Життя мертвої деревини: мікросвіт усередині

Одне загибле дерево створює середовище існування для величезної кількості інших живих істот. Про це чудово знають співробітники Інституту експериментальної ботаніки НАН Білорусі Сергій Жданович і Віталій Лукін, які впродовж багатьох років займаються цією темою.

 Якщо причиною загибелі стали не комахи, то саме вони першими починають освоювати новий життєвий простір. З'являються так звані піонерні види, яких у лісовому господарстві розглядають як шкідників: короїди, вусачі та златки.

Соснова златка

Насправді вони є важливою частиною лісової екосистеми. Ці види утворюють своєрідний авангард «армії руйнування», яка має включити поживні речовини, накопичені загиблим деревом, у харчовий ланцюг, а також повернути в ґрунт мікро- та макроелементи. Короїдам потрібно лише 1,5 місяця для того, щоб із відкладених ними яєць вивелися личинки, окуклилися та перетворилися на дорослих комах, які вирушають на пошуки нового загиблого або всихаючого дерева.

Короїд-типограф

Практично одночасно з короїдами приходять хижаки, для яких вони слугують кормом. Типовим представником цієї групи є мурашник-жук, або короїдний вовк.

У нього хижакують не лише дорослі комахи, а навіть личинки. Цього жука іноді можна побачити на вирубках або штабелях дров. Помітити інші види буває важче, навіть незважаючи на яскраве забарвлення, яке характерне, наприклад, для деяких хижих коваликів. Не залишаються осторонь і різні паразити.

Короїдний вовк

Доки не опаде кора, існують сприятливі умови для розвитку видів, яким потрібні саме такі специфічні умови. Завдяки плоскій формі тіла і дорослі особини, і личинки добре пристосовані до них. До цієї групи входять багато видів, занесених до Червоної книги Білорусі: борид Шнейдера та плоскотілка червона. Їм потрібно поспішати, оскільки ця стадія швидко закінчується.

Плоскотілка червона

У міру того як починає накопичуватися мертва органіка, а кора дедалі більше відшаровується, загибле дерево починають заселяти сапрофаги. Ця група комах живиться лише тією деревиною, яку вже використали інші живі організми, а також рештками загиблих комах, граючи роль своєрідних «прибиральників».

Хоча короїди перед вильотом встигають вичерпати свою кормову базу, слідом з'являються вусачі та златки, які живляться не корою, а власне деревиною (їх називають істинними ксилофагами), але за умови, що вона ще не сильно зруйнована грибами. Ці комахи починають проникати вглиб стовбура, де й проходить їхній життєвий цикл. Тому наявність кори, яка слугує захистом від поганої погоди та птахів, для них не відіграє великої ролі.

Рогачик скромний

Комахи мимоволі переносять на собі спори різних грибів, з якими ділять середовище існування. Як зазначає Сергій Жданович, першими з'являються деревозабарвлювальні гриби. Представники цієї групи не здатні руйнувати деревину – вони живляться вмістом клітин щойно загиблих дерев.

Потім свої права заявляють дереворуйнівні гриби. Здебільшого йдеться про трутовики, рідше – про деякі шапинкові гриби, зокрема добре всім відомий опеньок. Одні види живляться целюлозою, інші – лігніном. Якщо жуки руйнують деревину механічно, то гриби – за допомогою ферментів.

Окаймований трутовик

З часом усередину проникає волога, яка, замерзаючи, розриває стовбур. У міру того як процес руйнування деревини невпинно прискорюється, частка видів, які нею живляться, скорочується. Їм на зміну приходять комахи, що належать до групи ксиломіцетофагів: горбатки, жуки-рогачі, бронзівки. У них уже свої паразити та хижаки. Від виду гриба, який руйнує деревину, залежить і колір гнилі. Для нас він не має великого значення, зате, за словами Віталія Лукіна, комахам далеко не байдуже: бура гниль приваблює рогачика скромного, біла – оленьку.

Личинка скромного рогачика

Водночас у мертвому дереві продовжують мешкати сапрофаги, які утилізують усе, що залишається внаслідок життєдіяльності інших видів. Коли гниль проникає в заболонь, але ще не доходить до центра, створюються сприятливі умови для зимівлі різних турунів і розвитку коваликів.

Поступово деревина перетворюється на труху. З цього моменту її починають освоювати шапинкові гриби, які належать до комплексу гумусових і підстилкових сапротрофів. Ці неспеціалізовані споживачі мертвої органіки невибагливі: вони можуть мешкати як на ґрунті, так і на гнилій деревині.

Ксеромфаліна дзвоникова

Так спільними зусиллями загибле дерево перетворюється на гуміфіковану масу, яка за участі нижчих грибів, червів і бактерій включається в процес ґрунтоутворення. Перш ніж це станеться, зазвичай минають десятиліття. Багато що залежить від клімату, породи дерева, його товщини та інших чинників.

Але не лише комахи й гриби використовують мертві дерева. Після опадання кори стовбур заселяється епіксильними видами лишайників, що ростуть на оголеній деревині. З часом їх витісняють мохи, які користуються тим, що в міру руйнування деревини зростає її здатність поглинати вологу.

Витіснення епіксильних лишайників мохами

Щойно в процесі розкладання ті мінеральні речовини, що присутні в деревині, стають водорозчинними, до справи вступають вищі судинні рослини. На великих упалих стовбурах вони знаходять постійну вологість, захист від вимерзання, кращі умови освітлення та меншу конкуренцію з боку навколишніх рослин.

Квасениця звичайна

З мертвою деревиною пов'язана величезна кількість інших організмів, що не беруть участі в її руйнуванні. Є група комах, які мешкають усередині плодових тіл трутовиків і більше ніде. На сильно розкладеній деревині оселяються багато видів грибів, що живуть у симбіозі з деревними рослинами, а також види, що паразитують на дереворуйнівних грибах і використовують її лише як місце існування.

Всохле дерево забезпечує кормом десятки видів птахів: від синиць до дятлів. Останні також роблять у ньому дупла, які потім заселяють інші тварини. Щоб усе це розмаїття могло існувати, у лісі мають бути деревні рештки різних стадій розкладання та крупності. Інакше його вже не можна буде назвати лісом.

Фото з архіву Сергія Ждановича та Віталія Лукіна