Лісничий як провідник лісової політики держави

Тема «круглого столу» «БЛГ» обрана з тієї позиції, яка в системі лісової галузі відводиться основній виробничій ланці — лісництву. Оцінюючи роль і значущість лісництва та його безпосереднього керівника — лісничого — у виконанні завдань, що стоять перед галуззю, виникає ряд проблем, які перешкоджають максимально ефективному функціонуванню цієї структури. Наприклад, один із пунктів Комплексу заходів щодо усунення недоліків, виявлених Комітетом державного контролю в роботі організацій Мінлісгоспу, передбачає створення в лісогосподарських установах спеціалізованих структурних підрозділів, що ведуть лісозаготівельну діяльність, що підтверджує необхідність структурних перетворень. А як самі лісничі характеризують виконувані ними функції? Які корективи, на їхню думку, слід внести в механізм управління на місцях? Як підвищити статус лісничого, а отже, й імідж усієї галузі? Про це йшла зацікавлена розмова на засіданні «круглого столу», організованого редакцією «БЛГ».

Відкриваючи засідання, перший заступник міністра лісового господарства Республіки Білорусь Микола КРУК зазначив: «Усе лісове господарство, як «Земля на трьох китах», тримається на лісничих. Невипадково історично склалося, що корпус лісничих формувався з офіцерів. Ліс — це державна казна. І досі в деяких місцях його називають казенним. Сьогодні лісничий — це лісівник, це новатор, це експериментатор. Але він — і господарник. У нас є всі передумови, щоб лісничий став ключовою фігурою в галузі. Високий рівень ведення лісового господарства в Білорусі відзначають і наші закордонні колеги. А той негатив, який ще має місце в лісовому господарстві, нам допоможе виправити лісничий. Але потрібно вислухати його пропозиції та разом виробити стратегію». 

Чого не врахувала посадова інструкція?

Олександр МАТЮШЕВСЬКИЙ:
— Ті питання, якими мають займатися лісничі, загалом, в інструкції висвітлені докладно. Але крім того, що в ній викладено, лісничому доводиться дуже багато часу приділяти й промисловому виробництву, тобто госпрозрахунковій діяльності, про яку в інструкції практично нічого не написано. Це відвантаження вагонів, оформлення документів, проведення рубок головного користування госпрозрахунковими підрозділами лісництв та ін. Адже, на жаль, поки в багатьох лісгоспах, і в нашому зокрема, не змогли підпорядкувати лісозаготівельні бригади госпрозрахунку. 

Валентин ШАТРАВКО:
— А ви, як головний лісничий, що зробили для того, щоб змінити ситуацію у своєму лісгоспі?

Олександр МАТЮШЕВСЬКИЙ:
— Питання поділу лісогосподарської та промислової діяльності порушувалося неодноразово. Але поки що створення лісозаготівельної дільниці на території нашого лісгоспу економічно недоцільне. 

Дмитро ПАХОМОВ:
— Так, посадова інструкція лісничого обумовлює всі грані, але життя підштовхнуло до того, що лісничий перетворився на майстра із лісозаготівель. Питання поділу порушуються неодноразово на виробничих нарадах найрізноманітнішого рівня. Але завжди прикриваються нібито економічною недоцільністю. Ось що хочу сказати з цього приводу.
Я працюю лісничим з 2003 року. А в лісовому господарстві з 1998 року. За цей час стикнувся з різними підприємствами, які працювали на території нашого лісгоспу. Це і СТОВ «Профітсистем», і лісгоспи, і наші бригади. Те, що ми прикриваємося економічною неефективністю — дурниці. Наприклад, СТОВ «Профітсистем» приїжджає до нас на роботу за 110 км і за чіткої організації робіт економіка в них складається чудово. Тож нам треба ще багато попрацювати в організаційному плані.

