І хто з нас ВОВК ПОКУТНИЙ?

«Баю-баюшки-баю, не лягай ти на краю, прийде сірий вовчок і вкусить за бочок…» З пелюшок нас учать нелюбові до «сіроманця». І виростаємо ми з чіткою життєвою настановою: вовк — зло або непрохідна тупість (згадайте, як він рибу хвостом ловив). А потім розстрілюють сірих із вертольотів, розоряють лігва з вовченятами, шкури звіра — трофеї будь-якого мисливця, що поважає себе. Екологи стверджують, що вже років за десять на Землі не залишиться жодного вовка. А вовчатники, навпаки, тривожаться, що сірих розплодилося надміру багато, принаймні в Україні. Їхня кількість невдовзі сягне післявоєнного періоду, коли були випадки вовчого людоїдства…
Мешканцям мегаполіса складно судити про вовків, яких вони хіба що в зоопарку бачили. До речі, 6 червня Київський зоопарк відзначає День вовка. В інформаційно-розважальній формі його співробітники спробують донести до нас усю правду про цього звіра. Поки вовчатники й екологи воюють у судах, хижаків жорстоко знищують, а ті не менш жорстоко мстять

Шкура за $600

— Вовки в нашій країні — найбезборонніші тварини, — розповідає «Новій» Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ). — Розумний красивий звір, який просто необхідний природі, поставлений поза законом. Його подають монстром, який тільки й чекає, щоб напасти на людину або домашню худобу. Насправді його сірою шкурою прикривають безгосподарність і… шашлики. Екологи провели в Івано-Франківську опитування фірм, що страхують корів. Виявилося, вовки чомусь поїдають винятково застраховану худобу. Причому активізуються сірі під свята — Різдво, Новий рік і Великдень. Вони що — календарі відстежують? У Росії та Білорусі та сама тенденція.

У Західній Європі вовк занесений до Європейського червоного списку. В Україні, за даними експерта, ця тварина також на межі вимирання. Але облави на вовків у нас не припиняються практично цілий рік. Попри те що наша країна підписала низку міжнародних природоохоронних конвенцій — Бернську, CITES та ін. До недавнього часу було дозволено відстрілювати вагітних вовчиць і навіть цуценят. Але навесні 2007 р. Київський господарський суд заборонив це робити, керуючись Законом «Про захист тварин від жорстокого поводження». На черзі другий позов екологів — щодо «геноциду» вовків.

— Якщо офіційна статистика налічує в нашій країні понад 2 тисячі вовків і більше половини з них щороку відстрілюється — це не «вибіркове регулювання чисельності», а цілеспрямоване знищення, — міркує Борейко. — Усупереч забороні в нас на повну силу полюють іноземні громадяни. Та ще й з вертольотів, що заборонено законом. У Харкові видається рекламний проспект про полювання на вовка. Там пропонуються послуги: тур для мисливця — 800 євро, поранення вовка без добору — 150 євро, промах — 100 євро. І до нас їдуть із-за кордону, тому що в них вовк — табу.

На відстріл сірих хижаків ліцензія не потрібна. Навпаки, навіть призи у вигляді безплатних патронів дають. Чому така несправедливість? Борейко переконаний: завдяки такій системі відмивається чорна готівка. Окрім зиску від мисливського туризму, чималий прибуток приносить і ринок вовчих шкур, доходи від яких минають держскарбницю. Вовча шкура на столичному Куренівському ринку, за словами Борейка, коштує $600, опудало — 1000 у. о.

