Хто захистить черкаські ліси?

У статті порушено проблему, яка потребує державної уваги. Високовікові ліси в міській межі та передмістях обласних центрів — народне надбання, втрата якого практично не відшкодовується. Схема їх знищення проста: зрідження вибірковими санітарними рубками, призначення суцільної санітарної рубки, зміна цільового призначення земель, довгострокова оренда або приватизація. Причому звинувачувати в цьому лісників помилково, будь то працівники комунальних чи державних підприємств. У більшості випадків вони зазнають величезного тиску згори й змушені або виконувати негласні накази, або йти з роботи. До того ж  вони не   розпоряджаються лісами та лісовими землями... Мені важко судити про те, як далеко зайшов обговорюваний процес у Черкасах (два роки тому лісопарк поблизу ОУЛМГ виглядав чудово), а от те, що  міські та лісопаркові ліси Київщини за роки незалежності набули властивостей  шагренової шкіри, — видно неозброєним оком... Судячи з повідомлень ЗМІ, схожа ситуація і в інших містах України. Що буде далі, — побачимо. Поки що втішатимемо себе тим, що у Вірменії та Грузії значна  частина столичних лісопарків уже згоріла в буржуйках мешканців, а в нас ще багато чого  залишилося... Розв'язання проблеми треба починати з тотальної інвентаризації міських лісів і лісопарків, ревізії актів зміни цільового призначення лісових земель, виявлення та ліквідації "лазівок" у законодавстві, через  які "витікають" ліси рекреаційних зон... Нинішній уряд зробив важливий крок у цьому напрямі, але чи приведе він до наміченої мети, — велике питання...  М. Попков

Вирубування зелених насаджень у Черкасах турбує багатьох жителів міста. Цей процес триває постійно. Ось і кілька місяців тому здорових міцних дерев поменшало на кілька десятків. Про це журналістам «Антени» розповіла корінна черкащанка Інеса Полякова.

Батько Інеси Григорівни був лісником, а отже любов та бережливе ставлення до зелених легенів нашої планети у неї в крові. Майже фізичний біль відчула жінка, коли напередодні Нового року побачила, що під пилу потрапило більше двох десятків здорових дерев — дубів та сосен, повз котрі вона щодня ходила на роботу.

Дерева, про які розповідає жінка, були спиляні в лісопарковій зоні першої міської лікарні. Зовсім поруч із лікарнею розташовано також дитячий садок санаторного типу №74 для дітей із хворобами верхніх дихальних шляхів. Крім того, що завдяки зеленим насадженням у цьому районі атмосфера сприяла швидшому одужанню хворих і позитивно впливала на здоров’я дітлахів, між могутніми дубами та соснами (вік деяких, до речі, складав більше двохсот років) любили гуляти і здорові черкащани.

Коли ж Інеса Григорівна поцікавилася у робітників, що відбувається, їй відповіли — санітарна очистка лісу. Проте, каже жінка, вона добре знає, що таке санітарна обробка лісу: її батько працював в обласному управлінні лісового господарства й на лісозахисній станції. Інеса Григорівна говорить: те, що відбувалося, було аж ніяк не санітарною вирубкою, оскільки спилювали абсолютно здорові дерева.

Взагалі дуб вважається дуже цінною деревиною, отож люди, які живуть неподалік, схилялися до думки, що дерева спилювали, аби дорого продати. Крім того, ходили чутки, ніби територію лісопаркової зони розпродали під будівництво котеджів.

Щоб з’ясувати, що насправді відбувалося, Інеса Григорівна від імені багатьох небайдужих людей звернулася за поясненнями до міського голови. У відповіді, яку отримала жінка, говорилося, що спиляно було лише сухостійні дерева. І жодного слова стосовно того, що там планується робити.

Але на цьому розмова наших журналістів з Інесою Григорівною не завершилася. Вона провела нашу знімальну групу до зеленого острівця посеред дороги в районі вулиці Луначарського. Ходили чутки, що тут планувалося побудувати ресторан. А щоб розпочати будь-яке будівництво на цій ділянці, знову ж таки необхідно спиляти всі дерева...

— Ми вже звикли до беззаконня, коли можна робити все, що захочеш. Гроші заплатив — прийшли, спиляли... — гірко констатує жінка.

В офіційному листі-відповіді з міськвиконкому Інесі Григорівні повідомили, що наразі дозвіл на знесення там дерев нікому не виписували. Проте, попри запевняння посадовців, цю територію було обнесено парканом, який невдовзі зруйнували обурені місцеві жителі.

Крім того, жінку надзвичайно турбує масове вирубування дерев у прибережній зоні, що під парком 50-річчя, де невідомо з якою метою також знищуються десятки здорових дерев, які влітку дарують таку бажану прохолоду. Свої скарги щодо всіх злочинів проти зелених насаджень вона висловлювала і лісовому господарству області, проте у відповідь почула, що воно не має до цього жодного стосунку. Їй не зрозуміла така позиція обласного управління лісового мисливського господарства, яке, до речі, розташоване лише за якихось 700 метрів звідти.

Тож, виходить, що лісопаркові зони в Черкасах нічийні і за те, що там відбувається, ніхто не несе відповідальності. Як це по-черкаськи!

Жінка вважає, що бути берегинею цих лісів — її священний обов’язок, проте вона безпорадна проти байдужості до природи місцевих посадовців, у яких на думці лише одне — власне збагачення. Але вона каже, що буде боротися за кожне дерево в місті, скільки б часу та клопоту їй це не коштувало...