Володимир ЧОРНИЙ:
— Те, що інструкцію складено грамотно, це чудово, але вона не враховує все те, чим сьогодні займається лісничий. А якщо описати всі обов'язки, покладені на нього, то обсяг її стане втричі більшим… 

Олександр МАТЮШЕВСЬКИЙ:
— А на ті роботи, які прописані в інструкції, часом і часу не залишається.

Микола КРУК:
— Десь потрібно скоротити документообіг, але десь достатньо й елементарної організації праці. У галузі пройшла комп'ютеризація не лише лісгоспів, а й лісництв. Потрібно навчитися користуватися перевагами електронної обробки та зберігання інформації. У деяких лісництвах із використанням комп'ютера наряди пишуться за 2-3 години, але водночас є приклади, коли на цю саму роботу в лісничого може йти кілька днів. Тому використання комп'ютера та правильна організація роботи — також шлях зниження навантаження на лісничого. Скоротивши час на «паперову» роботу, у лісничого з'явиться можливість більше бувати в лісі.

Тетяна КОЛЕСНИК:
— У нас у посадовій інструкції все добре прописано. Але коли відкриваєш Лісовий кодекс, де викладені права лісової охорони, виходять невідповідності. Тут даються посилання на статті різних законодавчих документів, які ми слабо знаємо. Адже ми не юристи. Для того, щоб оформити протокол за незаконну рубку, лісничому треба знайти двох свідків, скласти заяву до міліції. Це все юридично зробити дуже складно. Тому в посадовій інструкції мають бути конкретніші посилання на статті. І ще. Чому б великі зони відпочинку, які перебувають на трасі, не передати дорожньому сервісу? Так, ми збудували їх для людей. Але чому лісники мають прибирати сміття? Адже перебувають ці зони відпочинку не в лісі. На нас якось було складено протокол за неприбране сміття. Коли справа дійшла до суду, суддя відкрив посадову інструкцію й сказав: «Вибачте, тут сказано, що ви зобов'язані утримувати в порядку зони відпочинку. Тому отримайте штраф».

Олександр МАТЮШЕВСЬКИЙ:
— Ми в себе вирішили це питання через райвиконком. Передали об'єкти дорожникам.

Григорій ПЕТЬКО:
— Нам часто доводиться займатися не лише лісовими питаннями. Прибирання, посівна в сільгоспвиробництві, благоустрій — адже теж за нашої участі. Трапляється, що висококваліфікованих фахівців, наприклад, вальників, доводиться відправляти на збір каміння. І це теж одна зі складнощів професії лісничого. 
На моє переконання, часто вводяться сирі, недопрацьовані інструкції, а потім ними ж нас і б'ють. Інструкції ніби для внутрішнього користування, де все докладно розписано, розкладено по поличках. Приходять інспектори й контролери, знаходять у ній найменші невідповідності — і привід для покарання готовий. Таких прикладів достатньо, особливо щодо лісокористування. Інструкції часто бувають суперечливими. Якщо одну не порушувати й діяти суто за нею, то мимоволі порушиш іншу — за що й отримаєш стягнення.

Дмитро ПАХОМОВ: 
— Зі зниженням попиту на деревину загострилася ще одна проблема — реалізації. Лісничому доводиться план заготівлі деревини за сортиментами, але він не має важелів впливу на реалізацію продукції. Продажем безпосередньо займається лісгосп, але лісничий, чомусь, також несе за це відповідальність.

Ольга ОСТАПУК: 
— Дозвольте з вами не погодитися. Згідно з планом мобілізації власних коштів, у нашому лісгоспі поставлено завдання: якщо заготовив деревину, відразу ж має її реалізувати конкретному споживачеві. Ми не заготовляємо про запас, щоб не було залишків лісопродукції. Сьогодні не той час, щоб працювати на склад. 

Олександр СТЕПУК:
— Своєчасна реалізація — це чудово. Але контракт на постачання продукції укладає лісгосп. І якщо цей контракт із якоїсь причини зривається, деревина «зависає». Щоб впливати на цей процес, у лісгоспі є фахівець з маркетингу або реалізації продукції, з нього й має бути відповідальність. 