Мовою цифр. За інформацією Держкомлісгоспу, ще в 1960-х чисельність вовка в Україні не перевищувала 300 особин. Нині їхня кількість коливається в межах 2300—2500 голів (після сезону відстрілу). Щороку добувається понад 1200 вовків. Сьогодні майже вся територія Західної Європи вільна від цього хижака. У Великій Британії вони зникли на початку XVI століття, у Франції протрималися до Першої світової. У Болгарії, Польщі, Італії, Іспанії та Португалії залишилося по 100—200 особин. В Україні спостерігається експансія вовка в області, де їх раніше не було: Львівську, Тернопільську, Донецьку, Вінницьку, а також в АР Крим (тут він не зустрічався понад 50 років). Засилля вовка спостерігається в 30-кілометровій Чорнобильській зоні, яка живить Росію і Білорусь у радіусі 50—100 км. З тим, що вовк — санітар лісу, в Держкомлісгоспі не згодні, мовляв, окрім хворих тварин, вовки ріжуть молодняк і вагітних самок. Загалом хижаки щороку добувають 20 тис. копитних, тоді як мисливське господарство — 10 тис. Водночас позитивна роль вовка в біоценозах не заперечується.

 Проте, наголосили в комітеті, це стосується лише недоторканої природи. В Україні такої практично не залишилося.

 «Злодій у законі»

А ще, як згадувалося вище, вовк — добре прикриття для браконьєрства. Наприклад, комусь забажалося розім'ятися в немисливський сезон. Окрім вовка, якого нелегко вистежити, б'є все, що захоче.

— Уявіть, ви — директор лісового господарства, — продовжує мій співрозмовник. — Офіційно у вас 50 кабанів, а тут приїжджають знайомі, давай, мовляв, свинтусів постріляємо. У запалі азарту перебили половину. На кого списати нестачу? Правильно, на вовків.

Невже сірий — лише жертва? А як же його напади на людей?

— Буває й таке, — погоджується Борейко. — Але всього 10—20 разів на рік. А скільки в Києві покусів собаками — тисяча-дві на рік? А скільки людей гине під колесами машин? Чомусь ніхто не влаштовує автомобільні погроми. До того ж де докази, що людину вкусив саме вовк, а не вовкособака? Адже цей гібрид набагато небезпечніший за чистокровку.

Експерт стверджує, що вовк боїться людини і наближається до неї в дуже рідкісних випадках. Домашню худобу ріжуть хворі або поранені хижаки. А ще — голодні. Так-так, якщо в лісі не вистачає дичини. Чому мисливці впевнені, що дикі кабани — винятково їхні трофеї? Інша річ — вовкособаки.

— Якщо вовчицям не вистачає самців свого виду, вони змушені паруватися з псами, — пояснює Борейко. — У результаті народжуються бестії, зовні схожі на собак, але набагато агресивніші і, що найстрашніше, не бояться людей. Там, де є вовк, вовкособак немає, він їх розриває. Це як злодій у законі, який підтримує бодай якийсь порядок. Немає злодія — є безпредільники.

2007 р. газета «Донецьке время» опублікувала статтю «Стрілятимуть із вертольотів» з фото жінок, покусаних нібито скаженими вовками. Співробітники КЕКЦ звернулися до Департаменту ветмедицини й отримали відповідь, що того року сказ в області зареєстровано не було. У Держкомітеті лісового господарства, своєю чергою, проаналізувавши факт нападу, поведінку та ознаки тварин, дійшли висновку, що це були не вовки. Можливо, вовкособаки. Але камінь-то кинуто в город вовка.

— Противники внесення вовка до Червоної книги проти твердження, що він — санітар лісу, — каже директор КЕКЦ. — Куди ж діваються хворі, недорозвинені, старі тварини? Якщо хижаки поїдатимуть здорових тварин, то вид вироджуватиметься. Тобто в еволюції вовк виконує ще й роль різця художника, який формує породу.

