Дніпро розливався, люди мігрували, потім поверталися. Багато діток було в селі, два заводи. І страшна біда була – коли все село брало участь у будівництві Кременчуцького водосховища, знищуючи власними руками рідне село. Майно вивозили на волах, брали все, що тільки можна було взяти з собою.

Надія Фокіна,черкащанка

Крім родючих пасовищ і густих лісів, вода накрила й низку археологічних проєктів. В експозиції Черкаського обласного краєзнавчого музею можна побачити пам'ятки перших людей, знайдені на територіях, які нині затоплені. Це наконечники стріл, ножі, прикраси, предмети побуту різних часів. Що ще приховувала ця земля, тепер навряд чи стане відомо. Зникли також історично відомі острови: Богун, Королевець, Корчуватий та інші.

Ось таку набережну мали Черкаси до затоплення

Реве, стогне й гниє.... Чи варта гра свічок?

Водосховище створювали передусім для стрімкого розвитку енергетики на території тодішнього СРСР. За підрахунками проєктувальників, область мала стати повністю енергетично незалежною. Тоді це коштувало природно-ресурсних втрат. Проте позиція сучасних учених кардинально протилежна.

Сьогодні ГЕС приносять менше прибутку, ніж коштує їх утримання, а зміна русла Дніпра з проточного на стоячу призвела до загибелі цілих видів риб, птахів і рослин. Нещодавно сталася аварія на Чигиринській дамбі на річці Тясмин, яка нині в аварійному стані. Проте історія чомусь не вчить нас: на заході України активно просувають ідеї зі створення нових каскадів водосховищ, а втрати флори й фауни не зупиняють проєктувальників лобіювати ці ідеї.

Створення Кременчуцького водосховища значно погіршило стан екосистеми. Негативні зміни відбулися в іхтіофауні: частина риби мігрувала або взагалі зникла. Це осетрові, стерлядь, білизна, судак, чехоня та інші. Водночас збільшилася кількість риби, нетипової для дніпровського середовища: плітка, карась, короп, риба-голка. Зникнення островів, де гніздилися птахи, призвело до міграції та зникнення куликів, деяких видів качок, мартинів... Щоправда, останні пристосовуються до умов – і гніздяться просто на бетоні на дамбі. Зате бачимо розвиток «морських тенденцій» – з'явилося більше бакланів. Ці птахи здатні пірнати на глибину до 6 метрів за рибою. Це також негативно впливає на її кількість у водоймі. Ситуація на водосховищі людей, на жаль, нічого не вчить. Усе в природі взаємопов'язане. Тому штучна зміна екосистеми негативно впливає не лише на флору й фауну, а й на життя людей.

Максим Гаврилюк, кандидат біологічних наук

Валіза без ручки – яке майбутнє чекає на Дніпро?

Рівень дна в Дніпрі щороку стає меншим у глибині. Але після Чорнобильської трагедії на дні водойми містяться залишки радіонуклідів, і відкривати їх – небезпечно для життя мешканців міста. Клопоту додає забудова берегової лінії та штучні насипи, які за законом заборонені ближче ніж за 100 метрів до води. Усе це впливає на русло ріки. Але не все так погано, надія є – переконують учені.

Фото  - На цьому місці колись був ліс. Фото – Сергій Криниця

Мій рід із села Андрусівка – трохи нижче Чигирина – це село повністю затоплене. Унаслідок розвитку водосховища зникло близько 10 видів флори північних видів. Ви бачите, як зараз цвіте вода? Це наслідки непроточності ріки, накопичення на дні органіки. Відбувається водна абразія – розмивання берегів, островів. Це також впливає на глибину дна. Якщо на початку створення Кременчуцького водосховища вона була 22 метри, то сьогодні 15.

Існує думка, якщо ми відновимо ГЕС, то зможемо компенсувати витрати й отримати енергетичну автономію. Зараз активно цю ідею просувають у Канівському районі. На мій погляд, вона є помилковою, адже насправді це втрати посівних площ, може піднятися рівень води, або навпаки в людей у селах зникне вода в колодязях. Є альтернативні джерела енергії – сонячна чи вітрова. Гідроенергетика також має розвиватися. Є сенс у мікро-ГЕС. Радіонуклідні ж залишки на дні Дніпра суттєвої небезпеки не несуть – ми ловимо й їмо рибу з водойми, усе гаразд. Переконаний, що за правильного відновлення русла ріки ці ділянки заростуть бур'яном – і це вже не буде проблемою.

Володимир Конограй,кандидат біологічних наук

Років через 20 ми опинимося перед вибором – спустити воду у водосховищі й відновлювати довго і дорого природне русло ріки та «нові» землі, які з'являться, або залишити все як є. У такому разі мине років п'ятдесят – і замість черкаських пляжів отримаємо брудне, смердюче болото. Виправляти чужі помилки – завжди непросто, але це варто зробити заради майбутнього рідного краю.

Джерело: http://in.ck.ua/situacii/krasota-ili-beda-cherkasshchiny-posledstviya 

Автор: Марія Голуб
Джерело: http://in.ck.ua/situacii/krasota-ili-beda-cherkasshchiny-posledstviya