Володимир УСЕНЯ:
— У посадових інструкціях для дослідно-виробничих лісництв необхідно закріпити обов'язки та права лісничих, пов'язані із впровадженням наукових розробок. Для цього потрібні й кошти з інноваційного фонду. Готуючи проєкти нормативних документів, ми відправляємо їх до ДВЛГО й отримуємо відгуки. Сподіваємося, проєкти доходять до лісничих і ті можуть висловлювати свої зауваження.

Олександр ДМИТРІЄВ:
— Не все можна прописати в посадовій інструкції, тому, щоб рухатися вперед, лісничий має бути експериментатором. 

Леонід НІКАНОВИЧ:
— Так, лісничий повинен мати право на експеримент. Насамперед у тих лісництвах, яким надано статус дослідно-виробничих. Але важко експериментувати, коли існує дефіцит майстрів лісу, коли взагалі стоїть проблема з кадрами.

Микола КРУК:
— У настановах має бути параграф, що допускає нововведення в порядку експерименту. Лісничий — творчий працівник, він вирощує ліс так само, як художник пише картину. Він має право вийти з рамок настанов, якщо буде позитивний результат. Тоді не штраф за порушення, а нагорода чекає на нього.

Діяльність: бюджетна і госпрозрахункова

Володимир ЧОРНИЙ:
— Я очолюю лісництво 6 років. І що ми за цей час тільки не виконували. Вважаю, що насамперед сьогодні треба розділити лісогосподарську та виробничу діяльність. Паралельно з лісництвом створювати госпрозрахункові лісозаготівельні бригади, очолювані майстром на лісосіках. 

Микола КРУК:
— Ось ми в нашій дискусії й підійшли до того, що і як зробити, щоб лісничий зміг займатися тією діяльністю, яка й прописана в його посадовій інструкції.

Володимир ЄЛІСЕЄНКО: 
— Я завжди хотів звільнити лісничого від лісозаготівлі. Лісова промисловість має цим займатися. Ми ж зобов'язані їм передати вирощений урожай для збирання й вимагати від них дотримання всіх правил рубки. А зараз як ти сам із себе вимагатимеш? А ось рубки догляду, починаючи з проріджування, має проводити той, хто вирощує ліс. Також займатися садіннями, охороняти ліс. Сьогодні ж, щоб виконати всі функції, покладені на лісничого, треба на добу 48 годин працювати. Громіздкий і складний облік лісопродукції. Кожну колоду потрібно обміряти шість разів. Цю систему треба спростити.

Олександр СТЕПУК:
— На мій погляд, відділяти від лісгоспу потрібно саме рубки головного користування. Рубки догляду лісництво може здійснювати самостійно. 

Павло МІЩЕНКО:
— Створюючи лісозаготівельні виробництва при лісгоспах, нічого нового ми не винайдемо. Повністю звільнити лісничого від рубок головного користування нам усе одно не вдасться. Так, працюватиме майстерська дільниця. Але ринкові умови такі, що сьогодні потрібен «шпальник», завтра березовий баланс або фанерна сировина… Бригади лісопункту стрибатимуть з однієї лісосіки на іншу. Вийде так: прийдуть лісозаготівельники, візьмуть найкращу деревину, а непотрібну залишать лісникові.

Олександр МАТЮШЕВСЬКИЙ:
— Щоб уникнути цієї проблеми, лісорубний квиток потрібно виписувати на госпрозрахунковий підрозділ. А лісництво, у свою чергу, проводить освідчення лісосіки. Якщо є порушення, за них відповідатиме керівник бригади та головний інженер, якому вона підпорядковується.