Хижак-людожер
— В Україні вовків дуже багато, — заперечує Сергій Жила, директор Поліського заповідника (у минулому — професійний вовчатник). — У нашій країні активне сільське господарство, і для такого хижака місця мало. Вовк поширений майже по всій території. Є він і в лісах на кордонах Київської області. Точна чисельність хижаків невідома, тому що немає фахівців, які б відстежували виводки. Ще в 70—80 роки минулого століття були професійні вовчатники, які мали достовірну інформацію. Тоді зарплата єгеря становила 70 рублів, а за шкуру одного вовка давали 100. Тепер ніхто не платить, не контролює. Так звана гуманізація щодо тварин призвела до того, що чисельність вовка різко зросла і впритул наблизилася до післявоєнного періоду. Тоді їх було близько 6 тисяч. За моїми підрахунками, цієї весни, після щенення, коли популяція вовків фактично подвоюється, сірих стало приблизно стільки ж. Щоправда, половина цуценят гине.

Давай дружити!Хто такий вовк: злісний пожирач бабусь і червоних шапочок чи марно обгавкуваний добряк із мультфільму «Жил-был пёс»? Істина, як завжди, лежить десь посередині. Насамперед він — просто вовк, який, як і будь-яка інша тварина на Землі, має право на життя. Природа давно довела, що вона мудріша за нас. Вовк і людина — хижаки, які варті один одного. Для початку, гадаю, потрібно більше дізнатися про сірого. Недарма ж кажуть, що страх породжує невідомість.

За словами експерта, на добу вовкові потрібно в середньому близько 2 кг м'яса, а наприкінці осені — на початку зими — 3—4 кг. Стільки «дикої» їжі в Україні немає. Колгоспну худобу вирізали, а приватна живність селян сховане за стінами сараїв. Тепер і заєць став звичайною вовчою жертвою. Але багатьом вовкам неминуче доводиться голодувати. А голодний вовк здатний на жорстокі й безрозсудні вчинки.

— Тоді він втрачає страх перед людиною, — продовжує Жила. — Останній період розгулу людоїдства серед вовків був після Великої Вітчизняної війни. Масові напади, переважно на дітей, реєструвалися, зокрема, поблизу Поліського заповідника. Досі живі люди, яким дивом вдалося вирватися з зубів хижака. А ви бачили рани на тілі покусаних людей? Страшне видовище. Добре міркувати про захист вовків у м'якому кріслі. А ось селяни тієї ж Житомирщини залишилися з вовками фактично сам на сам. І змушені звірів підгодовувати, почасти з доброти душевної, але більше через страх. Держпрограма регулювання популяції вовка в Україні не діє. Цим мають займатися професіонали. Їх немає. А бездумний відстріл аматорами — не метод. Знаю, що, наприклад, за один виліт до 25 вовків можуть зняти. Були спроби організувати бригади з полювання на хижака з-поміж багатих людей. Але не склалося. Чому? Полювання на вовка складніше, ніж на качку чи копитних.

Чи можна обійтися взагалі без відстрілу цього звіра, понадіявшись на природний баланс? Експерт переконує: не тут і не зараз. Баланс хижак-жертва порушений. До речі, на думку пана Жили, браконьєрство не є основною причиною нечисленності копитних у наших лісах. Вовк усе одно ріже більше. Тут проблема в самих копитних. Маточного поголів'я мало, щорічна народжуваність низька. Це суто наукова проблема, яку необхідно розв'язати найближчим часом.

Що буде в зоопарку
Акція «День вовка» приурочена до Міжнародного дня охорони навколишнього середовища, що відзначається 6 червня. Вовк відкриває цикл акцій, присвячених іншим тваринам, які проводитимуться впродовж усього літа. Як повідомили «Новій» у пресслужбі Київського зоопарку, ці хижаки експонувалися впродовж усього його існування. Нині тут живе пара сірих вовків, яких наприкінці 90-х років минулого століття привезли з Рівненського зоопарку. Вони люблять рити нори, а ввечері й уночі часто співають. Більше про звички цих дивовижних тварин ви зможете дізнатися цієї суботи від співробітників зоопарку. Для дітей і дорослих вони приготували зоовікторини, рухливі ігри та боді-арт.