Сергій РОДІОНОВ:
— Проблеми, які ми обговорюємо, можна розділити на дві великі групи. Одні належать до причинних, а інші до наслідкових. Розв'язавши ключові причинні питання, 90 відсотків решти, наслідкових, відпадуть самі собою. Сьогодні ми є заручниками того, що структура лісового комплексу Республіки Білорусь далека від досконалості. А структура управління лісовим господарством є його частиною. На нараді в Івацевичах Президент чітко поставив завдання — лісове господарство має займатися вирощуванням лісу. Як ця структура має вибудовуватися, однозначної відповіді немає. Кожна країна визначає стратегію самостійно. У нас структурні зміни назріли давно і їх потрібно запроваджувати. Особисто я переконаний, що винаходити велосипед не потрібно. У світі існує достатньо робочих систем облаштування лісового господарства. Потрібно їх вивчити, проаналізувати й грамотно застосувати. Але одне можна сказати однозначно: поки лісничий займатиметься виробництвом, неважливо бюджетним чи госпрозрахунковим, основне завдання — вирощування високопродуктивних лісів — волею-неволею відходитиме на другий план. Коли в лісничого «болить голова», як найняти робітників, забезпечити їх спецодягом, доставити на роботу, утримувати техніку, йому не до вирощування лісів. У поляків чи фінів і в помині немає проблем, з якими доводиться стикатися нашим лісничим і загалом лісівникам. Якщо розвинена сфера послуг, усе завдання зводиться до того, щоб на умовах тендера обрати підрядника, ознайомити його з конкретним обсягом робіт і після виконання перевірити їхню якість. За такого підходу необхідність в «армії» перевіряльників відпаде сама собою.

Розвиток сфери послуг

Андрій БУЙ:
— Основна проблема і тягар лісничого — це лісозаготівля. З іншого боку, лісозаготівля — це вісь, навколо якої обертається життя в лісовому господарстві. Оскільки лісничий відповідає за проведення рубок — він головний добувач коштів. Так уже склалося, що основні цілі та завдання, які ставить перед лісничим керівник, стосуються саме лісозаготівельної діяльності. Тому в лісничого просто не залишається часу на повноцінне виконання іншої своєї роботи. Потрібно перерозподілити сили лісничих на відновлення та вирощування лісу. Зрозуміло, що, крім вирощування лісів, лісове господарство має ще й приносити прибуток, тому без рубки деревини в майбутньому не обійтися. Належить вирішити, хто цю функцію виконуватиме. На мій погляд, потрібно вивчити досвід наших сусідів. Наприклад, поляки повністю відмовилися від власної заготівлі, і всі роботи виконують на умовах надання послуг.

«БЛГ»: 
— Чи може це бути варіантом розв'язання тих проблем у лісовому господарстві Білорусі, про які йшлося вище? Адже якщо передати частину робіт підрядним організаціям, лісництва зможуть докласти свої сили безпосередньо на вирощування, охорону та захист лісу?

Андрій БУЙ:
— Розвиток ринку послуг допоміг би розв'язати багато проблемних питань. За такою методикою працює більшість наших закордонних колег. Але треба розуміти, що на благодійній основі жодна організація працювати не прийде. Завдання підрядної організації — заробити гроші. Завдання лісництва або лісгоспу — якісно виконати ту чи іншу роботу. Об'єднавши зусилля, користь буде обопільною. У Польщі стимулом для розвитку сфери послуг став розпродаж техніки. Навмисно тарифи на підрядні роботи підняли в 2-3 рази. Після того як ринок зародився, внаслідок конкуренції під час проведення тендерів ціни впали самі собою і зросла якість.

Микола КРУК:
— Таку ініціативу потрібно обов'язково підтримувати не лише на лісозаготівлях, а й під час виконання лісогосподарських робіт. У підрядних організацій є пряма зацікавленість знижувати ціни та підвищувати якість — адже якщо робота виконана несумлінно або надто дорого, наступного разу лісничий відмовить цій організації та найме іншу. Підірвати авторитет і залишитися без роботи ніхто не хоче.

«БЛГ»:
— Попри те, що зацікавленість у розвитку ринку послуг обопільна, чому цей напрям розвивається так повільно?

Сергій РОДІОНОВ:
— Заплутана система «бюджет-госпрозрахунок» призводить до того, що розрахувати реальну собівартість виконуваних робіт практично неможливо. Порівнюючи витрати власної лісозаготівлі та залучених спеціалізованих організацій, не треба будувати ілюзій — у всьому світі, у тому числі й у Білорусі, перевірено, що люди, які займаються однією справою постійно, досягають мінімальної собівартості. А лісництво садить ліс, охороняє його, бореться з пожежами, проводить усі види рубок… Розпорошуючи зусилля, неможливо досягти максимальної продуктивності. Така система організації робіт рано чи пізно відмирає, як відоме всім ще з підручників історії натуральне господарство. 

Микола КРУК:
— Минулого року на умовах надання послуг у галузі було заготовлено близько 8 відсотків деревини. У лісогосподарських заходах цей показник і зовсім незначний. Раз напрям не розвивається, отже, і наша вина в цьому є. Багатьом відбили бажання займатися послугами на місцях, пропонуючи свідомо невигідну оплату робіт. Для успішного заняття будь-якою діяльністю потрібні гарантії. Підрядник має бути впевнений, що протягом певного терміну умови гри не зміняться. Тоді він зможе придбати техніку, у тому числі й за позикові кошти, створити колектив і успішно працювати. Цей напрям потрібно розвивати. Планується скасування ліцензування лісозаготівлі та деревообробки, що також може слугувати стимулом розвитку сфери послуг. Якщо підрядні роботи розвиватимуться, то лісничий і лісництво загалом зможе виконувати саме ті обов'язки, які прописані в його посадовій інструкції. І якість робіт від цього підвищиться.

Як підвищити статус лісничого?

Ольга ОСТАПУК:
— Повністю згодна з тими, хто сьогодні неодноразово повторював, що лісничий — центральна фігура в лісовому господарстві. Якщо говорити про статус лісничого, то він, на мій погляд, досить високий. У нашому лісгоспі, наприклад, усі, хто обіймає таку посаду, мають непогану зарплату, повністю забезпечені транспортом, для них створені хороші соціально-побутові умови. 
Чого бракує при цьому, так це свободи під час здійснення його ж прав. Оформлення великої кількості документів відволікає лісничого не лише від лісогосподарської діяльності, а й від роботи з людьми. 

Павло МІЩЕНКО:
— У деяких випадках повноважень у лісничого не вистачає. Наприклад, нормативно закріплено, що співробітник державної лісової охорони має право зупиняти транспортні засоби для огляду в лісі та дорогою з лісу. Але сам механізм здійснення цього права не прописано. Як лісникові зупинити транспортний засіб, і що пред'явити, якщо вимогу не було виконано? Якби в ПДР було прописано, що державна лісова охорона так само, як Держінспекція, митна служба тощо, може зупиняти транспортні засоби, жодних проблем не виникало б. 

Петро ЯКУШЕВ:
— Ми любимо свою справу, хочеться, щоб і інструкції, і нормативні документи працювали на нас. А адже часто виходить, що лісничому та працівникам його підрозділу доводиться виконувати завдання, не пов'язані з їхньою професійною діяльністю. Доводиться нести пряму відповідальність за паливо, обладнання, запчастини. І за всієї цієї завантаженості нас постійно залучають на сільгоспроботи. Бувають моменти, коли справді допомогти підшефному господарству потрібно, і ми це робимо. Але необхідно видати такий документ, щоб керівники місцевої влади не перетворювали нас, образно кажучи, на постійних радгоспних бригадирів чи начальників підрозділів СВК. 

Володимир ЄЛІСЕЄНКО: 
— Статус лісничого потрібно підвищувати. Поки що, на жаль, ми славимося тим, що наші прізвища та посада фігурують у протоколах усіх перевіряльних організацій. Зробив лісничий зі своїми працівниками на краю лісу придорожню зону відпочинку. Не наша вина, що не всі, хто там зупиняється, добре виховані. Знаходить найменше порушення санстанція — протокол на лісничого. Перевіряє охорона природи — хоч одну базову, але випишуть. Як, скажіть, підтримувати свій авторитет, якщо нас хто завгодно може покарати з приводу й без приводу? 
Вважаю, що лісничому слід надати статус службовця. Тому що він за всіма параметрами — станом здоров'я, освітою, кваліфікацією підбирається на цю посаду, як, наприклад, працівник міліції. І така сама загроза для життя, як і в міліціонерів, його підстерігає не раз з боку браконьєрів та інших порушників. Зарплати, пенсії та пільги наші, проте, не порівняти. Щоб не виникало плинності кадрів, а фахівці прагнули потрапити на посаду лісничого, потрібно, на мій погляд, через кожні 5 років проводити атестацію лісничих. І щоб компетентна комісія оцінювала не лише якість його виробничої діяльності, а й думки, пропозиції, ідеї, вміння працювати з людьми. Найкращим — після перших 5 років роботи додати б 25 відсотків до зарплати, після 10 — 50 відсотків. І так, за наростальною, якщо заслужив. Після 20 років сумлінної служби лісу не потрібно шкодувати й 100 відсотків до окладу. 
Один стимул — це зарплата, а другий — будівництво житла. Лісничий має жити тільки при лісництві, у службовій квартирі. А після виходу на пенсію можна надавати йому житло і там, де він захоче.

Петро БАЛДОВСЬКИЙ:
— На будь-якій посаді в лісі складно працювати — і лісником, і майстром, і лісничим. Але при цьому виконувати свої обов'язки сумлінно й у повному обсязі можна. Потрібно не шкодувати часу та сил і до всього знати підхід. Десь питання вирішити мирно, домовитися, а в крайньому разі й скласти протокол. Усі повноваження для цього в лісничого є.

Андрій БУЙ: 
— Для підвищення статусу лісничого, та й загалом авторитету лісівника, ми маємо залучати й засоби масової інформації. На жаль, не всі газети й телеканали, за винятком наших галузевих видань, грамотно й об'єктивно висвітлюють нашу діяльність. 

Олена ЛЕЦЬКО: 
— Корпусом наших лісничих ми по праву можемо пишатися. 10 відсотків із них мають вищу освіту, половина навчається у вишах заочно. Але, щоб скласти на 2-й клас, потрібно пропрацювати не менше 10 років. А адже буває, що людина запізно закінчує виш, хоча досвіду роботи їй не позичати. Усе це слід ураховувати під час оцінювання її роботи. 
І потім — з 2000 року лише двоє лісівників отримали звання заслуженого. Цей факт теж говорить про те, що і нагородами, присвоєнням звань можна було б зводити найкращих лісничих на вищий п'єдестал. 

Леонід НІКАНОВИЧ: 
— На посаду лісничого не повинні потрапляти випадкові люди — саме це я вважаю головним, коли йдеться про те, яке місце ми маємо посідати і в галузі, і в суспільстві. А приймати їх на роботу слід за такими рисами характеру, як працьовитість, порядність, чесність. І в побуті лісничий має бути прикладом для оточуючих. 

Володимир УСЕНЯ: 
— Я цілком підтримую думку про те, що лісничий — помітна фігура не лише в лісовому господарстві, а й у суспільстві. У багатьох лісничих гідні для наслідування долі, вони, як правило, люди інтелігентні, творчі, грамотні, великі природолюби. Про таких лісівників свого часу була видана книга «Твої лісничі, Білорусь», до якої навічно вписано імена таких представників галузі. Думаю, що настав час її перевидати.

ВІД РЕДАКЦІЇ:
Шановні читачі!
Редакція “БЛГ” пропонує підтримати розмову, розпочату учасниками “круглого столу”. Запрошуємо вас поділитися своїм баченням шляхів зміцнення позицій лісничого як провідника лісової політики держави.

У ЗАСІДАННІ «КРУГЛОГО СТОЛУ» ВЗЯЛИ УЧАСТЬ:
КРУК Микола Костянтинович – перший заст. міністра лісового господарства Республіки Білорусь.
ШАТРАВКО Валентин Геннадійович – нач. відділу обліку лісового фонду та організації 
лісокористування Міністерства лісового господарства Республіки Білорусь.
УСЕНЯ Володимир Володимирович – заст. директора Інституту лісу НАН Білорусі.
БУЗУНОВСЬКИЙ Роман Станіславович – гол. інженер РУП «Білдержліс».
РОДІОНОВ Сергій Львович – генеральний директор Республіканської лісопромислової асоціації.
СТЕЛЬМАХ Олена Анатоліївна – гол. редактор «Білоруської лісової газети».
Берестейське ДВЛГО: 
ОСТАПУК Ольга Григорівна – гол. лісничий ДЛГУ «Кобринський дослідний лісгосп».
МАТЮШЕВСЬКИЙ Олександр Миколайович – гол. лісничий ДЛГУ «Барановицький лісгосп».
МАЛИЧ Михайло Тихонович – лісничий Іванівського лісництва ДЛГУ «Пінський лісгосп».
ГРІНЧИК Віктор Михайлович – лісничий Добромисльського лісництва ДЛГУ «Барановицький лісгосп».
Вітебське ДВЛГО:
ДЛУЖНЕВСЬКИЙ Едуард Казимирович – гол. лісничий ДДЛГУ «Глибоцький дослідний лісгосп».
МАРКОВЕЦЬ Сергій Михайлович – гол. лісничий ДЛГУ «Лепельський лісгосп».
ПЕТЬКО Григорій Петрович – лісничий Тумиловицького лісництва ДДЛГУ «Глибоцький дослідний лісгосп».
ЯКУШЕВ Петро Андрійович – лісничий Краснопільського лісництва ДЛГУ «Россонський лісгосп». 
Гомельське ДВЛГО:
ЧОРНИЙ Володимир Анатолійович – лісничий Заширського лісництва ДЛГУ «Єльський лісгосп»
СТЕПУК Олександр Іванович – лісничий Птицького лісництва ДЛГУ «Петриківський лісгосп».
ЦИГАНКОВ Микола Олексійович – лісничий Нісимковицького лісництва ДСЛГУ «Чечерський спецлісгосп».
МІЩЕНКО Павло Іванович – лісничий Калінінського лісництва ДЛГУ «Гомельський лісгосп». 
Гродненське ДВЛГО:
БУЙ Андрій Олександрович – нач. відділу лісового господарства та лісовідновлення Гродненського ДВЛГО.
СУЛАВКО Микола Володимирович – лісничий Коревицького лісництва ДЛГУ «Волковиський лісгосп».
ПАХОМОВ Дмитро Олександрович – лісничий Трилесинського лісництва ДДЛГУ «Сморгонський дослідний лісгосп».
Мінське ДВЛГО:
ДМИТРІЄВ Олександр Борисович– нач. відділу лісового господарства та лісовідновлення Мінського ДВЛГО.
БАЛДОВСЬКИЙ Петро Михайлович – лісничий Вишнівського лісництва ДДЛГУ «Воложинський дослідний лісгосп».
КОЛЕСНИК Тетяна Павлівна – лісничий Козирського лісництва ДЛГУ «Логойський лісгосп».
ФІЛІСТОВИЧ Сергій Олександрович – лісничий Приміського лісництва ДДЛГУ «Вілейський дослідний лісгосп».
ЛЕЦЬКО Олена Володимирівна – заст. генерального директора з ідеологічної роботи Мінського ДВЛГО.
Могильовське ДВЛГО:
ЄЛІСЕЄНКО Володимир Олексійович – гол. лісничий ДДЛГУ «Костюковицький дослідний лісгосп».
НІКАНОВИЧ Леонід Володимирович – лісничий Техтинського лісництва ДЛГУ «Білиницький лісгосп».
ЗУЙОНОК Олексій Олександрович – лісничий Добрянського лісництва ДЛГУ «Горецький лісгосп».
САНЬКО Сергій Михайлович – лісничий Черіковського лісництва ДЛГУ «Черіковський лісгосп».